Ухвала суду № 127297577, 13.05.2025, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/1490/23

Провадження № 1-кп/513/25/25

Саратський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2025 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в с. Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за № 62023150020000650 від 05 вересня 2023 року відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бритівка Білгород-Дністровського району Одеської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, одруженого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, з середньою освітою, військовослужбовця військової служби призваного за призовом під час мобілізації, стрілець-снайпер 3 відділення морської піхоти 2 взводу морської піхоти 2 роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос»,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,

у с т а н о в и в:

В провадженні Саратського районного суду Одеської області знаходиться обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.

28 листопада 2024 року прокурор звернувся до суду із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 та одночасно із клопотанням про надання дозволу на затримання з метою приводу обвинуваченого, оскільки обвинувачений неодноразово не з`являвся до суду, у зв`язку із чим судові засідання відкладались та до останнього застосовувались приводи.

29 листопада 2024 року ухвалою суду надано Білгород-Дністровському відділу поліції ГУНП в Одеській області дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_5 з метою його приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до Саратського районного суду Одеської області.

12 травня 2025 року було встановлено місце знаходження обвинуваченого ОСОБА_5 .

Прокурор Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 заявила клопотання про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що ОСОБА_5 ухилявся від явки до суду. Також вказує, що на даний час триває судовий розгляду вказаного провадження. Однак фактично його здійснити неможливо, оскільки ОСОБА_5 не з`являється у судові засідання, ігноруючи цим самим законні вимоги суду. Враховуючи, що на даний час виникли обставини, які вказують на невиконання обвинуваченим ОСОБА_5 процесуальних обов`язків щодо явки до суду, а від так наявні ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні просив визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Дана позиція захисника підтримана обвинуваченим ОСОБА_5 .

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши наявні в розпорядженні суду матеріали, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини 1 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід відносно обвинуваченого.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Обговорюючи питання наявності зазначеного ризику щодо переховування обвинуваченого від суду, то існування такого ризику є цілком ймовірним.

Так, ОСОБА_5 будучи належним чином повідомлений про розгляд обвинувального акту відносно останнього в суді, в призначені судові засідання не з`являвся, про причини неявки суду не повідомляв. До ОСОБА_5 неодноразово були застосовані приводи, під час виконання яких встановлено, що останній за місцем свого проживання не з`являється. Наведене вище є достатньо вагомими підставами для прийняття обвинуваченим спроб уникнути відповідальності шляхом переховування від суду.

Також, застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, в тому числі і домашнього арешту, в даному випадку, не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання процесуальних обов`язків обвинуваченим.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підозрюваного (обвинуваченого) не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу обвинуваченого, в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення ризику можливості обвинуваченого переховуватися від суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах провадження відсутні.

Щодо ризику вчинити інші кримінальні правопорушення обвинуваченим, то цей ризик, зазначений у пункті 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки у разі незастосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, останній зобов`язаний з`явитися до військової частини та продовжити військову службу та може продовжити займатися незаконною діяльністю.

За таких обставин суд вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може вчинити дії, передбачені частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Будь-яких обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що передбачені частиною другою статті 183 КПК України, а також фактів, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризику, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, суд на теперішній час не встановив.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , у відповідності до ст. 12 Кримінального кодексу України, відноситься до категорії тяжких злочинів, максимальне покарання, згідно санкції ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, десять років позбавлення волі.

Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підтверджуються на цьому етапі розгляду кримінального провадження, прокурором доведено наявність ризиків, які існують та дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 5 частини першої статті 177 КПК України, також, виходячи з положень частини восьмої статті 176 КПК України, тому суд доходить висновку, що більш м`який запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не виправдовує себе та не зможе забезпечити цілей кримінального провадження і не зможе запобігти встановленим судом ризикам.

Також судом не встановлено обставин, які б дали підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити більш м`який запобіжний захід.

На думку суду, саме обраний запобіжний захід - тримання під вартою, відповідає завданням кримінального провадження, визначеного ст. 2 КПК України, меті застосування запобіжного заходу даним щодо обвинуваченого, встановленим обставинам - усунути ризики, які є запобіжником саме належної процесуальної поведінки.

Суд також враховує те, що будь-які дані, які б свідчили про неможливість тримання ОСОБА_5 під вартою, сторонами кримінального провадження не надавалися.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд вважає, що разом із застосуванням строку тримання під вартою, визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, застава в такому розмірі буде достатнім стримуючим засобом, щоб уникнути бажання ухилитися чи іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, тобто зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у виді застави, суд також вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки, визначені у частині 5 статті 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 131-132, 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 199, 318, 331 КПК України, суд,

у х в а л и в:

Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на гауптвахті на строк 60 днів, а саме до 11 липня 2025 року включно.

Визначити ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 60 560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.

Роз`яснити обвинуваченому, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м.Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_5 з-під варти та повідомити про це суд. Після внесення застави обвинувачений ОСОБА_5 буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави, на підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- прибувати до суду за викликом;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому розташована військова частина, де проходить військову службу обвинувачений, без дозволу командира військової частини або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну дислокації військової частини;

- утримуватись від спілкування зі свідками по даному кримінальному провадженні;

- повернутись до виконання покладених військових обов`язків до постійного або тимчасового розташування військової частини, де наразі перебуває його частина.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, в якій обвинувачений тримається під вартою.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки обвинуваченого.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Вручити копію ухали прокурору, захиснику, обвинуваченому.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали, апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а для особи, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 13 травня 2025 року.

Суддя ОСОБА_1