Рішення № 127294026, 13.05.2025, Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/2225/24

провадження № 2/445/238/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2025 року

Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бакаїм М.В.

секретаря судового засідання Назар С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТзОВ ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором в розмірі 49740,29 грн. та понесені судові витрати. В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 28.02.2017 між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета Кредиту - для особистих потреб, ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000 грн., процентна ставка 26 % річних, тип процентної ставки фіксований. Обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. АТ «Альфа-Банк» прийняв пропозицію відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Тобто, відповідач погодився на приєднання до публічної пропозиції, підтвердив акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору і приєднання до умов договору, погодився з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання. Паспорт споживчого кредиту надавався для ознайомлення відповідачу та він погодився з ним, підписуючи угоду. Вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами зазначеному в цьому документі, що додані до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. 20 вересня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «Фінансова комапанія «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 28.02.2017, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем. Позивач зазначає, що відповідач взяті на себе зобов`язання за умовами договору порушив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, що станом на 20.09.2021 року становить 49740,79 грн.

31 жовтня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач заперечує щодо позовних вимог, вважає вимоги безпідставними і не обґрунтованими. ОСОБА_1 наголошує на тому, що вона погасила кредитну хзаборгованість перед Т «Альфа-Банк» в поному обсязі, а квитанції від 2017 року не зберігає, так як завершилися всі строки. Позивач стверджує, що всі права, які належали АТ «Альфа-Банк» стосовно відповідача перейшли доТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», як нового кредитора, а тому відбулася заміна кредитора у вказаному зобов`язанні. Проценти за користування можуть бути нараховані лише за період дії договору, в даному випадку позов заявлено на заборгованість в сумі 49740,29 грн., що це за сума і що вона включає не зрозуміло. Позивач не надає відповіді на дані питання ні обґрунтуванням, ні в позовній заяві, ні долученими доказами.

14 листопада 2024 року до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій зазначено, що позивач вважає, що доводи Відповідача є безпідставними та небгрунтованими.

В силу ст. 9 Закону України ««Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» виписка є первинним документом, який підтверджує розмір та наявність заборгованості про що наголосив Верховний Суд у Постанові від 25 травня 2021 року по справі № 554/4300/16-ц. Таким чином, надані Позивачем виписки по рахунку є доказами видачі кредиту та доказами наявності заборгованості Відповідача у розумінні вищевказаних вимог законодавства. Додатково зазначено, що Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, (частина перша статті 95 ЦПК України). Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Отже, підсумовуючи вищевикладене заборгованість Відповідача підтверджується у сукупності умовами кредитного договору, виписками по рахунку та розрахунком заборгованості, який зроблено на підставі даних документів.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату і час розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи.

Представник відповідача ОСОБА_2 належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засіння не з`явився та на відеокоферецію не підключився, клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою судді від 19.09.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

31.10.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він заперечує щодо позовних вимог, вважає їх безпідставні і необґрунтовані. Наголошує на тому, що кредитні правовідносини між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 справді існували у 2017 році. Проте відповідач ОСОБА_1 наголошує на тому, ЩО ВОНА погасила кредитну заборгованість перед АТ «Альфа-Банк» в поному обсязі, а квитанції від 2017 року не зберігає, так як завершилися всі строки. Позивач стверджує, що всі права, які належали АТ «Альфа-Банк» стосовно відповідача перейшли доТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», як нового кредитора, а тому відбулася заміна кредитора у вказаному зобов`язанні.

У зв`язку з відсутністю належних доказів обставин, викладених у позовній заяві, щодо укладення між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем угоди про надання кредиту не підлягають встановленню обставини з приводу наявності/відсутності у відповідача заборгованості та відступлення АТ «Альфа-Банк» позивачу права вимоги за угодою. У зв`язку з недоведеністю обставин щодо укладення між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем кредитного договору, наведених в обґрунтування позову, немає підстав для висновку про порушення відповідачем права позивача, про захист якого пред`явлено позов, тому позов не підлягає задоволенню.

Щодо процентів, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Таким чином, відповідачка до закінчення строку кредитування зобов`язана була сплачувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а після закінчення строку кредитування у зв`язку з порушенням нею взятих на себе зобов`язань, повинна нести відповідальність, передбачену частиною 2 статті 625 ЦК України. Отже, нарахування позичальнику відсотків за межами дії укладеного нею кредитного договору суперечить вимогам закону.

У зв`язку з вище зазначеним просить відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог Позивача по справа № 445/2225/24 позивач: ТзОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс", відповідач: ОСОБА_1 ТзОВ ФК "ЕЛІТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та стягнути з Позивача на користь Відповідача судові витрати витрати на правову допомогу 5 000 грн. докази будуть долучені додатково.

14.11.2024 до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву від ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» у якому зазначено, що доводи Відповідача є безпідставними та необґрунтованими, що підтверджується наступним.

В силу ст. 9 Закону України ««Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» виписка є первинним документом, який підтверджує розмір та наявність заборгованості про що наголосив Верховний Суд у Постанові від 25 травня 2021 року по справі № 554/4300/16-ц. Таким чином, надані Позивачем виписки по рахунку є доказами видачі кредиту та доказами наявності заборгованості Відповідача у розумінні вищевказаних вимог законодавства (просимо суд надати оцінку даним випискам). Отже, підсумовуючи вищевикладене заборгованість Відповідача підтверджується у сукупності умовами кредитного договору, виписками по рахунку та розрахунком заборгованості, який зроблено на підставі даних документів.

Щодо не згоди Відповідача із нарахованими процентами за користування кредитом. 3 цього приводу повідомляємо суд, що у Рішенні Конституційного Суду України від 22.06.2022 року по справі № 3-188/2020(455/20), роз?яснено, що отже, керуючись принципом pacta sunt servanda (договорів слід додержувати), ураховуючи приписи частини першої статті 190, абзацу другого частини першої статті 1048 Кодексу, усталену судову практику національних судів щодо правомірності стягнення процентів за користування кредитом, що їх нараховано за прострочений період, яка не зазнавала змін протягом 2011-2017 років, Конституційний Суд України дійшов висновку, що як на момент укладення Кредитного договору, так і протягом строку кредитування Банк має правомірні очікування на отримання процентів за користування грошовими коштами до дня повернення кредиту, а відтак право вимоги Банку щода сплати йому таких процентів є майном та відповідно об?єктом права власності, захист якого гарантує стаття 41 Конституції України.

Проценти, про які йдеться в приписах статті 1048 Кодексу, є складовим елементом плати за надану позику/кредит, що разом з основною сумою позики/кредиту становить загальну суму боргу, яку боржник повинен сплатити через визначений час після отримання позики/кредиту.

Щодо витрат на правничу допомогу, визначені Відповідачем у розмірі 5000 грн. 00 коп. вважає є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи, адже зазначена справа не є складною), не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру. Більше того, у Відповідача наявна заборгованість за кредитним зобов?язанням перед Позивачем, про що свідчать матеріали справи. Таким чином, у розумінні вимог ч. 4, ч. 5 ст. 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу Відповідачу за таких обставин мають становити не більше 1000 грн. Підсумовуючи ТзОВ «ФК ЕЛІТ ФІНАНС» просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.5 ЦПК Україникожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановленихстаттею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Відповідно до оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, ОСОБА_1 запропонувала АТ «Альфа-Банк» надати їй кредит, шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії у розмірі 200000,00 грн.

Відповідно до акцепту пропозиції на укладення Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, АТ «Альфа-Банк» підтвердило, що прийняло пропозицію ОСОБА_1 , що міститься в Оферті на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Відповідно до договору факторингу № 3 від 20.09.2021, укладеного між АТ «Альфа-Банк» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (фактор), фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в додатку № 1-1 до Договору.

Відповідно до витягу із додатку 1-1 до договору факторингу № 3 від 20 вересня 2021 року, сума заборгованості ОСОБА_1 за договором від 28.02.2017 становить 49740,29 грн.

Згідно з актом прийому-передачі реєстру боржників від 20.09.2021 до договору факторингу №3 від 20.09.2021, АТ «Альфа-Банк» передало, а ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» прийняло реєстр боржників.

З виписки по рахунку з кредитною карткою ОСОБА_1 за період з 28 лютого 2017 року по 21 вересня 2021 року вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 49740,29 грн.

За змістом ч. 2 ст.11ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ізст.526Цивільного кодексуУкраїни зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимогЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1ст. 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У свою чергу системний аналіз статей 524-526,533-535ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст.623ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей 626,628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1ст.205ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч. 1 ст.1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056-1ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ізст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст.1054ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно доп.1ч.1 ст.512ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннямист.513 ЦК Українипередбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 514ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно доч. 2 ст.517 ЦК Українипередбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цсі 5.

Судом встановлено, що 28.02.2017 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Згідно з умовами договору, ліміт встановленої кредитної лінії встановлено у розмірі 200 000 грн., процентна ставка за користування коштами відновлювальної кредитної лінії встановлено в розмірі 26% річних, розмір обов`язкового мінімального платежу встановлено у розмірі 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. Також сторони погодили паспорт споживчого кредиту.

Користування наданими банком коштами ОСОБА_1 підтверджується виписка по рахунку з кредитною картою за період з 28 лютого 2017 року по 21 вересня 2021 року.

Згідно з представленим позивачем розрахунком, в ОСОБА_1 внаслідок неналежного виконання зобов`язань виникла заборгованість, яка станом на 20.09.2021 становить 49740,29 грн.

В судовому засіданні також встановлено, що 20.09.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу № 3, відповідно до умов останній набув права вимоги до боржників, а тому числі до відповідача за кредитним договором від 28.02.2017.

Судом встановлено, що відповідач належно не виконувала зобов`язання по поверненню кредитних коштів, доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Таким чином, враховуючи що розмір заборгованості підтверджується долученими до справи доказами, в свою чергу відповідач не надав докази для підтвердження належного виконання договірних зобов`язань, суд дійшов висновку що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають до задоволення у повному обсязі. Відтак, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» підлягає до стягнення заборгованість в загальному розмірі 49740,29 грн.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч. 3 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами ст.59Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст.137ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» в особі директора та адвокатом Литвиненко О.І., укладено договір про надання правничої допомоги № 03-07/24 від 03.07.2024.

Відповідно до акту №1 приймання-передач наданих послуг від 15.07.2024, вартість наданих адвокатом Литвиненко О.І. послуг по справі за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом становить 9 200,00 грн.

На підтвердження оплати юридичних послуг позивачем надано платіжну інструкцію №1141 від 07 березня 2024 року, згідно з якою ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» перерахувало адвокату Макєєву В.М. 9 200,00 грн за договором №05-10/23 від 05.10.2023.

Згідно з правовою позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 12 лютого 2020 року у справі за № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Враховуючи наведене, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на професійну правову допомогу в сумі 9 200,00 грн., які є співмірними із складністю справи та наданими адвокатом обсягом послуг.

Згідно зіст.141 ЦПК Українипри задоволенні позовних вимог з відповідача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір.

У зв`язку з наведеним, слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 3 028,00 грн., який підтверджено платіжною інструкцією № 4316 від 02.09.2024.

Керуючись ст. ст.12,13,81,89,259,263-265,268,280ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 , НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (03035, м. Київ, пл. Солом`янська, 2, ІКЮО: 40340222) заборгованість за кредитним договором у розмірі 49740 (сорок дев`ять тисяч сімсот сорок) грн. 29 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (03035, м. Київ, пл. Солом`янська, 2, ІКЮО: 40340222) сплачений судовий збір в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 9 200 (дев`ять тисяч двісті) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення може бути протягом 30-ти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення 30-денного строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 24.03.2025

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», ІКЮО: 40340222, місцезнаходження: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська, 2;

Відповідач: ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 ,зареєстроване місцепроживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення виготовлено 13 травня 2025 року.

Суддя М.В. Бакаїм