Рішення № 127293248, 30.04.2025, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1131/24 Провадження № 2/304/124/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2025 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

за участі секретаря судового засідання - Галас Т.Ю.,

представника позивача - адвоката Штефаняка І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 304/1131/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - орган опіки та піклування Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

У С Т А Н О В И В :

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому просить: позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття. Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 31 січня 2009 року по 30 вересня 2022 року вони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_4 . Однак сімейне життя у них не склалося, так як вони мали різні погляди на шлюб та сім`ю, а сімейні обов`язки, між ними було відсутнє взаємопорозуміння. Рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 30 вересня 2022 року у справі № 304/1598/22, яке набрало законної сили 01 листопада 2022 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено повністю - розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 31 січня 2009 року Дубриницькою сільською радою Перечинського району Закарпатської області, про що зроблено відповідний актовий запис за № 1; дитину, а саме доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено проживати разом з батьком - ОСОБА_1 . Як під час шлюбу, так і після його розірвання їх неповнолітня донька ОСОБА_4 знаходилася і знаходиться на його повному фізичному та матеріальному утриманні. Питання щодо визначення місця проживання дитини у судовому порядку ними раніше не вирішувалося, оскільки між ними існувала усна згода з цього приводу. Так, згідно довідки, виданої Дубриницькою сільською радою Ужгородського району Закарпатської області 01 травня 2024 року за № 215, він проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Він позитивно характеризується за місцем проживання, є працевлаштованим, а саме працює в м. Ужгород по будівництву багатоповерхівок. Натомість відповідач протягом останніх років проживає окремо від них у АДРЕСА_2 , влаштовує своє життя, взагалі не бере участі у вихованні та розвитку неповнолітньої доньки, не надає коштів на її утримання, не навідує її, не спілкується з нею та не цікавиться її здоров`ям, навчанням,захопленнями тощо. На його неодноразові прохання виконувати батьківські обов`язки належним чином відповідач свідомо не реагує. Мирчанська гімназія Дубриницької сільської ради Ужгородськго району Закарпатської області листом від 01 травня 2024 року за № 01-19/30 повідомляє, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , батько ОСОБА_3 - учениці 9 класу закладу освіти постійно цікавиться життям та навчанням своєї доньки та займається дитиною. ОСОБА_5 регулярно відвідує батьківські збори у закладі освіти, присутній на позакласних та позашкільних заходах. Батько ОСОБА_3 бере участь у акціях «Озеленення території», «Чисте довкілля», «Від серця до серця» та «16 днів проти насильства». Відповідач взагалі не цікавиться дитиною, яка проживає разом з ним, її духовним та фізичним розвитком, навчанням, здоров`ям, навіть не спілкується з нею та не навідує її взагалі. Все вищенаведене можуть ствердити його батьки, їх сусіди та спільні друзі. Звертає увагу на те, що будь-який з покладених законом на відповідача як матір обов`язків не виконує взагалі, не бере педагогічної, матеріальної, посильно-трудової або будь-якої іншої участі у вихованні неповнолітньої доньки, а також взагалі не цікавиться її здоров`ям, навчанням та не навідує її. Усі питання щодо утримання, виховання та піклування вирішуються ним одноособово, без участі та підтримки зі сторони ОСОБА_2 . Оскільки вважає, що вищевикладене свідчить про те, що відповідач повністю самоусунулася від виконання покладених на неї батьківських обов`язків, вона втратила з дитиною будь-який контакт, не надає матеріальної допомоги на утримання доньки, тому просить позов задовольнити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 травня 2024 року головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі визначено суддю Ганька І.І.

Ухвалою судді Перечинського районного суду від 10 травня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - орган опіки та піклування Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, відтак призначено підготовче судове засідання та визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 14 серпня 2024 року підготовче провадження у даній цивільній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився.

Представник позивача - адвокат Штефаняк І.І. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив такі задовольнити.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилася, подала заяву про проведення розгляду справи без її участі, адже свою позицію висловила на попередньому судовому засіданні, яку і надалі підтримує, позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує щодо їх задоволення.

У судове засідання представник органу опіки та піклування Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області як третьої особи також не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує повністю.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_4 .

Рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 30 вересня 2022 року у справі № 304/1598/22, що набрало законної сили 01 листопада 2022 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено повністю - розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 31 січня 2009 року Дубриницькою сільською радою Перечинського району Закарпатської області, про що зроблено відповідний актовий запис за № 1; дитину, а саме доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено проживати разом з батьком - ОСОБА_1 .

Згідно ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Згідно довідки виконкому Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 01 травня 2024 року № 215, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Підлстава: Акт від 01 травня 2024 року про встановлення факту проживання ОСОБА_1 .

Як вбачається з Витягу № 2/4 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 01 травня 2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Мирчанська гімназія Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області листом від 01 травня 2024 року № 01-19/30 повідомляє, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , батько ОСОБА_3 - учениці 9 класу закладу освіти постійно цікавиться життям та навчанням своєї дочки та займається дитиною. ОСОБА_5 регулярно відвідує батьківські збори у закладі освіти, присутній на позакласних та позашкільних заходах. Батько ОСОБА_3 бере участь у акціях, а саме: «Озеленення території», «Чисте довкілля», «Від серця до серця», «16 днів проти насильства».

Крім цього суд встановив, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню малолітньої доньки ОСОБА_1 , що підтверджується висновком органу опіки та піклування Дубриницької сільської ради від 09 серпня 2024 року за № 318/02-36 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в резолютивній частині якого уповноважений орган вважає за доцільне надати згоду на позбавлення батьківських прав громадянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як таку, що ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Із висновку органу опіки та піклування також вбачається, що начальником служби у справах дітей Мар`яною Ап`ярій, фахівцем територіального центру Дубриницької сільської ради Вікторією Івановчик спільно із старостою Мирчанського старостинського округу Іваном Котларом, з метою вивчення даного питання, 17 червня 2024 року проведено обстеження умов проживання та виховання дитини за місцем її проживання. Під час обстеження батьки були відсутні. Умови проживання хороші, дитина забезпечена всім необхідним для її повноцінного розвитку та виховання. В ході проведення обстеження встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з донькою та колишньою дружиною фактично проживає, але не зареєстрований у будинку, що підтверджено витягом № 2/4 про зареєстрованих у житловому приміщенні / будинку осіб, виданим 01 травня 2024 року, довідкою № 215 від 01 травня 224 року та актом встановлення фактичного місця проживання. На запит служби у справах дітей Дубриницької сільської ради до КНП «Перечинська лікарня» 21 червня 2024 року за №1209/2024 надійшла відповідь про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на диспансерному обліку в лікаря нарколога/психіатра КНП «Перечинська лікарня» Перечинської міської ради не перебувають. Згідно характеристики, виданої Дубриницькою сільською радою 01 травня 2024 року № 212 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в селі Пастілки без реєстрації. За час проживання в селі зарекомендував себе з позитивної сторони. Хороший сім`янин, люблячий батько. За характером спокійний, врівноважений. З сусідами не конфліктує. Громадський порядок в селі не порушує, спиртним не зловживає. Скарг та заяв на громадянина ОСОБА_1 в сільську раду не поступало, претензій з боку виконкому сільської ради немає. Згідно характеристики, виданої Дубриницькою сільською радою 24 липня 2024 року за № 355 ОСОБА_2 за характером спокійна, врівноважена; за час проживання в селі громадський порядок не порушувала, з сусідами не конфліктувала; скарг та заяв на неї у сільську раду не поступало. Претензій з боку виконкому сільської ради немає. Зі слів ОСОБА_1 з`ясовано, що він працевлаштований і може забезпечувати свою доньку всім необхідним, про що свідчить Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, про реєстрацію ОСОБА_1 підприємцем від 29 липня 2024 року, копія якої надана на розгляд комісії з питань захисту прав дітей. Батько дитини на засіданні комісії просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав, у зв`язку з чим йому було задано питання де він з дочкою буде проживати, якщо його бувша дружина (мама) буде проти того, щоб він з донькою проживав у її будинку. На що ОСОБА_1 додав до матеріалів справи копію договору оренди житлового приміщення, укладеного 01 липня 2024 року. На засідання комісії, в присутності батька ОСОБА_1 з неповнолітньою донькою ОСОБА_3 проведено бесіду. Савелія розповіла, що її вихованням та утриманням займається виключно батько, мама не приймає участі у її житті, не піклується та не підтримує її, тому вона хоче, щоб її маму ОСОБА_2 позбавили батьківських прав, і що вона хоче проживати лише з батьком. На засідання комісії з питань захисту прав дитини також з`ясовано, що мати дитини ОСОБА_2 не хоче займатися вихованням та утриманням доньки, мотивуючи тим, що часто перебуває за кордоном і може бути відсутня довгий час. Вона письмово заявила, що не заперечує проти позбавлення її батьківських прав щодо своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Так, статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

На необхідності дотримання вказаного принципу неодноразово наголошено у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка застосовується судами України на підставі частини четвертої статті 10 ЦПК України та положень Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (рішення ЄСПЛ від 06 липня 2010 року у справі «Neulinger and Shuruk v. Switzerland», заява № 41615/07, п. 135; рішення ЄСПЛ від 11 жовтня 2017 року у справі «M.S. v. Ukraine», заява № 2091/13, п. 77). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Mamchur v. Ukraine», заява № 10383/09, п. 100).

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.

Згідно ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 155 цього Кодексу батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Такі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18 (провадження № 61-19550св19), від 24 грудня 2020 року у справі № 676/3740/19 (провадження № 61-8098св20), від 28 липня 2021 року у справі №225/134/20 (провадження № 61-18248св20), від 12 серпня 2021 року у справі №263/401/20 (провадження № 61-8118св21).

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.

Як роз`яснено в п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати у контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (пункт 49), розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Таким чином, оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню неповнолітньої доньки, тому суд, виходячи з пріоритету якнайкращих інтересів дитини, вважає, що ОСОБА_2 слід позбавити батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

При цьому, відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини).

Згідно ч. 4 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Враховуючи те, що позов щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав підлягає задоволенню, беручи до уваги найкращі інтереси дитини, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути аліменти на утримання неповнолітньої доньки.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 цього Кодексу частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Таким чином, враховуючи наведене, вимоги ч. 1 ст. 182 СК України, а також те, що достовірних відомостей про заробіток (дохід) відповідача у суду немає, тому виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги визнання відповідачем позову, суд вважає за можливим визначити розмір аліментів на утримання дитини у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача, що відповідає положенням ст. 141 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись ч. 2 ст. 3, ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ст. 51 Конституції України, ст. 8, ч. 1 ст. 10, 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 150, 155, 164 ч. 1 п. 2, 166, 180-183, 191 СК України, ст. 4, 12, 141, 258-259, 265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - орган опіки та піклування Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 08 травня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_3 .

Представник позивача: адвокат Штефаняк Іван Іванович; місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Богомольця, 18/22/29.

Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: орган опіки та піклування Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, ЄДРПОУ: 04351179; місцезнаходження: 89210, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Дубриничі, вул. Центральна, 44А.

Повне судове рішення складено 30 квітня 2025 року.

Головуючий: Ганько І. І.