Рішення № 127289298, 13.05.2025, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/577/25

Провадження № 2/288/353/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2025 року селище Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

з участю секретаря судових засідань - Колодяжної Н.В.,

представника відповідача -Осадчого А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області у порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» (далі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому вказує, що 05 грудня 2019 року між ТОВ «Займер» (далі- товариство) та відповідачем укладено кредитний договір № 96455 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватись.

Сума виданого кредиту - 3000,00 гривень, строк кредиту- 20 днів, валюта кредиту -UAH, стандартна процентна ставка -2% в день або 730% річних.

28.10.2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021 відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 року до договору факторингу № 01-28/10/2021, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідача.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 13.01.2025 року загальний розмір заборгованості за даним кредитним договором становить 15660,00 гривень, яка складається з: - простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 3000,00 гривень; - простроченої заборгованості за процентами в розмірі 12660,00 гривень.

На виконання вимог кредитного договору відповідачем були зазначені реквізити платіжної банківської карти № НОМЕР_1 .

Позивач направляв на адресу відповідача вимогу про дострокове погашення заборгованості за даним кредитним договором, проте станом на дату подачі позовної заяви вимога була залишена відповідачем без виконання.

Позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 96455 від 05.12.2019 року в розмірі 15600 гривень 00 копійок та судовий збір в розмірі 2442,40 гривень. Розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 17 квітня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження по даній справ із викликом (повідомленням) сторін.

Представник позивача 30 квітня 2025 року через канцелярію суду надав заяву про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, в якій просить стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу в розмірі 10500,00 гривень. Також, 01 травня 2025 року, надав відповідь на відзив з додатками, в якій просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, відзив на позовну заяву залишити без задоволення, розгляд справи проводити за відсутності їх представника. /а.с. 50-59, 65-76/

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву /а.с. 41-45/, в якому просить відмовити у задоволені позову у повному обсязі, також просить застосувати позовну давність до позовних вимог про стягнення тіла кредиту та відсотків.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Частина 3 статті 211 ЦПК України визначає, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Справу судом розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, згідно з вимогами статтями 274-279 ЦПК України.

Суд, вислухавши представника відповідача, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 05 грудня 2019 року між ТОВ «Займер» далі- товариство та ОСОБА_1 далі- клієнт, разом - сторони, укладено Індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 96455, згідно умов якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 2000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 20 днів, тобто до 24.12.2019 року. Строк дії договору 20 днів, але в будь -якому разі до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2% на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Невід`ємною частиною цього договору є публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті товариства. Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору. Сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок товариства у строк, встановлений договором. Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. Товариство має право без згоди клієнта поступатись своїм право вимоги за даним договором третій особі, в зв`язку з чим відбудеться заміна сторони - кредитодавця за цим договором. Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору відповідно до чинного законодавства України та договору. Цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». /а.с. 14-16/

Даний договір підписаний електронним підписом відповідача.

Як вбачається з довідки про ідентифікацію, видану ТОВ «Займер», даною довідкою підтверджують, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 96455 від 05.12.2019 року, ідентифікований ТОВ «Займер». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): здійснювалось в інформаційно - телекомунікаційній системі https://www.cly.com.ua/. Одноразовий ідентифікатор НОМЕР_4, номер телефону НОМЕР_2 . /а.с. 10/

Відповідно до Договору факторингу № 01-28/10/2021 від 28 жовтня 2021 року, укладеного між ТОВ «Займер» далі- клієнт та ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» далі- фактор, на умовах, встановлених цим договором та у відповідності до гл. 73 ЦК України, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна позову) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників з кредитними договорами (портфель заборгованості). Внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами. В якості ціни за придбання (відступлення) прав вимоги, фактор сплачує клієнту плату (ціна продажу) в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 1444843, 08 гривень без ПДВ. /а.с. 17-20/

Як вбачається з Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 01-28/10/2021 від 28.10.2021 року, в списку боржників вказаний ОСОБА_1 , номер договору 96455, дата укладення 05.12.2019 року, сума виданого кредиту 3000,00 гривень, залишок по відсотках 12660,00 гривень, загальна сума заборгованості 15660,00 гривень. /а.с. 9/

Згідно до платіжних інструкцій № 1653 від 02.11.2021 року, № 1672 від 23.11.2021 року та № 432 від 02.11.2021 року, платник ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», отримувач ТОВ «Займер», сума 702417,04 гривень, 722417,04 гривень та 20000,00 гривень, відповідно, призначення платежу: оплата за відступлення права вимоги по договору факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021 року. /а.с.22-23/

Як вбачається з інформаційної довідки № 1285/02 від 25 лютого 2025 року, виданої ТОВ «Платежі онлайн», дане товариство, як технологічний оператор платіжних послуг повідомляє, що на сайті торговця через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція. Тип транзакції: видача. Номер транзакції - 27555-33236-96028, сума- 3000,00 гривень, дата- 05.12.2019 року, емітент платіжної картки - Privat Bank, опис - видача кредиту № 96455. /а.с. 24/

Відповідно до Виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 96455, виданої ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», станом на 13.01.2025 року ОСОБА_1 має непогашену заборгованість за кредитним договором 96455 від 05.12.2019 року, а саме: за період з 05.12.2019 року-13.01.2025 року в розмірі 15660,00 гривень, з яких: прострочене тіло -3000,00 гривень, прострочені відсотки - 12660,00 гривень. /а.с. 8/

Згідно до Вимоги про виконання зобов`язань за кредитним договором від 13.01.2025 року, виданої ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», ОСОБА_1 повідомлявся, що на підставі договору факторингу № 01-28/10/2021 від 28.10.2021 року укладеного між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», право вимоги його заборгованості по кредитному договору № 96455 відступлене ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ». Заборгованість становить 15660,00 гривень. Також надано реквізити для оплати кредитної заборгованості. /а.с. 7/

Як вбачається з розрахунку заборгованості за Договором № 96455 від 05.12.2019 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 28.10.2021 року, виданого ТОВ «Займер», позичальник ОСОБА_1 станом на 03.09.2020 року має борг в розмірі 15660,00 гривень. /а.с. 69-75/

Частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 527, 530 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок у встановлений договором строк.

В силу вимог статті 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно до частини другої статті 1050 ЦК України встановлено що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Керуючись ст.ст. 509, 510 ЦК України, зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Положенням статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте відповідачем на даний час зобов`язання щодо погашення вказаної заборгованості за кредитним договором не виконуються.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до положень статей 3, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно до частини другої статті 517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Тлумачення статті 516 ЦК України, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом України. Зокрема, в постанові Верховним Судом України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 вказується, що «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним».

Отже, виходячи з вищевказаного, суд приходить до висновку про необов`язковість згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, що не позбавляє сторін права додатково врегулювати порядок зміни кредитора в договорі.

Проте, як вбачається з вимоги про виконання зобов`язань за кредитним договором від 13 січня 2025 року /а.с. 7/, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» повідомляло відповідача ОСОБА_1 про відступлення прав вимоги від ТОВ «Займер» до ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ».

Згідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно до часини 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Згідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно- цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Щодо стягнення простроченої заборгованості за процентами в розмірі 12660,00 гривень, суд зазначає наступне.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Таким чином, позивач ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Як встановлено судом, між сторонами по справі укладено Договір про надання фінансового кредиту № 96455 від 05.12.2019 року, згідно з яким сума кредиту становить 3000,00 гривень.

Також, згідно з п.1.2 зазначеного Договору, строк кредиту становить 20 днів, тобто до 24.12.2019 року. Відповідно до п.1.3 процентна ставка становить 2 % на добу.

Тобто, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виключно в межах строку кредиту, що передбачено, окрім ст. 1048 ЦК України, і самим Договором.

Відповідно до п.2.3 договору обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно.

Суд зазначає, що з положень п. 2.3 не випливає автоматичного продовження строку надання кредиту, а тому нарахування відсотків за користування кредитом повинно здійснюватися виключно в межах строку кредиту, що передбачено пунктом 1.3 Договору

Суд не бере до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості, з якого встановлено нарахування позивачем процентів в розмірі 12660,00 гривень, оскільки він був здійснений за період з 05.12.2019 року по 13.01.2025 року, тобто включає нарахування процентів поза межами строку кредиту.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню 3000,00 гривень суми кредиту та 1200,00 гривень нараховані відсотки за 20 днів - період кредитування, що разом становить 4200,00 гривень.

Враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини з ТОВ «Займер» якщо дійсно вважав встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливим, натомість, він погодився зі своєї сторони на такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Підписавши кредитний договір, відповідач засвідчив, що погодився на отримання кредитних коштів саме на умовах, що визначені договором.

Крім того, на момент укладення Договору про надання фінансового кредиту № 96455 від 05.12.2019 року, відповідач не звертався до ТОВ «Займер» із заявою про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодився з усіма умовами такого договору.

Також суд зазначає що сторона має довести належними та допустимими доказами свою правову позицію у справі. Неподання стороною належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог/заперечень проти позову є підставою для вмотивованого висновку судів про недоведеність та необґрунтованість позиції сторони у справі, адже саме зазначені стороною обставини, а не висновки судів, у такому випадку ґрунтуються на припущеннях.

З поданого до суду відповідачем відзиву можна зробити висновок, що відповідач не заперечує щодо укладення кредитного договору 05.12.2019 року між ним та ТОВ «»Займер», проте він не вказує жодної інформації щодо погашення ним заборгованості за кредитним договором у встановлений договором строк ні за тілом кредиту ні за відсотками.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором № 96455 від 05.12.2019 року в розмірі 4200,00 гривень.

Щодо доводів відповідача про існування підстав для застосування наслідків спливу строків позовної давності до позовних вимог суд виходить з наступного.

Статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року, який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного Кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Дію карантину, встановленого зазначеною Постановою, було неодноразово продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ по 30.06.2023 року.

Постановою КМУ від 27.06.2023 року № 651з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, карантин на території України було встановлено безперервно з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року.

Відповідно до Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного Кодексу України було доповнено розділом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, якій неодноразово було продовжено та який діє до тепер.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Отже, починаючи з березня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, який діє на даний час.

Як свідчать матеріали справи, датою звернення ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» із даною позовною заявою є 16 квітня 2025 року, тобто під час дії військового стану. Ці обставини є загальновідомими та доказуванню не підлягають. Разом з тим, початок перебігу позовної давності виник з 24.12.2019 року, тобто з дня закінчення строку дії кредитного договору, проте з 12.03.2020 року (через 78 днів) на території України було встановлено карантин.

Отже, суд дійшов висновку, що строк позовної давності позивачем не було пропущено.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 умови взятого на себе кредитного зобов`язання не виконав, що виявилося у неповерненні кредитних коштів, що стало наслідком звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», в якості нового кредитора, до суду за захистом своїх прав та інтересів і тому з відповідача необхідно стягнути заборгованість за договором в розмірі 4200,00 гривень.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 81 Цивільного Процесуального Кодексу України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 89 Цивільного Процесуального Кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, враховуючи, що відповідачем не виконано грошове зобов`язання в строки, передбачені умовами кредитного договору та відповідач ухиляється від добровільної сплати заборгованості за кредитним договором, суд вважає що позов в даній частині підлягає частковому задоволенню.

Представник позивача надав заяву в якій просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правову допомогу в розмірі 10500,00 гривень. /а.с. 50-52/

Згідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 1, 2 частини другої статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 8 статті 141 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано: Договір про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року /а.с. 11-12/, укладений між ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» надалі - клієнт та адвокатом Пархомчуком Сергієм Валерійовичем надалі - адвокат, Додаткову угоду № 1 до Договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 року, укладену 27.12.2024 року, Акт про отримання правової допомоги від 28 квітня 2025 року /а.с.54/, рахунок № 28.04.2025-19 /а.с. 59/ та платіжну інструкцію /а.с. 58/.

Як вбачається з Акту про отримання правової допомоги від 28.04.2025 року /а.с. 54/, адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу під час підготовки та направлення позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 96455 від 05.12.2019 року, згідно наведеним розрахунком обсягу та вартості послуг з правової допомоги адвокатом. Загальна вартість за послуги з надання правової допомоги адвокатом складає 10000,00 гривень та витрати на виготовлення позовної заяви з додатками -500,00 гривень. Всього 10500,00 гривень.

Згідно до рахунку № 28.04.2025-19 від 28.04.2025 року, складеного адвокатом Пархомчуком С.В., вартість правничої допомоги згідно Договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 року становить 10500,00 гривень. /а.с. 59/

Відповідно до платіжної інструкції № 37974 від 28.04.2025 року, виданої АТ КБ «ПриватБанк», платник ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», отримувач Пархомчук Сергій Валерійович , призначення платежу: оплата за правничу допомогу згідно Договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 року, згідно рахунку 28.04.2025-19, сума 10500,00 гривен.ь /а.с. 58/

Разом з тим, враховуючи співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката, з огляду на рівень складності справи, ціни позову, фактичний обсяг наданої правничої допомоги, а також типовість таких позовних заяв, з урахуванням засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявлених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 гривень, які належить стягнути з відповідача на користь позивача.

Відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, але не виключно, витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Крім того, частина перша статті 141 ЦПК України визначає, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 650 гривень 00 копійку (2 422 гривні 40 копійок (розмір судових витрат) х 4200 гривень 00 копійок (розмір задоволених позовних вимог) /15660 гривень 00 копійок (розмір заявлених позовних вимог).

Керуючись статтями 509, 512-514, 516, 525-527, 530, 549, 598-599, 610 - 612, 615, 625, 629, 638, 1048, 1050, 1054 ЦК України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 130, 133, 137, 141, 211, 212, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 352, 354-355 ЦПК України; суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: квартира АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 82, офіс 7, Код ЄДРПОУ 42228158) заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 96455 від 05.12.2019 року в розмірі 4200 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: квартира АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 82, офіс 7, Код ЄДРПОУ 42228158) сплачений судовий збір у розмірі 650 гривень 00 копійок та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 3000 гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду М. І. Рудник