Вирок № 127287824, 13.05.2025, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Провадження № 1-кп/643/649/25

Справа № 643/1566/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2025 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024226200000960 від 27.11.2024 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-21.04.2004 Московським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробувальним строком 2 роки;

-16.06.2006 Московським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 190 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі;

-26.01.2007 Московським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ст. 70, ст. 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 21.01.2012 з Диканської ВК № 12 по відбуттю строку покарання;

-20.11.2013 Київським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробувальним строком 2 роки;

-12.08.2013 Московським районним судом м. Харкова за ч.1 ст. 309, ч. 1 ст. 317, ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі;

-10.07.2014 Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі;

-16.07.2014 Московським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 317, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 24.01.2018 з Харківської ВК № 43 умовно-достроково, невідбутий строк - 8 місяців 11 днів;

-28.01.2018 Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнений 07.02.2022 з Олексіївської ВК № 25 по відбуттю строку покарання,

у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ст. 126-1 КК України,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , у період часу з серпня 2023 по жовтень 2024 року по відношенню до цивільної дружини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порушення вимог ст. 28, 29 Конституції України, відповідно до яких кожен має право на повагу до його гідності та на особисту недоторканість, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», безпричинно, умисно, систематично вчиняв психологічне насильство, шляхом словесних образ у вигляді нецензурної лайки, погроз фізичної розправи, штовханнями, залякування, що призвело до психологічних страждань потерпілої, погіршення якості життя та завдання шкоди її психологічному здоров`ю у формі емоційної невпевненості, нездатності захистити себе, заниження самооцінки, втрати позитивних емоцій, у зв`язку з чим був неодноразово притягнутий, а саме: 15.05.2024, 18.10.2024, до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за ч. 2 ст.173-2КУпАП відносно ОСОБА_5

ОСОБА_4 , внаслідок надмірного вживання алкоголю, діючи на фоні тривалих неприязних відносин, будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_5 , з якою перебував у сімейних відносинах, 26.11.2024, приблизно о 16:00, більш точний час в ході проведення досудового розслідування встановити не вдалося, знаходячись за місцем спільного проживання з потерпілою, а саме за адресою: АДРЕСА_3 , в ході раптово виниклого конфлікту вчинив словесну сварку з ОСОБА_5 , яка є його цивільною дружиною, зокрема, в ході словесного конфлікту, усвідомлюючи свою перевагу у фізичному розвитку, діючи умисно, вчинив щодо ОСОБА_5 дії психічного та фізичного насильства, які виразилися в словесних образах нецензурною лайкою, приниженні її гідності та нанесенні тілесних ушкоджень, а саме кулаком правої руки два рази вдарив по голові ОСОБА_5 , що призвело до фізичних та психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої, тим самим завдав шкоду психічному здоров`ю ОСОБА_5 .

Крім того, 26.11.2024 приблизно о 18:00, більш точний час в ході проведення досудового розслідування встановити не вдалося, ОСОБА_4 , будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_5 , з якою перебуває у сімейних відносинах, знаходячись за місцем спільного проживання з потерпілою, а саме за адресою: АДРЕСА_3 , вчинив словесну сварку з ОСОБА_5 , яка є його цивільною дружиною, відносно якої систематично вчиняв психологічне насильство, в ході словесного конфлікту, усвідомлюючи свою перевагу у фізичному розвитку, діючи умисно, вчинив щодо ОСОБА_5 дії психічного та фізичного насильства, які виразилися в словесних образах нецензурною лайкою, приниженні її гідності та нанесенні тілесних ушкоджень, а саме кулаком правої та лівої руки два рази вдарив по голові ОСОБА_5 , що призвело до фізичних та психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої, тим самим завдав шкоду психічному здоров`ю ОСОБА_5 . З метою припинення вказаних дій потерпіла вибігла на вулицю де попрохала невідому жінку викликати працівників поліції.

ОСОБА_4 з метою продовження вчинення своїх злочинних дій вибіг на вулицю та, наздогнавши потерпілу біля будинку № 40 по вул. Ахієзерів в м. Харкові, продовжив вчиняти відносно ОСОБА_5 дії психічного та фізичного насильства, які виразилися в словесних образах нецензурною лайкою, приниженні її гідності та нанесенні тілесних ушкоджень, а саме: поваливши на землю почав ногами наносити удари в область тулуба та нижніх кінцівок ОСОБА_5 , після чого, взявши за одяг став волочити потерпілу по проїжджій частині. Після чого потерпіла стала голосно кликати про допомогу людей, що проходили поруч, та викликати поліцію. ОСОБА_4 , злякавшись відповідальності за скоєні протиправні дії, припинив їх та одразу зник з місця вчинення кримінального правопорушення.

Внаслідок вказаних умисних протиправних дій ОСОБА_4 , застосованого ним фізичного насильства відносно своєї цивільної дружини ОСОБА_5 , нанесених ним ударів, потерпілій був спричинений фізичний біль та згідно з висновком судово-медичного експерта - синці на руках, тулубі та ногах, які могли виникнути від ударної та ударно-здавлючої дії тупих твердих предметів, садна на правій нозі, які могли виникнути від дії тупих твердих предметів за механізмом тертя-ковзання і за цією ознакою відповідно до п.п. 2.3.2 «б», п.2.3.5. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав у повному обсязі. Підтвердив, що у обвинувальних актах достовірно вказані обставини скоєних ним кримінальних правопорушень. На запитання суду обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що показання надає добровільно, будь-яке фізичне або психологічне насильство до нього не застосовувалось.

Таким чином, судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст визнаних ним обставин, сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого у суду відсутні.

Одночасно обвинуваченому роз`яснено, що у разі визнання ним своєї вини без повного дослідження доказів, він позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Обвинувачений зазначив, що розуміє наслідки розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Потерпіла подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, проти розгляду кримінального провадження у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України не заперечувала.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Ураховуючи обставини даного кримінального провадження, думку прокурора, позицію обвинуваченого та потерпілої, суд визнав за можливе не досліджувати всі докази щодо обставин скоєння обвинуваченим вказаних вище кримінальних правопорушень, які ніким не оспорюються, та розглянути справу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.

Розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутих обвинувачень відповідно до обвинувального акта, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень та кваліфікує його дії за ст. 126-1 КК України, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного насильства щодо іншої особи, з якою підозрюваний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до фізичних, психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи домашнє насильство.

Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей немає, офіційно не працевлаштований (зі слів працює неофіційно), на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває. Згідно довідки ГО «Гедеон» (код ЄДРПОУ 44195140) від 13.05.2025 обвинувачений на даний час проходить курс реабілітації від нарко- та алкозалежності. Інших відомостей, які характеризують особу обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставинами, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи з якою обвинувачений перебував у близьких стосунках, рецидив злочинів, вчинення кримінального правопорушення особою, що перебувала у стані алкогольного сп`яніння.

Водночас суд не визнає щире каяття обвинуваченого обставиною, що пом`якшує покарання, та вважає за необхідне зазначити наступне.

Щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди. Розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.

Втім, незважаючи на повне визнання своєї вини, дії та вчинки обвинуваченого є недостатніми, аби вважати, що він насправді проявляє щире каяття в розумінні загальнолюдських цінностей. На переконання суду, визнаючи свою вину, обвинувачений лише хотів якнайшвидше завершити розгляд кримінального провадження.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Заходи примусу повинні ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Прокурор просила призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1 КК України, у виді громадських робіт на строк 240 (двісті сорок) годин. Одночасно прокурор просила застосувати до обвинуваченого обмежувальні заходи, передбачені ст. 91-1 КК України, а саме: заборонити наближатися не ближче ніж 500 метрів до ОСОБА_5 , де вона може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; направити обвинуваченого для проходження програми для кривдників.

Потерпіла не висловила позицію щодо покарання обвинуваченому, в раніше поданій заяві зазначила, що матеріальна шкода їй відшкодована.

Обвинувачений ОСОБА_4 не висловив заперечень проти запропонованого прокурором покарання.

Заслухавши думку прокурора, позицію обвинуваченого та потерпілої, враховуючи тяжкість вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, які є нетяжкими злочинами, особу обвинуваченого, наявність обставин, які обтяжують покарання та відсутність обставин, які її пом`якшують суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання в межах санкції, визначеної санкцією ст. 126-1 КК України, у виді обмеження волі.

Водночас суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття призначеного йому покарання, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

За приписами ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується лише в тому разі, коли для цього наявні умови і підстави, визначені приписами ст. 75 КК України. Підставою для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням закон визначає переконання суду, викладене в мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання, яке ґрунтується на оцінці даних про вчинене кримінальне правопорушення, мету й мотиви, тривалість та інтенсивність протиправної поведінки тощо.

Суд вважає, що вищезазначені обставини дійсно можуть бути підставою для застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням, оскільки ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

Одночасно суд вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого обмежувальні заходи, визначені ст. 91-1 КК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні, цивільний позов не пред`являвся.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого під час досудового розслідування не обирався.

Прокурором клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу під час судового провадження не заявлялось. Враховуючи наведене, а також засади змагальності та диспозитивності кримінального провадження, суд не вбачає підстав за власною ініціативою вирішувати питання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Питання щодо речових доказів і документів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 128-129, 369-371, 373-377 КПК України суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст.75КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання у виді обмеження волі, з випробувальним терміном на 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1, п. 2, 5 ч. 3 ст.76КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

-періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

-пройти курс лікування від розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин;

Відповідно до п. 3, 5 ч. 1 ст.91-1КК України застосувати до ОСОБА_4 строком на 3 (три) місяці наступні обмежувальні заходи:

-заборонити наближатися не ближче ніж 500 метрів до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де вона може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;

-пройти програму для кривдників.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» контроль за виконанням програми для кривдників покласти на орган місцевого самоврядування за місцем проживання обвинуваченого.

Роз`яснити обвинуваченому, що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених ст.91-1 КК України, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 05.12.2024 у справі № 643/14970/24.

Речовий доказ, визнаний постановою слідчого від 28.11.2024, а саме: мобільний телефон ТМ Samsung SM-A107F/DS у корпусі чорного кольору з IМЕI: НОМЕР_1 ; IMEI2: НОМЕР_2 , з сім-картою у середині з номером абонентського зв?язку НОМЕР_3 , у гумовому чохлі, переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_5 вважати повернутим власнику.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з дня вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1