Рішення № 127286486, 05.05.2025, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/289/25

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Володимира Байталюка, за участю секретаря судового засідання Лілії Кушлак, розглянувши матеріали справи

за позовом Чернівецької міської ради

до колективного виробничо-торгівельного підприємства «Побутова хімія» та приватного підприємства «Металохімпобут»

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 930890,03 грн

Представники сторін:

від позивача - Генцарюк М-Д. Д.;

від відповідачів - Заворотнюк М. С.

В С Т А Н О В И В :

1. Короткий зміст позовних вимог.

Чернівецька міська рада (58002, м. Чернівці, пл. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 36068147) звернулася з позовом до колективного виробничо-торгівельного підприємства «Побутова хімія» (58000, м. Чернівці, вул. Максима Кривоноса, 33, код ЄДРПОУ 02972411) та приватного підприємства «Металохімпобут» (58000, м. Чернівці, вул. Авангардна, 49/45, код ЄДРПОУ 32874811) у змісті якого просить суд стягнути з приватного підприємства «Металохімпобут» безпідставно збережені кошти у розмірі 176869,11 грн та з колективного виробничо-торгівельного підприємства «Побутова хімія» безпідставно збережені кошти у розмірі 754020,92 грн за користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою площею 3,6840 га з кадастровим номером 7310136900:50:001:0030 у період з 07.11.2023 до 19.11.2024.

2. Короткий зміст заперечень проти позову колективного підприємства «Побутова хімія» та приватного підприємства «Металохімпобут».

Відповідачі позовні вимоги не визнають в повному обсязі, а доводи, які наведені на їх обґрунтування, вважають безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Позивач у справі стверджує, що об`єкти нерухомого майна відповідачів - колективного виробничо-торгівельного підприємства «Побутова хімія» та приватного підприємства «Металохімпобут» розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136900:05:001:0030. Доказів вказаного позивач до матеріалів справи не додав.

Так, дійсно відповідачі у справі є власниками об`єктів нерухомого майна за адресою м. Чернівці, вул. Артема (Максима Кривоноса), 33. Але місцезнаходження земельної ділянки визначається саме координатами, розрахованими відповідно до вимог чинного законодавства зокрема, з врахуванням приписів Закону України «Про землеустрій». Позивачем не надано жодного доказу, який підтверджує факт розміщення об`єктів нерухомого майна відповідачів на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136900:05:001:0030.

Таким чином, позивачем не доведено факту розміщення об`єктів відповідачів на ділянці позивача.

Позивач у справі здійснив «розрахунок» розміру орендної плати, яку зберегли відповідачі. Слід зазначити, що оренда плата, визначається сторонами в договорі оренди земельної ділянки. Договір оренди - це двосторонній правочин, тобто передбачає волевиявлення сторін щодо істотних умов договору оренди землі - орендодавця та орендаря. В той же час, сам позивач вказує, що відповідачі не вживають заходів щодо оформлення земельної ділянки. Тому логічним постає питання з яких обставин, позивачем взято розмір орендної плати? З доданого до позовної заяви переліку доказів, що долучені позивачем до матеріалів справи, таких обставин не слідує. В той же час, вихідних даних, з яких виходив позивач у справі, останній не навів і доказів не додав.

Посилання позивача у справі на Положення про оренду землі та порядок розрахунку орендної плати, який затверджено не є прийнятним, оскільки між позивачем та відповідачем, як стверджує сам позивач, не було укладено договору оренди.

Здійснюючи розрахунок суми вимог до відповідачів, позивач у справі посилається на приписи Постанови КМ України від 19.04.2013 № 284, якою затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (надалі - Порядком). Однак, вказаним Порядком передбачено процедуру визначення суми коштів, що підлягає стягненню: «Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними (військовими) адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних (військових) адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники фінансових органів, уповноважених органів містобудування та архітектури, а також за згодою представники територіальних органів Держекоінспекції, Держгеокадастру».

Таким чином, для дотримання порядку визначення розміру шкоди необхідним є створення комісії та участь в її роботі такої комісії саме представників відповідачів. Доказів створення такої комісії та залучення до її роботи представників відповідачів позивачем не надано. Таким чином, позивачем не дотримано вимог Закону - приписів Порядку.

Приватне підприємство «Металохімпобут» придбало частку в об`єкті нерухомого майна у колективного виробничо-торгівельного підприємства «Побутова хімія», яке створено 11.09.1995 та є правонаступником фабрики побутової хімії Чернівецького облмісцевпром. Створення відповідача відбувалось на основі виділеної в користування земельної ділянки площею 2.80 га.

Відповідно до приписів діючого на момент створення законодавства, рішенням Чернівецької міської ради було виділено в користування відповідачу земельна ділянка площею 2,80 га. Таким чином, у відповідача виникло право постійного користування земельною ділянкою саме такого розміру.

Позивач у справі говорить про земельну ділянку площею 3,6840 га. Однак, жодного документу про виділення такої ділянки не надає.

Витяг з ДЗК, який подає позивач, це лише документ, який підтверджує факт формування земельної ділянки: встановлення меж, присвоєння кадастрового номеру. В той же час, відповідно до приписів ЦК України та ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що право власності на об`єкти нерухомого майна виникає з моменту реєстрації такого права. Позивач у справі жодного документу, про те, що вказана земельна ділянка є власністю позивача, а отже, останній має будь-які права щодо неї - не надає. Тобто, не наводить належних та допустимих доказів своєї позиції у справі.

Відповідач у справі є господарюючими суб`єктами та здійснюють діяльність з виробництва побутової хімії, тобто за основним напрямком своєї діяльності.

На підставі поданої заяви було переведено на сплату єдиного податку. З вказаного моменту і до сьогоднішнього дня, відповідачі є платниками єдиного податку.

Відповідно до приписів пп. 4 п. 297.1 Податкового кодексу України передбачено, що платники єдиного податку звільняються від сплати податку на землю, тобто не сплачують плату за користування земельними ділянками. Вказана пільга встановлена приписами закону, а тому відповідає вимогам ст. 206 Земельного кодексу України, що сплата здійснюється (чи не здійснюється) в порядку передбаченому Законом.

Таким чином, на підставі приписів ст. 206 Земельного кодексу України з врахуванням приписів пп. 4 п. 297.1 Податкового кодексу України, відповідачі у справі не зобов`язані нараховувати та сплачувати плату за землю. Таким чином, вимога позивача у справі про стягнення з відповідачів грошових коштів за користування земельною ділянкою при наявності передбаченої Законом підстави звільнення від сплати за землю є неправомірною.

Позивач у справі залучив до участі 2 відповідачів - КВТП «Побутова хімія» та ТОВ «Металохімпобут». Правовою підставою для стягнення сум коштів з відповідачів позивачем заначено приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 1212 ЦК України передбачено: «Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала». Саме наведена норма містить обмеження - вона стосується особи, тобто одного суб`єкта. Оскільки ст. 1212 ЦК України відноситься до деліктних зобов`язань боржника, тобто передбачають відповідальність за дію/бездіяльність. Відповідно до приписів Конституції України та загальних засад - деліктна відповідальність завжди індивідуальна. Тобто винна особа - одна. Таким чином, за ст. 1212 ЦК України не можуть нести відповідальність 2 суб`єкти.

Відповідно до приписів ст. 15 та ст. 16 ЦК України захисту підлягають права та інтереси особи. Для органів місцевого самоврядування діє принцип встановлений ст. 146 Конституції України: «Інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом» - тобто орган місцевого самоврядування має право вчиняти лише ті дії, які передбачені законодавством.

Встановлення Податковим кодексом обмеження на стягнення з платника єдиного податку суми коштів за користування земельною ділянкою позбавляє Чернівецьку міську раду права вимагати стягнення такої плати з відповідачів в примусовому порядку, а отже, позбавляє права на судових захист.

З врахуванням вище викладеного відповідачі вважають, що є усі підстави для відмови в задоволенні позовних вимог у зв`язку з необґрунтованістю таких вимог, а саме: в частині площі земельної ділянки, перебування в користуванні відповідачів визначеної позивачем земельної ділянки, наявності правових підстав для стягнення плати за користування земельною ділянкою.

3. Короткий зміст ухвал суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2025 позовну заяву передано до провадження судді Байталюку В. Д.

Ухвалою суду від 03.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24.02.2025.

20.02.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву в яких позовні вимоги не визнають в повному обсязі, а доводи, які наведені на їх обґрунтування, вважають безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з підстав зазначених у відзивах. Крім того, просить суд поставити перед позивачем ряд запитань.

У судовому засіданні, 24.02.2025, суд постановив протокольну ухвалу якою відкладено підготовче засідання на 19.03.2025 та зобов`язано позивача надати відповіді на запитання, які викладені у відзивах представника відповідачів. Запропоновано позивачу до початку судового засідання надати відповідь на відзиви з доказами їх надіслання сторонам.

03.03.2025 через підсистему «Електронний суд» від представниці позивача надійшла відповідь на відзив в якій зазначає, що вважає безпідставними та необґрунтованими твердження відповідачів про відсутність доказів щодо користування спірною земельною ділянкою у зазначений період та відсутність у зв`язку із цим обов`язку зі сплати коштів еквівалентних розміру орендної плати Чернівецькій міській раді з підстав зазначених у відповіді на відзив. У зв`язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

05.03.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідачів надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконферцзв`язку поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 05.03.2025 задоволено заяву представника відповідачів колективного виробничо-торгівельного підприємства «Побутова хімія» та приватного підприємства «Металохімпобут» Заворотнюка Максима Сергійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

19.03.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідачів надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із його зайнятістю в іншому судовому засіданні.

До початку судового засідання на адресу Господарського суду Чернівецької області від представниці позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю її в іншому судовому засіданні у справі № 727/14208/24 Шевченківського районного суду м. Чернівці.

Ухвалою суду від 19.03.2025 відкладено підготовче засідання на 31.03.2025. Призначено розгляд справи в режимі відеоконференцзв`язку поза межами приміщення суду за участю представника відповідачів Заворотнюка Максима Сергійовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з використанням власних технічних засобів.

20.03.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідачів надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконферцзв`язку поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

27.03.2025 через підсистему «Електронний суд» від представниці позивача надійшла заява в яких надано відповіді на питання які зазначені у відзивах відповідачів.

31.03.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідачів надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у змісті якого представник відповідачів зазначає, що надана заява представниці позивача з відповідями на запитання відповідачів не відповідає вимогам статті 90 Господарського процесуального кодексу України та подана з порушенням строку на її подання передбаченого частиною третьою статті 90 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, 31.03.2025, суд постановив протокольну ухвалу якою з власної ініціативи продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 18.04.2025. Повторно зобов`язано представника позивача виконати вимоги суду та надати відповіді на запитання відповідачів оформлені відповідно до статтей 90 та 88 ГПК України. Судове засідання призначено в режимі відеоконференцзв`язку за участю представника відповідачів.

Ухвалою суду від 31.03.2025 вжито заходи процесуального примусу шляхом накладення на Генцарюк Марію-Діану Дмитрівну штрафу за невиконання протокольної ухвали Господарського суду Чернівецької області від 24.02.2025 по справі № 926/289/25 - стягнуто з Генцарюк Марії-Діани Дмитрівни в дохід державного бюджету в особі Державної судової адміністрації України 15000,00 грн штрафу.

09.04.2025 від представниці позивача надійшла заява свідка оформлена в порядку ст. 88, 90 Господарського процесуального кодексу України в якій надано відповіді на питання.

18.04.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідачів надійшло клопотання в якому просить суд оголосити перерву в судовому засіданні у зв`язку з госпіталізацією.

У судовому засіданні, 18.04.2025, суд долучив до матеріалів справи заяву свідка в порядку статтей 88, 90 Господарського процесуального кодексу України, у клопотанні представника відповідачів відмовив, через відсутність у клопотанні доказів електронного направлення про госпіталізацію або відомостей про проходження госпіталізації у медичній установі. Враховуючи виправлення допущеного порушення особою, щодо якої постановлено ухвалу про стягнення штрафу та у відповідно до частини шостої ст. 135 Господарського процесуального кодексу України, суд скасував ухвалу від 31 березня 2025 року.

Постановив протокольну ухвалу якою закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 02 травня 2025 року.

Суд, заслухавши вступні слова представників сторін, з`ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, дослідив в порядку статей 209 і 210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.

У судовому засіданні, 02.05.2025, представниця позивача під час судових дебатів підтримала позовні вимоги в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні.

Представник відповідачів під час судових дебатів просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні, 02.05.2025, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та оголосив перерву для проголошення скороченого (вступної та резолютивної частини) судового рішення до 05 травня 2025 року. Судове засідання призначено в режимі відеоконференцзв`язку за участю представника відповідачів Заворотнюка Максима Сергійовича з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні 05.05.2025 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом згідно з вимогами статей 222 і 223 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Згідно інформації, розміщеної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Чернівецькою міською радою встановлено факт використання земельної ділянки на території міста Чернівці без правовстановлюючих документів.

У відповідності до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна колективне виробничо-торгівельне підприємство «Побутова хімія» та приватне підприємство «Металохімпобут» є власниками нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці комунальної власності, за адресою: м. Чернівці, вул. Максима Кривоноса, 33 саме на земельній ділянці площею 3,6840 га, кадастровий номер 7310136900:50:001:0030; державна реєстрація земельної ділянки проведена 07.11.2023; цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02).

Зазначене нерухоме майно розміщене на земельній ділянці яка перебуває у комунальній власності Чернівецької територіальної громади.

Розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213 (втратила чинність 10.11.2021) та Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2021 року № 1147. Згідно пункту 21 Методики, нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначається за спеціальною формулою з урахуванням, зокрема, коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки.

На підставі витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 13.11.2024 № НВ-9953619972024, департаментом проведено розрахунки безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за користування колективним виробничо-торгівельним підприємством «Побутова Хімія» та приватним підприємством «Металохімпобут» без належних на те правових підстав земельною ділянкою площею 3,6840 га з кадастровим номером 7310136900:50:001:0030 у період з 07.11.2023 до 19.11.2024 на суму 930890,03 грн.

Згідно статті 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кі = 1:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Отже, Чернівецька міська рада наділена дискреційними повноваженнями щодо встановлення розміру нормативної грошової оцінки в діапазоні від 3% до 12%, відтак вправі розраховувати на отримання орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є мінімальним розміром відсоткової ставки. Дана ставка 3% орендної плати, згідно категорії та цільового призначення спірної земельної ділянки, відповідає Положенню про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради від 23.10.2008 № 715.

Департаментом урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради направлено 20.11.2024 лист № 24/01-08/3-04/4/1604 на адресу відповідачів стосовно сплати безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

Проте, відповідачі безпідставно збережені кошти у вказаний термін не сплатили.

З урахуванням вищенаведеного в Чернівецької міської ради виникли підстави для звернення до суду щодо стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 930890,03 грн за період з 07.11.2023 до 19.11.2024 з колективного виробничо-торгівельного підприємства «Побутова хімія» в сумі 754020,92 грн та приватного підприємства «Металохімпобут» в сумі 176869,11 грн.

Як вбачається з розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати яка недоотримана Чернівецькою міською радою сума орендної плати за фактичне користування відповідачами вказаною вище земельною ділянкою за період з 07.11.2023 до 19.11.2024 становить 930890,03 грн, що підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

У зв`язку з неоформленням відповідачами права користування земельною ділянкою на правах оренди, що потягнуло за собою фактичне безоплатне її використання, виконавчим органом Чернівецької міської ради департаментом урбаністики та архітектури було спрямовано землекористувачам лист від 20.11.2024 № 24/01-08/3-04/4/1604 з пропозицією сплатити кошти за її використання протягом одного місяця. Однак, даний лист був залишений відповідачами без реагування.

Таким чином, колективне виробничо-торгівельне підприємство «Побутова хімія» та приватне підприємство «Металохімпобут» зберегли у себе майно (кошти), у вигляді орендної плати за користування вищевказаною земельною ділянкою, які підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

Станом на момент вирішення даного спору відповідачі кошти в сумі 930890,03 грн не сплатили.

5. Мотиви, якими керується суд та застосоване ним законодавство.

Дослідивши наведені в позовній заяві доводи та матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

За змістом статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Судом встановлено, що відповідачі в період з 07.11.2023 до 19.11.2024 використовували спірну земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав.

Таким чином, Чернівецька міська рада, як власник спірної земельної ділянки, мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання спірної земельної ділянки, однак не змогла їх реалізувати внаслідок відсутності між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом.

Разом з тим главою 83 Цивільного кодексу України врегульовано відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України випливає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18).

Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов`язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18.

Крім того, даної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 09.02.2021 у справі № 922/3617/19.

Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 910/11764/17, від 20.11.2018 у справі № 908/4582/15, від 04.11.2020 у справі № 904/1283/19.

Визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель вимогами чинного законодавства не передбачено, а отже позивач при здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки правомірно використав інформацію саме з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Отже, з урахуванням положень статті 79-1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» суд зазначає про правильність визначення позивачем суми безпідставно збережених відповідачами коштів у розмірі орендної плати на підставі належних і допустимих доказів: витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.11.2023 № НВ-5100917972023 та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13.11.2024 № НВ-9953619972024, а також суд погоджується з методом визначення позивачем розміру позовних вимог, оскільки він ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Згідно розрахунку наданого позивачем і перевіреного судом розмір безпідставно збережених коштів колективним виробничо-торгівельним підприємством «Побутова хімія» та приватним підприємством «Металохімпобут» за період з 07.11.2023 до 19.11.2024 складає 930890,03 грн. Таким чином, суд прийшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно заперечення відповідачів щодо звільнення їх від сплати земельного податку.

Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється із власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Із наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата» за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Так, платниками земельного податку можуть виступати виключно власники земельних ділянок та земельних часток (паїв) або постійні землекористувачі. Платниками ж орендної плати - орендарі.

Таким чином, доки особа, якій відведено земельну ділянку, не є власником або постійним землекористувачем такої ділянки, то останній не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. При цьому, єдино-можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

У матеріалах справи відсутні будь-які докази стосовно оформлення за відповідачами права постійного користування земельною ділянкою. А тому, заперечення відповідачів стосовно звільнення їх від сплати земельного податку та, як наслідок, необґрунтованість позову судом до уваги не приймається.

Стосовно поділу заборгованості щодо двох землекористувачів.

Суд відзначає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання власником земельної ділянки доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

При існуванні множинності осіб у зобов`язанні виникає часткове зобов`язання. Тому кредитор у частковому зобов`язанні має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати свій обов`язок у рівній частці. Натомість солідарне (від лат. solidus - цілий, увесь) зобов`язання виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання (стаття 541 Цивільного кодексу України) (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21).

Тлумачення положень статті 541 Цивільного кодексу України свідчить, що вона поширюється як на договірні так і недоговірні (зокрема, кондикційні) зобов`язання.

Для кондикційних зобов`язань (Глава 83 Цивільного кодексу України) не встановлено випадків виникнення солідарного зобов`язання.

За таких обставин суд приходить до висновку про правильність нарахування позивачем з відповідачів безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою пропорційно площі нерухомого майна кожного з відповідачів.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами першою-третьою статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи вищенаведені обставини справи, суд вважає що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

6. Висновки за наслідками розгляду справи.

Дослідивши фактичні обставини справи, суд встановив, що колективне виробничо-торгівельне підприємство «Побутова хімія» та приватне підприємство «Металохімпобут», як фактичні користувачі земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегли у себе кошти, які мали заплатити за користування нею за період з 07.11.2023 до 19.11.2024, а тому зобов`язані повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

7. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи обґрунтованість позову, судовий збір в розмірі 13964,00 грн підлягає стягненню з відповідачів пропорційно до задоволених вимог на користь Чернівецької міської ради.

Керуючись статтями 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Позов Чернівецької міської ради до колективного виробничо-торгівельного підприємства «Побутова хімія» та приватного підприємства «Металохімпобут» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 930890,03 грн задовольнити.

2. Стягнути з колективного виробничо-торгівельного підприємства «Побутова хімія» (58025, м. Чернівці, вул. Максима Кривоноса, 33, код ЄДРПОУ 02972411) на користь Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, пл. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 36068147) безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою за період з 07.11.2023 до 19.11.2024 в сумі 754020,92 грн та 11310,31 грн судового збору.

3. Стягнути з приватного підприємства «Металохімпобут» (58023, м. Чернівці, вул. Авангардна, 49/45, код ЄДРПОУ 32874811) на користь Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, пл. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 36068147) безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою за період з 07.11.2023 до 19.11.2024 в сумі 176869,11 грн та 2653,69 грн судового збору.

Позивач - Чернівецька міська рада (58002, м. Чернівці, Центральна площа, 1, код ЄДРПОУ 36068147).

Відповідач 1 - колективне виробничо-торгівельне підприємство «Побутова хімія» (58025, м. Чернівці, вул. Максима Кривоноса, 33, код ЄДРПОУ 02972411).

Відповідач 2 - приватне підприємство «Металохімпобут» (58023, м. Чернівці, вул. Авангардна, 49/45, код ЄДРПОУ 32874811).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 13.05.2025.

Суддя Володимир БАЙТАЛЮК

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/