Рішення № 127286139, 13.05.2025, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/325/25

2-о/214/104/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 травня 2025 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді - Сіденка С.І.,

за участю секретаря судового засідання Розстальної К. В.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника адвоката Платошина О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області про встановлення фактів, що мають юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

Представник заявника ОСОБА_1 , адвокат Платошин О. М. звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просив встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з чоловіком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ; встановити факт того, що ОСОБА_1 , знаходилась на утриманні чоловіком ОСОБА_2 по день його смерті.

В обґрунтування заяви вказує, що 27 квітня 1968 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_2 , та з даного моменту вони почали проживати однією сім`ю. У зв`язку з різким погіршенням стану здоров`я у ОСОБА_1 почалась втрата зору на одне око. ОСОБА_2 отримував пенсію в розмірі 21045,33 гривень, яку разом з дружиною ОСОБА_1 витрачали разом для сплати комунальних платежів за квартиру, придбання харчів та ліків, та інше. Зазначена допомога, була для ОСОБА_1 постійним і основним джерелом до існування. ОСОБА_1 отримувала пенсію у розмірі 4603,39 гривень, якої фактично не вистачало на сплату комунальних платежів, харчі та ліки. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер. При житті ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично проживав разом з ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 . Після його смерті ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ України в Дніпропетровській області із заявою про перехід на інший вид пенсії втраті годувальника, однак пенсійним органом прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії №912420186990 від 07 серпня 2024 року, з посиланням на те, що згідно п. 2.11 Постанови № 22-1 від 25.11.2005 Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджує такий факт. У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку. Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення відмовити гр.. ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника у зв`язку з відсутністю документа про перебування члена сім`ї на утриманні померлого годувальника. При цьому представник заявника у поданій до суду заяві вказує, що згідно акту ТОВ «ЖИТЛОСЕРВІС-КР» від 20.06.2024 року, ОСОБА_2 з дружиною ОСОБА_1 проживали за адресою: АДРЕСА_2 та вели сумісне господарство по день його смерті.

З огляду на вказані обставини представник заявника просить задовольнити заяву у обраний ним спосіб.

Ухвалою від 27.01.2025 подану до суду заяву залишено без руху.

Вимоги ухвали від 27.01.2025 представником заявника виконано шляхом подання до суду заяви у новій редакції.

Ухвалою від 10.02.2025 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні.

Головним управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надано до суду відзив в якому вказано, що із заяви ОСОБА_1 вбачається, що встановлення факту необхідне їй для подальшого звернення до територіального органу Пенсійного фонду України для оформлення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Отже, встановлення даного факту пов`язане з вирішенням спору про право, а, саме, права на пенсію. Враховуючи наведене, представник заінтересованої особи вважає, що ОСОБА_1 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні повинна бути залишена без розгляду. Розгляд справи просив здійснювати без участі представника ГУ ПФУ в Тернопільській області (а. с. 93 - 96).

Представник ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, відзиву не подав.

Ухвалою від 08.04.2025 витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427, ел. пошта:04001@dp.pfu.gov.ua) відомості про розмір пенсійних виплат, які отримував ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 за ввесь період перебування на обліку в органах пенсійного фонду по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Ухвала від 08.04.2025 виконана, суду надані відповідні відомості за період з січня 2001 року по червень 2024 року.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник адвокат Платошин О. М. підтримали заявлені вимоги, посилаючись на доводи поданої до суду заяви.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що вона проживає поруч з подружжям ОСОБА_4 , вини познайомились у 1970-х роках та проживали разом, чоловік працював шахтарем та мав велику заробітну, утримував свою жінку ОСОБА_1 .

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду повідомила, що вона є сусідкою ОСОБА_1 , яка проживала разом із своїм чоловіком ОСОБА_2 приблизно з 1977 року, у них були добрі сімейні стосунки, вели спільне господарство. У чоловіка буда велика пенсія, за рахунок якої він утримував заявницю. ОСОБА_1 згодом почала хворіти та її пенсії їй на проживання не вистачало.

У наступне судове засідання не з`явились всі учасники справи.

За обставин неявки у судове засідання учасників справи, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за їх відсутністю, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст.247ЦПК України подальший розгляд справи здійснювався без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, заслухавши пояснення заявника та її представника, враховуючи покази свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку про задоволення заяви, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_6 є громадянкою України, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта громадянина України Серії НОМЕР_2 .

Заявник отримує пенсію за віком у розмірі 4603,39 грн., що підтверджується довідкою про доходи від 08.04.2025.

Відповідно до копії Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , 27.04.1968 року між ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище ОСОБА_7 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб за актовим записом № 547.

Заявник зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 помер, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 .

Після смерті чоловіка заявниця звернулась до органів пенсійного фонду з заявою про перехід на інший вид пенсії (по втраті годувальника).

Рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області № 912420186990 від 07.08.2024 відмовлено ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії щодо переходу з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника відповідно до заяви № 5260 від 01.08.2024 в зв`язку з відсутністю документа про перебування члена сім`ї на утриманні померлого годувальника.

Заявник вказує, що у зв`язку зі смертю її чоловіка вона має право на отримання пенсії у разі втрати годувальника, однак для отримання пенсії їй потрібно підтвердити факт постійного проживання разом з чоловіком та перебування на його утриманні.

Згідно п.п.1, 6, ч.1ст.315ЦПК Українисуд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами та належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народженням цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

У відповідності до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20 червня 2019 року в справі № 632/580/17 виснував, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Тобто якщо виникнення цивільного права залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

У постанові від 18 січня 2024 року в справі №560/17953/21 (провадження№ 11-150апп23) Велика Палата Верховного Суду наголосила, що до юрисдикції цивільних судів справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам право подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналогічні висновки зробив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постановах від 05 червня 2024 року всправі № 557/1535/23(провадження № 61-1723св24), від 24 квітня 2024 року в справі № 694/2318/23 (провадження № 61-2911св24), від 08 травня 2024 року в справі № 214/4921/23 (провадження № 61-15863св23) та інших.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

У статті 36Закону Українивід 09липня 2003року №1058-IV«Про загальнообов`язковедержавне пенсійнестрахування»(далі - Закон №1058-IV) визначено умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

За вимогами цієї статті пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другійстатті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України«Про правовийстатус осіб,зниклих безвістиза особливихобставин»надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, визначено, які документи надаються до заяви про призначення пенсії в зв`язку з втратою годувальника такі документи.

До заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

Також надається, зокрема, документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

Тобто у будь-якому випадку переживший з подружжя, який виявив бажання отримувати пенсію у зв`язку з втратою годувальника зобов`язаний подати документи на підтвердження перебування його на утриманні померлого годувальника.

У пункті 2.11 зазначеного Порядку закріплено, що у разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Чинне законодавство не містить обов`язкового позасудового порядку підтвердження вказаного юридичного факту.

У справі, що переглядається, заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання та її перебування на утриманні чоловіка до смерті останнього, оскільки ГУ ПФУ відмовило їй у призначенні пенсії в разі втрати годувальника з підстав відсутності повного пакету документів, що підтверджують факт спільного проживання чи перебування на утриманні.

Таким чином, суд враховує, що необхідність встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні чоловіка до смерті останнього необхідно заявниці для призначенні пенсії в разі втрати годувальника, і саме у зв`язку з тим, що заявниця не має іншої можливості одержати документ, який посвідчує такий факт, вона звернулася до суду в порядку окремого провадження разом із заявою про встановлення факту і подала докази на підтвердження того.

В зв`язку з чим, суд відхиляє посилання заінтересованої особи на те, що існує спір про право, а саме право на перерахунку пенсії відповідно до ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме про перехід на пенсію по втраті годувальника.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 11.09.2024 року у справі №336/1098/24.

Факт того, що ОСОБА_2 постійно проживав разом із ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 на момент його смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_5 , підтверджується зібраними та дослідженими в справі доказами, зокрема актом від 20.06.2024 року. Вказаний акт суд вважає належним доказом у справі, долучений заявником до заяви в підтвердження заявлених вимог. Підстав сумніватися в достовірності цих даних, судом не вбачається. Дані обставини підтверджені показами свідків, допитаних у сідовому засіданні.

Відповідно до відомостей про розмір пенсії заявника ОСОБА_1 , наданих суду її представником, розмір її пенсії в тому числі станом на час смерті ОСОБА_2 (червень 2024 року) становить 4603,39 грн.. Після смерті ОСОБА_2 розмір пенсії заявника не змінився.

Розмір ОСОБА_2 був більшим, в тому числі на час його смерті становив 21045,33 грн.

Таким чином судом встановлено, що розмір пенсії ОСОБА_1 є значно меншим, ніж розмір пенсії, яку отримував її померлий чоловік.

Згідно з п. 8 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №5 від 31.03.1996 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійнимі основнимджерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 520/6518/17 від 22.05.2019 зазначено, що повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Згідно з постановою Верховного Суду у справі № 592/17552/18 від 13.01.2021 у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Факт постійного перебування ОСОБА_1 на утриманні її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 знайшов свої підтвердження під час розгляду даної справи, зокрема це підтверджується пояснення свідків, а також письмовими доказами, які підтверджують, що розмір пенсійної виплати померлого сутєво перевищував розмір пенсії заявника. Крім того заявником до заяви долучено медичні документи, що підтверджують факт понесення нею додаткових витрат на лікування у зв`язку з погіршенням стану її здоров`я та встановленими медичними діагнозами.

Судом встановлено, що матеріальна (грошова) допомога, яку надавав чоловік заявника, заявнику, була постійним і основним джерелом засобів для її існування, тобто вона була не одноразовою, а надавалась систематично.

При цьому, в даному випадку, отримання дружиною померлого пенсії не є підставою для відмови у встановленні факту перебування її на утриманні чоловіка. Хоча заявник і отримувала пенсію, але її розмір був менший від розміру пенсії ОСОБА_2 , а тому вочевидь допомога чоловіка була постійним і основним джерелом її засобів до існування.

Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

З огляду на зазначене, оскільки допомога, яка надавалась ОСОБА_2 була для заявниці хоч і не єдиним, проте постійним і основним джерелом засобів до існування, суд дійшов висновку про можливість задоволення заяви.

Така ж позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року №592/17552/18, від 22 жовтня 2020 року у справі №210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі №520/6518/17.

За таких обставин, оскільки встановлення фактів, які просить встановити заявник, необхідно їй для подальшого належного оформлення права на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, не пов`язаність встановлення цих юридичних фактфв із подальшим вирішенням спору про право, враховуючи відсутність у заявника можливості встановити даний юридичний факт або усунути недоліки, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність вимог заяви окремого провадження, а отже і про можливість її задоволення у обраний нею спосіб.

Судові витрати у справах окремого відповідно до частини 7 статті 294 ЦПК України не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст.263,265,293 - 294,315,319,352,354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області про встановлення фактів, що мають юридичне значення задовольнити.

Встановити факт постійного спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на утриманні її чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відомості про учасників справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Заінтересовані особи:

1.Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26.

2.Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопольській області, код ЄДРПОУ 14035769, м. Тернопіль, вул. Майдан Волі, буд. 3.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений без проголошення 13 травня 2025 року.

Суддя Сіденко С. І.