Рішення № 127285746, 12.05.2025, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/11385/24

Провадження № 2/0203/667/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2025 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Єдаменко С.В.,

при секретарі Пархоменко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

25 листопада 2024 року ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулось до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. (а.с.2-9) Ухвалою судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2024 року дану позовну заяву було передано за підсудністю до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська. (а.с.86)

В обґрунтування позову зазначено, що 29 жовтня 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 254445734, відповідно до умов якого відповідачу на карту перераховано грошові кошти в сумі 15 250 грн., строком 56 днів, з процентною ставкою 251,85% річних, що становить 0,69% від суми Кредиту за кожен день користування ним. Договір укладено у формі електронного документа з використання електронного підпису, а саме відповідач, за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт товариства www.moneyveo.ua, ознайомилася з Правилами надання грошових коштів у позику, що є невід`ємною частиною кредитного договору, підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора, після чого відповідач виявила бажання отримати кредит, заповнивши відповідну заявку із зазначенням своїх персональних даних. 28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, 28 листопада 2019 року сторони уклали додаткову угоду № 19, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2020. 31 грудня 2020 року сторони уклали додаткову угоду № 26, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2021. 31 грудня 2021 року сторони уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022. 31 грудня 2022 року сторони уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023. 31 грудня 2023 року сторони уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024, у зв`язку з чим відповідно до умов договору ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором кредитної лінії № 254445734 від 29 жовтня 2021 року. 05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, в подальшому сторони уклали додаткові угоди № 2 від 03.08.2021 та № 3 від 30.12.2022, якими продовжили строк дії договору до 30.12.2024, у зв`язку з чим відповідно до умов договору ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором кредитної лінії № 254445734 від 29 жовтня 2021 року. 30 вересня 2024 року ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали договір факторингу № 3009/24, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за договором № 254445734 від 29 жовтня 2021 року. Відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує, а тому, посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в загальному розмірі 24894,72 грн., що складається із заборгованості по кредиту в розмірі 15 250 грн. та заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в розмірі 9644,72 грн., а також судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000 грн. (а.с.2-9)

З урахуванням того, що згідно ст.32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу. Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2024 року було відкрито провадження у справі та на підставі п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін. (а.с.93)

Позивач у судові засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення на його електронну адресу судових повісток. Позивач в позовній заяві просив розглянути справу за відсутності представника ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», проти розгляду справи в заочному порядку не заперечував. (а.с.7на зв.)

Відповідач в судові засідання не з`явився, відзив на позов до суду не находив. Відповідач повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення на його адресу судових повісток та СМС повідомлень. (а.с.а.с.94, 95, 98, 99, 102, 103, 106, 107, 109, 110) Клопотань про розгляд справи за його відсутності відповідач не надав, про причини неявки не повідомив. Конверти, направлені на адресу відповідача, повернулись до суду із позначкою «за закінченням терміну зберігання». (а.с.а.с.96, 100, 104, 111)

З урахуванням викладених вище обставин на підставі ст.ст.280, 287, 288 ЦПК України,розгляд справи проведено в заочному порядку. Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, справа розглянута без фіксування судового засідання технічними засобами, згідно ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що 29 жовтня 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 254445734, відповідно до умов якого відповідачу на банківську карту НОМЕР_1 перераховано грошові кошти в сумі 15 250 грн., строком на 56 днів, з процентною ставкою 251, 85% річних, що становить 0,69% від суми Кредиту за кожен день користування ним. Договір укладено у формі електронного документа з використання електронного підпису, а саме відповідач, за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт товариства www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, що є невід`ємною частиною кредитного договору, підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора, після чого відповідач виявив бажання отримати кредит, заповнивши відповідну заявку із зазначенням своїх персональних даних. (а.с.15 на зв.-17)

Паспорт споживчого кредиту містить інформацію щодо суми кредиту, строку договору і строку кредитування, а також розмір процентної ставки та вказаний документ підписаний електронним цифровим підписом відповідача. (а.с.14-15)

Перерахування кредитних коштів на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 підтверджується платіжним дорученням № b0a8e3aa-07c3-4452-bd52-f4440970a6do від 29.10.2021. (а.с.36)

Згідно електронного повідомлення АТ «ТАСКОМБАНК» в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам № 48 від 18.07.2019 банком було здійснено перекази грошових коштів на рахунки одержувачів, до яких емітовані електронні платіжні засоби по операціях, що вказані в додатку на 93 арк., в тому числі й на банківську картку НОМЕР_1 . (а.с.37-38)

Таким чином з договору та його додатків вбачається, що між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем у відповідності до вимог ч.1 ст.638 ЦК України було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Так, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, відповідач уклав із ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

28 листопада 2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого згідно додаткових угод № 19 від 28.11.2019 р., № 26 від 31.12.2020 р., № 27 від 31.12.2021 р., № 31 від 31.12.2022 р., № 32 від 31.12.2023 р. продовжено до 31.12.2024. (а.с.а.с.39-42, 45, 46-49, 51, 52, 53)

Відповідно до реєстру прав вимоги № 169 від 18.01.2022 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 24894,72 грн. (а.с.53-55)

05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01 строком дії до 30.12.2024 (з урахуванням додаткових угод). (а.с.а.с.56-58, 61, 62)

Відповідно до реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 24894,72 грн. (а.с.63-64)

30 вересня 2024 року ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали договір факторингу №3009/24, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за договором № 254445734 від 29.10.2021 р. на загальну суму 24894,72 грн., що також підтверджується реєстром боржників до вказаного договору факторингу. (а.с.а.с.65-68, 70-71)

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого згідно наданої виписки та розрахунків утворилась заборгованість в розмірі 24894,72 грн., що складається із заборгованості по кредиту в розмірі 15 250 грн. та заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в розмірі 9664,72 грн. (а.с.а.с.73, 74, 75)

Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того є роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто (ст.ст.525-527 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що відповідач припустився порушення умов договорів щодо своєчасної сплати сум кредиту, внаслідок чого за ним утворилася зазначена заборгованість.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, враховуючи, що відповідач не надав суду відзив на позов та будь-які докази, що спростовують обставини, на які посилається позивач, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 24894,72 грн., з яких 15 250 грн. заборгованість по кредиту, 9664,72 грн. заборгованість по відсоткам за користування ним.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат на правову допомогу в сумі 6 000 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, тому суд враховує його при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на приписи ч.4 ст.263 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач 01 жовтня 2024 року уклав із Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» договір про надання правничої допомоги № 0110/24, відповідно до умов якого гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги. (а.с.76-77)

01 жовтня 2024 року між позивачем та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» укладено додаткову угоду № 6 до договору про надання правничої допомоги № 0110/24, згідно умов якої адвокатське бюро прийняло на себе зобов`язання з надання юридичної допомоги по захисту прав та інтересів позивача, зокрема, по справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 254445734 від 29.10.2021. (а.с.78-79)

Згідно акту прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2024 позивачу надано наступний перелік правових та юридичних послуг: 1) складання позовної заяви ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 254445734 від 29.10.2021 (витрачено 2 години, вартість послуг 5 000 грн.); 2) вивчення матеріалів за кредитним договором № 254445734 від 29.10.2021 (витрачено 1 годину, вартість послуг 500 грн.); 3) надання усної консультації стосовно складання позовної заяви за кредитним договором № 254445734 від 29.10.2021 (витрачено 1 годину, вартість послуг 500 грн.). Всього надано послуг на 6 000 грн. (а.с.80)

Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а й за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 3, 5, 9 статті 141 ЦПК, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна позиція відображена в пункті 119 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Отже, виходячи з положень частини 3 статті 141 ЦПК України, ураховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатським об`єднанням роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу в суді у сумі 6 000 грн. є завищеними.

Зокрема, суд звертає увагу на те, що справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 24894,72 грн., тобто у справі незначної складності, з огляду на ціну позову, згідно додаткової угоди № 6 від 01.10.2024 адвокатським об`єднанням аналогічні послуги надаються по ряду інших кредитних договорів, отже підготовка документів для звернення до суду у рамках цієї справи в суді не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача про стягнення понесених ним під час подачі позову витрат на професійну правничу допомогу.

Ураховуючи характер виконаної адвокатами робіт, її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 3 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, враховуючи результати розгляду справи, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3-5, 10-13, 76-81, 133, 137, 141, 209, 247, 258, 263-265, 268, 274, 279-287 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літ. А, оф. 10, заборгованість за кредитним договором № 254445734 від 29 жовтня 2021 року в розмірі 24 894 грн. 72 коп., яка складається з наступного: 15 250 грн. - заборгованість за кредитом; 9644,72 грн. - заборгованість по відсоткам, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн. 40 коп., та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн., а разом 30317 (тридцять тисяч триста сімнадцять) гривень 12 копійок.

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченомуст.ст.273, 289 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його підписання. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя С.В.Єдаменко