Рішення № 127285558, 08.05.2025, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 травня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/104/25

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Коляски І.І.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агрозахід", вул. Підлісна, буд. 27, с. Великі Гаї, Тернопільська область, 47722

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Теплиця", вул. Валова, буд. 3, корп.А, кв.3, м. Бережани, Тернопільський район, 47502

про стягнення 120 882,29 грн

Представники сторін в судове засідання не прибули.

Згідно з ч.3 ст. 222 ГПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агрозахід" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою, сформованою у системі "Електронний суд", до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Теплиця" про стягнення 120 882,29 грн заборгованості за Договором зберігання №ХМВ-34 від 19.06.2024, з яких: 46 493,19 грн сума неповерненого товару, 46 493,19 грн штраф та 27 895,91 грн неустойка.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору зберігання №ХМВ-34 від 19.06.2024 в частині своєчасного та повного повернення переданого на зберігання товару, у зв`язку з чим позивачу завдано збитків та виникли підстави для нарахування штрафу та неустойки, стягнення яких є предметом розгляду у цій справі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28 лютого 2025 року суд прийняв позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агрозахід", відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання у цій справі на 24 березня 2025 року о 09:30 год.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 24 березня 2025 року відкладено судове засідання у справі №921/104/25 на 07 квітня 2025 року об 11:30 год.

В судовому засіданні 07.04.2025, враховуючи неявку представника відповідача, а також необхідність з`ясування обставини, на яку позивач посилається як на підставу своїх вимог, суд відклав судове засідання на 23.04.2025 об 11:15 год., зобов`язавши позивача в строк до 15.04.2025 надати суду додаткові пояснення із зазначенням найменування (асортименту) кількості і вартості неповернутого товару; рахунків, на підставі яких проводились оплати за товар, без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до п.7 ч.2 ст. 223 ГПК України, про що присутнього в засіданні представника позивача повідомлено під розписку, а відповідачу надіслано відповідну ухвалу.

15.04.2025 від ТОВ "Сервіс-Агрозахід" через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№2713), у яких позивач зазначив, що укладений між сторонами Договір зберігання №ХМВ-34 від 19.06.2024 є змішаним договором, оскільки містить у собі як умови договору зберігання, так і умови договору поставки. Оскільки цим договором передбачено можливість викупу товару, то відповідачу було надіслано 02.07.2024 рахунок на оплату по замовленню №1733 на кількість товару, що був переданий на зберігання відповідачу згідно Акту приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей №1 від 27.06.2024, на суму 201 493,19 грн. Відповідач оплатив частину товару на суму 155 000,00 грн, у зв`язку з чим вартість неоплаченого та неповерненого майна станом на 14.04.2025 складає 46493,19 грн (246,453 л мікродобрива "ІНТЕРМАГ-БОР").

23.04.2025 до суду від представника позивача адвоката Гарагуца І.Ф., надійшло клопотання б/н від 23.04.2025 (вх. №2905) відповідно до якого останній просить суд відкласти розгляд справи з метою проведення між сторонами перемовин щодо мирного врегулювання спору в позасудовому порядку.

Ухвалою суду від 23 квітня 2025 року, враховуючи клопотання представника позивача та неявку представника відповідача, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави та надання сторонам, передбаченого ст. ст. 7, 13 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, суд відклав судове засідання у справі №921/104/25 на 28 квітня 2025 року о 10:30 год.

Однак, з огляду на тимчасову непрацездатність судді Охотницької Н.В., судове засідання, призначене у справі № 921/104/25 на 28.04.2025 о 10:30 год. не відбулося.

Ухвалою суду від 29.04.2025 продовжено строк розгляду даного спору на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та повідомлено учасників про те, що судове засідання у справі №921/104/25 відбудеться 08.05.2025 о 12:00 год.

Представник позивача в судове засідання 08.05.2025 не прибув.

Поряд з цим, 08.05.2025 від представника позивача адвоката Гарагуца І.Ф., надійшло клопотання (вх.№3389 від 08.05.2025) про розгляд справи за його відсутності за наявними у справі матеріалами, зазначивши, що позовні вимоги підтримує повністю, а також про те, що документи, які підтверджують понесені витрати на правову допомогу, будуть надані суду протягом 5 днів від дня прийняття рішення у цій справі.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Жодних заяв, клопотань, відзиву на позов від відповідача не надходило.

Частинами 2, 3 ст.120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч.5 ст.6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Слід зазначити, що оскільки у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд", усі процесуальні документи у цій справі (ухвали суду від 28.02.2025, від 24.03.2025, від 07.04.2025, від 23.04.2025 та від 29.04.2025) направлялись на адресу (місцезнаходження) відповідача, зазначену як у відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманій на запит суду від 27.02.2025 за №1153047, так і в позовній заяві, а саме: вул. Валова, буд. 3а, кв.3, м. Бережани, 47502, однак повернулися на адресу суду без вручення адресату, зокрема з причини "адресат відсутній за вказаною адресою". Ухвала суду від 29.04.2025 на адресу суду не повернулася, проте згідно з інформацією щодо відстеження відправлення судом з`ясовано, що така повернута відправнику, оскільки одержувач відсутній за вказаною адресою.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (ухвалою).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, в даному випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19).

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням, не реєстрації юридичною особою електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, покладається саме на таку юридичну особу.

Судом виконано процесуальні вимоги щодо повідомлення відповідача належним чином про час та місце розгляду справи. При цьому участь представників сторін в судовому засіданні не визнавалася судом обов`язковою, відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Також суд враховує, що відповідно до приписів ч.1 ст.9 ГПК України, статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі, отже відповідач мав можливість ознайомитися з їх змістом.

Частиною 8 ст.165 ГПК України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).

Беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути спір у відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

08 травня 2025 року справу розглянуто по суті.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

19 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агрозахід" (як Поклажодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-теплиця" (як Зберігачем) укладено Договір зберігання №ХМВ-34, згідно умов якого (п. 1.1) Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на зберігання товарно-матеріальні цінності (далі - Товар), що вказаний в актах-прийому передачі, з подальшим поверненням Товару Поклажодавцю без змін його якісних та кількісних характеристик.

Згідно з п. 1.2 - 1.3 Договору право власності на Товар до Зберігача не переходить та Товар не може бути задіяний в господарському обороті Зберігача. Найменування товару, який передається на зберігання за цим Договором, його кількість вказуються у відповідних Актах прийому-передачі Товару, які є невід`ємною частиною цього Договору.

В п.1.4 Договору передбачено, що зберігання Поклажодавцем Товару по цьому Договору є безоплатним, оскільки його метою є подальше придбання цього Товару самим Зберігачем за окремою угодою з Поклажодавцем.

Зберігач попереджений про небезпечні властивості, характеристики та умови зберігання Товару, що переданий йому на зберігання (п.1.5 Договору).

У розділі 2 Договору визначено права та обов`язки сторін.

Так, відповідно до п.п. 2.1.1 - 2.1.2 Договору Зберігач приймає Товар на зберігання; забезпечує повне збереження Товару, вживає всіх заходів для його збереження від знищення та пошкодження, забезпечує неможливість доступу сторонніх осіб до Товару.

Згідно з п. 2.1.3 Договору Зберігач зобов`язаний повернути Товар впродовж 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання письмового або усного повідомлення про повернення товару від Поклажодавця. Товар має бути повернутим в тому самому стані, у якому він був прийнятий на зберігання.

Згідно з п. 2.2.1 - 2.2.4 Договору Поклажодавець передає товар Зберігачу та одержує товар від Зберігача. Поклажодавець не відшкодовує витрати Зберігача на зберігання Товару. Поклажодавець має право перевіряти чи забезпечуються Зберігачем умови зберігання, які повинні бути дотримані для належного зберігання товару Поклажодавця у будь-який час, вимагати повернення Товару або його частини в будь-який час впродовж дії даного Договору на умовах передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 3.1. Договору документами, які підтверджують вартість, кількість та асортимент Товару, є Акти прийому-передачі товару, які підписуються уповноваженими представниками Сторін.

Всі ризики випадкової загибелі, втрати чи пошкодження товару переходять від Поклажодавця до Зберігача з моменту фактичної передачі товару на зберігання (п.3.2 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору сторони відповідають у порядку, що передбачений чинним законодавством України. Сторона, що постраждала від невиконання або неналежного виконання іншою Стороною зобов`язань за Договором має право вимагати відшкодування завданих їй збитків.

У випадку втрати, нестачі пошкодження або неповернення Товару Зберігач зобов`язаний відшкодувати Поклажодавцю збитки, виходячи з кількості та вартості втраченого, неповернутого або пошкодженого Товару, а також додатково сплатити штраф у розмірі 100% від вартості такого товару. У випадку, якщо вартість Товару не зазначена в актах прийому-передачі, така вартість Товару визначається за прайсовою вартістю Товару Поклажодавця для клієнтів (п. 4.2 Договору).

Пунктом 4.3. Договору також передбачено, що за невиконання п. 2.1.3 цього Договору Зберігач зобов`язаний виплатити неустойку у розмірі 1% від вартості несвоєчасно повернутого товару, що знаходиться на зберіганні, за кожен день допущеного прострочення.

Згідно з п.7.1. Договору його умови можуть бути змінені за взаємною згодою Сторін з обов`язковим укладанням письмового документу.

За змістом п.п. 8.1., 8.2 Договору, останній набуває чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31 грудня 2024 року, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за даним Договором. У разі ненадання сторонами у місячний строк до закінчення дії Договору повідомлення про його припинення, строк дії Договору автоматично продовжується на один рік.

Актом прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей №1 від 27.06.2024 до Договору зберігання №ХМВ-34 від 19.06.2024, підписаним представниками сторін та скріплених відтисками їх печаток, підтверджено, що у межах виконання договору зберігання №ХМВ-34 від 19 червня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агрозахід" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-теплиця" прийняло на зберігання наступні товарно-матеріальні цінності: ІНТЕРМАГ-БОР (1000л.) кількість 1000л, вартістю (з ПДВ) - 188 649,16 грн, та Max Full Pro (5л) кількість, одиниця виміру 20 л, вартістю (з ПДВ) 12 844,03 грн. Загальна вартість товарно-матеріальних цінностей, що передані відповідачу по цьому акту-прийому передачі становить 201 493,19 грн.

Надалі, як стверджує позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-теплиця" на підставі п.1.4 Договору придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агрозахід" товар на загальну суму 155 000,00 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії інформаційних повідомлень про зарахування коштів №8 від 02.07.2024 на суму 25 000,00 грн, №13 від 06.09.2024 на суму 100 000,00 грн та платіжної інструкції №10 від 05.07.2024 на суму 30 000,00 грн.

11.12.2024 ТОВ "Сервіс-Агрозахід" направило на поштову адресу ТОВ "Еко-теплиця" (47502, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Бережани, вул. Валова, буд.3, корп.А, кв.3) та на поштову адресу директора ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) вимогу про повернення майна від 10.12.2024, переданого за Договором зберігання №ХМВ-34 згідно акту приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей №1 від 27.06.2024, на суму 65742,87 грн протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання даної вимоги, та про сплату боргу за Договором поставки №ХМВ-34 від 19.06.2024. Однак відповідач та директор товариства на вказану Вимогу не відреагували, а надіслані відправлення 31.12.2024 повернулися без вручення адресатам, у зв`язку з "закінченням терміну зберігання".

Позивач, враховуючи інформацію про відстеження поштового відправлення на сайті Укрпошти (ukrposhta.ua), з якого вбачається, що 20.12.2024 була здійсненна "невдала спроба вручення", вважає, що відповідач був повідомлений про вимогу 20.12.2024 та зобов`язаний був повернути майно або кошти, зазначені у вимозі від 10.12.2024, протягом трьох днів з вказаної дати, а саме - до 23.12.2024.

При цьому, посилається на пункти 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх находження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання. Таким чином, неотримання кореспонденції адресатом та повернення її відправнику з підстав "за закінченням встановленого строку зберігання" зумовлено суб`єктивною поведінкою замовника. Зазначає, що такого висновку дійшов у своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.08.2019 у справі №917/1489/18.

У зв`язку із невиконанням відповідачем, як Зберігачем, свого обов`язку щодо повернення на вимогу позивача (Поклажодавця) частини переданого йому на зберігання майна згідно з актом прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей №1 від 27.06.2024, позивач з метою відновлення його порушених прав звернувся із цим позовом до господарського суду про стягнення вартості неоплаченого та неповернутого відповідачем товару в сумі 46 493,19 грн, а також нарахованих сум штрафу, неустойки.

Оцінивши подані докази та з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних міркувань.

За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань.

Стаття 627 ЦК України визначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору зберігання, який за своєю правовою природою є змішаним, оскільки містить в собі також умови договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 936 ЦК України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк (ст. 938 ЦК України).

Статтею 942 ЦК України встановлено, що зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов`язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Частиною 1 ст. 948 ЦК України передбачено, що поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

За правилами частин 1-2 ст. 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Статтею 949 ЦК України унормовано, що зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Зберігач зобов`язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі. Тотожність речі, яка була прийнята на зберігання, і речі, яка була повернута поклажодавцеві, може підтверджуватися свідченням свідків.

За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до положень статті 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

За правилами ст. 953 ЦК України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до частини 1 статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з нормами статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Частиною 1 ст. 224 ГК України встановлено обов`язок учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди (п. 4 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Обставинами справи встановлено, що позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання за Актом прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей №1 від 27.06.2024 до Договору зберігання №ХМВ-34 від 19.06.2024 наступні товарно-матеріальні цінності: "ІНТЕРМАГ-БОР" (1000л) кількість 1000л, вартістю (з ПДВ) - 188 649,16 грн, та Max Full Pro (5л) кількість, одиниця виміру 20 л, вартістю (з ПДВ) 12 844,03 грн, всього на суму 201493,19 грн (з ПДВ).

Як вже зазначалось вище, згідно з п. 2.1.3 Договору, Зберігач зобов`язаний повернути Товар впродовж 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання письмового або усного повідомлення про повернення товару від Поклажодавця.

Матеріали справи містять докази звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агрозахід" до закінчення строку дії договору з вимогою від 10.12.2024 до ТОВ "Еко-теплиця" про повернення майна протягом 3 (трьох днів) з моменту отримання даної вимоги, однак така вимога повернулася без вручення адресату із відміткою, проставленою відділенням АТ "Укрпошта" 31.12.2024, "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач, посилаючись на інформацію про відстеження поштового відправлення на сайті Укрпошти (ukrposhta.ua), з якого вбачається, що 20.12.2024 була здійсненна "невдала спроба вручення", вважає, що відповідач був повідомлений про вимогу 20.12.2024 та зобов`язаний був повернути майно або кошти, зазначені у Вимозі від 10.12.2024, протягом трьох днів з вказаної дати, а саме - до 23.12.2024.

При цьому слід зазначити, що днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Таким чином, днем пред`явлення вимоги відповідачу про повернення майна від 10.12.2024 слід вважати 31.12.2024, у зв`язку з чим останній зобов`язаний був повернути майно на вказану у Вимозі суму, протягом трьох днів з вказаної дати, а саме - до 03.01.2025.

Пунктом 4.2 Договору сторонами погоджено, що у випадку втрати, нестачі, пошкодження або неповернення Товару зберігач зобов`язаний відшкодувати Поклажодавцеві збитки, виходячи з кількості та вартості втраченого, неповернутого або пошкодженого Товару, а також додатково сплатити штраф у розмірі 100% від вартості такого Товару. У випадку, якщо вартість Товару не зазначена в актах прийому-передачі, така вартість Товару визначається за прайсовою вартістю Товару Поклажодавця для клієнтів (п. 4.2 Договору).

Аналіз наведеної умови договору свідчить про те, що сторони передбачили відшкодування збитків, в тому числі у випадку неповернення майна.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Нормами ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У відповідності до п. 1 ч.1 ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Судом встановлено, що вартість переданого на зберігання майна зазначена сторонами в акті прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей №1 від 27.06.2024 до Договору зберігання №ХМВ-34 від 19.06.2024 становила 201 493,19 грн. Поряд з цим, враховуючи перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-теплиця" на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агрозахід" коштів за товар в загальній сумі 155 000,00 грн, вартість неоплаченого та неповернутого відповідачем товару становить 46 493,19 грн.

Після направлення позивачем вимоги від 10.12.2024 про повернення переданого на зберігання товару, відповідач не виконав своїх зобов`язань, передбачених п. 2.1.3 Договору від 19.07.2024 та статей 526, 629, 936, 953 ЦК України, ст. 193 ГК України, а також не повідомив поклажодавця (позивача) та суд про причини неповернення товару, не подав доказів наявності переданого йому майна, а також не надав заперечень проти доводів позивача.

Оскільки відповідач не є власником товару, що був йому переданий позивачем, то відповідно до умов договору і положень ст. 942 ЦК України він був зобов`язаний зберігати переданий позивачем товар та повернути його позивачу відповідно до вимог ст. 953 ЦК України та умов договору, проте такого повернення товару відповідачем зроблено не було, а направлена вимога залишилась без реагування.

В матеріалах справи відсутнє підтвердження передачі (повернення) позивачеві майна з боку відповідача, чи оплати такого товару відповідно до п.1.4 Договору, на суму 46 493,19 грн. Відповідачем не подано доказів, які б свідчили про те, що він вживав всіх залежних від нього заходів, необхідних для належного виконання свого обов`язку з повернення майна позивачу.

Таким чином, обов`язок відповідача оплатити збитки, виходячи з вартості неповернутого товару, зазначеного в акті прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей №1 від 27.06.2024 (246,453 л мікродобрива "ІНТЕРМАГ-БОР" на суму 46 493,19 грн), випливає із суті Договору та норм чинного законодавства.

За змістом статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

При цьому, неповернення відповідачем на вимогу позивача переданого на зберігання товару на суму на суму 46 493,19 грн (246,453 л мікродобрива "ІНТЕРМАГ-БОР") свідчить про неналежне виконання договірних зобов`язань та недобросовісну поведінку відповідача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частинами 1-3 статті 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Водночас, відповідач відзиву на позов не подав, викладені у позовній заяві обставини не спростував. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання ним свого обов`язку, передбаченого статтями 949, 953 ЦК України та пунктами 1.4, 2.1.3 Договору щодо повернення майна поклажодавцю або оплати вартості неповернутого майна в сумі 46 493,19 грн (246,453 л мікродобрива "ІНТЕРМАГ-БОР"), як і не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів наявності інших обставин, ніж ті, що були досліджені під час розгляду цієї справи по суті.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агрозахід" в частині стягнення з відповідача вартості неоплаченого та неповернутого майна за Договором зберігання №ХМВ-34 від 19.06.2024 в сумі 46 493,19 грн підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та не оспорені відповідачем.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 ЦК України).

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 Господарського кодексу України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ст. 550 ЦК України).

Згідно зі ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як вже було зазначено вище, сторони у п. 4.2. Договору погодили, що у випадку втрати, нестачі, пошкодження або неповернення Товару Зберігач зобов`язаний відшкодувати Поклажодавцеві збитки, виходячи з кількості та вартості втраченого, неповернутого або пошкодженого Товару, а також додатково сплатити штраф у розмірі 100% від вартості такого Товару.

Також, п. 4.3. Договору сторони визначили, що за невиконання п. 2.1.3 цього Договору Зберігач зобов`язаний виплатити неустойку у розмірі 1% від вартості несвоєчасно повернутого товару, що знаходиться на зберіганні, за кожен день допущеного прострочення.

У зв`язку із неналежним виконанням договірних умов, позивач у відповідності до п. 4.2 та 4.3 Договору зберігання №ХМВ-34 від 19.06.2024 просить стягнути з відповідача 46 493,19 грн штрафу (у розмірі 100% від вартості неповернутого товару) та 27 895,91 грн неустойки, нарахованої у розмірі 1% від вартості неповернутого товару за період з 23.12.2024 по 20.02.2025.

Дослідивши обставини цієї справи, враховуючи відсутність доказів виконання вимог поклажодавця щодо повернення останньому переданого на зберігання товару вартістю 46493,19 грн, суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 46 493,19 грн штрафу, нарахованого на підставі п.4.2 Договору.

Щодо заявленої до стягнення неустойки, нарахованої відповідно до п.4.3 Договору зберігання, то суд відзначає наступне.

Перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

Відповідно до вимог ст. 199 ГК України виконання господарського зобов`язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Слід зазначити, що умовами п.4.3 Договору передбачено застосування санкції у вигляді неустойки в розмірі 1% від вартості несвоєчасно повернутого товару, що знаходиться на зберіганні, за кожен день допущеного прострочення. Тоді як в даному випадку має місце неповернення такого товару відповідачем, що слугувало підставою для відшкодування збитків у розмірі вартості неповернутого товару, а також для застосування штрафу у розмірі 100% від вартості неповернутого товару, вимоги про стягнення яких судом задоволено.

За таких обставин справи, враховуючи неповернення товару відповідачем, відсутність доказів в підтвердження фактичної наявності на даний час такого товару у відповідача, зважаючи на погоджені сторонами умови договору, суд не вбачає підстав для застосування відповідальності за несвоєчасне повернення товару шляхом стягнення з відповідача неустойки в сумі 27 895,91 грн, до того ж нарахованої з 23.12.2024.

Відтак, в цій частині позовних вимог суд відмовляє як необґрунтовано заявлених.

З урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агрозахід" підлягають до задоволення частково в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Теплиця" 46 493,19 грн - суми неповерненого товару за Договором зберігання №ХМВ-34 від 19.06.2024 та 46 493,19 грн штрафу.

Судові витрати.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог на загальну суму 92 986,38 грн, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі 1 863,38 грн, пропорційно до задоволених судом вимог та з урахуванням ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір", оскільки позовну заяву подано в електронній формі.

Керуючись статтями 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 165, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Теплиця" (вул. Валова, буд. 3, корп.А, кв.3, м. Бережани, Тернопільський район, Тернопільська область, 47502, код ЄДРПОУ 45561738) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агрозахід" (вул. Підлісна, буд. 27, с. Великі Гаї, Тернопільська область, 47722, код ЄДРПОУ 38038313): 46 493 (сорок шість тисяч чотириста дев`яносто три) грн 19 коп. - суми неповерненого товару за Договором зберігання №ХМВ-34 від 19.06.2024, 46 493 (сорок шість тисяч чотириста дев`яносто три) грн 19 коп штрафу та 1 863 (одну тисячу вісімсот шістдесят три) грн 38 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

5. Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.

Відповідно до частин 4, 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 13.05.2025.

Суддя Н.В. Охотницька