Ухвала суду № 127284991, 12.05.2025, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

12.05.2025 р. Справа № 914/1419/25

Суддя Господарського суду Львівської області Бургарт Т.І., розглянувши матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рефсистем-Україна», 03148 вулиця Коласа Якуба, будинок 9, квартира 91, місто Київ, код ЄДРПОУ 43841982;

до відповідача 1: Приватного підприємства «Аеромакс-Монтаж», 79017, вулиця Водогінна, будинок 2, офіс 619, місто Львів, Львівської області, ЄДРПОУ 36462303;

відповідача 2: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

про: стягнення заборгованості в сумі 671 038,49 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рефсистем-Україна» звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Приватного підприємства «Аеромакс-Монтаж» (далі також ПП «Аеромакс-Монтаж») , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 671 038,49 грн.

Позовні вимоги обгрунтовує неналежним виконанням ПП «Аеромакс-Монтаж» умов укладеного з позивачем договору поставки від 14 вересня 2022 року, відповідно до якого позивач поставив відповідачу 1 обладнання, виконав монтажні та пусконалагоджувальні роботи, які не були в повному обсязі оплачені, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 671 038,49 грн. При цьому зазначає, що відповідач 2 є директором ПП «Аеромакс-Монтаж», а відтак, вважає ОСОБА_1 суб`єктом господарювання, який відповідає за зобов`язаннями підприємства. Просить стягнути з відповідачів заборгованість та суму сплаченого судового збору.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, з огляду на порушення позивачем вимог пунктів 2, 4, 5 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Зокрема, відповідно пунктів 4,5 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити (крім іншого) зміст позовних вимог до кожного відповідача, а також виклад обставин, якими такі вимоги обґрунтовано та правові підстави позову.

Позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 на користь позивача заборгованості за договором, що був укладений позивачем тільки з відповідачем 1.

При цьому, заявляючи позов про стягнення заборгованості з відповідачів, позивачем не наведено обставин, якими обґрунтовується виникнення обов`язку у відповідача 2 щодо сплати коштів за договором, стороною якого такий не є.

Позивач заявляє вимогу до директора юридичної особи на підставі положень ч. 2 ст. 128 Господарського кодексу України, відповідно до яких громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення. Однак, позивачем не наведено обґрунтувань та доказів на їх підтвердження, з яких вбачається, що зобов`язання за договором виникли у ОСОБА_1 як у громадянина підприємця. Матеріали справи не містять інформації про здійснення відповідачем 2 господарської діяльності безпосередньо як підприємцем, натомість позивачем долучено докази здійснення відповідачем 2 підприємницької діяльності у формі приватного підприємства, директором якого він являється.

Відповідно до роз`яснення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, викладеного у листі від 15 березня 2011 року № 2571, «власник приватного підприємства і засноване ним підприємство є самостійними і відмінними один від одного суб`єктами права власності і учасниками господарських правовідносин. Приватне підприємство як юридична особа є власником майна, переданого йому у власність засновником, тоді як власник приватного підприємства, відповідно до статті 167 ГКУ, володіє лише корпоративними правами щодо заснованого ним підприємства. Приватне підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним йому майном, на яке згідно з законом може бути накладено стягнення. Власник не відповідає своїм майном за зобов`язаннями заснованого ним приватного підприємства, а підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями власника".

Враховуючи наведене, суддя дійшов висновку про невиконання позивачем при зверненні до суду вимог пунктів 4 та 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України в частині викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги до відповідача 2.

Крім цього, позивач просить стягнути заборгованість в сумі 671038,49 грн з відповідача 1 та відповідача 2. При цьому, ним не зазначено в яких частках вказана сума повинна бути стягнута з кожного з відповідачів окремо, як і не зазначено про наявність підстав для солідарного стягнення коштів. Відтак, позовна заява не містить змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів окремо, що суперечить пункту 4 ч.3 ст. 162 ГПК України.

Крім цього, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Частиною 5 статті 6 ГПК України визначено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (вебсервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Відповідно до абзаців 1-2 частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

З вищевикладеного вбачається, що ГПК України покладено обов`язок зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), зокрема, як на адвоката, так і на юридичну особу, яку він представляє.

Позовна заява містить відомості про наявність у представника позивача електронного кабінету.

В той же час позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рефсистем-Україна» є юридичною особою, на нього частиною 6 статті 6 ГПК України покладено обов`язок зареєструвати електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

Незважаючи на вказане, позивач не зазначив у позовній заяві та не надав доказів реєстрації свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя, оскільки це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, що сприятиме належному виконанню завдання господарського судочинства, визначеного ч. 1 ст. 2 ГПК України.

Відповідно до положень ч. ч. 3, 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст. 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Керуючись ст. ст. 162, 164, 174 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ :

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Рефсистем-Україна» до Приватного підприємства «Аеромакс-Монтаж», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 671 038,49 грн. залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк у 10 календарних днів з дня вручення ухвали для усунення позивачем зазначених в цій ухвалі недоліків.

У разі невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу з усіма доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.235 ГПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Бургарт Т.І.