Ухвала суду № 127284869, 08.05.2025, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

08 травня 2025 рокуСправа № 912/280/25

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС АГРО" (вул. Коваленка Леоніда, 23/1, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28006)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ АГРО" (вул. Куроп`ятникова, 85, м. Кропивницький, 25007)

про стягнення 205 246,89 грн,

секретар судового засідання - Коваленко Т.А.

представники сторін участі не брали,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС АГРО" (далі - ТОВ "АЛЕКС АГРО") до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ АГРО" (далі - ТОВ "ТЕХ АГРО") про стягнення 205 246,89 грн заборгованості, з яких: 180 586,89 грн - основний борг, 13 399,65 грн - пені, 1 501,00 грн - 3% річних, 9 759,35 грн - інфляційні збитки, з покладенням судових витрат.

Рішенням від 15.04.2025 провадження у справі в частині стягнення 30 000,00 грн основного боргу закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ АГРО" (вул. Куроп`ятникова, 85, м. Кропивницький, 25007, ідентифікаційний код 41524823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС АГРО" (вул. Коваленка Леоніда, 23/1, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28006, ідентифікаційний код 44965681) 150586,89 грн основного боргу, 10823,99 грн пені, 2 528,22 грн інфляційних втрат, 1203,99 грн 3% річних, а також 1981,72 грн судового збору.

05.03.2025 разом з позовною заявою позивачем подано заяву про розгляд питань про розподіл судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, за змістом якої позивач зазначає, що по даній справі будуть понесені витрати на правничу допомогу згідно з умовами договору, а тому докази про такі витрати будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

28.04.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про стягнення судових витрат.

Ухвалою від 29.04.2025 господарський суд призначив розгляд клопотання ТОВ "АЛЕКС АГРО"про стягнення судових витрат у справі на 08.05.2025.

07.05.2025 до суду від ТОВ "ТЕХ АГРО" надійшло заперечення на клопотання позивача щодо судових витрат у справі.

08.05.2025 від позивача надійшло клопотання про проведення засідання за відсутності учасника справи.

Представники сторін в судове засідання 08.05.2025 не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату час та місце проведення судового засідання. Суд враховує клопотання позивача від 08.05.2025.

Розглянувши клопотання позивача про стягнення судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 221 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному ч. 2 цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 244 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що обов`язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.

При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 03.03.2021 у справі №908/1238/18, від 07.04.2020 у справі №910/2022/19, від 26.10.2021 у справі №911/3039/19.

Документи, які підтверджують понесені витрати, позивач подав до суду разом з позовною заявою, а саме:

- договір № 1771 від 04.02.2025 про надання правничої допомоги, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС АГРО" як Клієнтом та Адвокатським бюро "АНДРІЯ ГУЛОГО";

- додаток № 1 до договору № 1771 про надання правничої допомоги від 04.02.2025;

- ордер серії ВА № 1104024 від 05.02.2025 виданий адвокатським бюро адвокату Гулому Андрію Васильовичу на надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС АГРО";

- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат;

- копію платіжної інструкції № 300 від 05.02.2025 на суму 12 000 грн 00 коп.

Після того, як суд ухвалив рішення по справі (15.04.2025) позивачем подано клопотання про стягнення судових витрат від 25.04.2025, разом з доданими документами, а саме:

- копією платіжної інструкції № 300 від 05.02.2025 на суму 12 000 грн 00 коп;

- копією платіжної інструкції № 368 від 25.04.2025 на суму 12 000 грн 00 коп;.

- викопіюванням з підсистеми Електронний суд;

- доказами направлення клопотання відповідачу.

Враховуючи дату ухвалення рішення 15.04.2025, позивачем було пропущено п`ятидений строк для подання доказів щодо понесених судових витрат (клопотання щодо поновлення процесуального строку для їх подання подано не було), а отже суд вказані докази залишає без розгляду.

Під час судового розгляду даного спору, позивач документів, які б підтверджували понесені ним витрати на правничу допомогу, окрім відповідного договору про надання правової допомоги та копії платіжної інструкції № 300 від 05.02.2025 на суму попередньої оплати 12 000 грн 00 коп до суду не подавав. Відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі, не мав підстав та обов`язку вирішувати таке питання.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів ст. 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (п. 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (п. 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (п. 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Водночас, суд звертається до правової позиції, що викладена у постанові Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вже зазначено вище, на підтвердження розміру витрат на професійну (правничу) допомогу позивачем подано: договір № 1771 від 04.02.2025 про надання правничої допомоги, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС АГРО" як Клієнтом та Адвокатським бюро "АНДРІЯ ГУЛОГО"; додаток № 1 до договору № 1771 про надання правничої допомоги від 04.02.2025; ордер серії ВА № 1104024 від 05.02.2025 виданий адвокатським бюро адвокату Гулому Андрію Васильовичу на надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС АГРО"; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат; копію платіжної інструкції № 300 від 05.02.2025 на суму 12 000 грн 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до договору про надання правничої допомоги № 1771 від 04.02.2025 Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором (п. 1.1.).

Розділом 3 Договору визначено зобов`язання клієнта.

У п. 3.2 договору клієнт зобов`язується прийняти належним чином виконану роботу адвокатського бюро та оплатити її у розмірі та строки, встановлені у договорі.

При цьому, суд констатує, що позивачем всупереч вимог ст. 13, 73, 74, ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України не надано суду доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу, в тому числі, але не виключно, детальний опис/акт виконаних робіт із зазначенням конкретних видів правової допомоги, яка надавалася позивачу у справі адвокатом, її вартості, а умови Договору про надання правової допомоги № 1771 від 04.02.2025 не містять критеріїв, які б давали суду можливість встановити реальний обсяг наданої відповідачу професійної правничої допомоги, встановити її відповідність, обґрунтованість, реальність, необхідність та співмірність з розглядом даної справи в суді.

Наданий позивачем до позовної заяви попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат не може бути прийнятий судом як доказ детального опису робіт (наданих послуг) адвокатом у даній справі, оскільки він не підписаний з боку клієнта та немає жодної прив`язки (посилання, тощо) до договору № 1771 від 04.02.2025.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши подане позивачем клопотання про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 24 000,00 грн, суд дійшов висновку про його необґрунтованість та необхідність відмовити в прийнятті додаткового рішення.

Керуючись ст. 126, 129, 221, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в прийнятті додаткового судового рішення у справі №912/280/25 про стягнення судових витрат з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ АГРО".

Ухвала набирає законної сили після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Копію ухвали направити позивачу та відповідачу через систему "Електронний суд".

Повний текст ухвали виготовлено - 13.05.2025.

Суддя М.С. Глушков