Рішення № 127284508, 17.04.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.04.2025Справа № 910/13280/24

За позовомУправління Державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі Одеської областідоНаціонального банку Українитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачаПриватний нотаріус Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Єфимова Т.І.проприпинення (зняття) обтяження у формі заборони Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Негеля Ю.М.

Представники учасників справи:

від позивачаСмирнов Р.О.від відповідачаПеретятько С.М.від третьої особине з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління Державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі Одеської області (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом до Національного банку України (далі - відповідач), в якому просить суд припинити (зняти) обтяження у формі заборони (архівний запис № 204814-109), яке зареєстроване в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 14.05.2008, реєстраційний номер обтяження 7180062, реєстратором: Ізмаїльською державною нотаріальною конторою на підставі листа № 143 від 26.05.1999 приватного нотаріуса Ізмаїльського міського нотаріального округу Єфимової Т.І. на будинок з надвірними будівлями за адресою: пр-т. Суворова (Незалежності), буд. 28, м. Ізмаїл, Ізмаїльського району, Одеської області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує про те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.10.2003 № 599-р «Про використання викупленого майна Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна»», в додатку 1 в розділі «Одеська область» зазначено, що будівля відділення, дизельна та гаражі за адресою: м. Ізмаїл, вул. Суворова (перейменовано на проспект Незалежності), 28 передані Державному казначейству України. В подальшому, зазначене майно закріплено на праві оперативного управління за позивачем. При здійсненні Управлінням Державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі Одеської області заходів з державної реєстрації права власності за державою в особі Державної казначейської служби України на спірне нерухоме майно було виявлено, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявне обтяження даного майна, яке зареєстроване на підставі договору застави нерухомого майна від 26.05.1999, укладеного між Національним банком України, як заставодержателем, та Акціонерним комерційним агропромисловим банком «Україна», як заставодавцем, посвідченого приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Єфимовою Т.І. та зареєстрованого в реєстрі за номером 4013.

Позивач зазначає, що існування заборони на відчуження нерухомого майна перешкоджає йому у здійсненні заходів з державної реєстрації права власності за державою в особі Державної казначейської служби України на будинок з надвірними будівлями за адресою: пр-т. Суворова (Незалежності), буд. 28, м. Ізмаїл, Ізмаїльського району, Одеської області у встановленому законом порядку.

Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/13280/24 та справу передано на розгляд судді Смирнової Ю.М.

Ухвалою суду від 04.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 05.12.2024; запропоновано відповідачу надати суду: відповідно до ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу - копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 20 днів з дня вручення даної ухвали.

Також вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі приватного нотаріуса Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Єфимову Т.І. третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача та встановлено строк для подання пояснень третьою особою щодо позову - протягом 20 днів з дня вручення даної ухвали; зобов`язано позивача протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати докази направлення третій особі копії позовної заяви з додатками в порядку ч. 3 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, яка була подана позивачем на розгляд суду та датована 28.10.2024 (без додатків), а також Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01.06.2017 № 88635656 (посилання на яку міститься у позовній заяві).

08.11.2024 від позивача надійшла заява про участь у всіх судових засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку.

Також до вказаної заяви, на виконання вимог ухвали суду від 04.11.2024 були надані докази направлення третій особі копії позовної заяви з додатками та інформаційна довідка.

Ухвалою суду від 11.11.2024 надано можливість позивачу брати участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням сервісу «Система захищеного відеоконференцзв`язку з судом».

19.11.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив та зазначив, що позивачем не надано суду доказів належності позивачу на праві власності нерухомого майна (свідоцтва про право власності та витягу про державну реєстрацію права власності); не надано підтвердження наявності накладеної заборони відчуження на нерухоме майно (інформаційної довідки з Державного реєстру від 01.06.2017 № 88635656). Позивачем у позовній заяві не зазначено посилання на правові норми, які підлягають застосуванню при вирішенні даного спору, тобто позовна заява не відповідає вимогам ст. 162 Господарського процесуального кодексу України. Також відповідач вказав, що відповідно до положень Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Міністерством юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, накладання та зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна є нотаріальною дією, яку вчиняє нотаріус, при цьому, законодавством не встановлений обов`язок кредитора (заставодержателя, іпотекодержателя) звертатися до нотаріуса із заявою про зняття заборони відчуження майна та не позбавлено боржника чи власника майна права самостійно звернутися до нотаріуса із заявою про зняття заборони відчуження майна, а тому позивач не позбавлений права звернутися із заявою про зняття заборони відчуження з нерухомого майна до державного реєстратора або іншого нотаріуса, в якого наявний доступ до Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна, отже, відповідач не порушував права чи інтереси позивача, водночас вчинив дії щодо надання документів на підтвердження відсутності заборгованості за кредитним договором, які надають можливість позивачеві зняти заборону відчуження з нерухомого майна. Про повноваження нотаріуса зняти заборону відчуження нерухомого майна було зазначено у рішенні Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі № 910/2051/24, яким відмовлено у задоволенні позову позивача у даній справі до Національного банку та нотаріуса, про зобов`язання надати документи для вилучення архівного запису про обтяження об`єкта нерухомого майна та зобов`язання вилучити архівний запис про обтяження об`єкта нерухомого майна.

На думку відповідача, пред`явлений позивачем позов є передчасним, оскільки позивач з моменту ухвалення рішення судом у справі № 910/2051/24 не вживав належних дій для припинення обтяження у формі заборони на нерухоме майно, і дана обставина, в свою чергу, доводить, що Національний банк України не порушив права чи інтереси позивача, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

25.11.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечував проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, посилаючись на те, що інформаційна довідка була надана позивачем до суду та сторонам у справі разом із заявою від 08.11.2024; свідоцтво про право власності та витяг про державну реєстрацію права власності подані разом з відповіддю на відзив, які позивач просив долучити до матеріалів справи. Позивач зазначає, що питання про припинення (зняття) обтяження у формі заборони можливо лише за рішенням суду, а Національний банк України залишається єдиним, хто підписував договір застави нерухомого майна та може бути відповідачем у цій справі, як заставодержатель вказаного майна. Також позивач зауважив, що в позовній заяві ним обґрунтовуються позовні вимоги, а питання відповідності позовної заяви вимогам, встановленим ст.ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, встановлені Господарським судом міста Києва при відкритті провадження у справі.

05.12.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які містять доводи, викладені у відзивні на позовну заяву, та посилання відповідача на те, що свідоцтво про право власності та витяг про державну реєстрацію права власності долучені позивачем до відповіді на відзив, разом з тим ненаведене поважних причин неможливості їх подання разом з позовною заявою, у зв`язку з чим такі докази відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути прийняті судом до розгляду та просив суд відмовити позивачу у прийнятті доказів, поданих разом з відповіддю на відзив.

Також, Національний банк України, як відповідач у даний справі, заявив про застосування наслідків спливу строку позовної давності, оскільки, як свідчить інформаційна довідка, про наявність обтяження нерухомого майна позивачу стало відомо 01.06.2017, у свою чергу, він звернувся з даним позовом до суду в жовтні 2024 року, тобто з пропуском 3-річного строку позовної давності.

Частинами другою та третьою ст. 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина четверта ст. 80 Господарського процесуального кодексу України)

З матеріалів справи вбачається, що свідоцтво про право власності та витяг про державну реєстрацію права власності були подані позивачем разом з відповіддю на відзив, які позивач просив долучити до матеріалів справи.

Відповідно до частини третьої ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.

Частиною шостою ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, до відзиву додаються, зокрема, докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Приймаючи до уваги викладені норми процесуального законодавства, суд вважає за можливе долучити вказані документи до матеріалів справи.

Представник позивача у підготовчому засіданні 05.12.2024 оголосив усне клопотання про витребування доказів, розгляд якого суд відклав до наступного підготовчого засідання.

У підготовчому засіданні 05.12.2024 оголошувалася перерва до 23.12.2024, про що позивача та третю особу повідомлено відповідною ухвалою суду.

Представник позивача у підготовчому засіданні 23.12.2024 оголосив усне клопотання про витребування копію кредитного договору у приватного нотаріуса.

У підготовчому засіданні 23.12.2024 оголошувалася перерва до 16.01.2025, про що третю особу повідомлено відповідною ухвалою суду.

14.01.2025 від позивача надійшло клопотання про витребування у приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфимової Тетяни Іванівни договору застави нерухомого майна, посвідченого 26.05.1999 за реєстром № 4013, на підставі якого накладено заборону на відчуження предмета застави - будинку з надвірними будівлями за адресою: пр-т. Суворова (Незалежності), буд. 28, м. Ізмаїл, Ізмаїльського району, Одеської області.

Представник позивача у підготовчому засіданні 16.01.2025 підтримав клопотання про витребування доказів; представник відповідача проти зазначеного клопотання не заперечив.

Третя особа у підготовче засідання 16.01.2025 представників не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

У підготовчому засіданні 16.01.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали про задоволення клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 16.01.2025 в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України витребувано у приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфимової Тетяни Іванівни належним чином засвідчену копію договору застави нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфимовою Тетяною Іванівною 26.05.1999 за реєстром № 4013.

Також зобов`язано третю особу подати до суду витребувані даною ухвалою докази у строк до 24.02.2025 та відкладено судове засідання для розгляду справи по суті на 27.02.2025.

19.02.2025 від приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфимової Тетяни Іванівни на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 16.01.2025 надійшла належним чином засвідчена копія договору застави нерухомого майна, посвідченого 26.05.1999 за реєстровим № 4013.

Також 19.02.2025 від приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфимової Тетяни Іванівни надійшло клопотання про розгляд справи без її участі у зв`язку зі станом здоров`я, претензій до сторін не має.

У підготовчому засіданні 27.02.2025 судом задоволене клопотання приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфимової Тетяни Іванівни про розгляд справи без її участі.

Ухвалою суду від 27.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 17.04.2025.

04.04.2025 від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку.

Проте, ухвалою суду від 11.11.2024 вже було задоволено клопотання позивача та надано останньому можливість брати участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням сервісу «Система захищеного відеоконференцзв`язку з судом».

Представник позивача у судовому засіданні 17.04.2025 заявлені позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.04.2025 заперечував проти задоволення позовних вимог повністю та просив суд відмовити у задоволені позову.

Третя особа у судове засідання 17.04.2025 не з`явилась, повноважених представників не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

У судовому засіданні 17.04.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.05.1999 між Національним банком України (далі - заставодержатель) та Акціонерним комерційним агропромисловим банком «Україна» (далі - заставодавець) було укладено Договір застави (далі - Договір застави), за умовами якого заставодавець з метою забезпечення своєчасного виконання умов кредитного договору № 23 від 02.04.1999 передав у заставу, а заставодержатель прийняв у заставу майно, що знаходиться за адресою: м. Ізмаїл, Одеської області, проспект Суворова (в подальшому - Незалежності), будинок 28 площею 1240,6 кв.м. та складається з установи «А» площею 1014,2 кв.м., цегляної установи «Б» площею 168,0 кв.м., установи «В» площею 58,4 кв.м., сараю «Г», уборної «Д», надвірних споруд.

Пунктом 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.10.2003 № 599-р «Про використання викупленого майна Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна»» об`єкти цілісного майнового банківського комплексу Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна», викупленого Кабінетом Міністрів України, передано до сфери управління (в оперативне управління) державних органів згідно з додатком 1.

Згідно Переліку об`єктів цілісного майнового банківського комплексу Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна», викупленого Кабінетом Міністрів України, що передаються до сфери управління (в оперативне управління) державних органів, що є Додатком № 1, до сфери управління Державного казначейства передано об`єкти за номером 537, 538, 539, а саме: за місцезнаходженням: м. Ізмаїл, вул. Суворова (в подальшому - Незалежності), 28: Будівля відділення, площею 1182 кв.м., з характеристикою об`єкту: двоповерхова цегляна, перший поверх; Дизельна, з характеристикою об`єкту: цегляна; Гаражі площею 109 кв.м., з характеристикою об`єкту: черепашник.

Відповідно до Технічного паспорту на громадський будинок від 10.02.2012 Ізмаїльського бюро технічної інвентаризації (КП «Ізмаїльське МБТІ»), власником будівлі громадського призначення № 28, проспект Суворова (в подальшому - Незалежності) є Держава в особі Державної казначейської служби України (Управління Державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі Одеської області) на праві оперативного управління.

Згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.06.2012 № 578 (серія САС № 387912), Держава в особі Державної казначейської служби України (Управління Державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі Одеської області) на праві оперативного управління є власником будівлі громадського призначення за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, проспект Суворова, будинок 28: адміністративна будівля літ. «А» загальна площа 1069,3 кв.м., адміністративна будівля літ. «Б» загальна площа 167,4 кв.м., гараж літ. «В» загальна площа 58,4 кв.м., сараю «Г», вбиральня літ. «Д», сарай літ. «Г», надвірні споруди - 1-4, що також відображено у Витязі про державну реєстрацію права Комунального підприємства Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації № 34712611 від 04.07.2012 (реєстраційний номер 19396927).

Позивач зазначає, що Державна казначейська служба України листом від 02.02.2017 № 20-10/93-2068 на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 11.01.2017 № 49305/1/1-16 до листа Фонду державного майна України від 28.12.2016 № 10-15-25657 щодо проведення державної реєстрації права власності на об`єкти державного майна, зобов`язала позивача здійснити заходи щодо державної реєстрації права власності на об`єкти державного майна за державою в особі казначейства.

В результаті звернення 14.04.2017 із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відносно будівлі громадського призначення, розташованої Одеська обл., м. Ізмаїл, проспект Суворова, будинок 28, позивач отримав рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 35344470 від 24.05.2017 у зв`язку з наявними зареєстрованими обтяженнями речових прав на нерухоме майно.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01.06.2017 № 88635656, відповідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, наявна заборони на нерухоме майно - будівлю громадського призначення за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, будинок 28 (реєстраційний номер обтяження 7180062) зареєстрований 14.05.2008; підстава обтяження: лист Приватного нотаріусу Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфимової Т.І. № 143 від 26.05.1999.

Ізмаїльська державна нотаріальна контора Одеської області на лист № 01-33/532 від 13.07.2017 повідомила позивача листом від 11.08.2017 № 1028/01-16 про те, що 02.06.1999 на підставі листа приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфимової Т.І. від 26.05.1999, вихідний № 143, було накладено заборону відчуження в домоволодіння з надвірними будівлями, що знаходиться в місті Ізмаїл Одеської області, проспект Суворова, № 28, і належало Ізмаїльському відділенню АК АПБ «Україна» у зв`язку з посвідченням договору застави. Документів щодо зняття заборони на вищевказане майно від приватного нотаріуса Єфимової Т. І. до контори не надходило.

Приватний нотаріус Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфимова Т.І. на лист № 01-33/838 від 14.11.2017 з питання зняття заборони на нерухоме майно за адресою: місто Ізмаїл, проспект Суворова, № 28, повідомила позивача листом від 23.11.2017 № 641/01-16 про те, що договір застави нерухомого майна був посвідчений нею 26.05.1999 за реєстром № 4013, де заставодержателем був Національний Банк України, а заставодавцем - Акціонерний комерційний агропромисловий банк «Україна». Майно, що передано у заставу за цим договором, є приміщення АК АПБ «Україна» за адресою: місто Ізмаїл, проспект Суворова, № 28. Також у листі зазначено про необхідність подання додаткових документів, а у разі їх ненадання - вирішити питання щодо вилучення обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна в судовому порядку.

Відповідач у відповідь на лист № 14.12.2017 № 01-33/936 стосовно сприяння у вирішенні питання зняття обтяження з будівлі громадського призначення, розташованої за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, 28, листом від 21.01.2018 № 20-0010/2216 повідомив позивача, що на рахунках Національного Банку України відсутня заборгованість по кредитних договорах АКБ «Україна»; документи, що стосуються кредитних договорів та договорів застави АКБ «Україна» до архіву не передавались.

Вказаним листом відповідач також повідомив, що відповідно до ст. 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність» в редакції, яка діяла на момент виведення банку «Україна» з державного реєстру банків (13.04.2009) вимоги, не задоволені за недостатністю майна вважаються погашеними.

В результаті повторного звернення 13.04.2018 із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відносно будівлі громадського призначення, розташованої Одеська обл., м. Ізмаїл, проспект Суворова, будинок 28, позивач отримав рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 40678242 від 18.04.2018 у зв`язку з тим, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме відповідно до п. 6 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Відповідач у відповідь на лист від 31.05.2019 № 01-33/464 стосовно сприяння у вирішенні питання зняття обтяження з будівлі громадського призначення, розташованої за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, 28, листом № 20-0007/33207 від 26.06.2019 повідомив позивача, що інформація про відсутність на балансі Операційного департаменту Національного банку України заборгованості за кредитом рефінансування, наданим Банку «Україна» була надана Управлінню Державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі Одеської області листом Національного банку України від 21.01.2018 № 20-0010/2216.

Приватний нотаріус Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфимова Т.І. на лист № 6-33-08/328 від 08.11.2021 щодо зняття заборони листом від 02.12.2021 № 603/01-16 пропонувала позивачу вирішити питання зняття заборони у судовому порядку, оскільки у нотаріуса немає доступу до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а вказана заборона не перенесена до державного реєстру речових прав на нерухоме майно і перенести її немає можливості.

З позовної заяви вбачається, що 22.11.2023 позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду за вирішенням цього питання, проте ухвалою суду від 27.11.2023 у справі № 420/32438/23 Одеський окружний адміністративний суд відмовив у відкритті провадження роз`яснивши, що спірні правовідносини в даній справі пов`язані з реалізацією права власності, володіння, користування і розпорядження нерухомим майном - нежитловою будівлею, скасування накладених обтяжень, а також враховуючи інформацію викладену в листі Національного банку України від 12.01.2018, заявлені вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Враховуючи викладені обставини, позивач 20.02.2024 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Національного банку України, третя особа - приватний нотаріус Єфимова Т.І., в якій просило: зобов`язати Національний банк України звернутись до нотаріуса та надати всі необхідні документи для вилучення архівного запису про обтяження об`єкта нерухомого майна за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, проспект Незалежності (Суворова), 28 (реєстраційний номер обтяження 7180062) з Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна; зобов`язати приватного нотаріуса Ізмаїльського нотаріального округу Єфимову Т.І. вилучити архівний запис про обтяження об`єкта нерухомого майна за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, проспект Незалежності (Суворова), 28 (реєстраційний номер обтяження 7180062) з Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна.

Проте, рішенням Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі № 910/2051/24 у задоволенні вищевказаного позову відмовлено повністю з огляду на те, що пред`явлений позивачем позов не призведе до захисту чи поновлення порушеного права позивача.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про заставу» (тут і надалі - в редакції, що була чинною станом на дату укладення договору застави) визначаються основні положення про заставу. Відносини застави, не передбачені цим Законом, регулюються іншими актами законодавства України.

Статтею 1 Закону України «Про заставу», застава - це спосіб забезпечення зобов`язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

В силу ст. 572 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Положеннями ст. 13 Закону України «Про заставу», передбачено, що договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, транспортні засоби, космічні об`єкти, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правоустановчих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна здійснюється за місцезнаходженням нерухомого майна, договору застави транспортних засобів та космічних об`єктів - за місцем реєстрації цих засобів та об`єктів.

Так, Акціонерним комерційним агропромисловим банком «Україна» з метою забезпечення своєчасного виконання умов кредитного договору № 23 від 02.04.1999 за Договором застави, укладеним 26.05.1999 з Національним банком України, передано у заставу нерухоме майно, загальною площею 1240,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Ізмаїл, Одеської області, проспект Суворова (Незалежності), будинок 28.

За приписами ст. 15 Закону України «Про заставу», застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та у порядку, передбачених законом. Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця у Державному реєстрі застав рухомого майна, ведення якого покладається на держателя Державного реєстру застав рухомого майна. Державний реєстр застав рухомого майна та відомості, занесені до нього, є відкритими для всіх юридичних та фізичних осіб.

26.05.1999 приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфимовою Т.І. посвідчено Договір застави за реєстровим № 4013 та накладено заборону на нерухоме майно на підставі листа № 143 від 26.05.1999 (обтяження зареєстровано за № 7180062 від 14.05.2008).

Після укладення Договору застави та накладення заборони відчуження предмету застави набули чинності Цивільний кодекс України, Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в подальшому перейменовано на Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», а також низка нормативно-правових актів у сфері реєстрації прав на нерухоме майно, у зв`язку з чим в Україні було сформовано єдину державну інформаційну систему - Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та створено систему органів державної реєстрації прав.

Відповідно було запроваджено процедуру використання та перенесення державним реєстратором прав на нерухоме майно записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек, Державного реєстру обтяжень рухомого майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Таким чином, у відповідності до Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 № 1844/5, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було перенесено інформацію про обтяження нежитлового приміщення загальною площею 1295,1 км.м. за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, будинок 28, заставою.

З позовної заяви вбачається, що позивач не може зареєструвати своє право власності на спірні нежитлові приміщення, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про обтяження цього майна згідно Договору застави, заставодержателем за яким є Національний банк України.

В свою чергу, Національний банк України підтверджує відсутність на балансі Операційного департаменту Національного банку України заборгованості за кредитом рефінансування, наданим АКБ «Україна», документи, що стосуються кредитних договорів та договорів застави до архіву не передавались.

Тобто відповідач, на користь якого було обтяжене спірне майно в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, вказує, що за вищевказаним кредитним договором відсутня заборгованість.

При цьому, відповідач також звертає увагу суду, що законодавством не встановлений обов`язок кредитора (заставодержателя, іпотекодержателя) звертатися до нотаріуса із заявою про зняття заборони відчуження майна, а також законодавство не позбавляє права боржника чи власника майна самостійно звернутися до нотаріуса із заявою про зняття заборони відчуження майна.

Згідно ст. 28 Закону України «Про заставу» (в редакції, чинній станом на дату розгляду даного спору) застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом.

Частиною першою ст. 593 ЦК України передбачено, що право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані (частина друга ст. 593 ЦК України).

Відповідно до п. 63 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994 № 18/5 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства юстиції № 20/5 від 03.03.2004), одночасно з посвідченням договору про іпотеку нотаріус, якщо це передбачено договором, накладає заборону на відчуження предмета іпотеки за правилами, викладеними в пунктах 137, 138 цієї Інструкції.

Пунктом 137 вказаної інструкції, одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позички, повідомлення про припинення договору застави, державний нотаріус знімає заборону відчуження іншого нерухомого майна.

Порядок накладення та зняття нотаріусом заборони на відчуження нерухомого майна врегульований ст.ст. 73, 74 Закону України «Про нотаріат».

Статтею 74 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.08.2017 у відповідь на звернення позивача № 01-33/532 від 13.07.2017, Ізмаїльською державною нотаріальною конторою Одеської області листом № 1028/01-16 надано інформацію про те, що документів щодо зняття заборони відчуження спірного нерухомого майна від приватного нотаріуса Єфимової Т.І. до контори не надходило.

23.11.2017 у відповідь на звернення позивача № 01-33/838 від 14.11.2017, приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфимовою Т.І. листом № 641/01-16 повідомлено, що оскільки заставодержателем спірного майна є Національний Банк України (відповідач), для того, щоб провести дії про вилучення обтяження об`єкта нерухомого майна необхідно надати:

- лист Національного Банку України про погашення боргу;

- заява про вилучення обтяження об`єкта нерухомого майна за формою, що надана в додатку № 3 до Положення про Єдиний державний реєстр заборон відчуження об?єктів нерухомого майна;

- довіреність, посвідчена нотаріально, про проведення відповідних дій щодо вилучення обтяження;

- копії установчих документів Національного Банку України (статут, положення, свідоцтво про реєстрацію та довідка про присвоєння ЄДРПОУ) засвідчені нотаріально;

- документ, що підтверджує повноваження Голови Правління Банком;

- представник за довіреністю з паспортом та ідентифікаційним номером.

У вказаному листі приватним нотаріусом зазначено, що у разі неможливості надати вищевказані документи, представнику заінтересованої особи необхідно звернутися до суду і в судовому порядку вирішити питання щодо вилучення обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна.

02.12.2021 у відповідь на звернення позивача № 6-33-08/328 від 08.11.2021, приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфимовою Т.І. листом № 603/01-16 повторно повідомлено про можливість звернення до суду та зазначено, що оскільки у нотаріуса немає доступу до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а вказана заборона не перенесена до державного реєстру речових прав на нерухоме майно і перенести її немає можливості.

Проте, як зазначалось, законодавством не встановлений обов`язок кредитора (відповідача) (заставодержателя, іпотекодержателя) звертатися до нотаріуса із заявою про зняття заборони відчуження майна, а також законодавство не позбавляє права боржника чи власника майна самостійно звернутися до нотаріуса із заявою про зняття заборони відчуження майна.

Доказів звернення позивача із заявою про зняття заборони відчуження зі спірного нерухомого майна до державного реєстратора або іншого нотаріуса, в якого наявний доступ до Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна, в матеріали справи надано не було.

Попри наведене, Національний банк України як в своїх листах до позивача/його територіального підрозділу, так і в заявах по суті спору підтвердив відсутність заборгованості за Кредитним договором, на забезпечення якого було укладено Договір застави та накладено заборону на відчуження спірного нерухомого майна.

Положеннями пп. 5.1 п. 5 гл. 15 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (в редакції, чинній на момент звернення позивач до суду з даним позовом) передбачено, що нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення, зокрема: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); за рішенням суду.

Відтак суд виходить з того, що запис про державну реєстрацію обтяження нерухомого майна, за відсутності заборгованості за забезпеченим заставою основним зобов`язанням за Кредитним договором, є перешкодою в реалізації власником права розпорядження відповідним майном.

Враховуючи те, що за Кредитним договором не обліковується заборгованість, що підтверджується заставодержателем/позичальником - Національним банком України (відповідачем), то відповідно застава й обтяження нерухомого майна, що є предметом застави, є припиненими.

Зважаючи на значний проміжок часу, що сплив від дати накладення обтяження майна (більше 24 років), протягом якого повністю змінилось законодавство, що регулює як процедуру накладення/зняття обтяження нерухомого майна, так і внесення відповідних записів до Державного реєстру прав на нерухоме майно, а також зміну власника спірного майна протягом цього строку, незважаючи на накладену заборону, приймаючи до уваги, що зареєстроване обтяження нерухоме майно - будівлю громадського призначення, розташовану за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, будинок 28, порушує права позивача, то суд з метою недопущення надмірного формалізму та остаточного вирішення питання захисту прав позивача з приводу даного питання, вважає за можливе задовольнити позовні вимоги Управління Державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі Одеської області.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, слід зазначити наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У свою чергу частина п`ята ст. 261 ЦК України передбачає, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

В обґрунтування заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності, відповідач зазначав, що про наявність обтяження нерухомого майна позивачу стало відомо 01.06.2017 з інформаційної довідки з Державного реєстру від 01.06.2017 № 88635656, у свою чергу, з даним позовом позивач звернувся до суду в жовтні 2024 року, тобто з пропуском 3-річного строку позовної давності.

Проте, відповідно до положень ЦК України застосовуються положення Закону від 30.03.2020 № 540-IX, згідно з якими розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнити пунктами 12-14 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який у свою чергу неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України у постанові від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» постановив відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Також, до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (згідно з положеннями Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії в Україні воєнного, надзвичайного стану).

Таким чином, позовні вимоги у даній справі заявлені позивачем у межах строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України, а твердження відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності суд відхиляє з огляду на приписи п.п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Щодо доводів відповідача про то, що він є неналежний відповідач та посилання на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 13.06.2024 у справі № 333/8899/21, слід зазначити наступне.

У справі № 333/8899/21 Національний банк України визнано неналежним відповідачем оскільки він не є стороною кредитного договору з позивачем та у нього відсутні зобов`язання перед позивачем, а належним відповідачем за вимогою про скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна є саме ВАТ Банк «Біг Енергія», проте його діяльність припинена без правонаступника.

Тоді як в даній справі Національний банк України є стороною кредитного договору № 23 від 02.04.1999, з метою забезпечення якого було укладено Договір застави від 26.05.1999 з Акціонерним комерційним агропромисловим банком «Україна», діяльність якого припинена у зв`язку з ліквідацією без правонаступників, та накладено відповідне обтяження на спірне нерухоме майно.

Проте, при відсутності порушення Національним банком України прав позивача, судом враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.06.2024 у справі № 333/8899/21, що в ЦК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин для випадку, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто, бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Подібною нормою є абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, то фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України). Коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку згідно з абзацом третім частини четвертої ст. 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.

Таким чином, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом (припинення юридичної особи внаслідок ліквідації без правонаступників), позивач не має іншої можливості, ніж як на підставі рішення суду скасувати заборону належного йому на праві власності нерухомого майна (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року у справі № 295/7291/20).

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подачу даного позову необхідно покласти на позивача з огляду на відмову у задоволенні позовну в повному обсязі.

За приписами частини дев`ятої ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки судом встановлено, що Національним банком України не було порушено права Управління Державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі Одеської області, а неможливість зняття обтяження обумовлена як діями (бездіяльністю) самого позивача, так і спливом значного проміжку часу після накладення обтяження на майно, на підставі частини дев`ятої ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Припинити (зняти) обтяження у формі заборони (архівний запис № 204814-109), яке зареєстроване в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 14.05.2008, реєстраційний номер обтяження 7180062, реєстратором - Ізмаїльською державною нотаріальною конторою на підставі листа № 143 від 26.05.1999 приватного нотаріуса Ізмаїльського міського нотаріального округу Єфимової Т.І. на будинок з надвірними будівлями за адресою: пр-т. Суворова (Незалежності), буд. 28, м. Ізмаїл, Ізмаїльського району, Одеської області.

3. Судові витрати, пов`язані із розглядом даної справи, покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено:12.05.2025

Суддя Ю.М. Смирнова