Рішення № 127284467, 13.05.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2025Справа № 910/2343/25Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу

за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради «Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма «ОБРІЙ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДАКШН РЕСУРС ГРУП»

про стягнення 38 153,39 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Комунального підприємства Київської обласної ради «Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма «ОБРІЙ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДАКШН РЕСУРС ГРУП» про стягнення 38 153,39 грн, з яких: 25 000,00 грн заборгованості, 4959,04 грн пені, 6522,67 грн інфляційного збільшення та 1671,68 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 0112/2 про компенсацію витрат по сплаті за послуги по вивезенню та знешкодженню твердих побутових відходів від 01.12.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2343/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки на подання заяв по суті спору.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у даній справі була надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, втім, конверт із копією вказаної ухвали повернувся на адресу суду не врученим, із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Частиною 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, враховуючи підставу повернення конверту із ухвалою суду від 03.03.2025, з урахуванням наведених приписів ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 03.03.2025 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.12.2021 між Комунальним підприємством Київської обласної ради «Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма «ОБРІЙ» (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОДАКШН РЕСУРС ГРУП» (надалі - відповідач) укладено договір № 0112/2 про компенсацію витрат по сплаті за послуги по вивезенню та знешкодженню твердих побутових відходів (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого відповідач зобов`язався компенсувати витрати позивачу по оплаті послуг по вивезенню та знешкодженню твердих побутових відходів та/або роздільно зібраних відходів за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13/1 (внутрішнє подвір`я) (надалі - послуги).

Послуги по вивезенню та знешкодженню твердих побутових відходів надаються позивачу обслуговуючою організацією за визначеною на договірних засадах системою (п. 1.2. договору).

Так, протягом 2021-2023 позивачу відповідними обслуговуючими організаціями надавались послуги щодо вивезення та знешкодження твердих побутових відходів за відповідними договорами (№ КЛ04112021-01 від 03.12.2021, укладеним з ТОВ «Еко-Грінко»; № 21102022/006 від 01.10.2022, укладеним з ФОП Головко М.В.; № 01052023/041 від 01.06.2023, укладеним з ФОП Прядка Б.Ю.).

Відповідно до п. 2.1. договору, укладеного між сторонами, розмір щомісячної плати визначається на підставі виставлених обслуговуючою організацією, яка безпосередньо надає послуги по вивезенню та знешкодженню твердих побутових відходів та/або роздільно зібраних відходів, рахунків позивачу та зазначається у платіжному документі (рахунку), який видається позивачем для відповідача до 10-го числа поточного місяця.

За умовами пп. 2.2.3. п. 2.2. договору відповідач здійснює оплату послуг шляхом перерахування позивачу грошових коштів згідно виставленого позивачем рахунку не пізніше 5 (п`яти) банківських днів з дня отримання рахунку.

Розмір щомісячної плати за цим договором визначається згідно діючих тарифів обслуговуючої організації, але в межах суми не більше 2500,00 грн з ПДВ (пп. 2.2.4. п. 2.2. договору).

Пунктом 2.6. договору визначено, що компенсація витрат по оплаті послуг за цим договором позивачу здійснюється до моменту укладення відповідачем прямих договорів з обслуговуючою організацією, яка безпосередньо надає послуги по вивезенню та знешкодженню твердих побутових відходів та/або роздільно зібраних відходів. Відповідач протягом 10 днів після укладення вказаних договорів, зобов`язаний надати позивачу копії таких договорів.

В пп. 3.2.1. п. 3.2. договору визначено право позивача на своєчасне отримання в повному обсязі компенсації за послуги згідно даного договору, якому кореспондує обов`язок відповідача вчасно оплатити послуги, визначений у пп. 3.3.3. п. 3.3. договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2022 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 6.1. договору).

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначив, що ним на виконання укладеного з відповідачем договору надавався останньому доступ до контейнерів для утилізації побутових відходів, сплачуючи при цьому за вивіз та знешкодження твердих побутових відходів відповідним обслуговуючим організаціям та надаючи відповідачу рахунки для здійснення оплати по відшкодуванню витрат в межах 2500 грн/місяць. Однак, відповідач за обумовлені договором послуги сплачував частково, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 25 000,00 грн, яку заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДАКШН РЕСУРС ГРУП» за даним позовом. Крім того, за порушення строків оплати позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача також пеню у розмірі 4959,04 грн, інфляційні втрати у розмірі 6 522,67 грн та 3% річних у розмірі 1 671,68 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зобов`язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини з надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виставлено до оплати відповідачу рахунки щодо компенсації витрат за послуги по вивезенню твердих побутових відходів за договором за періоди: грудень 2021 року - лютий 2022 року; липень 2022 року - серпень 2023 року на загальну суму 42 500,00 грн.

При цьому, відповідач здійснював часткові оплати послуг позивачу, а саме, за липень 2022 року (платіжна інструкція від 05.12.2022 № 1785); за серпень 2022 року (платіжна інструкція від 22.08.2022 № 1225); за вересень 2022 року (платіжна інструкція від 06.09.2022 № 1291); за жовтень 2022 року (платіжна інструкція від 26.10.2022 № 1545); за січень 2023 року (платіжна інструкція від 17.01.2023 № 2025); за лютий 2023 року (платіжна інструкція від 03.04.2023 № 2496); за березень 2023 року (платіжна інструкція від 03.04.2023 № 2497). Загалом відповідачем сплачено коштів у розмірі 17 500,00 грн.

При цьому здійснені відповідачем часткові вибіркові оплати рахунків за спірний період підтверджують отримання таких рахунків від позивача та, відповідно, настання обов`язку з їх оплати. Будь-яких пояснень щодо такої вибірковості оплати рахунків відповідачем суду не надано, як і не надано жодних заперечень щодо факту надання позивачем послуг за договором, їх вартості та якості.

Як встановлено судом, визначена у рахунках на оплату вартість компенсації витрат із вивезення твердих побутових відходів не перевищувала погодженої сторонами у пп. 2.2.4. п. 2.2. договору суми. При цьому, як зазначено позивачем, з початком збройної агресії РФ на територію України та до повного завершення ведення бойових дій на території міста Києва та Київської області відповідачу не нараховувалась оплата за договором (період з березня по червень 2022 року).

Також позивачем в матеріали справи надано акти створеної ним комісії від 22.04.2023, від 23.05.2023, від 18.06.2023, від 12.07.2023 та від 03.08.2023, якими зафіксовано здійснення представниками відповідача викидання відходів в сміттєві баки, що знаходяться на внутрішньому подвір`ї будинку за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13/1 та які безпосередньо належать позивачу. Вказаних обставин під час розгляду справи відповідачем не спростовано.

Позивачем також надано в матеріали справи акти звірки взаємних розрахунків, складених між позивачем та відповідними обслуговуючими організаціями (ТОВ ЕКО-ГРІНКО», ФОП Головко М.В. та ФОП Прядка Б.Ю.), якими підтверджується відсутність будь-якої заборгованості позивача за вивезення та знешкодження твердих побутових відходів.

При цьому, будь-яких доказів укладення відповідачем прямих договорів із обслуговуючими організаціями щодо вивезення та знешкодження твердих побутових відходів матеріали справи не містять, а тому в силу умов п. 2.6. договору відповідач зобов`язаний здійснювати компенсацію витрат по оплаті відповідних послуг позивачу.

Суд встановив, що позивач звертався до відповідача у досудовому порядку з претензіями від 29.03.2023 № 37, від 19.07.2023 № 79 та від 22.01.2025, у яких вимагав сплатити заборгованість за договором, однак вказані претензії були залишені відповідачем без відповідей та задоволення.

Отже, з урахуванням здійснених часткових оплат, заборгованість відповідача за спірний період щодо компенсації позивачу витрат за вивезення та знешкодження твердих побутових відходів становить 25 000,00 грн, яка підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 25 000,00 грн заборгованості суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За висновком Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 необхідною умовою застосування договірної господарсько-правової відповідальності за порушення договірних зобов`язань є визначення у законі чи у договорі управленої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафних санкцій і конкретного їх розміру.

Так, за порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати послуг за договором, позивачем нараховано пеню у розмірі 4959,04 грн відповідно до умов п. 2.5. договору. Вказаним пунктом договору передбачено, що за несвоєчасну компенсацію витрат по сплаті за послуги із відповідача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасної компенсації витрат по сплаті за послуги за кожний день прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд встановив його обґрунтованість та відповідність вимогам законодавства, а також умовам договору, тоді як відповідачем жодних заперечень щодо такого розрахунку або ж власного контррозрахунку не надано, у зв`язку з чим позовні вимоги у частині стягнення пені в розмірі 4959,04 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем нраховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1671,68 та інфляційні втрати у розмірі 6522,67 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Отже, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за прострочення грошового зобов`язання за Договором, є такими, що заявлені позивачем правомірно.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДАКШН РЕСУРС ГРУП» 3% річних у розмірі 1671,68 грн та інфляційних втрат у розмірі 6522,67 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість в повному обсязі, а також нараховані за прострочення виконання грошового зобов`язання пені та нарахувань за ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності зі встановленими обставинами, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДАКШН РЕСУРС ГРУП» (вул. Хрещатик, 44, приміщення 8, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 38872584) на користь Комунального підприємства Київської обласної ради «Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма «ОБРІЙ» (вул. Теплична, 30, с. Святопетрівське, Бучанський район, Київська область, 08141; ідентифікаційний код 16477827) 25 000,00 грн заборгованості, 4959,04 грн пені, 6522,67 грн інфляційних втрат, 1671,68 грн 3% річних та 3028,00 грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано: 13.05.2025.

Суддя Т.Ю. Трофименко