Рішення № 127282222, 25.04.2025, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/4314/24

Провадження № 2-др/496/9/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2025 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Буран В.М.,

за участю: секретарі Бойчук Р.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка заяву представника позивача адвоката Борисенко С.В. про поновлення строку для подання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правничу допомогу,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивачаАТ «ДТЕК Одеські Електромережі»- Борисенко С.В. звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №496/4314/24, якою просить стягнути суму витрат понесених на професійну (правничу) допомогу у розмірі 12000 гривень. В якості доказів понесення витрат, посилається на: - Акт надання послуг, що містить детальний опис робіт (надання послуг) та їх вартість; - копію витягу з наказу про прийняття на роботу АО «ПЕРШИЙ РАДНИК»; - копію свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю; - копію довіреності.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

У судове засідання представникАТ «ДТЕК Одеські Електромережі»не з`явився, причини неявки суду невідомі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, причини неявки суду невідомі.

Зваживши доводи заяви, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог п.3 ч. 1ст. 270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо: - судом не вирішено питання про судові витрати;

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 05.02.2025 року позовАТ «ДТЕК Одеські Електромережі»задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 , вартість необлікованої електричної енергії в розмірі 91449,16 грн. та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

08 квітня 2025 року на електронну адресу суду надійшла заява АТ «ДТЕК Одеські Електромережі" про ухвалення додаткового рішення стосовно вирішення питання про витрати на правничу допомогу. В заяві представник позивача просить поновити строк для подання доказів щодо розміру витрат на правову допомогу та ухвалити додаткову постанову, якою стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські Електромережі" витрати на правничу допомогу в розмірі 12000 грн. В обґрунтування якої посилається на те, що в позовній заяві позивачем зазначався орієнтовний розрахунок судових витрат, докази понесення надані у відповідності до положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Клопотання про поновлення строку для подання доказів щодо розмір витрат на правову допомогу обґрунтоване тим, що представник позивача участі у судовому засіданні не брав, із рішенням суду ознайомився з особистого електронного кабінету в підсистемі «Електронного суду» 05.04.2025 року.

Згідно з частинами першою - третьою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає клопотання про поновлення строку на подання доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу обґрунтованим, наведені заявником причини пропуску строку зазначеного у частині восьмій статті 141 ЦПК України поважними, тому клопотання підлягає задоволенню.

Згідно з частинами першою, третьоюстатті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другоюстатті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилами частини 2ст. 137 ЦПК Українирозмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою

Відповідно до частин третьої, четвертоїстатті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятоюстатті 137 ЦПКвстановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостоюстатті 137 ЦПКобов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 зазначила наступне.

Пунктом 3.2рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Конституційний Суд зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституціїпокладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленомузакономпорядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленомузакономпорядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Верховний Суд у постанові від 06.03.2019р. по справі №922/1163/18 дійшов наступних висновків:

1. Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

2. За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючисьглавою 52 Цивільного кодексу України;

3. Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

4. адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

5. адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так іЗаконом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

6. Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамистатті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

З матеріалів даної справи вбачається, що на підтвердження понесених АТ«ДТЕК Одеські Електромережі»витрат на правничу допомогу, його представник - адвокат Борисенко С.В. надала: 1) копію витягу з наказу про прийняття на роботу до Адвокатського об`єднання «Перший Радник» № 2-к від 03.01.2020 року на посаду адвоката за сумісництвом; 2) Довіреність № 65/2023 від 12.03.2024 р.; 3) Акт надання послуг та виконання робіт №20-ОЕМ від 07.04.2025р.; 4) договір про надання правової допомоги від 22.01.2024 року № 7074-ООЕ.

Зі вказаного Акту наданих послуг вбачається, що адвокатське об`єднання « Перший Радник» в особі адвоката Борисенко С.В. надала клієнту АТ«ДТЕК Одеські Електромережі»наступні правові послуги:

1) Вивчення нормативно-правового врегулювання спірних правовідносин, аналіз судової практики з подібних спорів 2 години. 2) Розробка загальної стратегії дій щодо захисту інтересів клієнта, підготовка та систематизація доказової бази 2 години. 3) Підготовка та подання процесуальних та інших документів правового характеру (заяви, клопотання, відповідь на відзив), загальний супровід справи 4 годин. 4) участі в судових засідання в судді першої інстанції 1 година. 5) Проведення аналізу фото та відео фіксації виявлення порушень, опитування співробітників, які приймали участь у проведенні перевірки 3 години.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, а також постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року в справі № 904/4507/18).

Проаналізувавши вказаний Акт наданих послуг, суд вважає що відображена у ньому інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) відповідає критерію розумності, обґрунтованості та реальності.

У зв`язку з тим, що позивач вимушено уклав договір про надання правової (правничої) допомоги, з метою захисту своїх прав, зважаючи на предмет позовних вимог стягнення вартості необлікованої електричної енергії, враховуючи критерій співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, відсутність заяви від відповідачів про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд дійшов висновків про задоволення заяви та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12000,00 гривень.

Згідно ч. ч. 1, 5, 6ст. 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, суд виходить із того, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другоїстатті 137 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладений Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19).

Також при ухваленні рішення по справі, суд враховує правові висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду усправі № 922/445/19, згідно яких:

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт;

- суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

У даному випадку, відповідачі клопотання про зменшення витрат на правову допомогу не заявляла.

З огляду на викладене, сума витрат на правничу допомогу підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючисьст. 134, 137, 141, 270 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача АТ «ДТЕК Одеські Електромережі»- Борисенко С.В. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу по цивільній справі №496/4314/24 за позовомакціонерного товариства «ДТЕК Одеські Електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити.

Поновити АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» строк на подання доказів розміру витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські Електромережі» (код ЄДРПОУ: 00131713, адреса: 65031, м. Одеса, вул. М. Боровського, 28-Б) витрати на правову допомогу у розмірі 12000,00 гривень.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) - повністю або частково, - шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду у письмовій формі з дотриманням вимог ст. 356 ЦПК України, - протягом тридцяти днів з дня його винесення. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин.

Законної сили додаткове рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М. Буран