Рішення № 127279686, 13.05.2025, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2134/25

Провадження № 2/711/1331/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13травня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючий суддя - Скляренко В.М.,

при секретарі Шульзі А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

Представник позивача Топчий Д.А., яка діє на підставі довіреності №5 від 13.03.2025р., звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідачки на користь ТОВ «Іннова Фінанс» заборгованість за кредитним договором №4001950524 від 17.05.2024 року в розмірі 24275грн. та судові витрати, які складаються з суми судового збору в розмірі 2422,40грн.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 17.05.2024 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та відповідачкою було укладено договір про надання грошових коштів у позику №4001950524, на підставі якого відповідачка отримала у кредит грошові кошти в розмірі 5000 грн. Всупереч умов договору відповідачка не здійснювала погашення заборгованості внаслідок чого станом на 12.03.2025 року розмір заборгованості відповідачки складає 24275 грн., з яких: 5000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 19275 грн. заборгованість за процентами за 257 днів користування кредитом. З метою стягнення відповідних сум заборгованості позивач звернувся до суду.

Відповідачка частково заперечила проти позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначила, що не оспорює факт укладання договору позики та отримання коштів у кредит від позивача, однак вона категорично не погоджується з нарахованими процентами, комісіями та штрафними санкціями, які вважає надмірними, економічно необґрунтованими та такими, що суперечать принципам добросовісності та справедливості. Також відповідачка зазначила, що має значну кількість інших кредитних зобов`язань, у зв`язку з чим перебуває в скрутному матеріальному становищі та не має змоги своєчасно виконувати зобов`язання за цим договором.

18.03.2025р. судом відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

25.03.2025р. за клопотанням представника позивача судом постановлено ухвалу про витребування доказів, якою витребувано в АТ КБ «Приват Банк» інформацію щодо підтвердження факту перерахування ТОВ «Іннова Фінанс» та отримання відповідачкою грошових коштів відповідно до договору надання грошових коштів у позики №4001950524 від 17.05.2024р. у розмірі 5000 грн., а також виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів за 17.05.2024р., відкритого до платіжної картки № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 ..

На виконання відповідної ухвали суду 16.04.2025р. від АТ КБ «Приват Банк» надійшла запитувана судом інформація.

05.05.2025р. від відповідачки надійшов відзив проти позову, в якому викладено зміст заперечень проти позовних вимог. Разом з відзивом відповідачка подала клопотання про зменшення заборгованості та зміну порядку виконання, в якому просила: 1) перевірити законність та розмір нарахованих процентів і штрафів; 2) визнати умови кредитного договору щодо процентної ставки та додаткових платежів такими, що є надмірними і несправедливими; 3) зменшити розмір заборгованості до обґрунтованого рівня; 4) урахувати її скрутне матеріальне становище та надати відстрочку або розстрочку виконання рішення.

В судове засідання сторони не з`явились і про причини неявки не повідомили.

Представник позивача у позовній заяві виклав клопотання, в якому просив розглядати справу без його участі.

Від відповідачки на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що їй потрібно більше часу для належної підготовки до судового засідання. Разом з тим, за клопотанням відповідачки суд вже відкладав розгляд справи з метою забезпечення права відповідачки на подання відзиву та доказів та визначав строк вчинення відповідних дій до 02.05.2025р. Свою позицію відповідачка виклала у відзиві та надала суду докази, якими обґрунтовуються її заперечення, а відтак реалізувала своє право.

За таких обставин з метою недопущення порушення процесуальних строків розгляду справи, керуючись принципом пропорційності, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідачки про відкладення розгляду справи.

Таким чином відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Іннова Фінанс» надає фінансові послуги, зокрема із здійснення різних видів кредитування, з використанням власної інформаційно-телекомунікаційної системи, яка являє собою облікову та реєструючи системи товариства, в рамках яких реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, що включає сукупність веб-сторінок доступних в мережі Інтернет з доменним ім`я https://finsfera.ua, а також мобільні додатки товариства для різних операційних систем, через які позичальнику з використанням його особистого кабінету надається доступ до розділу, який створений для зберігання договірної документації, підтвердження особи позичальника та його взаємодії з товариством. Надання відповідних послуг здійснюється позивачем відповідно до Правил надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Іннова Фінанс» у редакції від 23.04.2024р., які опубліковані на веб-сайті позивача /а.с. 8-14, 43/.

17.05.2024р. між ТОВ «Іннова Фінанс» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений в електронній формі Договір надання грошових коштів у позику №4001950524 (далі Договір кредиту), відповідно до якого кредитор зобов`язувався надати позичальнику кредит на суму 5000 грн. строком на 360 днів, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом /а.с. 20-31/.

Умовами Договору кредиту сторони передбачили, що кредит надається на споживчі потреби і визначили періодичність платежів зі сплати процентів кожні 14 днів (26 платежів), останній платіж з періодом внесення 10 днів, виклавши детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів у Графіку платежів, що є додатком №1 до договору /а.с. 31-33/.

Відповідно до п. 2.6.1 Договору кредиту стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 1,5%.

Пунктом 2.6.2 Договору кредиту передбачено знижену процентну ставку 1,35% в день, яка застосовується до періоду користування кредитом протягом часу до 31.05.2024р., за умови сплати позичальником 31.05.2024р. коштів у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснення часткового дострокового повернення кредиту.

Аналогічні умови кредитування передбачені і у Паспорті споживчого кредиту /а.с. 16-19/.

На виконання умов Договору кредиту ТОВ «Іннова Фінанс» 17.05.2024р. надало відповідачці кредитні кошти в розмірі 5000 грн. шляхом здійснення грошового переказу на банківську картку /а.с. 34/.

На виконання своїх кредитних зобов`язань відповідачка здійснила сплату лише перших трьох платежів, які передбачені Графіком платежів, на загальну суму 3045 грн., а з 28.06.2024р. не вчиняли жодних платежів у строки, що передбачені умовами Договору кредиту /а.с. 35/.

Всі вищевикладені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами та не заперечуються сторонами, а тому суд вважає їх доведеними.

Відповідно до розрахунку складеного ТОВ «Іннова Фінанс» розмір заборгованості позичальника за кредитним договором №4001950524 від 17.05.2024р. станом на 12.03.2025р. складає 24275грн., яка складається з наступних сум: заборгованість за тілом кредиту 5000грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 28.06.2024р. по 12.03.2025р. (257 днів) 19275грн. /а.с. 35/.

Оскільки до теперішнього часу відповідачкою не виконане грошове зобов`язання за Договором кредиту, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, спір між сторонами виник із зобов`язальних відносин, що регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК) та Закону України №1734-VIII від 15.11.2016р. «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон №1734). При цьому, згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до змісту принципу диспозитивності цивільного судочинства, що закріплений у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таким чином, при вирішенні спору між сторонами суд обмежується змістом позовних вимог, які складають предмет позову, та надає оцінку обставинам спірних правовідносин в контексті аргументів сторін, якими вони обґрунтовують свою процесуальну позицію.

Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК).

За матеріалами справи судом встановлено, що між ТОВ «Іннова Фінанс» та відповідачкою було укладено Договір кредиту в електронній формі, в якому сторони погодили умови надання позивачем кредитних коштів відповідачці. На підставі такого договору відповідачкою 17.05.2024р. було отримано кредитні кошти в сумі 5000 грн., які вона зобов`язувалась повернути зі сплатою процентів за кожен день користування кредитом, але в порушення умов договору не зробила цього. При цьому, умовами договору сторони визначили, що строк користування кредитними коштами складає 360 днів, а сплата відсотків за користування кредитом здійснюється кожні 14 днів відповідно до графіку платежів.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що сторонами не заперечується факт укладання Договору кредиту та його умови, а також та обставина, що відповідачка не здійснила виконання своїх зобов`язань належним чином. Факт надання кредитних коштів підтверджується відповідними письмовими доказами. Отже цілком обґрунтованими є доводи позивача про порушення відповідачкою свого зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами.

Статтею 509 ЦК визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідачки тіло кредиту та проценти за користування кредитними коштами, що нараховані та обчислені за період з 28.06.2024р. по 12.03.2025р. (257 днів) за денною процентною ставкою 1,5%.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Іннова Фінанс» складеного станом на 12.03.2025р., розмір заборгованості позичальника за кредитним договором №4001950524 складає 24275грн., що складається з наступних сум: заборгованість за тілом кредиту 5000грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 19275грн. /а.с. 35/.

Зазначений розрахунок розміру заборгованості відповідає умовам Договору кредиту, оскільки здійснений у відповідності до положень, передбачених п.п. 2.5, 2.6.1, 4.1, 4.2 Договору кредиту.

Стосовно доводів відповідачки щодо невідповідності розміру нарахованих процентів засадам добросовісності та розумності, оскільки їх розмір неспівмірний з розміром тіла кредиту, то суд зауважує наступне.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність (п. 3, 6 ст. 3 ЦК).

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК зміст принципу свободи договору передбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тлумачення як статті 3 ЦК загалом, так і п. 6 ст. 3 ЦК, свідчить, що принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки (постанова Верховного Суду від 10.09.2018р. у справі № 920/739/17).

Верховний Суд у постанові від 08.05.2018р. у справі № 910/1873/17 вказав, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Питання щодо розміру процентної ставки за договорами споживчого кредитування врегульовані положеннями Закону №1734. З набуттям чинності таким законом, положення Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить

На момент укладання відповідачкою з ТОВ «Іннова Фінанс» Договору кредиту положеннями ч. 5 ст. 8, п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1734 (зі змінами в редакції згідно із Законом №3498-IX від 22.11.2023р., що набули чинності з 24.12.2023р.) було передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки за договором про споживчий кредит не може перевищувати 1,5%.

Статтею 21 Закону №1734 передбачені особливості відповідальності споживача за договором про споживчий кредит, якими передбачено обмеження обсягу відповідальності споживача перед кредитором в частині платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит. Натомість будь-яких обмежень щодо співрозмірності процентів за користування кредитом із сумою кредиту в закону не передбачено.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що укладаючи Договір кредиту відповідачка погодила умови кредитування в тій частині, що реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом (360 днів) складає 13218,51% (з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки), що складає загальну вартість кредиту (тіло та відсотки) в сумі 31895грн. Відповідні умови наявні у тексті Договору кредиту, у Паспорті споживчого кредиту та у Графіку платежів. Відповідно до графіку платежів відповідачка погодила зобов`язання зі сплати відсотків за весь період строку дії Договору кредиту (з 17.05.2024р. по 12.05.2025р.) на загальну суму 27000грн. На виконання своїх зобов`язань відповідачка здійснила сплату лише перших трьох платежів, які передбачені Графіком платежів, на загальну суму 3045грн., а з 28.06.2024р. взагалі не здійснювала ніяких платежів.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач фактично змінив строк кредитування (у бік його зменшення до 12.03.2025р.), оскільки заявив вимогу про дострокове повернення тіла кредиту та процентів, що нараховані в якості плати за фактичний період користування кредитними коштами, який є меншим від первинного погодженого сторонами строку кредитування.

За таких обставин, необґрунтованими є доводи відповідачки щодо невідповідності засадам розумності та добросовісності розміру нарахованих їй до сплати за весь строк дії кредитного договору процентів за кредитом в загальному розмірі 19275грн., оскільки первісно погоджуючись на сплату відповідних процентів в значно більшому розмірі (27000грн.), а на теперішній час стверджуючи, що сума таких процентів не має перевищувати розміру тіла кредиту (5000грн.), відповідачка поводиться суперечливо, а отже така позиція не відповідає засадам добросовісності.

Отже, наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачкою було отримано кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені у Договорі кредиту і вона користувалась кредитними коштами. Також по обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачкою допущене порушення її зобов`язання в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого за Договором кредиту станом на 12.03.2025р. за нею обчислювалась заборгованість в загальному розмірі 24275грн., з яких: 5000грн. заборгованість за тілом кредиту; 19275грн. заборгованість по процентам за користування кредитом.

Таким чином, суд доходить висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що такі витрати складаються з витрат позивача зі сплати судового збору в розмірі 2422,40грн. Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, то на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України позивачу слід компенсувати за рахунок відповідачки витрати зі сплати судового збору в повному обсязі.

Порядок виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, про що зазначає в рішенні.

Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Одночасно з відзивом відповідачкою було заявлене клопотання, в якому вона просила надати відстрочку або розстрочку виконання рішення суду, посилаючись на своє скрутне матеріальне становище, а також незадовільний стан здоров`я. Разом з тим, всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачкою не надано суду достатніх, з точки зору належності та допустимості, доказів на підтвердження існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

У клопотанні не зазначено що саме створює перешкоди для виконання рішення суду, окрім наявності у відповідачки значного обсягу грошових зобов`язань перед різними кредиторами та відсутності значних доходів. Також відповідачкою не наведено обставин, які б свідчили, що відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду в даному випадку є доцільним та виправданим заходом і сприятиме забезпеченню належного виконання рішення суду, а також не визначено строків і термінів, на які необхідно здійснити відстрочку чи розстрочку. В цьому контексті варто звернути увагу, що надані відповідачкою докази свідчать, що вона має доходи, а відтак виконання її грошових зобов`язань здійснюватиметься в першу чергу за рахунок звернення стягнення на такі доходи в порядку і розмірах, передбачених законом.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість клопотання відповідачки про необхідність відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду, внаслідок чого воно не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 11-13, 81, 83, 89, 137, 141, 259, 263-265, 267, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (датанародження ІНФОРМАЦІЯ_1 ;зареєстроване місцепроживання заадресою: АДРЕСА_1 ;РНОКПП НОМЕР_2 )на користьТовариства зобмеженою відповідальністю«Іннова Фінанс»(ЄДРПОУ44127243,місцезнаходження заадресою:вул.Болсуновська,буд.8,поверх 9,м.Київ)заборгованість заДоговором пронадання грошовихкоштів упозику №4001950524від 17.05.2024року врозмірі 24275грн.та 2422грн.40коп.,в якостівідшкодування судових витрат, тобто усього стягнути суму коштів в розмірі 26697 грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 13 травня 2025 року.

Головуючий : В.М. Скляренко