Рішення № 127277952, 12.05.2025, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/478/25

Провадження № 2/379/270/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2025 року м. Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Разгуляєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Мовчан М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4 в порядку спрощеного позовногопровадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

УСТАНОВИВ:

У березні 2025 року позивач в особі представника ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором та судові витрати. В обґрунтування позову вказав, що 25.11.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладено електронний договір № 7307462 про надання споживчого кредиту. Первісний кредитор виконав свої зобов`язання перед відповідачем в повному обсязі, перерахувавши на картковий рахунок грошові кошти в сумі 6000 грн. Згідно із додатковою угодою до договору № 7307462 від 30.11.2023, відповідачці було збільшено суму кредиту на 2000 грн. Загальний розмір кредиту становить 8000 грн. Відповідачка не виконала свої зобов`язання за кредитним договором у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 22168,80 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8000 грн та заборгованості за процентами від суми позики в розмірі 14168,80 грн. В подальшому, 23.10.2024 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу № 23.10/24-Ф, згідно умов якого право грошової вимоги до відповідачки перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». 20.01.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 20/01/2025-01 згідно умов якого позивач набув права грошової вимоги до відповідачки на загальну суму 22168,80 грн. Оскільки, ОСОБА_1 не виконала свого зобов`язання та не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості, тому з підстав стягнення наявної заборгованості позивач змушений звернутися до суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2025 року головуючим суддею визначено Разгуляєву О.В.

Ухвалою суду від 26.03.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та одночасно задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів в АТ «Ощадбанк».

Відповідачці встановленострок п`ятнадцятьднів здня отриманняухвали провідкриття провадженняна подачувідзиву напозовну заяву.Відповідачка ОСОБА_1 надала досуду письмовіпояснення (врозумінні п.3ч.1ст.43ЦПК України),в якихне погоджуєтьсяз позовнимивимогами зогляду натаке: позивач вказує, що в якості підпису позичальника було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил Закону України «Про електронну комерцію». Отже, для укладення кредитного договору відповідачці необхідно було пройти ідентифікацію особи та зробити електронний підпис через смс-повідомлення чи через підтвердження, яке надходить у формі листа до електронної пошти. Проте вона не отримувала листів електронною поштою та смс-повідомлення від ТОВ «Авентус Україна», особистий кабінет не реєструвала, договір не укладала. Договори факторингу від 23.10.2024 № 23.10./24-Ф та від 20.01.2025 № 20/01/2025-01, а саме реєстр боржників, який є невід`ємною частиною договорів, не містить повної інформації, є лише фрагментом документу. Тобто є витягом з документу. Відтак позивачем не доведено відступлення на його користь права вимоги. Крім того, сума витрат на правову допомогу не є співрозмірною із сумою позовних вимог, оскільки даний спір є спором незначної складності.

Окрім того, в матеріалах відсутні докази здійснення оплати за договором про надання правової допомоги. Враховуючи, те що самі позовні вимоги не підтверджуються належними доказами, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позові прохав суд слухати справу без його участі. Проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідачка в судові засідання 24.04.2025 та 12.05.2025 не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Розгляд справи прохала здійснювати з врахуванням наданих суду письмових пояснень.

На підставі ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 25.11.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено електронний договір № 7307462 про надання споживчого кредиту.

Кредитний договір укладено відповідно до правил надання коштів у позику, зокрема на умовах фінансового кредиту, встановлених ТОВ «Авентус Україна» та оприлюднених у вільному доступі на офіційному веб-сайті товариства.

Датою укладення договору є дата одержання товариством електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти).

Так, електронний підпис одноразовий ідентифікатор А3390 введено 25.11.2023 року о 12:08:07, що прирівнюється до підписання договору.

Таким чином, сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки.

Відповідно до п.1.2 кредитного договору товариство мало зобов`язання надати відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно п.1.3 кредитного договору сума кредиту складає 6000 грн (а.с.55-63).

25.11.2023 року товариство ініціювало переказ коштів за кредитним договором в сумі 6000 грн шляхом безготівкового зарахування на платіжну картку, маска картки № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20241113-1/1 від 13.11.2024 року (а.с.82 на звороті-83).

Згідно п.1.4 кредитного договору строк кредиту становить 360 днів зі сплатою процентів кожні 30 днів.

Відповідно до п.1.5 кредитного договору тип процентної ставки фіксована та становить 1.99% в день користування (стандартна процентна ставка), яка застосовується в межах строку кредиту.

30.11.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено додаткову угоду до договору № 7307462 про надання споживчого кредиту від 25.11.2025.

Відповідно до угоди, сторони домовилися збільшити суму кредиту на 2000 грн та внести наступні зміни до договору: «п.1.3 сума кредиту (загальний розмір) складає: 8000 грн. Тип кредиту- кредит.» (а.с.64-65).

Додаток №1 до договору викладено в новій редакції (а.с.65 на звороті- 66).

Відповідно сторони погодили: орієнтовна реальна річна процентна ставка по кредиту зазначена в договорі на дату його укладання складе: за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом 30100, 27% річних. За стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 18611,74% річних.

Орієнтовна загальна вартість кредиту зазначена в договорі на дату його укладення збільшиться та складе: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 65113,00 грн. За стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 63739,90 грн.

Так, електронний підпис одноразовий ідентифікатор С2881 введено 30.11.2023 року о 10:03:47, що прирівнюється до підписання договору(а.с.65, 66 на звороті).

30.11.2023 року товариство ініціювало переказ коштів за кредитним договором в сумі 2000,00 грн шляхом безготівкового зарахування на платіжну картку, маска картки № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20241113-1/1 від 13.11.2024 року (а.с.83).

Згідно картки обліку договору № 7307462 за період з 25.11.2024 по 22.10.2024 заборгованість ОСОБА_1 перед первісним кредитором становить 22168,80 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованость за тілом кредиту та 14168,00 грн - заборгованості за процентами від суми позики (а.с.90-98).

Первісний кредитор неодноразово звертався до відповідача з метою врегулювання кредитних правовідносин в досудовому порядку, однак останній на контакт не вийшов, кредитні кошти не повернув (а.с.24-49).

23.10.2024 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу № 23.10/24-Ф, відповідно до умов якого клієнт відступив факторові право грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей з боржників, які виникли на підставі кредитних договорів, в тому числі за кредитним договором № 7307462 від 25.11.2023 року (а.с.100-104).

Таким чином, відповідно до витягу з реєстру боржників за договором факторингу № 23.10/24-Ф від 23.10.2024 року, який підписаний сторонами, до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 22168,80 грн (а.с.108 на звороті, 109).

Оплата за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу № 23.10/24-Ф від 23.10.2024 складала 3217772,00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 166 від 30.10.2024 (а.с.111).

20.01.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 20/01/2025-01, згідно умов якого позивач набув права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 7307462 від 25.11.2023 року(а.с.112-115).

Таким чином, відповідно до витягу з реєстру боржників за договором факторингу № 20/01/2025-01від 20.01.2025 року, який підписаний сторонами, до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 22168,80 грн (а.с.12 на звороті, 13).

Оплата за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу № 20/01/2025-01 від 20.01.2025 складала 1 100 000,00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 213 від 20.01.2025 (а.с.15) та часткова оплата за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу № 20/01/2025-01 від 20.01.2025 складала 7375,89 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 253 від 10.02.2025 (а.с.15 на звороті).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються, Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Статтею 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частина 12 ст. 11 вказаного Закону передбачає, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

В судовому засіданні установлено, що кредитний договір № 7307462 від 25.11.2023 та додаткова угода до договору №7307462 від 30.11.2023 підписані відповідачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами указаних правочинів. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між позивачем та відповідачем не були б укладені.

Наведене узгоджується з правовим висновком, сформованим у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року № 524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 23 березня 2020 року № 404/502/18.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За положенням ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Конституція України у статті 129 визначає однією із основних засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вказаний принцип закріплено також і в Цивільному процесуальному кодексі України. Так, згідно ч.3 ст. 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін, що полягає рівності прав учасників справи щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.1 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.2 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Частинами 5,7 статті 81 ЦПК України визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосується предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконані обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За положеннями статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наданими суду і дослідженими в судовому засіданні доказами, що наявні в матеріалах справи, підтверджується те, що кредитором ТОВ «Авентус Україна» виконано зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту № 7307462 від 25.11.2023 та додаткової угоди від 30.11.2023, і перераховано на користь відповідачки позичальниці обумовлені договорами суми. Це вбачається, зокрема, зі змісту підписаних відповідачкою ОСОБА_1 заявок обох указаних договорів, а також підтверджується довідкою про видачу коштів із сумами транзакцій по договорам. Аргументи відповідачки про те, що вона не укладала цього кредитного договору повністю спростовуються наданими позивачем та витребуваними ухвалою суду від 26.03.2025 від АТ «Ощадбанк» доказами. Доказів ненадходження на банківський рахунок коштів за вказаними договорами відповідачка суду не надала.

Так, з листа АТ «Ощадбанк» від 31.03.2025 вбачається, що ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 є клієнтом банку. На її ім`я було відкрито картку № НОМЕР_3 , рахунок до картки НОМЕР_4 . Номер телефону, на який відправлялась інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_3 був НОМЕР_5 (а.с. 142).

З виписки по особовим рахункам ОСОБА_1 вбачається, що на її рахунок НОМЕР_4 надійшли 6000,00 грн, дата валютування 26.11.2023 (а.с. 144) та сума 2000,00 грн дата валютування 01.12.2023 (а.с.143 та на звороті).

Вказані перерахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 у сукупності з зазначеними вище доказами підтверджуються також листом ТОВ «ПЕЙТЕК» № 12102/24-Е від 27.11.2024 року (а.с.84-85).

З розрахунків заборгованості вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 не виконала взяті на себе за договором про надання споживчого кредиту № 7307462 від 25.11.2023 зобов`язання, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість по договору з ТОВ «Авентус Україна» 22168,80 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованость за тілом кредиту та 14168,00 грн - заборгованості за процентами від суми позики.

За положеннями частин 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Верховний Суд України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 висловив таку правову позицію: «... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті існуючої заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в Договорі позики, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до суду разом з договорами факторингу № 23.10/24-Ф від 23.10.2024 та 20/01/2025-01 від 20.01.2025 було надано відповідні документи, які підтверджують заборгованість відповідачки за договором про надання споживчого кредиту № 7307462 від 25.11. 2023 року, а саме: копію договору про надання споживчого кредиту № 7307462 від 25.11.2023, копію додатку № 1 до договору від 25.11 2023, копію додаткової угоди від 30.11.2023 до договору про надання споживчого кредиту № 7307462 року з графіком розрахунків та орієнтовної сукупної вартості кредиту, копію акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу від 23.10.2024, копію витягу з реєстру боржників від 20.01.2025 року, розрахунку заборгованості за даним договором, копію акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу від 20.01.2025, копію витягу з реєстру боржників від 20.01.2025 року

Отже, ТОВ «Юніт Капітал»» на підставі вказаної документації довело належним чином, що набуло право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 7307462 від 25.11.2023 року

При оцінці договору факторингу № 23.10/24-Ф від 23.10.2024 укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», договору факторингу № 20/01/2025-01 від 20.01.2025, який було укладено між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» відповідно, суд керується закріпленим у ст.204 ЦК України принципом правомірності правочину та зауважує, що ці договори ніким не оспорювались та у встановленому порядку недійсними не визнавались, а відтак, суд приймає їх до уваги.

На підставі наведеного вище суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем до відповідачки ОСОБА_1 вимог по договору кредиту № 7307462 від 25.11.2023 року.

Згідно положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»» підлягають до повного задоволення.

Вирішуючи згідно вимог ст. 264 ЦПК України питання щодо розподілу між сторонами судових витрат, суд керується наступним.

Так, згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та інші, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено судом, позивач поніс судові витрати у виді судового збору за подання цієї позовної заяви в розмірі 2422, 40 грн (а.с.52). Отже, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

Щодо вимог в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн, то суд вказує на таке.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

Представником позивача на виконання вказаних вище вимог, а саме підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн, суду надано договір про надання правничої допомоги № 10/02/25-02 від 10.02.2025 року, протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги, Додаткову угоду № 1, акт прийому-передачі наданих послуг.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19(провадження №61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Враховуючи вимоги ст. 137 ЦПК України, а також співмірність витрат на оплату послуг адвоката із тривалістю і складністю справи та виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, предметом позовних вимог та значенням справи для сторін, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат на правничу допомогу, в розмірі 2000,00 грн, що відповідатиме пропорційності, критерію реальності, виваженості, справедливості та розумності їхнього розміру.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280-289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов товаристваз обмеженоювідповідальністю «ЮнітКапітал» до ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором № 7307462 від 25.11.2023 в розмірі 22168,80 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованость за тілом позики та 14168,00 грн - заборгованості за процентами від суми позики.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 2422,40 грн судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 2000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» місцезнаходження: вул. Рогнідинська, 4А, оф.10, м. Київ, код ЄДРПОУ 43541163;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текстсудового рішенняскладено та підписано 12.05.2025.

Головуючий: О.В. Разгуляєва