Рішення № 127265543, 12.05.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/4264/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду подано позовну заяву ОСОБА_1 /надалі позивач, ОСОБА_1 / до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області /надалі відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області/ про:

- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у перерахунку та виплати пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019, 2020, 2021 роки з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 30 січня 2025 року перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2019, 2020, 2021 роки /а.с. 1-7/.

Позов обґрунтований тим, що з 16 грудня 2010 року позивач отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". З 23 вересня 2022 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №2531-1978/К-02/8-1600/25 від 10 лютого 2025 року представнику позивача повідомлено, що підстав для застосування показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки при переведенні позивача у 2022 році на пенсію за віком немає. З діями відповідача щодо незастосування при призначенні пенсії за віком середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2019-2021 роки, позивач не погоджується, оскільки йому вперше призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 23 вересня 2022 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 20-22/ зазначив, що позивачу первинно призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення з 16 грудня 2010 року. 23 вересня 2022 року позивач звернувся із заявою про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Оскільки право на призначення пенсії позивачем використано при первинному призначенні ще у 2010 році, правові підстави для застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019-2021 роки, відсутні. Таким чином, розмір пенсії позивача розраховано із застосуванням коефіцієнту заробітної плати з дотриманням норм чинного законодавства України.

Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Полтавській області та з 16 грудня 2010 року отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (працівник освіти) /а.с. 32/.

ОСОБА_1 звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою за призначенням / перерахунком пенсії від 23 вересня 2022 року /а.с. 37-38/, в якій просив перерахувати пенсію, вид перерахунку: перехід на інший вид пенсії.

Відповідно до протоколу про перерахунок пенсії /а.с. 35/ ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії, вид перерахунку: перехід з виду на вид, та з 23 вересня 2022 року йому призначено пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з розрахунком заробітку для обчислення пенсії /а.с. 39-41/ розрахунок розміру пенсії ОСОБА_1 здійснено з урахуванням середнього заробітку в сумі 3764,40 грн за три попередні роки: за 2014-2016 роки.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №2531-1978/К-02/8-1600/25 від 10 лютого 2025 року /а.с. 42/ представнику позивача повідомлено, що на даний час пенсійне забезпечення громадян реалізується за Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1058). Частиною 3 статті 45 Закону №1058 визначено, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку). Первинно позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення з 16 грудня 2010 року. На підставі заяви від 23 вересня 2022 року його з 23 вересня 2022 року переведено на пенсію за віком згідно Закону №1058. Оскільки позивач з 2010 є отримувачем пенсії, розрахунок пенсії з 23 вересня 2022 року здійснено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (п.4.3 Прикінцевих положень Закону №1058). Підстав для застосування показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки у розмірі 10846,37 грн при переведенні позивача у 2022 році на пенсію за віком немає, оскільки це суперечить статті 45 Закону №1058.

Не погодившись із діями відповідача щодо незастосування при призначенні пенсії за віком середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2019-2021 роки, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, які мають значення для вирішення справи, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05 листопада 1991 року /надалі Закон №1788-XII/ за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до приписів статті 52 Закону №1788-XII (у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії за вислугу років) право на пенсію за вислугу років мають, зокрема працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Пунктом "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Водночас частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV /надалі Закон № 1058-ІV/ встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Судовим розглядом встановлено, що 16 грудня 2010 року позивачу призначено пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення", а 23 вересня 2022 року його переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Умови призначення пенсії за віком (в тому числі переведення на цей вид пенсії) визначені статтею 26 Закону №1058-ІV.

За приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що частина третя статті 45 Закону №1058-IV встановлює порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника), на інший вид пенсії, який також передбачений цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника).

За висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 31 травня 2019 року у справі №344/7053/17, показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років, яку отримував позивач.

Вказана правова позиція підтримана Верховним Судом також у постановах від 25 березня 2020 року у справі №367/1130/17 та від 17 липня 2020 року у справі № 335/13894/16-а.

А у постанові Верховного Суду від 27 червня 2023 року у справі № 500/4392/22 зазначено: що "З 01 травня 2020 року позивача переведено з пенсії за віком, призначеної за нормами Закону України Про державну службу від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, на пенсію за віком, призначену за нормами Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Тобто позивача з 01 травня 2020 року переведено на той самий вид пенсії (за віком), хоча й за нормами іншого закону. Оскільки мало місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за іншим законом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що показник середньої заробітної плати при переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України Про державну службу від 16 грудня 1993 року № 3723-XII на пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення пенсії за віком".

Подібні висновки містяться і в постановах Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 80/3792/23 та від 22 жовтня 2024 року у справі №300/5450/23.

Частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тож, беручи до уваги наведене правове регулювання та висновки Верховного Суду, можна зробити висновок, що показник середньої заробітної плати при переведенні з одного виду пенсії на інший вид пенсії має бути незмінним, таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV, якщо переведення з одного виду пенсії на інший вид відбувається в межах Закону №1058-IV, або мало місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за різними законами.

Судовим розглядом встановлено, що в 2010 році позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", а в 2022 році - пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Тобто у спірному випадку мало місце призначення (переведення) різних видів пенсії, передбачених різними законами.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2019-2021 роки, є протиправними.

Перевіривши обраний позивачем спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за можливе зобов`язати відповідача перерахувати позивачу з 30 січня 2025 року пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2019-2021 роки, та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позову до суду позивач поніс витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 968,96 грн, що підтверджується квитанцією №2946-8654-2358-8134 від 28 березня 2025 року /а.с. 8-зворот/. Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.

Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області ( вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 13967927 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2019-2021 роки, з 30 січня 2025 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати ОСОБА_1 з 30 січня 2025 року пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2019-2021 роки, та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк