Ухвала суду № 127265520, 12.05.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/39271/24

УХВАЛА

12 травня 2025 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Одесі заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державне підприємство Інфоресурс про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо невнесення змін до системи ЄДЕБО щодо ОСОБА_1 в частині послідовності навчання; зобов`язано Міністерство освіти і науки України внести зміни до ЄДЕБО, за яких у Довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНКОПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) у розділі "На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття світи не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" вказати значення "Так, не порушує"; стягнуто з Міністерства освіти і науки України (ЄДРПОУ 38621185, адреса місцезнаходження: 65078, м. Київ, проспект Берестейський, 10) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 80 копійок).

Від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі в частині розподілу понесених витрат на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ч. 2-5 ст. 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

В позовній заяві позивачем зазначено, що попередній розрахунок судових витрат складає 6211,20 грн. (судовий збір 1211,20 грн. та витрати на надання правової допомоги 5000,00 грн.).

В той же час, ані до позовної заяви, ані до відповіді на відзив представником позивача не надано будь-яких доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, докази на підтвердження понесених витрат подані представником позивача лише разом із заявою про ухвалення додаткового рішення, зокрема договір про надання правової допомоги від 25.11.2024 року, акт приймання-передачі наданих адвокатом послуг від 18.04.2025 року, протокол узгодження вартості послуг від 18.04.2025 року.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч. 3 ст. 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частиною восьмою статті 262 КАС України передбачено, що при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи викладене, оскільки дана справа розглядалась судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та без проведення судових дебатів, то позивач повинен був подати докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат, або ж заяву про те, що докази розміру судових витрат будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення - до закінчення розгляду справи, виходячи з приписів частини третьої статті 143 КАС України.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року по справі № 340/2449/19.

Водночас, з огляду на приписи ч.3 ст. 143 КАС України, докази на підтвердження судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 160/21030/21, а також від 12.08.2020 у справі № 340/2449/19.

Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 07 липня 2023 року у справі № 340/2823/21 зазначила, що підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Також в зазначеній справі об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зауважила, що коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суд про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року по справі № 520/4930/24.

З матеріалів справи вбачається, що рішення по справі № 420/39271/24 винесено 28 лютого 2025 року.

Копія рішення суду від 28 лютого 2025 року була направлена та доставлена представнику позивача в його електронний кабінет 28.02.2025 року.

Згідно ч. 6, 7 ст. 251 КАС України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Проте, заяву про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн., представником позивача подано лише 24.04.2025 року (дата формування заяви в системі «Електронний суд»).

Тобто, докази на підтвердження понесених витрат подані представником позивача більше ніж через місяць після вирішення справи по суті.

При цьому, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що існували непереборні обставини, які перешкоджали позивачу звернутися до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення та подати докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду позивачем не надано та в заяві не зазначено.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі № 420/39271/24, слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 143, 243, 246, 252, 255 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №420/39271/24 (вхід. № 39423/25 від 24.04.2025 року).

Ухвалу може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України.

Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 256 КАС України.

Суддя О.А. Левчук