Рішення № 127265476, 12.05.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2066/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді Бойко О.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу у розмірі 15 486,79 грн., вирішив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

І. Суть спору

Позивач, Головне управління ДПС в Одеській області, звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просив:

- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму заборгованості по єдиному податку з фізичних осіб 15 486,79 грн. на бюджетний рахунок UА688999980314020699000015646, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./Раухівка селищна ТГ/18050400.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція Позивача

Поданий позов обґрунтовується тим, що відповідач є платником податків та перебуває на обліку у позивача.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості до бюджету, розрахунку податкового боргу та інтегрованих карток платника (ІКП) наявна непогашена податкова заборгованість/недоїмка у відповідача перед бюджетом у розмірі 15 486,79 грн.

У зв`язку із непогашенням податкового боргу відповідачем позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

(б) Позиція Відповідача

Відповідач не скористався своїм правом для подання відзиву на позовну заяву, належним чином та своєчасно сповіщений про розгляд вказаної справи.

ІІІ. Процедура та рух справи

27.01.2025 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження

Відповідач є платником податків та перебуває на обліку позивача.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості до бюджету, розрахунку податкового боргу та інтегрованих карток платника (ІКП) у відповідача наявна непогашена податкова заборгованість/недоїмка перед бюджетом у розмірі 15 486,79 грн., з яких:

- заборгованість перед бюджетом по єдиному податку з фізичних осіб (б/к 18050400) становить 15 486,79 грн., яка виникла в результаті заяви про застосування спрощеної системи оподаткування № 1315105100474 від 04.11.2013.

У зв`язку із несплатою відповідачем заборгованості податковий орган виніс податкову вимогу форми «Ф» № 0048539-1308-1532 від 14.06.2024, яка направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача: АДРЕСА_1 та отримана ним 02.07.2024.

V. Джерела права та висновки суду

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок адміністрування податків і зборів визначають положення Податкового кодексу України.

При вирішенні даного спору судом застосовані нормативно - правові акти в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що за приписами статті 36 Кодексу є податковим обов`язком.

Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (пункт 36.2 статті 36 Податкового кодексу України).

Підстави припинення податкового обов`язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3 статті 37 Податкового кодексу України. Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно з підпунктом 10.1.2 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України єдиний податок належить до місцевих податків.

За приписами пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки) (пункт 293.1 статті 293 Кодексу).

Пунктом295.1та 295.2 ст.295 Податкового кодексуУкраїни встановлено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

За приписами статті 300 Кодексу платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Суд встановив, що відповідно до розрахунку податкового боргу за відповідачем облікується борг з єдиного податку з фізичних осіб за період з січня по листопад 2024 року в сумі 15 486,79 грн.

Відповідно до пп.14.1.39. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

За змістом підп. 14.1.175 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України).

На виконання вимог абзацу 1 пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України позивачем надіслано відповідачу податкову вимогу форми "Ф" від 14.06.2024 за № 0048539-1308-1532.

При цьому, суд встановив, що 24.02.2025 від відповідача надійшла заява, в якій він повідомив, що з 02 квітня 2022 року по теперішній час перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації в військовій частині НОМЕР_1 .

На підтвердження вказаних обставин до суду також надано довідку від 05.02.2025 № 454 та посвідчення офіцера НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 25 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України самозайняті особи (фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність), які мали або не мали найманих працівників, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", на весь період їх військової служби звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб відповідно до розділу IV цього Кодексу, звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з єдиного податку відповідно до глави 1 розділу XIV цього Кодексу, а також звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання звітності з військового збору у складі податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб або єдиного податку відповідно до пункту 16-1 цього підрозділу.

Підставою для такого звільнення є заява самозайнятої особи та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів за місцем податкової реєстрації самозайнятої особи протягом 10 днів після її демобілізації. Якщо демобілізована самозайнята особа перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв`язку з виконанням обов`язків під час мобілізації, на особливий період, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування (реабілітації).

Якщо самозайнята особа, призвана на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, має найманих працівників і на строк своєї військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, уповноважує іншу особу на виплату найманим працівникам заробітної плати та/або інших доходів, то обов`язок з нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб з таких виплат на строк військової служби самозайнятої особи несе ця уповноважена особа.

Податок на доходи фізичних осіб, що був нарахований та утриманий уповноваженою особою з таких виплат фізичним особам, сплачується до бюджету демобілізованою самозайнятою особою протягом 180 календарних днів з першого дня її демобілізації без нарахування штрафних і фінансових санкцій. При цьому демобілізована самозайнята особа у заяві, передбаченій у цьому пункті, зазначає дані про суми нарахованого та утриманого уповноваженою особою податку з найманих працівників протягом строку військової служби самозайнятої особи.

Податкова звітність про суми податку, нарахованого та утриманого протягом строку військової служби самозайнятої особи уповноваженою особою з найманих працівників та інших фізичних осіб, подається демобілізованою самозайнятою особою у порядку та строки, встановлені цим Кодексом, без нарахування штрафних і фінансових санкцій, передбачених цим Кодексом.

Цей пункт застосовується з першого дня мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303 "Про часткову мобілізацію", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію".

Отже, відповідач звільнений від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з єдиного податку на період військової служби та має право подати протягом 10 днів після його демобілізації заяву щодо звільнення від сплати єдиного податку.

Таким чином, нарахування позивачем податкового боргу по єдиному податку з фізичних осіб, на підставі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування № 1315105100474 від 04.11.2013 відповідачеві, є протиправним.

Відповідно, позов про стягнення з відповідача податкового боргу, у зв`язку з несплатою такої заборгованості є передчасним.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

VI. Розподіл судових витрат

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог, а тому питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 2, 139, 243-246 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу у розмірі 15 486,79 грн. - відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Оксана БОЙКО

.