Ухвала суду № 127265256, 12.05.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/40845/24

УХВАЛА

07 травня 2025 рокум.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Дитюку П.В.

за участю:

представника позивача - Суворова О.В.

представника відповідача - Бушилової Ю.О

розглянувши у підготовчому засіданні клопотання представника Головного управління Національної поліції в Одеській області про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

І. Зміст вимог.

До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - відповідач, ГУНП в Одеській області ), у якому просить :

- визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740) щодо не звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі рапорту за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію.

- вважати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) звільненим із Головного управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740) з 14.03.2023 за станом здоров?я у порядку п.2 ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740) змінити формулювання причини та дати звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом внесення змін до наказів Головного управління Національної поліції в Одеській області № 759 від 28.03.2023 та № 336 о/c від 30.03.2023 в частині його звільнення за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв?язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції) та вважати звільненим з 14.03.2023 ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_1 ) зі служби в поліції на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України Про Національну поліцію (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції).

II. Позиція сторін.

На обґрунтування вказаних вимог позивач вказує, починаючи з серпня 2003 проходив службу в органах внутрішніх справ, а в органах поліції працює з листопада 2015. Згідно з свідоцтвом про хворобу №49/2 від 21.02.2023 М(ВЛ)К ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» визнано ОСОБА_1 непридатним до служби в поліції. Позивач неодноразово було подано рапорти на звільнення з органів поліції у порядку п. 2 ч. І ст. 77 Закону України «Про національну поліцію». Однак, не розглядаючи відповідні рапорти щодо звільнення за станом здоров`я, його звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. І ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» відповідно до наказу №336 о/с від 30.03.2023. У зв`язку з тим, що фактично органами поліції не надано позивачу можливості реалізувати право на звільнення у зв`язку із триваючою хворобою та наданими медичними документами, ним подано зазначений позов.

07.03.2025 р. ГУНП в Одеській області подано до суду клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, яке обґрунтовано тим, що позивач фактично оскаржує підставу його звільнення зі служби в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області з 14.03.2023 року, вказану у наказі Головного управління Національної поліції в Одеській області №336 о/с від 30.03.2023 року. Разом з тим, з даною позовною заявою позивач звернувся до суду більше ніж через 1,5 року після звільнення, тобто з пропуском встановленого законом місячного строку звернення до суду для даного предмету спору. Якщо, позивач стверджує, що він був позбавлений можливості своєчасного звернення до суду у зв`язку із триманням під вартою, то незрозуміло, яким чином він раніше подавав аналогічну позовну заяву (ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року по справі № 420/28198/24 позовну заяву було повернуто позивачеві) Ця суперечність свідчить про штучний характер доводів позивача та його намагання необґрунтовано обійти процесуальні строки. Однак, попри повернення позовної заяви, позивач повторно звернувся до суду з аналогічними вимогами у грудні 2024 року.

06.05.2025 року від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в якій просить визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними з метою реалізації ОСОБА_1 права на судовий захист, а також через не отримання наказу про звільнення, постійними тривогами та відключення електропостачання, що перешкоджало своєчасно звернутися до суду щодо внесення змін до наказу про звільнення.

У підготовчому засіданні 07.05.2025 року представник відповідача підтримав вказане клопотання та просив його задовольнити, представник позивача просив відмовити у залишені позову без розгляду та визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 07.01.2025 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 14.02.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду.

Протокольною ухвалою суду від 18.03.2025 року оголошено перерву в підготовчому засіданні для надання відповідачем доказів ознайомлення позивача з наказом ГУНП в Одеській області № 336 о/c від 30.03.2023 в частині його звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції у зв`язку з поданням заяви від 07.03.2025 року (вх. ЕС/21455/25) про залишення позову без розгляду.

Протокольною ухвалою суду від 15.04.2025 року запропоновано позивачу надати протягом 10-ти днів заяву про поновлення строку звернення до суду, зазначивши інші підстави, які можуть бути враховані судом, як поважні для поновлення пропущеного строку із наданням відповідних доказів, у зв`язку з чим оголошено перерву до 07.05.2025 р. до 12:00 год.

У підготовчому засіданні 07.05.2025 р. проголошено вступну та резолютивну частини ухвалу суду.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 проходив службу в ГУ НП в Одеській області.

01.03.2024 р. позивач звернувся до начальника Головного Управління Національної поліції в Одеській області з рапортом про звільнення зі служби в поліції за станом здоров`я в порядку п.2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 18 січня 2023 року з 14.03.2023 р., додавши медичну документацію.

30.03.2023 року наказом Головного Управління Національної поліції в Одеській області № 6336 о/с По особовому складу відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнити зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції) з 30 березня 2023 року капітана поліції ОСОБА_1 (0004690), якого зарахованого у розпорядження Головного управління Національної поліції в Одеській області. Підстава: наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 28 березня 2023 року № 759.

З даним наказом позивач був ознайомлений 31.03.2023 р., що підтверджується розпискою останнього в отриманні копії вказаного наказу.

16.08.2024 р. позивач звернувся до начальника Головного Управління Національної поліції в Одеській області з заявою, якою просив змінити формулювання причини та дати звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом внесення змін до наказів Головного управління Національної поліції в Одеській області №759 від 28.03.2023 та №336 о/с від 30.03.2023 в частині його звільнення за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції) та вважати мене звільненим з 14.03.2023 зі служби в поліції на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції).

Вважаючи протиправною бездіяльність ГУ НП в Одеській області щодо не звільнення на підставі рапорту за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ГУНП в Одеській області вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду з даним позовом, а тому просить залишити його без розгляду.

V. Норми права, які застосував суд.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, поміж іншого, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. (частина перша статті 5 КАС України).

За правилами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною третьою статті 122 КАС України установлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України, за частиною першою якої визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду..

Вказані норми кореспондуються з положеннями ч. 8 ст. 240 КАС України, згідно з якими суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

VI. Оцінка суду.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що скорочені строки звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби обумовлено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

При цьому, такі скорочені строки звернення до суду не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету як найскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому, не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.

Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоби право на доступ до суду було ефективним, особа має мати зрозумілу та реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (рішення Європейського суду з прав людини у справі Белле проти Франції (Bellet v. France) від 4 грудня 1995 року, заява № 23805/94, § 36).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі Перетяка та Шереметьев проти України (Peretyaka And Sheremetyev v. Ukraine) від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, § 33).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Процесуальний кодекс установлює обмеження щодо відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

Виходячи з наведеного, поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи предметом оскарження у даній справі є протиправна бездіяльність відповідача, яка за позицією позивача полягає у не розгляді питання щодо його звільнення згідно рапорту за станом здоров`я за п. 2 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".

При цьому, порушення своїх прав позивач пов`язує з наказом ГУ НП в Одеській області № 336 о/с від 30.03.2023 р. про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п.6 ч. І ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції), з яким останній був ознайомлений 31.03.2023 року.

Отже, звернувшись до суду 31.12.2024 року з вимогами щодо зобов`язання відповідача змінити формулювання причини та дати звільнення ОСОБА_1 шляхом внесення змін до наказів Головного управління Національної поліції в Одеській області № 759 від 28.03.2023 та № 336 о/c від 30.03.2023 в частині його звільнення за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції), позивач пропустив місячний строк звернення до суду, встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України, який сплив 30 квітня 2023 року.

Як вбачається з ухвали від 14.02.2025 року про відкриття провадження у справі, то при вирішенні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд вважав за можливе визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду в межах наведених представником позивача обставин та поновити строк звернення до суду, а саме, факт застосування до позивача запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ Одеський слідчий ізолятор станом до 07 березня 2025 р., згідно ухвал слідчого судді Київського районного суду м. Одеса від 14.03.2023 року, від 22.07.2024 року, від 18.09.2024 та 07.01.2025 р.

Разом з тим, в заяві про залишення позову без розгляду від 07.03.2025 р., відповідач покликається на інші обставини щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, а саме на те, що про порушення своїх прав позивач дізнався 31.03.2023 р. внаслідок ознайомлення з наказом ГУ НП в Одеській області № 336 о/c від 30.03.2023 р., надавши на підтвердження Розписку позивача в отриманні копії вказаного наказу.

Відтак, після відкриття провадження у справі судом встановлено, що з вказаними вимогами позивач звернувся з пропуском місячного строку, а викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним.

Вирішуючи питання про наявність поважних причин пропуску позивачем такого строку, які є підставою для його поновлення, суд виходить з наступного.

Умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск та у разі подання заяви про поновлення строку відсутність поважних причин його пропуску.

Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку з: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Щодо посилань представника позивача на постійні тривоги та відключення електропостачання, як поважна причина не своєчасного звернення до суду щодо внесення змін до наказу про звільнення, то суд враховує наступне.

Питання щодо поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема у постановах від 4 квітня 2023 року у справі № 140/1487/22, від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18, від 23 грудня 2022 року у справі № 760/5369/19, від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, від 02 червня 2022 року у справі у №757/30991/18-а.

У вищевказаних постановах Верховний Суд зауважив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Отже, за усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.

Суд резюмує, що, дійсно, введений в Україні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, державних органів. Між тим, лише ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

У цій справі представник позивача фактично не навів належних обґрунтувань щодо того, яким чином постійні тривоги, які пов`язані з військовою агресією російської федерації, відключення електропостачання вплинуло на неможливість своєчасного звернення до суду з даним позовом та визнання вказаних обставин як поважною та самостійною причиною для поновлення процесуального строку для оскарження спірної бездіяльності.

Суд критично відносить до доводів представника позивача щодо не отримання позивачем наказу про його звільнення, оскільки вказане спростовується наявною у справі Розпискою ОСОБА_1 про його ознайомлення з наказом ГУ НП в Одеській області № 336 о/c від 30.03.2023 в частині його звільнення за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв?язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції) - 31.03.2023 р.

Щодо твердження представника позивача на те, що починаючи з 14.03.2023 по дату направлення заяви про поновлення строку до суду до ОСОБА_1 постійно застосовано запобіжний захід тримання під вартою, а тому перебування в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» під вартою обмежувало його можливості, в тому числі і вчасного звернення до суду, то суд звертає увагу на те, що в протокольній ухвалі від 15.04.2025 р., оформленій також окремим документом, судом було зазначено, що будучи обізнаним 31.03.2023 року про фактичні підстави свого звільнення згідно наказу ГУ НП в Одеській області № 336 о/c від 30.03.2023 р., позивач мав можливість шляхом листування звернутись до ГУНП в Одеській області з метою отримання інформації щодо підстав такого звільнення, а не згідно його рапорту від 01.03.2023 року, ненадання відповіді на який могло б розцінювалися як поважна причина неможливості реалізації позивачем своїх прав.

Разом з тим, представник позивача не надав суду жодних доказів, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданого законом процесуального права на своєчасне подання адміністративного позову.

Таким чином, на думку суду, позивачем не зазначається, а з матеріалів справи не вбачається обставин, що заважали б йому та могли бути об`єктивними перешкодами для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів у передбачений законом строк.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про те, що строк звернення до суду пропущений з причин, які виникли з волі позивача, а, отже, не є поважними.

VII. Висновок суду.

Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду та не зазначено об`єктивних обставин, що перешкоджали йому скористатися правом на звернення до адміністративного суду у встановлений законом строк, суд дійшов висновку про застосування процесуальних наслідків, передбачених ч. 8 ст. 240 КАС України, шляхом залишення позову без розгляду

Пунктом 2 ч. 2 ст. 183 КАС України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст. 4, 122, 123, 183, 243, 248, 250 КАС України, суд

ухвалив:

Заяву представника Головного управління Національної поліції в Одеській області про залишення позову без розгляду від 07.03.2025 року - задовольнити.

Визнати неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Залишити без розгляду позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного тексту ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Повний текст ухвали підписано судом 12 травня 2025 року.

Суддя В.А. Дубровна