Рішення № 127263728, 12.05.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2025 року Cправа №320/40848/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві, пенсійний орган), у якому просить суд:

- Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16), які полягають у відмові в призначенні пенсії за віком відповідно ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянки України серія НОМЕР_2 , виданий Святошинським РУ ГУ МВС України в м. Києві 02 вересня 2004 року, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), що викладена в листі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053), через неврахування до трудового стажу періодів роботи по трудовій книжці НОМЕР_3 , а саме: з 01 лютого 1982 року по 11 лютого 1995 року;

- Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 42098368, місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053) врахувати всі періоди роботи, згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_3 , у тому числі: з 01 лютого 1982 року по 11 лютого 1995 року, та призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянки України серія НОМЕР_2 , виданий Святошинським РУ ГУ МВС України в м. Києві 02 вересня 2004 року, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 14 лютого 2022 року.

В обґрунтування позову позивач вказує на протиправності дій пенсійного органу щодо не врахування згідно трудової книжки до її трудового стажу спірного періоду з 01 лютого 1982 року по 11 лютого 1995 року через те, що печатка в трудовій книжці при звільненні не відповідає назві підприємства. Позивач вказує, що ТОВ «Українська архівна компанія - Архів» своїм листом від 01.06.2023 підтверджує знищення архівосховища в селі Блискавиця внаслідок дій окупаційних військ про що відкрито кримінальне провадження від 20.04.2022 №42022112320001292, у зв`язку з чим підтвердити печатку підприємства не має можливості. Всі необхідні документи при звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком позивачем були надані, записи в трудовій книжці підтверджують здобутий нею трудовий стаж, є достатніми та підлягають врахуванню для призначення пенсії.

Покликаючись на норми ч. 1 ст. 46 Конституції України, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058, п.п. 1-2, п. 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №637, п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58, правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 10.10.2019 у справі №304/877/17, позивач наполягає, що не дотримання формальних вимог до записів в трудовій при її заповненні не є законною підставою для не врахування періодів до трудового стажу, визначальним в даному випадку є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, особа не має нести відповідальності за заповнення роботодавцем трудової книжки. Позивач наполягає на тому, що для призначення їй пенсії за віком вона має необхідні 15 років стажу. Дії пенсійного органу щодо не призначення пенсії за віком порушують право позивача на отримання пенсії, відповідач не дослідив належним чином обставини та порушив її конвенційні права на очікування призначення спірної пенсії.

Ухвалою суду від 13.11.2023 відкрито провадження у справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, а також витребувано від відповідача ГУ ПФУ в м.Києві за ініціативою суду належним чином завірені докази: відмовні матеріали пенсійної справи.

19.12.2023 до суду надійшов відзив від відповідача, в якому останній не визнає позовні вимоги та просить відмовити в їх задоволенні вказуючи на положення норм ст. 24, ч. 1 та ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058, п. 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №637, п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58, наполягає, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

ОСОБА_1 звернулась із заявою від 14.02.2023 (вх. №2171) про призначення їй пенсії за віком, та згідно з наданими документами та враховуючи дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування страховий стаж позивача становить 15 років 7 днів. При цьому до страхового стажу не враховано період роботи згідно дублікату трудової книжки, виданої 16.03.1999 року, з 01.02.1982 по 11.02.1995, оскільки печатка при звільненні не відповідає назві підприємства. Необхідний стаж для позивача складає 29 років. Вказане стало підставою для відмови у призначенні пенсії за віком про що викладено у листі від 22.02.2023 №2600-0211-8/31062. Відповідач вважає, що позивачу необхідно було надати до пенсійного органу довідку про періоди роботи на підприємстві. Дії пенсійного органу вважає правомірними, Управління діяло в межах своєї компетенції та відповідно до вимог чинного законодавства. В свою чергу відмічає, що діюче законодавство не обмежує у праві на звернення до пенсійного органу із відповідною заявою та документами для призначення пенсії.

Відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 13.11.2023 надано матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .

Відповіді, заперечень та інших пояснень, заяв і клопотань від сторін по справі до суду не надійшло.

Таким чином, суд вважає можливим розглянути справу у порядку письмового провадження, за правилами спрощеного позовного провадження та за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою від 14.02.2023, зареєстрована за вх. №2171, про призначення їй пенсії за віком за ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та додала до неї наступні документи: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру НОМЕР_1 ; паспорт серії НОМЕР_2 ; свідоцтва про народження дітей НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ; трудову книжку НОМЕР_3 .

Рішенням від 20.02.2023 №262840015472 ОСОБА_1 відмовлено у призначення пенсії за віком за ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до поданої нею заяви та документів від 14.02.2023 №2171.

Підставою для відмови у призначення спірної пенсії зазначено те, що відповідно до наданих документів про стаж (ідентифікаційний номер, трудова книжка, свідоцтва про народження дітей) загальний страховий стаж позивача становить 15 років 7 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Необхідний страховий стаж при досягненні 60 років з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року складає 29 років. Не враховано до стажу період роботи з 01.02.1982 по 11.02.1995 згідно дублікату трудової книжки, виданої 16.03.1999 року, оскільки печатка, якою завірений запис про звільнення, не відповідає назві підприємства.

Таким чином, відповідачем вказаним рішенням відмовлено позивачу ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, що складає 29 років, а також не зараховано до страхового стажу вказаний спірний період.

Листом від 22.02.2023 №2600-0211-8/31062 ГУ ПФУ в м. Києві повідомило ОСОБА_1 про прийняте рішення щодо відмови у призначенні пенсії за віком за вказаних вище підстав.

Незгода позивача із діями відповідача зумовила її звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

У розумінні ст. 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно абзацу 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (абз. 1 ч.2 ст. 24 Закону №1058-IV).

Згідно з абзацом 1 частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (абз. 9 ч. 3 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз. 1 ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:

по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

Згідно ч. 4 ст. 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

ОСОБА_1 на дату звернення до пенсійного органу щодо призначення їй спірної пенсії досягла віку - 60 років, що не заперечувалось відповідачем.

Спірним у справі є достатність страхового стажу, який окрім досягненого особою необхідного віку є складовою у призначенні спірної пенсії, що на переконання позивача для неї складає 15 років та за доводами відповідача має бути не менше 29 років.

Відповідачем в рішенні та листі зазначено про встановлений згідно трудової книжки та даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування страховий стаж ОСОБА_1 15 років 7 днів. Та до страхового стажу не враховано згідно записів в трудовій книжці період роботи з 01.02.1982 по 11.02.1995, у зв`язку із тим, що печатка на даті звільнення не відповідає назві підприємства. Вказано також про те, що необхідний страховий стаж з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року складає 29 років.

Відтак, позивач наполягає на достатності наявного страхового стажу 15 років, на зарахуванні спірного періоду, відповідач в свою чергу вказує на необхідність страхового стажу у позивача 29 років, відсутності документів для зарахування спірного періоду до стажу.

Таким чином, спірним у справі є лише період з 01.02.1982 по 11.02.1995 в частині зарахування до страхового стажу та правильність визначення необхідного страхового стажу за періодами роботи на дату досягнення особою пенсійного віку відповідно до діючого законодавства.

Враховуючи вищезазначене суд зазначає слідуюче.

Згідно спірних записів дублікату трудової книжки ОСОБА_1 , виданої 16.03.1999, НОМЕР_3 , у період з 01.02.1982 по 11.02.1995 позивач працювала у Київському мотоциклетному заводі.

Зокрема, згідно Розпорядження №8 від 27.01.1982 зарахована комірницею складу №68 відділу розвитку, запис від 01.02.1982; згідно Розпорядження №136 від 13.12.1984 переведена у цех №12 комірницею, запис від 13.12.1984 (виправлено з 1982); згідно Розпорядження №112 від 01.08.1089 переведена у цех №5 комплектувальницею виробів та інструменту 4 розряду, запис від 01.08.1989; Розпорядженням №7 від 03.03.1995 звільнена за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України, запис від 11.02.1995.

На записі про звільнення проставлена печатка ПАТ Київського мотоциклетного заводу.

Позивачем до позову долучено лист ТОВ «Українська архівна компанія-Архів» від 01.06.2023 за вих. №01062023, в якому зазначено про те, що документи, які були на зберіганні, у тому числі документи ПАТ «Київський мотоциклетний завод» в с. Блиставиця наприкінці березня 2022 року були знищенні разом із архівосховищем у період військової окупації російськими військами внаслідок вибуху та пожежі, про що відкрито кримінальне провадження від 20.04.2022 №42022112320001292.

Вказаний лист наданий архівною компанією для пред`явлення до Пенсійного фонду.

Щодо не зарахування відповідачем спірного періоду суд зазначає.

Згідно з приписами ст. 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону № 1788-XII та п. 1 Порядку № 637, вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Також слід зазначити, що відповідно до вказаної постанови КМУ від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 по справі №654/890/17.

Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п.2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 р. у справі №439/1148/17.

Суд також зазначає, що відповідно до п. 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у відповідній редакції, на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №22-1), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Згідно пункту 1.8 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).

Відповідно до п. 2.1 Порядку №22-1 визначено необхідність подання до заяви про призначення пенсії, зокрема такого документу як трудова книжка.

За п. 4.1 Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Відповідно до п. 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема: уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі.

Згідно п. 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

З аналізу зазначеного вище вбачається, що при зверненні особи до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, долучаються до заяви перелічені Порядком №22-1 документи, які уповноважена особа при реєстрації зави має перевірити та в разі необхідності вказує на потребу особі в дооформленні документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів, складає розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів. Рішення пенсійного органу в разі відмови у призначенні пенсії має бути обґрунтованим, прийнятим на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів із зазначенням причин такого прийняття.

Відповідач вказує, що при перевірці поданих позивачем документів, а саме трудової книжки було встановлено, що на даті звільнення позивача (11.02.1995) печатка не відповідає назві підприємства, у зв`язку із чим позивач мала надати уточнюючу довідку підприємства про спірний період роботи.

За матеріалами пенсійної справи наданої відповідачем до суду вбачається, що уповноваженою особою складено розписку - повідомлення в якій зазначено перелік поданих, отриманих документів від позивача, анкету-опитування та пам`ятку пенсіонера.

Відповідно, наявності розписки складеної уповноваженою особою відповідача в якій зазначено про відсутність необхідних документів, судом не встановлено. Як і не встановлено надання позивачу часу та можливості подати протягом трьох місяців додаткові документи на підтвердження спірного періоду для зарахування його до страхового стажу.

Долучений до справи позивачем лист Української архівної компанії від 01.06.2023 щодо неможливості підтвердження нею спірного періоду для зарахування до страхового стажу, суд враховує, але зазначає, що такий лист виданий для пред`явлення до пенсійного органу, мав бути наданий позивачем як додатковий документ протягом трьох місяців з дня подання заяви про призначення пенсії за віком, але у разі надання такої можливості.

Таким чином, за даною справою судом не встановлено дотримання відповідачем положень Порядку №22-1, не забезпечено належну перевірку поданих позивачем документів до заяви від 14.02.2023 за вх. №2171 про призначення пенсії, не надано можливості подати додаткові документи на підтвердження спірного страхового стажу.

Інших зауважень відповідача до записів в трудовій книжці судом не встановлено.

Суд також вважає необхідним зазначити відповідачу, що Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а звернув увагу на те, що певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Також, у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 Верховний Суд зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.

Згідно правових висновків Верховного Суду викладені у постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

У висновку, страховий стаж позивача становить у вказаний спірний період з 01.02.1982 по 11.02.1995 - 13 років 0 місяців 10 днів.

Інші періоди трудової книжки відповідно визнані та враховані відповідачем, та згідно встановленого предмету спору, виключають необхідності у дослідженні їх судом, але підлягають врахуванню судом при перевірці достатності страхового стажу.

Підлягає врахуванню за рештою записів в трудовій книжці позивача та згідно здійсненого відповідачем розрахунку страхового стажу, страховий стаж ОСОБА_1 : з 11.02.1989 по 10.02.1992 - 3 роки; з 11.08.1998 по 10.08.2001 - 3 роки; з 01.10.2001 по 31.10.2001 - 1 місяць; з 01.04.2002 по 28.04.2002 - 28 днів; з 01.03.2007 по 13.03.2007 - 25 днів; з 01.08.2007 по 31.08.2007 - 1 місяць; з 01.10.2007 по 30.11.2008 - 1 рік 2 місяці; з 25.06.2009 по 09.09.2009 - 3 місяці 4 дні; з 19.08.2015 по 30.06.2017 - 1 рік 10 місяців 12 днів; з 01.07.2017 по 25.06.2018 - 11 місяців 24 дні; з 02.07.2018 по 31.12.2022 - 4 роки 5 місяців 4 дні. Вказані обрахунки сторонами не оспорюються.

Загальний страховий стаж ОСОБА_1 встановлено судом - 28 років 17 днів.

Враховуючи вищезазначене, спірний період роботи позивача, згідно дубліката трудової книжки НОМЕР_3 виданої 16.03.1999, вважається належним чином підтвердженим. Належних доказів того, що записи про вказаний період роботи позивача є неправильним або непідтвердженим або того, що позивач у ці періоди не здійснював трудову діяльність, відповідачем суду не надано.

Враховуючи встановлення судом порушених прав позивача на всебічний та належний розгляд поданих нею документів до заяви про призначення пенсії за віком, не забезпечення права на подання додаткових документів до пенсійного органу, суд вважає що відповідач повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пенсії, діяв необґрунтовано, протиправно прийняв рішення від 20.02.2023 №262840015472 про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з чим, вказане рішення як акт індивідуальної дії, наявність якого встановлено судом, підлягає скасуванню в судом.

Також суд зазначає, що заявлені вимоги позивача про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в м. Києві по відмові у призначенні пенсії викладеної у листі поглинаються визнанням судом встановленого наявного рішення від 20.02.2023 №262840015472, яким безпосередньо відмовлено у призначенні спірної пенсії.

Вирішуючи зазначений спір, суд звертає увагу на тому, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень пенсійного органу.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.

Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Відтак, у сукупності наведених вище обставин, на переконання суду, у спірному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві повторно розглянути заяву позивача від 14.02.2023 за вх. №2171 про призначення пенсії за віком зарахувавши до страхового стажу позивача спірний період роботи з 01.02.1982 по 11.02.1995 та прийняти відповідне рішення.

Суд зазначає позивачу, що заявлені вимоги про зарахування пенсійним органом усіх записів її трудової книжки, не підлягають задоволенню судом, оскільки вказані вимоги є необґрунтовані та спростовуються встановленими судом спірними правовідносинами щодо не врахування до стажу ОСОБА_1 періоду роботи на підприємстві Київський мотоциклетний завод саме з 01.02.1982 по 11.02.1995 згідно записів в трудовій книжці.

Щодо заявлених вимог про зобов`язання призначити пенсію за віком суд зауважує позивачу, що заява про призначення спірної пенсії підписана та подана до відповідача 14.02.2023 а не 14.02.2022, як вказано у позовній заяві.

Як встановлено судом, відповідачем обраховано та визначено страховий стаж позивача 15 років 7 днів, та виходячи із встановленого та зазначеного вище судом, решта періоду страхового стажу, який не було враховано відповідачем, становить 13 років 10 днів. Тобто, у сукупності страховий стаж ОСОБА_2 склав 28 років 17 днів.

В свою чергу, враховуючи норми діючого законодавства на момент досягнення позивачем пенсійного віку 60 років її страховий стаж для призначення пенсії за віком на час звернення мав складати 29 років, що спростовує доводи позивача достатності 15 років стажу.

При цьому, в межах даного спору, зазначених вище висновків суду, суд не надає оцінку достатності страхового стажу позивача для призначення пенсії за віком на дату досягнення нею пенсійного віку, враховуючи дискреційні повноваження на те пенсійного органу, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві призначити пенсію позивачу за віком.

Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

За ч. 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 3 ст. 242 КАС України).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи встановлені обставини у справі, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Решта доводів сторін не впливають на висновки суду.

За наслідками вирішення спору, сплачений позивачем судовий збір за подання даного позову до суду у розмірі 2147,20 грн., застосовуючи положення ч. 3 ст. 139 КАС України, сума сплаченого судового збору 1073,60 грн. (пропорційно до задоволених позовних вимог) підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 14, 77-80, 90, 139, 143, 243-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 20.02.2023 №262840015472.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві по не врахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 період роботи з 01.02.1982 по 11.02.1995 згідно дублікату трудової книжки, виданої 16.03.1999 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 42098368, місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.02.2023 за вх. №2171, з урахуванням висновків суду зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 період роботи з 01.02.1982 по 11.02.1995 згідно дублікату трудової книжки, виданої 16.03.1999 року та прийняти відповідне рішення.

В решті вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 42098368, місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одну тисячу сімдесят три гривні 60 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І. І.