Ухвала суду № 127263563, 12.05.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

12 травня 2025 року м. Київ Справа №320/4386/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І. І., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника відповідача Воронько А.В. про залишення без розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві № 0118103-240110-2655-UA18040250000068141 від 30.04.2024 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві № 0118113-240110-2655-UA18040250000068141 від 30.04.2024 року.

Ухвалою суду від 30.01.2025 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження; розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено у справі проведення підготовчих дій.

Представником відповідача Воронько А.В. подано до суду (ЕС 10.02.2025) заяву про залишення позову без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду із вказаним позовом.

Представником позивача Кошик М.Й. подано до суду (ЕС 31.03.2025) заяву про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлення строку.

09.04.2025, в ході проведення підготовчих дій у справі, за участю представника позивача Кошик М.Й. та представника відповідача Воронько А.В. судом ухвалено на місці завершити розгляд поданої представником відповідача заяви про залишення позову без розгляду, у порядку письмового провадження.

Відповідно, вирішуючи заяву представника відповідача про залишення позову без розгляду, враховуючи подану представником позивача заяву про поновлення строку звернення до суду, суддя зазначає наступне.

Представник відповідача у своїй заяві про залишення даного позову без розгляду вказує на положення ст.ст. 122, 123 КАС України та враховуючи зазначені доводи позивача у позові щодо строку звернення до суду, вказує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були направлені ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення (за номером відправлення - 060091643607) на його податкову адресу: АДРЕСА_1 . Поштовий конверт повернувся з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання» - 21.05.2024. Згідно пункту 42.4 статті 42 ПК України документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Представник вважає, що позивач невірно обчислив перебіг строку звернення до суду із даним позовом, враховуючи дату отримання спірних податкових повідомлень - рішень (21.05.2024), наполягав, що крайнім днем для звернення до суду з адміністративним позовом є 21.11.2024. Однак із позовом позивач звернувся 24.01.2025, що враховуючи також правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 29 серпня 2024 року по справі № 560/17663/23 та у постанові від 14 липня 2022 року у справі № 420/14397/21, є прямим порушенням шестимісячного строку на звернення до суду, передбаченого приписами статті 122 КАС України.

Представник позивача в поданій до суду заяві просить суд визнати поважними причини пропуску строку звернення із даним позовом вказуючи на положення ч. 2 ст. 122 КАС України щодо шестимісячного строку звернення, п. 42.4 ст. 42 Податкового кодексу України стосовно належного надіслання повідомлень платнику податку. Представник зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не були направлені позивачу через електронну пошту. Доводи відповідача щодо надіслання спірних рішень рекомендованою поштою представник вважає необґрунтованими та вказує що жодного повідомлення від пошти про надходження рекомендованого листа позивач не отримував, а дізнався про наявність таких податкових повідомлень - рішень лише 08.11.2024 коли побачив їх в електронному кабінеті. Тобто позивач звернувся до суду 24.01.2025, оскільки дізнався про прийняті податкові повідомлення-рішення лише 08.11.2024 через електронний кабінет платника податків. Позивач не отримував відповідні документи поштою, що зумовило відсутність його поінформованості про винесення таких рішень у строки, визначені Податковим кодексом України.

Також, представник відмітив, що позивач не міг отримати поштове відправлення, оскільки у період з 29.04.2024 по 31.05.2024 він постійно перебував у Житомирській області, де безпосередньо керував посівною кампанією у своєму фермерському господарстві «Рибацький Стан». Посівна кампанія традиційно триває з квітня по травень, що створило об`єктивні перешкоди для отримання поштового відправлення, яке повернулось до ДПС.

Відповідно, враховуючи вказане, та покликаючись при цьому на правові висновки Верховного Суду по справі №320/3307/21 щодо поважних причин пропуску строку звернення до суду, представник зазначив, що пропущення строку звернення до адміністративного суду було допущене не по причині безвідповідального ставлення позивача до процесуальних обов`язків, а було допущене по причинам, що не залежали від волевиявлення позивача, у зв`язку з об`єктивною неможливістю звернення до суду.

Просить суд врахувати висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформовані у постанові від 29.09.2022 по справі № 500/1912/22 щодо уникнення судами застосування надмірного формалізму та надмірної гнучкості, рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02 березня 2022 року, які були затверджені Рішенням Ради суддів України №23 від 05.08.2022 року, також серед інших вказаних, Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 року та № 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року щодо застосування ст. 55 Конституції України, практику ЄСПЛ у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, заява № 4451/70, пункти 28-36), у справі "Беллє проти Франції" (Bellet v. France), заява № 13343/87, пункт 36), у справі "Bellet v. France" (заява № 23805/94, пункт 36) та інші щодо забезпечення доступу до суду, висновки Верховного Суду у постанові від 29.09.2022 по справі № 500/1912/22 щодо невиправданого обмеження у праві доступу до суду в період воєнного стану, наполягає, що строк для звернення до суду слід відраховувати саме з 08.11.2024, та відповідно те, що позивачу фактично стало відомо про наявність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у його електронному кабінеті платника податків. Відповідно, шестимісячний строк звернення до адміністративного суду має обчислюватися саме від вказаної дати, що підтверджує поважність причин пропуску та обґрунтованість клопотання про поновлення строку.

Суддя вважає необхідним врахувати та зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень (частина четверта статті 122 КАС України).

Враховуючи сформовані правові висновки Верховного Суду у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19, у постанові від 27.01.2022 у справі № 160/11673/20 щодо правозастосування пункту 56.18 статті 56, пункту 102.1 статті 102 ПК України та ст. 122 КАС України, вбачається, що у випадку досудового вирішення спору, тобто оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, встановлюється місячний строк звернення до суду, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження. Та, у разі, якщо процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення не застосовувалась, для оскарження податкового повідомлення-рішення застосовується шестимісячний строк звернення до суду, передбачений абзацом першим частини другої статті 122 КАС України.

Позивач у даній справі оскаржує податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві № 0118103-240110-2655-UA18040250000068141 від 30.04.2024 та № 0118113-240110-2655-UA18040250000068141 від 30.04.2024, про які, як стверджує представник позивача стало відомо через систему електронний кабінет 08.11.2024.

Як встановлено судом, в адміністративному порядку спірні податкові повідомлення-рішення позивачем не оскаржувались.

Спірні податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у м. Києві від 30.04.2024 № 0118103-

240110-2655-UA18040250000068141 та від 30.04.2024 року № 0118113-240110-2655-UA18040250000068141 за наданими до справи письмовими доказами були направлені контролюючим органом відповідно до ст. 42 ПК України рекомендованим листом з повідомленням про вручення (за номером відправлення - 060091643607) на податкову адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , що повернувся з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання» 21.05.2024.

Суддя зазначає, що положення ст. 42 ПК України визначає порядок листування контролюючого органу із платником податків.

Податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті (п. 42.1 ст. 42 ПК України).

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (42.2. ст. 42 ПК України).

За п. 42.4 ПК України платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Для осіб, які є фінансовими агентами, листування з контролюючим органом в електронній формі є обов`язковим у випадках, визначених цим Кодексом.

Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, а також з фінансовими агентами у випадках, визначених цим Кодексом, здійснюється засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.

Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків або фінансовому агенту, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та є доступним в електронному кабінеті.

Датою вручення платнику податків або фінансовому агенту документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків/фінансовому агенту. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків/фінансовому агенту вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків/фінансовому агенту вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

У разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків/фінансового агента рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків/фінансовому агенту (його представнику).

При цьому строк доставки документа в електронний кабінет, визначений абзацом п`ятим цього пункту, не зараховується до строку надіслання документів, визначеного цим Кодексом.

Платник податків (крім фінансового агента у частині листування з контролюючим органом з питань, визначених статтею 39-3 цього Кодексу) один раз протягом року може надіслати до контролюючого органу через електронний кабінет заяву про відмову отримувати документи через електронний кабінет. Датою завершення листування платника податків через електронний кабінет є дата, зазначена у квитанції про доставку контролюючому органу заяви про відмову отримувати документи через електронний кабінет.

У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

На вимогу платника податків, який отримав документ в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідний документ у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної вимоги (у паперовій або електронній формі) платника податків (п. 42.5 ст. 42 ПК України).

Враховуючи вищезазначене вбачається, що за наявним у платника податків електронного кабінету та складеної ним заяви про листування із контролюючим органом безпосередньо через систему електронний кабінет, повідомлення від податкового органу платник отримує через означену систему та у разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання, останній надсилається контролюючим органом платнику податку у паперовій формі засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Зокрема, документ вважається належним чином врученим, якщо він надісланий належним чином до електронного кабінету платника податків, або враховуючи вказане судом, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Та, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Податкова адреса платника податків, на яку надсилались спірні податкові повідомлення-рішення контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення позивачем не спростовується, відповідно є належною податкової адресою для листування, що була використана відповідачем.

Належних доказів тому, що позивач отримав через систему електронний кабінет спірні рішення контролюючого органу у суду відсутні, відповідно, за наданими відповідачем доказами, суддя враховує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були надіслані податковим органом на податку адресу позивача належним чином, у відповідності до ст. 42 ПК України. Та, відповідно, до відмітки пошти "за закінченням терміну зберігання" від 21.05.2024, спірні рішення вважаються врученими позивачу саме 21.05.2024 (п. 42.5 ст. 42 ПК України).

Суддя враховує також, що представник позивача із позивачем не заперечують не отримання особисто позивачем поштового відправлення контролюючого органу, у зв`язку із тим, що у період з 29.04.2024 по 31.05.2024 позивач постійно перебував у Житомирській області, де керував посівною кампанією у своєму фермерському господарстві «Рибацький Стан», що відповідно не спростовує наявність у справі письмових доказів належного отримання позивачем спірних рішень 21.05.2024.

Щодо тверджень представника позивача про ознайомлення зі спірними рішеннями в електронному кабінеті позивачем 08.11.2024, та саме з цієї дати має обраховуватись початок перебігу строку звернення до суду із даним позовом, суддя зазначає, що ознайомлення із документом, який був надісланий платнику податків на електронний кабінет не передбачено згідно положень ПК України та не ототожнюється із поняттям належного вручення контролюючим органом платнику податків документу, оскільки останнє супроводжується автоматичним формуванням програмою квитанції в електронному кабінеті про отримання документу платником та надісланням контролюючим органом, в разі відсутності такої квитанції, документу на відповідну податкову адресу платника у паперовому вигляді рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Таким чином початком перебігу строку звернення до суду із даним позовом у позивача є 21.05.2024 та враховуючи вище вказане судом, а також норми ст.ст. 118, 120 КАС України, такий строк закінчується - 22.11.2024.

Позов подано позивачем до адміністративного суду через систему Електронний суд 24.01.2025, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

Враховуючи подану заяву представником та обґрунтування щодо поважності причин пропуску строку звернення, суддя зазначає наступне.

За правовою позицією постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2023 у справі №990/154/22: 1) порівняльний аналіз словоформ "дізналася" та "повинна була дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду; 2) Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов.

До кола поважних причин пропуску процесуального строку можуть бути віднесені реально існуючі обставини фактичної дійсності, які не залежать від внутрішньої волі заінтересованої особи, мали місце протягом перебігу пропущеного строку і створюють істотні та обєктивно непереборні чи нездоланні перешкоди або труднощі у виконанні конкретної процесуальної дії у межах встановленого законом проміжку часу, у тому числі і дії з подання позову (постанова Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19, постанова Верховного Суду від 06.04.2023р. у справі №320/7204/21).

У силу правового висновку п.31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2024р. у справі №990/12/24 суд перевіряє обставини пропуску строку на підставі клопотання особи, в якому наведено поважність причин пропуску строку, та поданих нею доказів, яким буде надано відповідну правову оцінку.

У силу правового висновку п.52 постанови Верховного суду від 22.05.2024 у справі №520/8606/22 для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв`язку з чим позивач має довести суду їхню наявність та непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.

За правовою позицією, сформульованою у постанові Верховного Суду від 14.09.2023 у справі №520/12477/22: 1) поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.; 2) Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення ЄСПЛ "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" ЄСПЛ встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

Відповідно до правових висновків ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

Також суд зважає, що за правовою позицією постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2023 у справі №990/139/23: «Аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що у процесі прийняття рішень про поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Суд виходить таких міркувань: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, унаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, що були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка звернулася з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Судом підлягає також врахуванню те, що Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", що затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, по всій території України з 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб введено воєнний стан. Таке рішення ухвалено у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України. При цьому, в подальшому воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався та наразі продовжує діяти.

Відповідно, за частиною першою статті 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 вказав, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

При застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 36 рішення "Беллет проти Франції" (Bellet v. France № 23805/94) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom № 8225/78), пункт 96 рішення у справі "Кромбах проти Франції" (Krombach v. France № 29731 /96).

Відтак, на переконання суду правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Суддя враховує специфіку діяльності позивача у сфері вирощування зернових культур, відсутність факту надмірного зловживання процесуальними строками щодо звернення до суду із даним позовом та у висновку, враховуючи вищенаведене, доводи представника позивача викладені у заяві щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, уникнення судом надмірного формалізму, суддя вважає наявні підстави для визнання поважними причини пропуску строку звернення та поновлення строку звернення до суду.

Відповідно, враховуючи вищезазначене, суддя залишає без задоволення клопотання представника відповідача за необґрунтованістю.

Керуючись статтями 118, 120, 180, 240, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

у х в а л и в:

Клопотання представника відповідача Воронько А.В. про залишення позовної заяви без розгляду - залишити без задоволення.

Заяву представника позивача Кошика М.Й. - задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 із даним позовом та поновити строк на звернення до суду із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.04.2024 № 0118103-240110-2655-UA18040250000068141 та № 0118113-240110-2655-UA18040250000068141.

Продовжити проведення підготовчих дій у справі № 320/4386/25 та призначити підготовче судове засідання на 02 червня 2025 року о 10:00 год., яке відбудеться в приміщенні Київського окружного адміністративного суду (адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, 1-й під`їзд, 6-й поверх).

Ухвалу суду надіслати сторонам по справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Войтович І. І.