Ухвала суду № 127262337, 12.05.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

12 травня 2025 рокуСправа № 160/11827/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., перевіривши матеріали позовної заяви представника ОСОБА_1 Акермана Олега Матвійовича до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний Суд" надійшла позовна заява представника ОСОБА_1 Акермана Олега Матвійовича до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з позовними вимогами про:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 12/03-10/19 від 18.03.2019р. про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 в порядку передбаченому Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, починаючи з дати звернення 19.02.2018р. та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити компенсацію втрати частини доходу з 19.02.2018 року.

Ухвалою суду від 28.04.2025 року позовну заяву представника ОСОБА_1 Акермана Олега Матвійовича до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.

Позивачу встановлено десятиденний строк, з моменту отримання копії цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати:

- оригінал довіреності, скріпленого апостилем, для засвідчення підписом судді копії документа, що підтверджує повноваження представника позивача Акерман Наталії Іванівни (оригінал яких судом буде повернуто за відповідним клопотанням представника позивача);

- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати підстави для поновлення строку, а також надати докази поважності причин його пропуску;

- документ про сплату судового збору у відповідності до Закону України Про судовий збір на суму 968,96 грн.

На виконання вимог ухвали суду від 28.04.2024 року представник позивача частково виконав вимоги ухвали суду від 28.04.2025 року та надіслав, засобом поштового зв`язку, на адресу суду заяву, в якій фактично не погоджується з ухвалою суду від 28.04.2025 року в частині необхідності надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати підстави для поновлення строку, а також надати докази поважності причин його пропуску та з посиланням на практику Верховного Суду, яка викладена у постанові від 20 травня 2020 року по справі №815/1226/18 та у постанові від 24 квітня 2018 року у справі №646/6250/17 зазначає, що законодавчі норми не обмежують будь-якими строками період, протягом якого проводиться перерахунок пенсій, у разі, якщо такий не проведений у встановлені строки з вини органів Пенсійного фонду України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 05.05.2025 року продовжено представнику ОСОБА_1 Акерману Олегу Матвійовичу строк для усунення недоліків позовної заяви на 10 (десять) днів з моменту отримання копії цієї ухвали шляхом надання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати підстави для поновлення строку, а також надати докази поважності причин його пропуску;

- документ про сплату судового збору у відповідності до Закону України Про судовий збір на суму 968,96 грн.

Від представника ОСОБА_1 Акермана Олега Матвійовича до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків, в якій представник позивача не погоджується з ухвалою суду від 05.05.2025 року.

Так, в наданій заяві представник позивача не погоджується з необхідністю сплати судового збору та, посилаючись на постанову Великої палати Верховного суду від 20 травня 2020 року по справі № 815/1226/18, зазначає, що до даної категорії спору строки звернення до адміністративного суду не застосовуються. Крім того, в наданій заяві зазначено, що позивач вважає відсутніми недоліки позовної заяви та наявними підстави звернення до Вищої Ради Правосуддя.

Проаналізувавши зміст поданої заяви вбачається, що представник позивача не згоден зі змістом ухвали суду від 05.05.2025 року в повному обсязі.

При цьому, згідно до ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Суд зазначає, що ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 року набрала законної сили 05.05.2025 року, а отже підлягає обов`язковому виконанню.

Щодо сплати судового збору.

Позивачем на підтвердження сплати судового збору за звернення з даною позовною заявою до суду було долучено квитанцію про сплату судового збору від 08.03.2025 року № 5216-2837-0108-9278 АТ "А-БАНК" на суму 968,96 грн., за подання адміністративного позову до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Згідно інформаційної довідки за підписом В. о. начальника відділу судової статистики, аналітичної роботи та інформаційно-технічного забезпечення №652 від 05.05.2025 року, станом на 05.05.2025 року зазначена вище квитанція прикріплена та обліковується в КП "ДСС" за адміністративною справою № 160/6941/25, яка перебувла в провадженні судді Калугіної Н.Є.

У справі № 160/6941/25 представник позивача відкликав позовну заяву, у зв`язку з чим ухвалою суду від 20.03.2025 року позовну заяву повернуто.

Крім того, позивач може звернутися до судді у справі №№ 160/6941/25 з клопотанням про повернення судового збору у зв`язку з поверненням позовної заяви.

Отже, зарахування судового збору, згідно вищезазначеної квитанції до даної справи є неможливим.

За таких обставин суд не може прийняти наявну в позовній заяві квитанцію, як належний доказ сплати судового збору, а тому дійшов висновку, що станом на день звернення позивача до суду із позовною заявою по даній справі позивачем не сплачено судовий збір.

Закон України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Згідно з частинами першої та другої 2 статті 9 Закону № 3674-VI судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Отже, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи, надходження до спеціального фонду Державного бюджету України якого перевіряються судом перед відкриттям (порушенням) провадження у кожній конкретній справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг). Тобто, суд зобов`язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної адміністративної справи.

Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 05.08.2021 року у справі №160/5879/20.

Щодо строків звернення до адміністративного суду.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2018 року по справі №804/4169/18 в задоволенні позову позивача відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2019 року по справі №804/4169/18 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №12/03-10/19 від 18.03.2019 року в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відмовлено.

24.05.2021 року позивач звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду із заявою зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати звіт про виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2019 року у справі № 804/4169/18.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2021 року у задоволенні заяви відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення судом було зазначено, що питання, яке поставлено позивачем не може бути вирішено в порядку ст. 382 КАС України, а може бути вирішено шляхом подання нового позову про визнання протиправним та скасування саме того рішення, з яким не згоден заявник.

Таким чином, позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав саме у липні 2021 року, однак до суду звернувся лише 24.04.2025 року, тобто через три роки та дев`ять місяців.

Крім того, згідно інформації з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» та з сайту Судова влада України, 26.08.2021 р., за допомогою системи «Електронний суд», до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якій позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 12/03-10/19 від 18.03.2019р. про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 , як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, починаючи з дати звернення 19.02.2018р. та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок.

Справі присвоєно єдиний унікальний номер №160/14736/21.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2021 року у справі №160/14736/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачеві.

Зазначена ухвала обґрунтована тим, що у матеріалах позову відсутні належні докази на підтвердження волевиявлення ОСОБА_1 реалізувати своє право на звернення до суду не самостійно, а через представника, та, відповідно, обсяг повноважень, наданий таким (такому) представникам (представнику). З викладеного слідує висновок, що позовна заява підписана особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено в установленому законом порядку.

Не погодившись із ухвалою суду від 28 серпня 2021 року у справі №160/14736/21 ОСОБА_1 подав до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2021 року у справі № 160/14736/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2021 року у справі № 160/14736/21 повернуто скаржникові, у зв`язку з закінченням строку для усунення недоліків апеляційної скарги, встановлений ухвалою суду про залишення апеляційної скарги без руху, і скаржником такі недоліки не усунуті.

03.12.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 12/03-10/19 від 18.03.2019р. про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 в порядку передбаченому Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, починаючи з дати звернення 19.02.2018р. та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.

Справі присвоєно єдиний унікальний номер 160/32123/24.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 року у справі № 160/32123/24 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику.

Зазначена ухвала обґрунтована тим, що клопотання представника позивача про звільнення від сплати судового збору з наведених представником позивача підстав задоволенню не підлягає, оскільки до суду не надано належних доказів, які б свідчили про скрутний матеріальний стан позивача, а надані нею документи не містять достатньої інформації, яка повністю відображає майновий стан позивача за минулий рік.

Позовна заява в електронній формі закріплена в Автоматизованій системі діловодства суду за справою № 160/32123/24.

23.12.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 12/03-10/19 від 18.03.2019р. про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 в порядку передбаченому Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, починаючи з дати звернення 19.02.2018р. та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити компенсацію втрати частини доходу з 19.02.2018 року.

Справі присвоєно єдиний унікальний номер 160/33908/24.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі №160/33908/24 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу.

Зазначена ухвала прийнята з підстав не виконання позивачем вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 про залишення позовної заяви без руху та не усунуті недоліки в частині сплати судового збору.

21.01.2025 року через систему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 12/03-10/19 від 18.03.2019р. про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 в порядку передбаченому Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, починаючи з дати звернення - 19.02.2018р. та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити компенсацію втрати частини доходу з 19.02.2018 року.

Справі присвоєно єдиний унікальний номер 160/1475/25.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі №160/1475/25 заяву представника позивача Акерман Олега Матвійовича про повернення позовної заяви задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу.

Зазначена ухвала прийнята на підставі наданої заяви представника позивача Акерманом Олегом Матвійовичем про повернення позовної заяви.

31 січня 2025 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_1 ) в особі представника Богач Віти Іванівни до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н,49094; ІК в ЄДРПОУ 21910427), з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 12/03-10/19 від 18.03.2019р. про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 в порядку передбаченому Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, починаючи з дати звернення 19.02.2018р. та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити компенсацію втрати частини доходу з 19.02.2018 року.

Справі присвоєно єдиний унікальний номер 160/3076/25.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі №160/3076/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу.

Зазначена ухвала прийнята у зв`язку з невиконанням позивачем вимоги ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 про залишення позовної заяви без руху.

04.03.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 12/03-10/19 від 18.03.2019р. про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 в порядку передбаченому Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, починаючи з дати звернення 19.02.2018р. та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити компенсацію втрати частини доходу з 19.02.2018 року.

Справі присвоєно єдиний унікальний номер 160/6941/25.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року у справі №160/6941/25 заяву ОСОБА_1 про відкликання позовної заяви задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачеві.

Зазначена ухвала прийнята на підставі заяви ОСОБА_1 про відкликання позовної заяви.

21.03.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №12/03-10/19 від 18.03.2019 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 в порядку передбаченому Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, починаючи з дати звернення 19.02.2018 та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити компенсацію втрати частини доходу з 19.02.2018.

Справі присвоєно єдиний унікальний номер 160/8520/25.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі № 160/8520/25 заяву представника ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку у справі №160/8520/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу.

Зазначена ухвала обґрунтована тим, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду та не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

15.04.2025 року ОСОБА_1 звернувся через систему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 18.03.2019 року № 12/03-10/19 про відмову в призначенні йому пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області призначити та виплачувати йому пенсію за віком в порядку, передбаченому Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", як непрацюючому пенсіонеру, з урахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, починаючи з дати звернення - 19.02.2018 року, та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно до зазначених у заяві реквізитів;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області виплатити компенсацію втрати частини доходу з 19.02.2018 року.

Справі присвоєно єдиний унікальний номер 160/10971/25.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі № 160/10971/25 повернуто ОСОБА_1 його позовну заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Зазначена ухвала прийнята у зв`язку з поданням позивачем заяви про відкликання позовної заяви.

Суд звертає увагу, що ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 року у справі № 160/32123/24, від 13 січня 2025 року у справі №160/33908/24, від 29 січня 2025 року у справі №160/1475/25, від 26 лютого 2025 року у справі №160/3076/25, суду від 20 березня 2025 року у справі №160/6941/25, від 14 квітня 2025 року у справі № 160/8520/25, від 23 квітня 2025 року у справі № 160/10971/25 в апеляційному порядку не оскаржувалися та набрали законної сили.

В тому числі, в переліку наведених вище ухвал містяться й ті, які прийняті з підстав пропущення позивачем строків звернення до адміністративного суду, з якими позивач та його представники погодилися та не оскаржували в апеляційному порядку.

Аналіз змісту заяви, яка була надана представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 05.05.2025 р. у справі №160/11827/25, якою продовжено представнику ОСОБА_1 Акерману Олегу Матвійовичу строк для усунення недоліків позовної заяви, свідчить про те, що у справі не вчинено дій спрямованих на усунення зазначених судом недоліків позовної заяви, ця заява містить лише тлумачення норм процесуального законодавства, які на думку позивача були порушені судом під час залишення позову без руху та продовження строку для усунення недоліків позовної заяви.

Враховуючи практику Верховного Суду, зокрема, викладену в постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, суддя зазначає, що оскільки пенсія є щомісячним платежем, позивач був щомісячно обізнаний про її неотримання, починаючи з 18.03.2019 дати прийняття рішення.

Стосовно ознайомлення представника позивача з оскаржуваним рішенням, суд зазначає, що в даному випадку учасником судового процесу та особою, на захист прав та свобод якої подано позовну заяву є не представник Акерман Олег Матвійович, а позивач ОСОБА_1 , а тому суд з`ясовує не питання ознайомлення представника з оскаржуваним рішенням, а обізнаність позивача про існування оскаржуваного рішення, оскільки у відповідності до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, саме права та інтереси позивача за даним позовом мають підлягати судовому захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Кодексу адміністративного судочинства України учасниками справи є сторони, треті особи.

Частинами 1, 2 ст. 42 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду

Отже, особою, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду є ОСОБА_1 , а тому суд з`ясовує саме поінформаваність позивача про існування оскаржуваного рішення.

Стосовно посилання представника позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №815/1226/18, суд зазначає, що у цій справі досліджувалось питання дати, з якої має бути поновлено виплату пенсії, спірним було питання поновлення виплати пенсії з 07.10.2009.

Натомість, у справі №160/11827/25 пенсія позивачу не призначена, оскільки рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 12/03-10/19 від 18.03.2019р. відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Отже, висновки, викладені у справі №815/1226/18, не є релевантними до досліджуваного судом питання дотримання строків звернення до суду в 2025 році з позовом про оскарження рішення органу Пенсійного фонду України від 18.03.2019.

Суд критично оцінює наведені в заяві доводи представника позивача щодо відсутності порушення строку звернення до суду та додатково акцентує увагу на недоречному висловлюванні щодо наявності у позивача підстав для звернення до Вищої ради правосуддя.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Частиною 5 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду.

У випадку незгоди з рішенням суду, Кодексом адміністративного судочинства України передбачено право особи на звернення з апеляційною та касаційною скаргою на таке рішення.

Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2018 у справі №804/4169/18 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.01.2019 у справі №804/4169/18 частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2018 скасовано, позов ОСОБА_1 задоволений частково:

- визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 19 лютого 2018 року № Б-2211 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, подану до Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області 19 лютого 2018 року, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Третім апеляційним адміністративним судом в постанові від 28.01.2019 у справі №804/4169/18 вказано, що відповідач в рамках повноважень, зобов`язаний був розглянути та за необхідності перевірити відповідність поданих для призначення пенсії документів, визначити на їх підставі достатність або відсутність підстав для призначення пенсій позивачу. Проте, відповідачем фактично не було розглянуто подану позивачем заяву про призначення пенсії по суті, а відмова в призначенні пенсії ґрунтується суто на формальних підставах відсутності місця проживання та реєстрації в Україні, що виключає можливість задоволення позову в частині зобов`язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком. При цьому, з метою забезпечення ефективного судового захисту порушених прав позивача, апеляційний суд вважав необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача розглянути подану позивачем заяву про призначення пенсії за віком на підставі Закону №1058 з урахуванням висновків суду.

Позивачу було роз`яснено правові підстави прийняття відповідного судового рішення, а тому посилання представника позивача на ухвалення судом "нікчемних судових рішень" та про "деградуючий та корумпований адміністративний суд діючий за змовою з ГУПФУ крім ухвалення нікчемних судових рішень про зобов`язання розглядати заяви навмисно ухвалює неповноцінні судові рішення" (як зазначено в заяві про усунення недоліків) не може бути розцінене судом як підстава для поновлення строку звернення до суду, а є лише проявом неповаги представника позивача до суду.

Окрім того, у силу правових висновків постанови Верховного Суду від 20.04.2021р. у справі №807/627/16: 1) День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.; 2) Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.; 3) Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.; 4) Варто наголосити, що право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі, гарантує й стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною Законом від 17.07.1997 №475/97-ВР.; 5) Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.; 6) У пункті 36 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Європейський суд) від 04.12.1995 у справі Белле проти Франції (Bellet v. France) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.; 7) В той же час, у своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду, хоча остаточне рішення про те, чи було дотримано вимог Конвенції, має виносити Суд. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою (див. рішення у справі Вайт і Кеннеді проти Німеччини [GC], №26083/94, ECHR 1999-I, пункт 59; рішення у справі "Т. Р. та К. М. проти Сполученого Королівства" [GC], №28945/95, пункт 98, ECHR 2001; рішення у справі "Z. та інші проти Сполученого Королівства" [GC], №29392/95, пункт 93, ECHR 2001, рішення від 12.07.2001 у справі за заявою №42527/98 Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини (CASE OF PRINCE HANS-ADAM II OF LIECHTENSTEIN v. GERMANY), пункт 44); 8) Отже, право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання іншого, не менш важливого принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності; 9) ЄСПЛ, у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі Мушта проти України, нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть стосуватися реалізації цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; 10) У рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України ЄСПЛ вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41); 11) Таким чином, за практикою Європейського суду з прав людини, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду; 12) На цьому наголошено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №800/474/17 (провадження №11-337заі18); 13) Вищенаведене засвідчує, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними; 14) Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах; 15) Окрім цього, частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язує часників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. На цьому ж наголошено і у частині першій статті 45 цього ж Кодексу, якою передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.; 16) Наведені вище правові нормами Кодексу адміністративного судочинства України конкретизують характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду; 17) Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.05.2020 у справі №826/22361/15.

В ухвалі від 20.10.2022р. Великої Палати Верховного Суду від 20.10.2022р. у справі №9901/462/21 сформульовані правові позиції, у силу яких учасники справи повинні вчасно, сумлінно, в належний спосіб використовувати всі наявні в них засоби та можливості, передбачені законодавством, з метою запобігання невиправданим зволіканням під час виконання своїх процесуальних обов`язків.

Верховний Суд у справі №240/12017/19 вказав, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. За висновком Суду, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі №9901/32/20 зробила висновок, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Крім того, в ухвалах суду від 28.04.2025 року та від 05.05.2025 року позивача було зобов`язано надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати підстави для його поновлення та надати докази, що підтверджують поважність пропуску строку звернення до суду.

Однак така заява, а також докази, що підтверджують поважність пропуску строку звернення до суду разом із клопотанням на виконання ухвали про залишення позову без руху та на виконання ухвали про продовження строку на усунення недоліків не надані.

Суд наголошує, що в ухвалах суду від 28.04.2025 року та від 05.05.2025 р., окрім недоліків позовної заяви, які необхідно усунути позивачу, та строку протягом якого позивач повинен це зробити, також було зазначено спосіб усунення цих недоліків.

Таким чином, суд вважає, що позивач станом на 12.05.2025 року в повному обсязі не виконав вимоги ухвали суду від 05.05.2025 р.

Клопотання від позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду та про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви на адресу суду також не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з ч. 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Пунктом 9 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовну заяву представника ОСОБА_1 Акермана Олега Матвійовича слід повернути позивачеві.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву представника ОСОБА_1 Акермана Олега Матвійовича до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка звернулась до суду із позовною заявою.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями) відповідно до ст.256 КАС України.

Повний текст ухвали складено та підписано 12.05.2025 року.

Суддя О.М. Неклеса