Ухвала суду № 127262328, 12.05.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

12 травня 2025 р.Справа № 215/2548/25 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучма К.С., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Криворізької міської ради на підставі ст.ст.6, 7 КАС України, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.04.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Криворізької міської ради на підставі ст.ст.6, 7 КАС України було передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Дана справа була передана судді Кучмі К.С. 07.05.2025 року, в якій позивачем заявлені позовні вимоги:

- встановлення наявності компетенції (повноважень) Криворізької міської ради за результатом розгляду заяви від 07.03.2025 р. вх.83 створювати штучні перешкоди для розгляду питання дисциплінарного стягнення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які порушують її права на попередження за можливістю страждань і болю, гарантовані ст.3, ч.2 ст.28 Конституції України та визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю та зобов`язати довести вимоги заяви до депутатів Криворізької міської ради.

Відповідно до п.п.3 та 6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст.160, 161, 172 КАС України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши матеріали позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, з огляду на таке.

Згідно із ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав: фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із пунктами 1, 2 частини першої статі 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно із п.3 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 року у справі № 820/3713/17, а саме: "За змістом наведених правових норм, компетенційними є спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб`єкти владних повноважень. Тобто позивачем у компетенційних спорах є суб`єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб`єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

У справі, яка розглядується, позивач не є суб`єктом владних повноважень, а отже, не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред`явлення позову щодо визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у відповідача.

Разом із тим Велика Палата Верховного Суду вважає, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" щодо вказаних позовних вимог слід тлумачити як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому зазначені вище вимоги не можуть бути вирішені в жодній юрисдикції.".

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Третього апеляційного адміністративного суду від 21.08.2024 року у справі №215/1516/24, від 14.08.2024 року у справі №215/7675/23, від 24.07.2024 року у справі №215/2914/24, від 17.07.2024 року у справі №215/1518/24, від 11.06.2024 року у справі №215/368/24, від 28.05.2024 року у справі №215/3847/23, від 13.05.2024 року у справі №215/2424/21, від 13.05.2024 року у справі №215/33/24, від 18.04.2024 року у справі№215/1519/23, від 18.04.2024 року у справі №215/1189/23, від 18.04.2024 року у справі №215/121/23, від 27.03.2024 року №215/5916/23, від 11.03.2024 року у справі №215/5332/22, від 06.03.2024 року у справі №215/2486/22, від 28.02.2024 року у справі №215/118/23, від 11.01.2024 року у справі №215/4846/23, від 28.12.2023 року у справі №215/4613/23, від 16.10.2023 року у справі №215/104/23, від 16.10.2024 року у справі № 215/3279/24, від 21.10.2024 року у справі № 215/3207/24, від 08.01.2025 року у справі № 215/2827/24, від 16.01.2025 року у справі № 215/7537/23, від 17.01.2025 року № 215/3607/24.

Суд підкреслює, що пов`язаність вимоги про встановлення відсутності компетенції (повноважень) із конкретною заявою особи не змінює природу цієї вимоги та спору в цілому як такого, що може виникнути виключно між суб`єктами владних повноважень, яким позивач не є. Відповідно, неможливим є і розгляд похідних вимог про визнання поведінки протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, оскільки основною та визначальною позовною вимогою є вимога про встановлення відсутності компетенції, в той час як інші вимоги мають похідний характер та заявляються виключно в зв`язку з заявленням основної вимоги. Таким чином, цей спір передусім є компетенційним, а тому не може бути ініційованим позивачем фізичною особою.

Визначитися з предметом спору має саме позивач, оскільки саме він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 826/16958/17.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо, позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням вищевикладеного, суддя вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі, відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.170 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 170, 243, 248 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Криворізької міської ради на підставі ст.ст.6, 7 КАС України.

Копію ухвали надіслати позивачу разом із копією позовної заяви.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 5 статті 170 КАС України, повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 КАС України та може бути оскаржена в строки передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма