Ухвала суду № 127262258, 12.05.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

12 травня 2025 рокуСправа № 160/10824/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Схід-Агро Плюс» до відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача-2: Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

14.04.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Схід-Агро Плюс» до відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача-2: Державної податкової служби України, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області №12115632/45293481 віл 28.11.2024 року про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №2 від 22.10.2024 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України (пл. Львівська, буд. 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код: 43005393) зареєструвати податкову накладну №2 від 22.10.2024 року подану товариством з обмеженою відповідальністю «Схід-Агро Плюс» (ідентифікаційний код: 45293481, місцезнаходження: 52600, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, смт. Васильківка, вул. Соборна, буд. 27-В) в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного отримання;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області №12115631/45293481 від 28.11.2024 року про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №3 від 23.10.2024 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України (пл. Львівська, буд. 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код: 43005393) зареєструвати податкову накладну зареєструвати податкову накладну № 3 від 23.10.2024 року подану товариством з обмеженою відповідальністю «Схід-Агро Плюс» (ідентифікаційний код: 45293481, місцезнаходження: 52600, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, смт. Васильківка, вул. Соборна, буд. 27-В) в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного отримання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про невідповідність спірних рішення вимогам чинного законодавства. Також вказує, що на вимогу контролюючого органу, після зупинення реєстрації податкової накладної, позивачем надані письмові пояснення разом з документами, що стали підставою для складення податкової накладної, проте, відповідні документи не були взяті Комісією до уваги, у зв`язку з чим прийняті оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН. Окрім того, оспорювані рішення не містять обґрунтувань підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 1 Критеріїв ризиковості платників податку. Поряд із цим, слід відмітити, що оскаржувані рішення не містить інформацію, яка безпосередньо ними використовувалась при прийнятті рішень про віднесення до ризикових платників. Комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органів наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування, має обґрунтувати на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2025 року, зазначена вище справа була розподілена та 15.04.2025 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 року у задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Схід-Агро Плюс» про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Означену позовну заяву було залишено без руху, надано було позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: оригіналу документа про доплату судового збору в розмірі 6056 грн.; заяви про поновлення пропущеного строку з доказами на її підтвердження та докази отримання рішення ДПС України від 13.12.2024 року №75661/45293481/2 та від 13.12.2024 року №75662/45293481/2.

07.05.2025 року від представника позивача адвоката Алєксєєнко Руслани Юріївни до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 06.05.2025 року через систему «Електронний суд» заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої було долучено підтвердження щодо сплати судового збору у сумі 6056 грн.; скріншоти з електронного кабінету платника податків про отримання рішення ДПС України від 13.12.2024 року №75661/45293481/2 та від 13.12.2024 року №75662/45293481/2 та заяву про поновлення пропущеного строку на адміністративне оскарження.

Аргументи заяви про поновлення пропущеного строку на адміністративне оскарження зводяться до наступного. Позивачем отримано копії рішень ДПС України від 13.12.2024 року №75661/45293481/2 та від 13.12.2024 року №75662/45293481/2 через електронний кабінет. Проте, позивач не подавав заяви про бажання отримувати документи через електронний кабінет. В інший спосіб копії рішень ДПС України від 13.12.2024 року №75661/45293481/2 та від 13.12.2024 року №75662/45293481/2 позивачем не отримувалися. Конверт із позовною заявою та її додатками, а також копіями позовної заяви із додатками для вручення відповідачам зареєстровано судом 14.04.2025 року, тобто за спливом строку на звернення із даною позовною заявою. Позивач здійснює свою господарську діяльність за адресою: 52600, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, смт. Васильківка, вул. Соборна, буд. 27-В, а також за адресою: Дніпропетровська обл., Васильківський р., с. Катеринівка, вулиця Шкільна, будинок 1-Б. Згідно з відомостями, які містяться в мережі Інтернет, зокрема, на сайті DeepStateMap.Live, який відображає інтерактивну онлайн мапу бойових дій в Україні та дає можливість стежити за змінами лінії фронту та перебігом воєнних дій (https://deepstatemap.live), смт. Васильківка Синельниківський району Дніпропетровська області перебуває на відстані близько 70 км до лінії фронту та зони бойових дій. Відповідно до відомостей, які містяться в мережі Інтернет, зокрема, на сайті «Офіційна карта повітряних тривог України» (https://map.ukrainealarm.com/), в період з 10.03.2025 по 11.03.2025 кількість повітряних тривог сягнула 16 штук, зокрема: 10 березня 03:02 - 11 березня 14:10; 10 березня 07:31 - 09:05; 10 березня 07:55 - 08:04; 10 березня 10:40 - 12:04; 10 березня 13:05 - 13:35; 10 березня 15:52 - 16:21; 10 березня 16:32 - 17:47; 10 березня 17:22 - 18:52; 10 березня 18:57 - 11 березня 00:55; 10 березня 21:54 - 11 березня 07:16; 11 березня 08:45 - 09:21; 11 березня 13:23 - 14:54; 11 березня 14:06 - 14:15; 11 березня 15:37 - 15:42; 11 березня 18:27 - 18:30; 11 березня 18:44 - 12 березня 00:29. Верховним Судом 04.03.2022 було оприлюднено роз`яснення про особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан. Верховний Суд зазначає, що навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим. Оператори поштового зв`язку АТ «Укрпошта» не здійснюють прийом поштових відправлень під час повітряних тривог. У зв`язку запобігання пропущення строків на оскарження рішення відповідача-2 позивач скористався кур`єрською послугою - послугою поштового зв`язку з пересилання поштового відправлення, приймання якого від відправника та/або вручення якого адресату здійснюється поза межами об`єкта поштового зв`язку. Саме за таких обставин позивач 11.03.2025 року здійснив відправку позовної заяви з додатками засобами поштового зв`язку через організацію кур`єрського зв`язку приватного підприємства «Науково - виробнича фірма «ТВІН-ДМ». Відтак, представник позивача просить суд: 1. Поновити процесуальний строк на звернення до адміністративного суду у справі № 160/10824/25 за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Схід-Агро Плюс» до відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача-2: Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. 2. Відкрити провадження у справі № 160/10824/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід-Агро Плюс» до відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача-2: Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

08.05.2025 року від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Романовича Юрія Сергійовича до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло сформоване 07.05.2025 року через систему «Електронний суд» клопотання про залишення заяви позивача про усунення недоліків та заяви про поновлення пропущеного строку на адміністративне оскарження без задоволення. Також, представник відповідача-1 просив суд залишити позовну заяву без розгляду.

В обґрунтування вказаного клопотання представником відповідача-1 зазначеного наступне. На сторінці 3 вказаної заяви, представник позивача вказує наступне: «В свою чергу акцентуємо увагу суду, що позивачем отримано копії рішень ДПС України від 13.12.2024 року №75661/45293481/2 та від 13.12.2024 року №75662/45293481/2 через електронний кабінет, на підтвердження чого надаються відповідні скріншоти. Проте, позивач не подавав заяви про бажання отримувати документи через електронний кабінет. В інший спосіб копії рішень ДПС України від 13.12.2024 року №75661/45293481/2 та від 13.12.2024 року №75662/45293481/2 позивачем не отримувалися.». Дані твердження не відповідають логіці, оскільки позивач використовує засоби електронного зв`язку для подання звітностей, накладних та декларацій, проте, чомусь вважає неприйнятним коли до нього надходять рішення відповідним електронний зв`язком. Позивачем були подані пояснення в електронній формі відповідно п.7 наказу Мінфіну 12.12.2019 №520: Письмові пояснення та копії документів, зазначені у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Рішення встановленої форми відповідно Додатку 1 до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (пункт 9) комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі у терміни, визначені пунктом 9 цього Порядку, та надсилає його платнику податку на додану вартість (далі - платник податку) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронні довірчі послуги» згідно п.3 Наказу Мінфіну від 12.12.2019 №520. Зважаючи на вищевикладене, діяльність комісій регіонального рівня і Державної податкової служби, ведення ЄРПН та листування з суб`єктами господарювання чітко передбачене виключно у електронній формі. ГУ ДПС у Дніпропетровській області на підтвердження своєчасності направлення рішення ДПС України від 13.12.2024 №75661/45293481/2 та від 13.12.2024 №75662/45293481/2 надає квитанції про надсилання вказаних рішень. Також, позивачем доводами вказаної заяви не доведено отримання вказаних рішень, пізніше ніж зазначено у квитанціях про доставку вказаних рішень до електронного кабінету платника податків. Оскільки рішення Комісії ДПС України №№75661/45293481/2 та №75662/45293481/2 від 13.12.2024 отримано позивачем 13.12.2024, то останнім днем строку звернення до суду для визнання протиправними та скасування рішень комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області №12115632/45293481 від 28.11.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 22.10.2024; 12115631/45293481 від 28.11.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №3 від 23.10.2024 13.03.2025, а позивач звернувся до суду з даною позовною заявою зі спливом тримісячного строку звернення до суду.

Розглянувши вказані у заяві доводи представника позивача щодо поважності причин пропуску процесуального строку на звернення з даним позовом до суду, суд зазначає таке.

Пропущений процесуальний строк може бути поновлений, якщо суд визнає причини його пропуску поважними.

При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Відповідно до положень п.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із п.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі Мушта проти України нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть звужувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України ЄСПЛ визнав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вжити заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди повинні перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.12.2019 по справі № 9901/325/19.

Суд зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податкового кодексу України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, відповідальність за порушення податкового законодавства, а також містить окремі правила та положення для регулювання відносин із захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку.

Зокрема, у статті 56 Податкового кодексу України закріплено окремі положення щодо порядку та процедури оскарження рішень контролюючих органів.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня (пункт 56.2 статті 56 Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями підпунктів 56.17.1-56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження закінчується: днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у строк, передбачений абзацом першим пункту 56.3 цієї статті; днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику; днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, що оскаржувались.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

У постанові від 11.10.2019 у справі №640/20468/18 (№К/9901/16396/19) Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним ч. 4 ст. 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб`єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов`язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв`язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем використано процедуру адміністративного оскарження, отже строк звернення до суду з цим позовом становить три місяці, який обчислюється з дня отримання позивачем копій рішень ДПС України від 13.12.2024 року №75661/45293481/2 та від 13.12.2024 року №75662/45293481/2 за наслідками розгляду скарги позивача.

При цьому, звернувшись до суду 14.04.2025 (судом одержано позовну заяву), позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду із вказаним адміністративним позовом.

Так, представник позивача зазначає, що позивачем отримано копії рішень ДПС України від 13.12.2024 року №75661/45293481/2 та від 13.12.2024 року №75662/45293481/2 через електронний кабінет. Проте, позивач не подавав заяви про бажання отримувати документи через електронний кабінет. В інший спосіб копії рішень ДПС України від 13.12.2024 року №75661/45293481/2 та від 13.12.2024 року №75662/45293481/2 позивачем не отримувалися.

В той же час, суд зазначає, що позивач використовує засоби електронного зв`язку для подання звітностей, накладних та декларацій.

Електронний кабінет - сукупність інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, призначених для взаємодії між платниками податків та державними, у тому числі контролюючими, органами з питань реалізації прав та обов`язків, визначених цим Кодексом та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання цього Кодексу та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Взаємодія реалізується через:

- портальне рішення для користувачів - платників податків, робота в якому здійснюється он-лайн (через мережу Інтернет у режимі реального часу) та не вимагає обов`язкового використання спеціалізованого клієнтського застосування; - портальне рішення для користувачів - державних органів, у тому числі контролюючих;

- програмний інтерфейс (API), що дає змогу реалізувати повноту функціоналу електронного кабінету;

- інші засоби, бази даних, реєстри, що ведуться в електронному вигляді, інформаційні, телекомунікаційні, інформаційно-телекомунікаційні системи центрального органувиконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Порядок функціонування електронного кабінету визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами;

Згідно п.42.4 ст. 42 ПКУ документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків або фінансовому агенту, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" та є доступним в електронному кабінеті.

Згідно п.42-1.2 ст. 42-1 ПКУ Електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов`язків, визначених цим Кодексом та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання цього Кодексу та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, в тому числі, шляхом:

«реєстрації, коригування податкових накладних/розрахунків в Єдиному реєстрі податкових накладних та акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних;»

«перегляду інформації про податкові накладні/розрахунки коригування, реєстрація яких в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена;»

«доступу платників податків до системи електронного адміністрування податку на додану вартість у розрізі поточних значень всіх доданків та від`ємників, передбачених пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, в режимі перегляду у реальному часі та доступу до даних Єдиного реєстру податкових накладних, включаючи можливість формування, перевірки та підтвердження податкових накладних, складених платником податку чи його контрагентами за вчиненими між ними правочинами, для цілей формування податкового кредиту платником податків, перевірки та визначення дати і часу реєстрації таких накладних та/або розрахунків коригування, а також перегляд інформації про незареєстровані податкові накладні та/або розрахунки коригування до них, подані на реєстрацію платником податків, із зазначенням причини відмови у їх реєстрації;»

«отримання будь-якого документа, що стосується такого платника податків та має бути виданий йому контролюючим органом згідно із законодавством України, або інформації з баз даних про такого платника податків шляхом вивантаження відповідної інформації з електронного кабінету із накладенням кваліфікованого електронного підпису посадової особи контролюючого органу та кваліфікованої електронної печатки контролюючого органу із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання, з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги"».

Згідно п.42-1.5 ст. 42-1 ПКУ Платник податків стає користувачем електронного кабінету та набуває право подавати звітність в електронній формі і вести листування ь засобами електронного зв`язку в електронній формі після проходження велектронному кабінеті електронної ідентифікації онлайн з використанням кваліфікованого електронного підпису з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" або тих сервісів ідентифікації, використання яких дозволяється методологом електронного кабінету.

Платник податків (крім платника податків, який набув статусу електронного резидента (е-резидента), що пройшов ідентифікацію в електронному кабінеті, самостійно визначає спосіб взаємодії з контролюючим органом, а саме в загальному порядку чи в електронній формі, про що робить відповідну позначку в електронному кабінеті з одночасним обов`язковим зазначенням своєї електронної адреси (адрес). У разі зміни електронної адреси платник податків зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня внести відповідні зміни до своїх облікових даних в електронному кабінеті.

Починаючи з дня, наступного за днем обрання платником податків електронної форми взаємодії з контролюючим органом через електронний кабінет, крім вихідних та святкових днів, взаємодія між ними, яка може бути реалізована в електронній формі засобами електронного зв`язку, здійснюється через електронний кабінет.

Відповідно до п.56.3. ст. 56 ПКУ Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв`язку (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Подання скарги в електронній формі засобами електронного зв`язку здійснюється платниками податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Відповідно п 2 абзацу 6 наказу №557 від 06.06.2024 електронні документи - документи (у тому числі податкова звітність, фінансова та статистична звітність, податкові та акцизні накладні, розрахунки коригування до податкових та акцизних накладних, заяви, довідки, сервісні запити, витяги, повідомлення, рішення, інші документи), які створені в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронних довірчих послуг, складення, та/або подання, та/або надіслання яких передбачається Податковим кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання цього Кодексу, та/або пов`язане з реалізацією прав та обов`язків платника та/або контролюючих органів згідно із нормами цього Кодексу, та подаються у форматі (стандарті), затвердженому в установленому законодавством порядку.

Відповідно статті 201 ПКУ платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну на дату виникнення податкових зобов`язань в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 визначено, якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Позивачем були подані пояснення в електронній формі відповідно п.7 наказу Мінфіну 12.12.2019 №520: Письмові пояснення та копії документів, зазначені у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Рішення встановленої форми відповідно Додатку 1 до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (пункт 9) комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі у терміни, визначені пунктом 9 цього Порядку, та надсилає його платнику податку на додану вартість (далі - платник податку) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронні довірчі послуги» згідно п.3 Наказу Мінфіну від 12.12.2019 №520.

Зважаючи на вищевикладене, діяльність комісій регіонального рівня і Державної податкової служби, ведення ЄРПН та листування з суб`єктами господарювання чітко передбачене виключно у електронній формі.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області на підтвердження своєчасності направлення рішення ДПС України від 13.12.2024 №75661/45293481/2 та від 13.12.2024 №75662/45293481/2 надало квитанції про надсилання вказаних рішень.

Також, позивачем доводами вказаної заяви не доведено отримання вказаних рішень, пізніше ніж зазначено у квитанціях про доставку вказаних рішень до електронного кабінету платника податків.

Так, представником позивача до заяви про усунення недоліків позовної заяви долучено скріншоти з електронного кабінету платника податків про отримання рішення ДПС України від 13.12.2024 року №75661/45293481/2 та від 13.12.2024 року №75662/45293481/2, з яких вбачається, що спірні рішення отримані позивачем 13.12.2024 року о 16:53 год.

Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереробними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Верховний Суд у своєму рішенні, зокрема від 08.08.2019 р. у справі № 127/13736/16-а зазначив, що "незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Поважними ж причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами."

У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

При цьому, хоч і введено в Україні воєнний стан, однак, враховуючи загальну ситуацію, у т.ч. в м. Дніпро, не вбачаються об`єктивні перешкоди звернутися до суду в м. Дніпро з 13.12.2025 року по 12.03.2025 року. Крім того позивачем не наведено обставин, які дійсно та об`єктивно перешкоджали зверненню до суду.

За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.

Водночас саме посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, водночас, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові у постанові Верховного Суду від 10.04.2025 року у справі №200/2237/24.

При цьому, посилання представника позивача на те, що оператори поштового зв`язку АТ «Укрпошта» не здійснюють прийом поштових відправлень під час повітряних тривог, тому позивач 11.03.2025 року здійснив відправку позовної заяви з додатками засобами поштового зв`язку через організацію кур`єрського зв`язку приватного підприємства «Науково - виробнича фірма «ТВІН-ДМ» судом до уваги не беруться, оскільки такі обставини жодним чином не перешкоджали позивачу здійснювати свої повноваження як подати до суду позовну заяву в паперовій формі так і віддалено, у тому числі й подати позовну заяву засобами поштового зв`язку чи підсистеми "Електронний суд".

Як вже зазначалось в ухвалі суду від 21.04.2025 року у даній справі конверт із позовною заявою та її додатками, а також копіями позовної заяви із додатками для вручення відповідачам зареєстровано судом 14.04.2025 року, тобто за спливом строку на звернення із даною позовною заявою.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про поштовий зв`язок» (далі - Закон № 2722-IX) послуги поштового зв`язку - це діяльність оператора поштового зв`язку з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень, у тому числі шляхом надання кур`єрських послуг, визначених цим Законом, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, спрямована на задоволення потреб користувачів.

Відповідно до ст. 7 Закону № 2722-IX державне регулювання діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку здійснюється, серед іншого, шляхом ведення єдиного державного реєстру операторів поштового зв`язку.

Єдиний державний реєстр операторів поштового зв`язку, відповідно до ст. 1 Закону № 2722-IX - це інформаційно-комунікаційна система, що містить інформацію про операторів поштового зв`язку України.

За даними Єдиного державного реєстру операторів поштового зв`язку, ведення якого, згідно із ст. 8 Закону № 2722-IX, покладено на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку, «ТВІН-ДМ», як суб`єкт господарювання в сфері надання послуг поштового зв`язку, не є повноважним оператором з надання послуг поштового зв`язку, оскільки така юридична служба не зареєстрована відповідно до вимог чинного законодавства й не наділена таким правовим статусом та відповідними повноваженнями.

Будь-яких інших реквізитів служби кур`єрської доставки, даних цього підприємства, установи чи організації, яка надає такі послуги, відтисків штампів, печаток, підписів конкретних відповідальних осіб підприємства з указанням їх прізвища, посади, які прийняли зазначене відправлення, окрім назви «ТВІН-ДМ», копія вказаної накладної не містить. Відсутній також відповідний розрахунковий документ, що, у відповідності з положеннями Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року, підтвердило би надання послуг поштового зв`язку конкретним поштовим оператором.

Суд звертає увагу на те, що до конверту додано копію накладної, в якій зазначено дату здачі відправлення кур`єрській службі 11.03.2025 року о 15:00, суд отримав зазначений конверт лише 14.04.2025 року. Враховуючи тривалий час між відправленням кореспонденції та її вручення адресату, а також той факт, що позовну заяву позивач здав не до уповноваженого оператора поштового зв`язку, суд позбавлений можливості враховувати інформацію, зазначену у копії накладної №221478.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Верховного суду від 31.10.2024 року у справі №160/11317/22.

Зважаючи на наведене, суд зробив висновок про подання позовної заяви через неповноважного оператора поштового зв`язку, з огляду на що суд не може брати до уваги подання позову 11.03.2025 року о 15:00 - в день здачі таких документів до неповноважного кур`єра доставки поштових відправлень.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення із позовом.

Будь-яких інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду із даним адміністративним позовом, які є поважними, позивачем не вказано.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Суддя звертає увагу позивача на те, що дотримання строку звернення до суду, не є формальним ставленням суду до учасників справи. Ігнорування або неправильне застосування строків звернення до суду, призведе до порушення принципу правової визначеності, як складової верховенства права та, відповідно не забезпечення належного відправлення правосуддя.

При цьому, відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Так, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

При цьому, порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї.

Слід наголосити, що принципом адміністративного судочинства є верховенство права, тоді як пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов`язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у тому числі щодо дотримання учасником строку, визначеного національним законодавством для звернення до суду, що свідчить про забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права.

Суддя звертає увагу представника позивача на те, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. У разі порушення такого строку та недотримання принципу юридичної визначеності зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що такий строк звернення до суду може бути обмеженим.

Варто повторно звернути увагу позивача на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є гарантією дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.

Відтак, заява представника позивача адвоката Алєксєєнко Руслани Юріївни про поновлення строку звернення на адміністративне оскарження не підлягає до задоволення.

При цьому, клопотання представника відповідача-1 про залишення позовної заяви без розгляду судом до уваги не береться, оскільки питання щодо відкриття провадження у даній справі судом не вирішувалося.

Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 123 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Частинами 1 та 2 статті 123 КАС України, встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення (ч. 5, 6 ст. 169 КАС України).

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи, що 21.04.2025 року про залишення позовної заяви без руху, станом на 12.05.2025 року не виконано, даний адміністративний позов з доданими до нього додатками підлягає поверненню позивачу.

Керуючись статтями 169, 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача адвоката Алєксєєнко Руслани Юріївни про поновлення строку звернення на адміністративне оскарження - відмовити.

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Схід-Агро Плюс» до відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача-2: Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви, разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, направити особі, яка її подала.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник