Рішення № 127262010, 01.10.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 рокуСправа №160/19877/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровьскій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

22.07.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про результати розгляду заяви Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 11 від 20 червня 2024 року прийняте комісією Головного управління пенсійного фонду України у Дніпропетровській області згідно якого ОСОБА_1 , відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу роботи періодів роботи на ВАТ «Дніпрошина» на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, що передбачено Списком № 1 з 10 грудня 1991 року по року по 31 грудня 1991 року, з 10 січня 1992 року по 10 березня 1994 року, всього по Списку № 1 - 3 роки 3 місяців 0 днів; на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, що передбачено Списком № 2 з 20 березня 1995 року по 31 грудня 1997 року, з 15.05.2005 року по 26 жовтня 2006 року, всього не зараховано по Списку №2-4 роки 2 місяці 22 дні.

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії № 0455500225913 від 15 липня 2024 року, згідно якого ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу роботи періодів роботи на ВАТ «Дніпрошина» на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, що передбачено Списком № 1 з 10 грудня 1991 року по року по 31 грудня 1991 року, з 10 січня 1992 року по 10 березня 1994 року, всього по Списку № 1 - 3 роки 3 місяці 0 днів; на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, що передбачено Списком № 2 з 20 березня 1995 року по 31 грудня 1997 року, всього не зараховано по Списку № 2 - 2 роки 9 місяців 11 днів.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи періодів роботи на ВАТ «Дніпрошина» на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, що передбачено Списком № 1 з 10 грудня 1991 року по року по 31 грудня 1991 року, з 10 січня 1992 року по 10 березня 1994 року, всього по Списку № 1 - 3 роки 3 місяці 0 днів; на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, що передбачено Списком № 2 з 20 березня 1995 року по 31 грудня 1997 року,, всього не зараховано по Списку № 2 - 2 роки 9 місяці 11 дні.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах по Списку № 2 по досягненню 50 років зі зниженням пенсійного віку з 07 травня 2024 року -дня звернення до відповідача з відповідною заявою - відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішення відповідача є протиправними, оскільки у позивача є достатній пільговий стаж по Списку № 2, а також наявні всі необхідні документи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 із зменшенням пенсійного віку, встановленого для державних пенсій, на 10 років.

Ухвалою суду від 26.07.2024 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

13.08.2024 року представником Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано відзив на позовну заяву, яким заперечу проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

07.05.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах по Списку №2 із зниженням пенсійного віку на 10 років по досягненню 50-річного віку та надала усі необхідні для призначення пенсії документи.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.05.2024 року № 045550025013 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

20.06.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою в якій просила наданти рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за результатами розгляду пенсійних матеріалів.

20.06.2024 року Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області винесено рішення № 11. В рішенні зазначено наступне: В довідці архівного управління Дніпровської міської ради від 30.04.2024 року № 4/5 459 зазначено, що в архівному фонді ВАТ «Дніпрошина» є відомості про роботу ОСОБА_2 :

- 10.12.1991 року (наказ № 1381) прийнята учнем водія навантажувача підготовчого цеху виробництва масових шин;

- 10.01.1992 року (наказ № 424) переведена водієм навантажувача там же;

- 10.08.2001 року (наказ від 09.08.2001 року № 94) переведена водієм навантажувача в складальний цех;

- 16.04.2002 року (наказ від 17.04.2002 року № 213) переведена складальником покришок складального цеху;

- 01.06.2005 року (наказ від 31.05.2005 року № 618) водієм навантажувача складального цеху ВВГШ;

- 26.10.2006 року (наказ від 26.10.2006 року № 1062) звільнена.

У відомостях нарахування заробітної плати робітників і службовців складального цеху, виробництва масових шин вказані суми нарахувань ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 з грудня 1991 року по грудень 1995 року, з січня 1997 року по жовтень 2006 року (перебувала у адміністративній відпустці по догляду за дитиною до 3-х років з 04.07.1994 року по 07.01.1997 року).

Зайнятість протягом повного робочого дня підтверджується відомостями нарахування заробітної плати, табелями обліку робочого часу.

В індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 значиться працюючою у ВАТ «Дніпрошина». Відомості про страховий стаж та суми нарахувань значаться з 1998 року по жовтень 2006 року

Комісією прийнято рішення підтвердити період роботи з 01.01.1998 року по 14.05.2005 року, для зарахування до пільгового стажу за Списком № 2, для призначення пенсії відповідно до п. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.»

15.07.2024 року Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області винесено рішення № 045550025013 за результатами розгляду заяви позивача від 08.07.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. В рішенні зазначено, що станом на 15.07.2024 року загальний стаж роботи ОСОБА_1 складає 32 роки 03 місяці 16 днів, пільговий стаж за Списком № 2 становить 07 років 04 місяці 14 днів. Право на призначення пільгової пенсії відповідно до пункту 2.2 статті 114 Закону відсутнє.

Вважаючи протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивач звернулась з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

У преамбуліЗакону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991(далі - Закон № 1788-XII) зазначено, що цейЗакон відповідно доКонституції Українигарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно з пунктом «б статті 13 Закону № 1788-XII (в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02.03.2015 (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Статтею 13 Закону № 1788-XII було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок відносно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок), з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, за змістом вищенаведеної норми пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

09.07.2003 ухвалено Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-ІV).

Підстави призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників визначені ст. 114 Закону № 1058-IV (у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

03.10.2017 Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017, що доповнивЗакон № 1058-ІVрозділом XIV-1, який містить пункт 2 частини 2 статті 114, відповідно до якого на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 2 почали регламентуватись одночасно двома абсолютно ідентичними законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XIIу редакціїЗакону № 213-VIII від 02.03.2015та пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV від 09.07.2003в редакціїЗакону № 2148-VIII від 03.10.2017.

Такий стан правового регулювання існував доухвалення Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідностіКонституції України(конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змінЗаконом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІз урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20 дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбаченуКонвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Щодо зарахування періодів роботи позивачки, що передбачено Списком № 1 з 10 грудня 1991 року по року по 31 грудня 1991 року, з 10 січня 1992 року по 10 березня 1994 року, всього по Списку № 1 - 3 роки 3 місяці 0 днів; на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, що передбачено Списком № 2 з 20 березня 1995 року по 31 грудня 1997 року,, всього не зараховано по Списку № 2 - 2 роки 9 місяці 11 дні, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Зазначене кореспондується із пунктом 1 Порядку № 637, відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637) - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а уточнюючі довідки необхідні у разі наявності неточнестей або відсутності певної інформації у трудовій книжці.

В матеріалах справи наявна трудова книжка позивачки серії НОМЕР_1 відповідно до якої, в оскаржувані періоди, містяться наступні записи про займані посади:

- 10.12.1991 року (далі мовою оригіналу) принята в подготовительный цех производства массовых шин учеником водителя погрузчика;

- 10.01.1992 року (далі мовою оригіналу) переведена в подготовительном цехе производства массовых шин водителем погрузчика по третьему разряду;

- 20.03.1995 року (далі мовою оригіналу) подготовительный цех производства массовых шин преобразован в автокамерный цех производства массовых шин;

- 10.08.2001 року (далі мовою оригіналу) переведена в сборочный цех № 1 производства крупногабаритных водителем погрузчика по третьему разряду;

- 16.04.2002 року (далі мовою оригіналу) переведена в сборочном цехе № 1 производства крупногабаритных шин сборщиком покрышек по пятому разряду;

- 01.06.2005 року (далі мовою оригіналу) переведена в сборочном цехе № 1 производства крупногабаритных шин водителем погрузчика по третьему разряду;

- 21.07.2006 року (далі мовою оригіналу) переведена в сборочный цех № 1 водителем погрузчика по третьему разряду;

- 26.10.2006 року (далі мовою оригіналу) уволена по собственному желанию по уходу за ребенком до четырнадцати лет.

Відповідно до пункту 3 Порядку №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Згідно із пунктом 10 Порядку №383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 р. №637.

Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає суду підстави стверджувати, що довідки, які підтверджують спеціальний трудовий стаж, надаються виключно, якщо в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 12.02.2019 року у справі №337/1297/17, ухвалі Касаційного адміністративного суду від 14.04.2020 року №560/3197/19, постанові Верховного Суду від 24.06.2021 року №216/8709/15-а(2-а/216/17).

Проаналізувавши записи трудової книжки позивача у спірні періоди, вбачається, що трудова книжка містить відомості щодо назви професії, що належить до Списку № 1 та Списку № 2.

Окрім того, відповідач не ставить під сумнів відомості, які занесені до трудової книжки щодо трудової діяльності позивача, а судом, у свою чергу, не встановлено будь-яких виправлень або неточностей у записах трудової книжки.

Таким чином, оскаржувані періоди роботи позивачки є документально підтвердженими та підлягають зарахуванню до його пільгового стажу за Списком № 1 та Списком № 2.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про необґрунтованість підстав для неврахування відповідачем спірних періодів роботи позивача до пільгового стажу при розгляді заяви про призначення йому пенсії на пільгових умовах.

За вказаних обставин суд вважає, що рішення про результати розгляду заяви Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 11 від 20 червня 2024 року прийняте комісією Головного управління пенсійного фонду України у Дніпропетровській області та рішення Головного управління пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії № 0455500225913 від 15 липня 2024 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо заявлених позовних вимог про зобов`язання призначити позивачці пенсію, суд вказує наступне.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 року у справі №817/498/17 наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

При вирішенні зазначеного спору судом враховано правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року у зразковій справі №360/3611/20, які відповідно до ч.5ст.242 КАС Українимають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Враховуючи, що на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення пільговий стаж позивача було обраховано без врахування оскаржуваних періодів, в свою чергу адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо обрахунку пільгового стажу позивача.

Тому суд вважає за необхідне, лише зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від з 07 травня 2024 року зарахувавши періоди: з 10 грудня 1991 року по року по 31 грудня 1991 року, з 10 січня 1992 року по 10 березня 1994 року, з 20 березня 1995 року по 31 грудня 1997 року, з 15.05.2005 року по 26 жовтня 2006 року, та з урахуванням висновків суду.

Згідно з частинами 1, 2статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У силу ч. 3ст. 90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити частково з викладених вище підстав.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про результати розгляду заяви Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 11 від 20 червня 2024 року прийняте комісією Головного управління пенсійного фонду України у Дніпропетровській області згідно якого ОСОБА_1 , відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу роботи періодів роботи на ВАТ «Дніпрошина» на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, що передбачено Списком № 1 з 10 грудня 1991 року по року по 31 грудня 1991 року, з 10 січня 1992 року по 10 березня 1994 року, всього по Списку № 1 - 3 роки 3 місяців 0 днів; на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, що передбачено Списком № 2 з 20 березня 1995 року по 31 грудня 1997 року, з 15.05.2005 року по 26 жовтня 2006 року, всього не зараховано по Списку №2-4 роки 2 місяці 22 дні.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії № 0455500225913 від 15 липня 2024 року, згідно якого ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу роботи періодів роботи на ВАТ «Дніпрошина» на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, що передбачено Списком № 1 з 10 грудня 1991 року по року по 31 грудня 1991 року, з 10 січня 1992 року по 10 березня 1994 року, всього по Списку № 1 - 3 роки 3 місяці 0 днів; на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, що передбачено Списком № 2 з 20 березня 1995 року по 31 грудня 1997 року, всього не зараховано по Списку № 2 - 2 роки 9 місяців 11 днів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи періодів роботи на ВАТ «Дніпрошина» на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, що передбачено Списком № 1 з 10 грудня 1991 року по року по 31 грудня 1991 року, з 10 січня 1992 року по 10 березня 1994 року, всього по Списку № 1 - 3 роки 3 місяці 0 днів; на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, що передбачено Списком № 2 з 20 березня 1995 року по 31 грудня 1997 року,, всього не зараховано по Списку № 2 - 2 роки 9 місяці 11 дні.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 травня 2024 року про призначення пенсії на пільгових умовах.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко