Рішення № 127257115, 12.05.2025, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3035/24

Провадження № 2/711/891/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2025 року Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:

головуючого судді Булгакової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Буйновська А.П.,

представника позивача за довіреністю Виссали В.В., представника відповідача адвоката Кірюшина А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

14.04.2024 представник ТОВ «Діджи Фінанс» за довіреністю Гайова А.С. звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 4589175 від 12.06.2021 у розмірі 65507,50 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 12.06.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено електронний договір про споживчий кредит № 4589175, на підставі якого відповідачці на картковий рахунок були перераховані кредитні кошти у розмірі 20 000,00 грн. Відповідачка не виконала належним чином кредитні зобов`язання, внаслідок чого 13.09.2021 згідно умов Договору відступлення прав вимоги № 07Т, ТОВ «Мілоан» було відступлено право вимоги за кредитним договором № 4589175 від 12.06.2021 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуто права вимоги до відповідачки. Згідно договору відступлення права вимоги сума боргу перед ТОВ «Діджи Фінанс» становить 65507,50 грн., із яких: 19 400,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 44 107,50 грн. заборгованість за відсотками, 2 000,00 грн. заборгованість за комісійними винагородами. У зв`язку з істотними порушеннями відповідачкою умов кредитного договору № 4589175 від 12.06.2021, позивачем на адресу відповідачки було направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс», в якому зазначено інформацію про порядок погашення заборгованості по кредитному договору № 4589175 від 12.06.2021. Однак, відповідачка не виконала свої зобов`язання та припинила повертати наданий їй кредит, у зв`язку з чим позивач змушений звертатися до суду із даним позовом.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Булгаковій Г.В.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.05.2024 відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачці встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

27.05.2024 від представника відповідачки адвоката Кірюшина А.А. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на недоведеність позивачем укладення кредитного договору між відповідачкою та ТОВ «Мілоан», надання коштів у кредит, відступлення права вимоги та наявності будь-якої заборгованості у відповідачки перед позивачем. Так, позивач стверджує, що кредитний договір було укладено в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Згідно із частиною 1 статті 10 цього Закону електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. За твердженням позивача таку пропозицію відповідачка зробила шляхом заповнення та подання анкети-заяви № 4589175 від 12.06.2021. Однак вказаний доказ не містить ознак його підписання відповідачкою, в тому числі в електронній формі. В анкеті-заяві № 4589175 від 12.06.2021 вказано: «ІР адреса з якої подано заяву: 178.133.22.89», але позивач не надає пояснень, кому належить вказана IP-адреса, або до якого пристрою вона прив`язана. Таким чином, у позові позивач не вказує, яким чином відповідачці була надана (надіслана) пропозиція (оферта), і які істотні умови вона містила. Також позивач не надає жодних доказів ідентифікації відповідачки у інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» при вході в особистий кабінет, отримання одноразового ідентифікатора та його використання для підписання оспорюваного кредитного правочину. Отже, твердження позивача, що кредитний договір № 4589175 від 12.06.2021 був укладений не відповідає дійсності. Також позивачем не доведено надання відповідачці коштів в кредит за кредитним договором № 4589175 від 12.06.2021. У платіжному дорученні № 48608963 від 12.06.2021 в полі «КРЕДИТ рах. №» вказано « НОМЕР_1 » однак це не номер банківського рахунку, на який перераховуються кошти, а номер банківської платіжної картки. Більше того, даний номер є не повним. Позивач не вказує, на чиє ім`я була емітована вказана картка, яким банком та який її строк дії. У платіжному дорученні відсутня відмітка банку про проведення, дату операції, а також банківський операційний штемпель. В наданій позивачем копії договору про споживчий кредит від 12.06.2021 № 4589175 відсутнє посилання на номер банківського рахунку або номер картки, на яку необхідно перерахувати кредит. На підтвердження наявності заборгованості позивачем надано розрахунки заборгованості за договором про споживчий кредит № 4589175 від 12.06.2021, але вказані розрахунки не можна вважати належними, достовірними та достатніми, зокрема, неможливо встановити, які документи первинного фінансово-бухгалтерського обліку є підставою таких розрахунків. Таким чином, дані докази є неналежними та такими, що викликають сумнів щодо їх достовірності. У позовній заяві позивач зазначає, що право вимоги за договором про споживчий кредит № 4589175 від 12.06.2021 було відступлено на користь ТОВ «Діджи Фінанс» за договором відступлення прав вимоги № 07T від 13.09.2021, на підтвердження чого подав витяг від 20.02.2024 б/н з додатку до договору відступлення прав вимоги від № 07T від 13.09.2021. Однак вказаний витяг виготовлений самим позивачем. Отже, позивачем не надано суду достовірні докази відступлення права вимоги до відповідача та дійсності такої вимоги.

03.06.2024від представникапозивача за довіреністюГайової А.С.надійшла відповідьна відзив,вякій останнявиклала своїміркування тааргументи щодонаведених представникомвідповідача запереченьта мотивиїх відхилення.Зокрема,зазначила, що 12.06.2021 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан», ОСОБА_2 подала заявку на отримання кредиту № 4589175. ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачці SMS-повідомленням одноразовий ідентифікатор, введенням якого відповідачка підтвердила прийняття умов договору про споживчий кредит № 4589175 від 12.06.2021. Одноразовий ідентифікатор зафіксовано у кредитному договорі, переданому первісним кредитором позивачу у pdf. форматі, проте є зашифрованим, у зв`язку із чим при стандартному завантаженні до електронного кабінету чи під час друку не відображається, у зв`язку із чим позивач надає скріншот першого листа договору із одноразовим ідентифікатором. Отже, проаналізований вище алгоритм дій щодо порядку укладення правочину в електронній формі дає підстави вважати доведеним фактом, що договір про споживчий кредит № 4589175 від 12.06.2021 був підписаний саме відповідачкою. Щодо доводів представника відповідачки, що позивачем не доведено надання ТОВ «Мілоан» коштів у кредит за договором № 4589175 від 12.06.2021, то як доказ перерахування кредитних коштів відповідачці позивач надав копію платіжного доручення № 48608963 від 12.06.2021, що є первинним банківським документом, та підтверджує надання кредитних коштів позивачем й отримання таких відповідачкою на зазначену нею платіжну картку, номер якої вказано у платіжному дорученні. Такі умови перерахування коштів було погоджено сторонами при укладенні кредитного договору. Зазначення номера картки замість номеру рахунку жодним чином не унеможливлює перерахування кредитних коштів відповідачці. У платіжному доручення відображається частина цифр платіжної картки, так як номер картки становить таємницю фінансової послуги. Отже, платіжне доручення № 48608963 від 12.06.2021 містить усі необхідні для перерахування коштів реквізити сторін, дату здійснення операції, платіжну систему, чітке призначення платежу, а отже, платіжне доручення, копія якого долучена позивачем до позовної заяви є достовірним, достатнім, належним та допустимим доказом перерахування кредитних коштів позивачем та отримання цих коштів відповідачкою. Щодо доводів представника відповідачки, що позивачем не доведено відступлення ТОВ «Мілоан» права вимоги до відповідачки на користь позивача за договором відступлення права вимоги № 07Т від 13.09.2021. Згідно умов договору відступлення прав вимоги № 07Т від 13.09.2021 ТОВ «Мілоан» було відступлено право вимоги за договором про споживчий кредит № 4589175 від 12.06.2021 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуто права вимоги до відповідачки. До позовної заяви було додано саме витяг із додатку № 1 до договору факторингу № 07Т від 13.09.2021, так як оригінал реєстру прав вимоги містить у собі інформацію щодо великої кількості інших боржників заборгованість яких не є предметом розгляду даної справи та становить таємницю фінансової послуги. Витяг із додатку № 1 до договору факторингу № 07Т від 13.09.2021 посвідчено сторонами, з однієї сторони директором ТОВ «Мілоан», і іншої сторони директором ТОВ «Діджи фінанс». Отже, позивачем надано усі наявні докази відступлення права вимоги. Щодо доводів представника відповідачки, що позивачем не доведено наявність будь-якої заборгованості відповідачки перед позивачем, то якщо відповідачка не згодна з розрахунком заборгованості, наданим позивачем чи ставить під сумнів правильність розрахунку заборгованості, вона має право замовити спеціальну експертизу для отримання відповідного висновку з метою подальшої подачі його на розгляд суду. Але відповідачка розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами не спростувала, власний розрахунок наявної заборгованості не надала, клопотання про проведення експертизи з метою визначення механізму і розміру нарахованих сум, що склали заборгованість, не заявила. Доказів про повернення кредитних коштів на умовах і в порядку, визначеними кредитними договорами, ані перед первісними, ані перед новим кредитором відповідачка також суду не надала. За весь період перебування права вимоги за вищезазначеним договором у ТОВ «Діджи Фінанс», позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до боржника. Відтак, позивач просить суд стягнути із відповідачки ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована первісним кредитором. Отже, позивачем обґрунтовано розмір заборгованості за вказаним договором, тому позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а відповідачка намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань.

04.06.2024 від представника відповідача адвоката Кірюшина А.А. надішли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній наголошував, що позивачем не доведено наявність правовідносин, укладення кредитного правочину, надання коштів у кредит та відступлення права вимоги. Так, позивач не надав жодного доказу, що відповідачка зареєструвалася в інформаційно-телекомунікаційних системах TOB «Мілоан», створила в такій системі особистий кабінет, отримала пропозицію (оферту) та ознайомилася із нею, отримала електронне повідомлення від кредитодавця із одноразовим ідентифікатором, ввела одноразовий ідентифікатор в інформаційно-телекомунікаційній системі (сайті) кредитодавця, використала одноразовий ідентифікатор для підписання (укладення) кредитного договору. Також, позивачем не доведено надання коштів у кредит, зокрема, проведення банком платіжного доручення № 48608963 від 12.06.2021 та здійснення операції щодо переказу.

05.06.2024 від представника позивача за довіреністю Гайової А.С. надійшли додаткові пояснення, в яких остання зазначила, що надані суду докази в повній мірі підтверджують факт укладання кредитного договору між відповідачем та ТОВ «Мілоан, а також підтверджують факт перерахування коштів на рахунок відповідачки.

11.10.2024 від представника відповідача адвоката Кірюшина А.А. надішли додаткові пояснення, в яких останній зазначив, що наданий позивачем розрахунок є неправильним, оскільки відсотки за користування кредитом нараховувалися після спливу строку кредитування, що не відповідає умовам договору, а даних про застосування процедури пролонгації матеріали справи не містять. Також, розрахунок позивача не містить деталізації щодо сум, на які нараховувались проценти і періоду їх нарахування, тому не може вважатися належним та допустимим доказом у справі. Крім цього, зазначив, що розмір витрат позивача на правову допомогу є завищеним, враховуючи категорію справи, а також відсутні докази оплати правової допомоги.

13.11.2024від представникапозивача за довіреністюВиссали В.В.надійшли додатковіпояснення,в якихостанній наполягавна законностіта обґрунтованостіпозовних вимог.Зазначив,оскільки відповідачка16.06.2021кредит всумі 20000,00грн.не повернула,а продовжувалакористуватися кредитнимкоштами,то ТОВ«Мілоан» відповіднодо умовп.1.6.договору нарахувавпроценти закористування кредитомза ставкою5%від фактичногозалишку кредитуза кожендень строкукористування кредитомза 60днів,тобто заперіод з20.06.2021по 18.08.2021,і такенарахування відповідаєумовам Договору. Звернув увагу, що відповідачкою вчинялися дії на сплату коштів за вищевказаним договором, а саме 16.06.2021 сплачено на погашення заборгованості кошти в розмірі 1500,00 грн., з яких: 600,00 грн. сплата тіла кредиту; 300,00 грн. сплата процентів по кредиту; 600,00 грн. сплата комісії за пролонгацію, що свідчить про прийняття відповідачкою умов договору в частині продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. За весь період перебування права вимоги за вищезазначеним договором у ТОВ «Діджи Фінанс», позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до відповідачки. Відтак, позивач просить стягнути із відповідачки ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована первісним кредитором.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Виссал В.В. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідачки адвокат Кірюшин А.А. заперечував щодо задоволення позовних з вимоги з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях у справі.

Представник третьої особи ТОВ «Мілоан» в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки не повідомив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін (статті 12, 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Згідно частин 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктами 5, 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 12.06.2021 ОСОБА_2 через особистий кабінет на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» подала заявку на отримання кредиту (анкету-заяву на кредит № 4589175), в якій зазначено: сума кредиту 20000,00 грн; строк кредиту 4 дні; дата повернення кредиту 16.06.2021; сума до повернення 23000,00 грн.; складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту 2000,00 грн. Нараховується одноразово за ставкою 10,00% від суми кредиту за договором; проценти за користування кредитом: 1000,00 грн. Нараховується за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; персональні дані позичальника.

ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачці SMS-повідомленням одноразовий ідентифікатор, при введені якого відповідачка підтвердила прийняття умов договору про споживчий кредит № 4589175 від 12.06.2021.

Таким чином, позивачем доведено факт укладення 12.06.2021 між ОСОБА_2 та ТОВ «Мілоан» договору про споживчий кредит № 4589175 в електронній формі, який підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п.п. 1.1.- 1.4., 2.1., Договору ТОВ «Мілоан» зобов`язалося на строк 4 дні надати ОСОБА_2 кредит у сумі 20 000,00 грн., а ОСОБА_2 зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом до 16.06.2021, а також виконати інші зобов`язання в повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Згідно з п.п. 1.5.1., 1.5.2., 1.6. Договору комісія за надання кредиту - 2 000,00 грн., яка нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом 1 000,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Позичальник сплачує кредитодавця комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1.-1.5.2. Договору, в термін (дату) вказаний в п. 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п. 1.3. Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6. Договору, в сумі та на умовах визначених п. 2.3. Договору (п. 2.2.1. Договору).

Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3. Договору (п. 2.2.2. Договору).

У пункті 2.3.1. Договору сторони погодили порядок пролонгації строку кредитування. Так, продовження вказаного в п. 1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином: 2.3.1.1. Пролонгація на пільгових умовах: Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) за посиланням https://miloan.ua/s/documents і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведені у таблиці нижче: Строк продовження, днів Максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту 3 дні - 3.00 відсотки, 7 днів - 5.00 відсотків, 15 днів - 10.00 відсотків. Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. 2.3.1.2. Пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Судом також встановлено, що ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором про споживчий кредит № 4589175 від 12.06.2021 виконало в повному обсязі, надавши відповідачці в користування кредит в розмірі 20 000,00 грн., шляхом зарахування 12.06.2021 грошових коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням № 48608963 від 12.06.2021.

Належність відповідачці банківської карти № НОМЕР_2 та зарахування на неї переказу у розмірі 20000,00 грн. підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-241023/43614 від 31.10.2024 та випискою по вказаному картковому рахунку за 12.06.2021.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає доведеним факт отримання відповідачкою грошових коштів від ТОВ «Мілоан».

З відомості про щоденні нарахування та погашення, сформованою ТОВ «Мілоан» за кредитним договором № 4589175, встановлено, що 16.06.2021 відповідачка здійснила платіж у розмірі 1500,00 грн., який зарахований ТОВ «Мілоан» як: 600,00 грн. - сплата тіла кредиту; 300,00 грн. - сплата процентів по кредиту; 600,00 грн. - сплата комісії за пролонгацію, у зв`язку з чим, відповідно до п.п. 2.3.1.1. договору, строк кредитування було продовжено на 3 дні, тобто до 19.06.2021 включно. Надалі відповідачка оплати за кредитним договором не здійснювала, в результаті чого у неї утворилась заборгованість в загальному розмірі 65507,50 грн., яка складається з: 19 400,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 44107,50 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 2000,00 грн. заборгованість по комісії.

Проценти за користування кредитом нараховувалися ТОВ «Мілоан» наступним чином: з 13.06.2021 по 19.06.2021 згідно п. 1.5.2 Договору - у розмірі 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; з 20.06.2021 по 29.07.2021 включно згідно п. 1.6. Договору у розмірі 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; з 30.07.2021 по 18.08.2021 включно згідно п. 1.6. Договору у розмірі 1% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Оскільки відповідачка не виконала свої зобов`язання за договору у строк кредитування, визначений п. 1.4 договору з урахуванням продовження строку кредитування, та у подальшому продовжила користуватися кредитними коштами протягом всього пролонгованого строку кредитування, визначеного п. 2.2.3, тобто протягом 60 днів з дня наступного, після закінчення строку кредитування, суд приходить до висновку, що нарахування процентів відбулося у відповідності до умов договору та їх розрахунок є арифметично вірним.

На час розгляду справи Договір про споживчий кредит № 4589175 від 12.06.2021 недійсним, розірваним чи припиненим не визнаний, доказів належного виконання відповідачкою своїх зобов`язань за договором суду не надано.

Судом також встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02.09.2021 змінила прізвище, ім`я та по батькові на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_3 від 02.09.2021 та серії НОМЕР_4 від 24.01.2023.

Підпунктом 3.2.6. пункту 3 Договору передбачено, що ТОВ «Мілоан» має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати свої права за цим Договором на користь третіх осіб в будь який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.

Так,13.09.2021між ТОВ«Діджи Фінанс»та ТОВ«Мілоан» булоукладено Договірфакторингу №07Т,відповідно доякого ТОВ«Мілоан» відступилона користьТОВ «ДіджиФінанс» право вимоги за Договором про споживчий кредит № 4589175 від 12.06.2021, укладеним з ОСОБА_2 , сума заборгованості за яким складає 65 507,50 грн., з яких: 19 400,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 44 107,50 грн. - заборгованість за відсотками, 2 000,00 грн. заборгованість за комісією.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статей 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормою частини 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи наведені положення закону та встановлені судом обставини справи, зважаючи на те, що відповідачка отримала кредитні кошти, однак взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 4589175 від 12.06.2021 у розмірі 65507,50 грн.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до частини 1, 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн., що підтверджується квитанцією № 7590 від 19.03.2024. Оскільки за наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, то з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатом розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (частини 4, 5 статті 137 ЦПК України).

Частиною 6 статті 137 ЦПК України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витратна оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis § 268 рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу стороною позивача надано суду: Договір про надання правової допомоги № 42649746 від 11.12.2023, укладений з АБ «Анастасії Міньковської» та ТОВ «Діджи Фінанс»; Додаткову угоду 003587812024 від 09.02.2024 до Договору про надання правової допомоги № 42649746 від 11.12.2023; Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних АБ «Анастасії Міньковської» необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості від 20.02.2024; Акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 20.02.2024; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 11306/10.

Надаючи оцінку наданим стороною позивача доказам на підтвердження понесених витрат на правову допомогу та запереченням сторони відповідача щодо неспівмірності заявленого до стягнення розміру витрат на правову допомогу із складністю справи, суд враховує позицію Великої Палати ВС висловлену у справі № 904/4507/18, де зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Водночас, у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В даному випадку, враховуючи характер спірних правовідносин, складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт, суд приходить до висновку, що стягнення з відповідачки витрат на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн. не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом роботи, тому, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача витрати правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про електрону комерцію», ст.ст. 3, 6, 15, 16, 509, 512, 514, 526, 546, 549-551, 610, 611, 616, 624, 627, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ) заборгованість за Договором про споживчий кредит № 4589175 від 12.06.2021 у розмірі 65 507,50 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн., а всього 71929,90 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: Г. В. Булгакова