Рішення № 127255548, 06.05.2025, Вишгородський районний суд Київської області

"06" травня 2025 р. Справа № 756/115/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючогосудді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Пчолкіну М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

встановив:

позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що внаслідок ДТП, що сталося з вини відповідача, автомобілю ОСОБА_2 , завдано шкоду, яку відшкодовано позивачем згідно договору добровільного страхування. Тому, посилаючись на недостатність страхової виплати отриманої від МТСБУ (чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ОСЦПВ) на транспортний засіб Peugeot НОМЕР_1 станом на 27 травня 2022 року відповідач не мав), порушує питання про стягнення з ОСОБА_1 невідшкодованої суми збитків в розмірі 10851 грн. 65 коп. та судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Свої вимоги мотивував тим, що в порядку ст.ст. 993, 1194 ЦК України, має право зворотної вимоги до відповідача, який спричинив ДТП та є відповідальним за завдані збитки, коли розмір страхової виплати отриманої від МТСБУ є недостатнім.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач, будучи неодноразово повідомленим про розгляд справи, до суду повторно не прибув.

Відтак, оскільки суд позбавлений можливості в черговий раз відкласти розгляд справи на підставі ст. 223 ЦПК України, в межах строку встановленого ст. 210 ЦПК України, дану справу слід розглянути на підставі наявних доказів в заочному порядку.

За змістом ст. 223 ЦПК України, повторна неявка учасника справи незалежно від причин неявки, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Встановлено, що 27 травня 2022 року о 10 год. 08 хв. по вул. Олени Теліги, 27 в м. Києві, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Пежо д.н.з. НОМЕР_1 , при перестроюванні не надав дорогу автомобілю Ніссан д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися, внаслідок чого здійснив з вказаним автомобілем зіткнення, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 липня 2022 року у справі 761/10153/22, яка набрала законної сили, відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП за викладених вище обставин.

Як вбачається із матеріалів справи власником транспортного засобу Ніссан д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_2

09 лютого 2022 року між АТ «СК «Країна» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспортну №RZ-208083290, предметом якого є страхування транспортного засобу Ніссан д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_2 .

Відповідач на момент вчинення ДТП чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ОСЦПВ) на транспортний засіб Peugeot НОМЕР_1 станом на 27 травня 2022 року не мав та свою цивільно-правову відповідальність згідно вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на момент виникнення страхового випадку не застрахував.

Відповідно до рахунку ФОП ОСОБА_3 №Сч-У-207 від 02 липня 2022 року та страхового акту АТ «СК «Країна» №30/68694/2.1.5.1 від 23 серпня 2022 року, вартість ремонту пошкодженого автомобіля становить 71670 грн.

Згідно платіжного доручення №9804 від 23 серпня 2022 року, АТ «СК «Країна» сплатило на рахунок ФОП ОСОБА_3 71370 грн., призначення платежу страхове відшкодування по страховому акту №30/68694/2.1.5.1 від 23 серпня 2022 року.

14 жовтня 2022 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію №68694/ІНС на суму 10851 грн. 65 коп. з вимогою добровільно відшкодувати завдані ним збитки в дорожньо-транспортній пригоді від 27 травня 2022 року.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно спеціального Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який діяв в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність 01 січня 2025 року (далі - Закон).

В зв`язку з цим, при вирішені цієї справи суд застосовує положення Закону, який діяв в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Як передбачено п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування» в Україні здійснюються обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 9 Закону, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

У разі якщо загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п`ятикратну страхову суму, відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується.

Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як передбачено ст. 28 Закону, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст. 29 Закону).

Відповідно до п. 39.1 ст. 39 Закону, моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.

Статут МТСБУ затверджується зборами засновників (членів) МТСБУ, погоджується з Уповноваженим органом та реєструється відповідно до вимог законодавства.

МТСБУ не може виступати засновником чи співзасновником юридичних осіб, що займаються підприємницькою діяльністю та/або мають на меті одержання прибутку.

Згідно п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Закону, основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

Як вбачається із п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону, МТСБУ за рахунок коштів Фонду захисту потерпілих здійснює відшкодування шкоди, заподіяної транспортним засобом, власник якого не застрахував свою відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування у повному обсязі, до яких відносяться витрати, які особа мусить зробити для відновлення пошкодженого майна.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право на зворотну вимогу (регрес) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено,що внаслідокдорожньо-транспортноїпригоди,яка сталася27травня 2022року заучасті транспортногозасобу Peugeot НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого на момент ДТП застрахована не була, пошкоджено застрахований автомобіль Ніссан д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 .

Разом з тим, матеріали справи не містять і позивачем не надано належні, допустимі і достатні докази здійснення МТСБУ будь-якого відшкодування на користь позивача.

Зокрема, позивачем не надано: копії рішення МТСБУ про виплату; платіжне доручення або інший документ, що підтверджує перерахування грошових коштів, тощо.

Сума відшкодування МТСБУ, яка нарахована і виплачена на користь позивача згідно п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону в матеріалах справи не визначена і є недоведеною.

Обставини нарахування суми відшкодування, яке не охоплюється виплатою МТСБУ, і підлягає покладанню на відповідача по справі, є необґрунтованими.

Одна лише копія претензії позивача направлена на адресу відповідача, №68694/ІНС від 14 жовтня 2022 року із зазначенням в ній суми в розмірі 10851 грн. 65 коп., про те, що саме на неї перейшло право вимоги до страхувальника, без наявності в справі будь-яких доказів здійснення виплат від МТСБУ, не є належним, допустимим та достатнім доказом при вирішенні цієї справи для задоволення позову АТ «СК «Країна».

Отже, з урахуванням вищевикладеного та за відсутності належних, допустимих та достатніх доказів перерахування МТСБУ суми страхового відшкодування АТ «СК «Країна», позов є необґрунтованим та недоведеним, в задоволенні якого слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268, 279, 280 ЦПК України,

вирішив:

в задоволенні позову відмовити.

Повне судове рішення складено 12 травня 2025 року.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня складання повного тексту.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного тексту.

Позивач: Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», ЄДРПОУ 20842474, знаходиться за адресою: м. Київ, вул.Електриків, 29А.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя