Рішення № 127254660, 12.05.2025, Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/382/25

Провадження №2/155/312/25

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2025 року місто Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Яремчук С.М.,

за участю секретаря судового засідання Задурської К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду міста Горохів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог

Позивач ТОВ «Макс Кредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_2 09 листопада 2024 року укладено договір кредитної лінії №00-10057715, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 6900 гривень 00 копійок строком на 360 днів. ТОВ «Макс Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надано позичальнику кредит у розмірі 6900,00 гривень строком на 360 днів. ОСОБА_1 отримала вказані кредитні кошти. Проте, остання свого обов`язку з повернення кредиту належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на дату позовної заяви утворилась заборгованість в розмірі 17048 гривень 52 копійки, що складається із основної заборгованості в сумі 6900 гривень 00 копійок, заборгованості за комісією в сумі 1380,00 гривень, заборгованості за процентами в сумі 5318,52 гривень та заборгованості за штрафами в сумі 3450,00 гривень. Враховуючи вищенаведене, просить позов задовольнити, стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором, а також судові витрати, зокрема, 2422,40 гривні сплаченого судового збору та 8000,00 гривень витрат на правову допомогу.

Стислий виклад заперечень відповідача

18 січня 2025 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 адвокатки Зачепіло З.Я. надійшов відзив на позовну заяву в якому остання заперечила щодо позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими та не доведеними. Зазначила, що стороною позивача не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки та інше), а тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку та довідці є правильними. Також вказала, що договір кредитної лінії, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Макс Кредит» є таким, що порушує права відповідачки як споживача та підлягає визнанню недійсним в частині нарахування процентів за користування кредитом за договором кредитної лінії від 09 листопада 2024 року. Також зазначила, що враховуючи те, що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги МФО, які за законом повинні надаватись безоплатно, положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за надання кредиту в розмірі 1380,00 гривень задоволенню не підлягають.

Відповідь на відзив позивача

19 березня 2025 року на адресу суду від представник позивача ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив в якому зазначила, що відповідач не заперечує, що укладав кредитний договір та отримував за ним кошти. Також вказала, що позивач не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснювала господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, тому не має права відкривати рахунки своїм позичальникам. Саме тому кошти відповідачу було перераховано через платіжну систему на підставі договору про переказ коштів. Також представник позивача зазначила, що відповідач не здійснила жодної оплати за кредитним договором. Якщо остання вважає розрахунок не вірним, вона має право надати суду свій розрахунок та докази оплати кредитного договору, чого не зробила. Представник позивача вказала, що штраф нарахований у розмірі половини тіла кредиту, як вимагає Закон України «Про споживче кредитування» та умови укладеного кредитного договору. Також вказала, що відповідач посилається на норми ЦК України, проте не зрозуміло, на якій саме правовій підставі остання вважає, що пункти договору про нарахування відсотків є недійсними. Крім того, посилається на практику, яка стосується банків, а позивач не є банківською установою. З огляду на наведене представник позивача просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Рух справи в суді

Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 10 березня 2025 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 10 березня 2025 року витребувано від Акціонерного товарситва «ТАСКОМБАНК» письмові докази.

Протокольною ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 30 квітня 2025 року судовий розгляд справи відкладено на 12 травня 2025 року.

Позиція учасників судового розгляду

Представник позивача Тисячник Р.Р. в судовому засіданні 30 квітня 2025 року позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити. В судове засідання 12 травня 2025 року не з`явилася, хоча повідомлялася про день, час та місце розгляду справи. Будь-яких заяв чи клопотань не подавала.

Представник відповідача Зачепіло З.Я. в судове засідання не з`явилася, 18 січня 2025 року подала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 09 листопада 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №00-10057715, відповідно до умов якого остання отримала кредит на споживчі потреби у розмірі 6900,00 гривень, на строк 360 календарних днів до 04 листопада 2025 року, зі сплатою фіксованої відсоткової ставки за користування кредитом. Повернення кредиту повинно було здійснюватися шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі та в порядку, визначеному договором, у відповідності до графіку платежів.

Кредитодавець свої зобов`язання за Договором виконав, про що свідчить інформаційна довідка від з ТОВ «Платежі Онлайн» №556/02 від 11 лютого 2025 року, а також лист АТ «ТАСКОМБАНК» №1733/47.7.-БТ від 31 березня 2025 року згідно з яким 09 листопада 2024 року о 15:19:49 на рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) № НОМЕР_2 в гривнях, операції по якому можуть здійснюватись за допомогою платіжної картки НОМЕР_3 , було зараховано 6900,00 гривень.

Відповідно до пункту 1.5.1. Договору стандартна процентна ставка складає 0,94% (нуль цілих 94 сотих) від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах Строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору.

Згідно з п. 1.6. Договору Кредитодавець одноразово в момент видачі Кредиту нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 20,00% від Суми кредиту, що складає: 1380,00 (одна тисяча триста вісiмдесят гривень нуль копійок) гривень, яку Позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5 цього Договору.

Згідно з п. 1.7.1. Договору денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні Стандартної процентної ставки з урахуванням Комісії (у разі її наявності) дорівнює 1% (один цілих) та розраховується в процентах з використанням такої формули: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100% = (24729,60/6900.00)/360 ? 100%, де ДПС денна процентна ставка; ЗВСК загальні витрати за кредитом; ЗРК загальний розмір кредиту; t строк кредитування у днях.

Згідно п. 1.10. усі істотні умови Договору, порядок їх застосування, погоджені Сторонами під час укладення Договору.

Згідно з п. 3.4., 3.5. Договору проценти за користування Кредитом нараховуються на залишок неповерненої Суми кредиту за кожен день користування кредитом та оплачуються згідно умов пункту 1.4 цього Договору. Позичальник зобов`язаний здійснити оплату нарахованої Комісії в останній день Строку кредитування, яка є датою остаточного повернення Кредиту, а саме: «04» листопада 2025 року.

Відповідно до п. 4.2.6. Договору у разі прострочення Позичальником сплати процентів за користування Кредитом на строк понад один календарний місяць, Кредитодавець, відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» має право вимагати від Позичальника повернення Кредиту в повному обсязі, сплати процентів за весь строк фактичного користування Кредитом, а також у повному розмірі Комісії. Вимога надсилається у вигляді електронного листа на електронну адресу Позичальника, зазначену в Договорі (або окремо надану Позичальником Кредитодавцю) із направленням повідомлення про таке направлення на додаткові контактні дані Позичальника, вказані в цьому Договорі (або окремо повідомлені ним), в тому числі з використанням месенджерів (Viber, Telegram, тощо). Після отримання вимоги про повернення Кредиту, як зазначено у абзаці вище, Позичальник повинен здійснити повне дострокове повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісії за надання кредиту протягом 30 календарних днів, з дня отримання від Кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду Позичальник усуне порушення умов цього Договору, така вимога Товариства втрачає чинність, а платежі за Договором нараховуються та сплачуються згідно умов цього Договору. При цьому, в даному випадку вважається, що Позичальник усунув порушення умов Договору, якщо на 31-й день, з дня отримання від Товариства вищезазначеної вимоги, у Позичальника буде відсутня будь-яка прострочена заборгованість за Договором, в тому числі заборгованість, що зумовила направлення Позичальнику вимоги та/або заборгованість, що виникла після направлення такої вимоги. В іншому разі, вимога залишається дійсною, а Позичальник зобов`язаний не пізніше 30-го дня, з дня одержання вимоги, повернути в повному обсязі кредит, комісію за надання кредиту, проценти та інші платежі передбачені цим Договором. У такому випадку, з 31-го дня, з дня отримання від Товариства вимоги нарахування процентів за користування кредитом припиняється, а усі нараховані проценти, комісія за надання кредиту, та Сума Кредиту визнаються простроченими.

Згідно з п. 4.3.1 Договору позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти в порядку та в строки визначені договором.

Пунктом 5.1 договору сума кредиту одержана позичальником за договором повертається ним в повному обсязі у валюті кредиту не пізніше дня повернення кредиту (включно) зазначеного в графіку платежів, на поточний рахунок кредитодавця шляхом ініціювання переказу коштів з платіжної картки позичальника через POS-термінал в особистому кабінеті.

Відповідно до п. 2.2. Договору цей Договір укладається Сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з детальним розрахунком заборгованості за кредитним договором №00.10057715 від 09 листопада 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за даним кредитним договором складає 17048,52 гривень, яка складається з: 6900,00 гривень заборгованість за тілом кредиту, 1380,00 гривень заборгованість за комісією, 5318,52 гривень заборгованість за відсотками, 34580,00 гривень заборгованість за штрафами. Проценти по кредиту нараховані за період з 09 листопада 2024 року по 02 лютого 2025 року, тобто в межах строку кредитування (а. с. 10).

Згідно з вимогою №00-10057715/1 від 06 січня 2025 року ТОВ «Макс Кредит» пропонувало ОСОБА_1 сплатити заборгованість в добровільному порядку. Зокрема, в даній вимозі зазначено, що станом на 06 січня 2025 року сума для повного погашення за договором кредитної лінії №00-10057715 від 09 листопада 2024 року, складає: сума кредиту 6900,00 гривень, проценти за користування кредитом 3567,30 гривень; комісія за надання кредиту (у разі наявності) 1380,00 гривень; неустойка (штраф) (у разі нарахування) 2760,00 гривень. Відповідно до умов Договору та згідно ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», Товариство вимагало достроково повернути в повному обсязі споживчий кредит, зокрема, суму (тіло) кредиту, проценти за строк фактичного користування кредитом, комісію за надання кредиту (у разі наявності) та сплатити неустойку (штраф), протягом 30 календарних днів. Вказана вимога надіслана на електронну адресу відповідачки відповідно до вимог п. 4.2.6. Договору 06 січня 2025 року.

За матеріалами справи відповідач будь-яких платежів на повернення кредиту чи сплати відсотків не здійснювала, вимогу позивача про дострокове повернення кредиту не виконала.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Предметом даного позову є стягнення заборгованості за договором позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Правилами ч. 1 ст. 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Коли позикодавцем є юридична особа договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми позики (стаття 1047 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

В силу ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно з ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК).

У постанові від 07 квітня 2021 року у справі №623/2936/19 Верховний Суд дійшов висновку, що використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором при укладенні договору відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Укладений 09 листопада 2024 року ОСОБА_1 договір кредитної лінії №00-10057715 із ТОВ «Макс Кредит» за формою відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України визначає.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що матеріалами справи доведено факт укладення 09 листопада 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 кредитного договору №00-10057715 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором на умовах платності й строковості.

У справі також встановлено, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Наведені приписи дають підстави зробити висновок, що законом встановлено обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, який позивачем дотриманий. Окрім цього, п. 4.2.6 Договору кредитної лінії передбачено право позивача на дострокове повернення кредиту.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача спростувати розмір існуючої заборгованості.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, вказане свідчить про порушення прав позивача, яке підлягає захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

Станом на час розгляду справи відповідач не спростувала заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом позики, не надала доказів сплати нею зазначеної суми.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт існування у ОСОБА_1 перед позивачем заборгованості за тілом кредиту за вищевказаним кредитним договором в розмірі 6900,00 гривень, яка нею добровільно не сплачується, тому в цій частині позов необхідно задовольнити.

Окрім тіла позики позивач просить стягнути проценти за користування коштами за процентною ставкою 0,94% в день, як передбачено договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Вказана норма була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року.

Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Отже, умови укладеного договору кредитної лінії №00-10057715 від 09 листопада 2024 року щодо нарахування процентів за користування кредитом за ставкою 0,94% в день відповідають чинному законодавству. Вказані проценти нараховані в межах строку кредитування, який закінчився 04 лютого 2025 року, тобто, на тридцятий день після скерування відповідачу вимоги про дострокове погашення заборгованості за Договором кредитної лінії №00-10057715 від 09 листопада 2024 року. Відтак, вимога позивача про стягнення відсотків за користування кредитом в розмірі 5318,52 гривень підлягає задоволенню.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 сформовано висновок, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050ЦК України (п. 91 постанови).

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (пункт 6.19).

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 викладена правова позиція, у відповідності до якої, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України, як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні, проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 18 вересня 2020 року у справі №916/4693/15 зазначила, що пред`явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини другої статті 1050 ЦК України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. При цьому в разі пред`явлення до позичальника вимоги в порядку частини другої статті 1050 ЦК України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом припиняється. Кредитор втрачає право нараховувати проценти після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту.

Також підлягають до задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії, пов`язаної з наданням кредиту в розмірі 1380,00 гривень, оскільки її сплата передбачена п. 1.6. договору кредитної лінії №00-10057715 від 09 листопада 2024 року та положеннями Закону України «Про споживче кредитування».

Разом з тим, суд не бере до уваги посилання представника позивача щодо законності нарахування відповідачці штрафних санкцій з огляду на наступне.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення спірного договору позику, так і на час розгляду цієї справи.

Обґрунтовуючи право на стягнення штрафів представник позивача в позові посилалася на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, внесено зміни до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та виключено пункт 6-1, що передбачав звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит, а саме: від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором у разі такого прострочення у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк з дня його припинення або скасування.

Відповідно до ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи викладене та те, що пеня за договором позики нарахована під час дії воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки відповідачка прострочила виконання грошового зобов`язання за договором позики у період дії на території України воєнного стану, штраф їй не може бути нарахований у будь-якому випадку. Відтак, ОСОБА_1 звільняється від обов`язку сплати штрафу на користь ТОВ «Макс Кредит», у зв`язку з чим в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, загальна сума заборгованості за кредитним договором кредитної лінії №00-10057715 від 09 листопада 2024 року, яка підлягає стягненню з відповідачки складає 13598,52 гривень (6900,00 тіло кредиту, 5318,52 проценти, 1380,00 комісія).

Відповідно до норм ЦПК України, саме на сторону лягає обов`язок довести ті обставини на які вона посилається. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Згідно з положеннями ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Стороною відповідача не надано суду контррозрахунок суми заборгованості, який би суд міг належним чином оцінити чи інший доказ, наприклад, висновок експертизи про невірність наданого розрахунку.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Макс Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню частково.

Щодо судових витрат

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15 (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження витрат на правову допомогу стороною позивача надано Договір про надання юридичної (правничої) допомоги, укладений 01 листопада 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та адвокатом Тисячник Р.Р., попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на юридичну (правничу) допомогу від 25 лютого 2025 року, акт приймання-передачі виконаних робіт від 25 лютого 2025 року, квитанцію №25/02 від 25 лютого 2025 року. Вартість правничої допомоги, згідно з наданими письмовими доказами становить 8000,00 гривень.

Стороною відповідача щодо неспівмірності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не заявлено.

Разом з тим, суд дійшов висновку про те, що заявлений розмір на професійну правничу допомогу не може вважатись обґрунтованим. А навпаки, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Виходячи зі змісту ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України розгляд даної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження, як малозначної справи, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ці обставини свідчать про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є явно неспівмірним із складністю справи, витраченим адвокатом часом, обсягом наданих послуг та значенням справи для позивача.

Враховуючи те, що правова допомога позивачу все ж таки надавалась, а рішення суду ухвалено на користь позивача, на думку суду, розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до суми 5000,00 гривень, яка є співмірною по відношенню до обставин, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України та яка відповідатиме характеру і обсягу узгодженими між сторонами і фактично наданими адвокатом послугами.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги суд задовольнив на 79,76% (13598,52 х 100 / 17048,52), тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1932,11 гривні (2422,40 х 79,76/100).

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 15, 16, 205, 207, 526, 598, 599, 610, 611, 626, 628, 638-639, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» (місто Київ, вулиця Малевича Казимира, будинок №86, корпус «Е», код ЄДРПОУ 42806643) заборгованість за договором кредитної лінії №00-10057715 від 09 листопада 2024 року в розмірі 13598 (тринадцять тисяч п`ятсот дев`яносто вісім) гривень 52 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» (місто Київ, вулиця Малевича Казимира, будинок №86, корпус «Е», код ЄДРПОУ 42806643) сплачений судовий збір в розмірі 1932 (одна тисяча дев`ятсот тридцять два) гривні 11 копійок, а також витрати на правову допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторонами у справі є:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит», адреса: місто Київ, вулиця Малевича Казимира, будинок №86, корпус «Е», код ЄДРПОУ 42806643;

відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області Яремчук С.М.