Ухвала суду № 127251988, 09.05.2025, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6303/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 травня 2025 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В. розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Бориславського відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, із скаргою на дії державного виконавця Бориславського відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення коштів.

Зі змісту скарги вбачається, що 25 квітня 2025 року через мобільний застосунок Укрексімбанку заявнику стало відомо про примусове стягнення коштів з його рахунку на користь ТзОВ «Львівенергозбут». Зазначене товариство невідоме заявнику, жодних договірних чи інших цивільноправових відносин з ним він ніколи не мав, судових процесів між заявником та зазначеним товариством не відбувалося, боргів перед ним не існує.

Також у скарзі вказано на те, що 28 січня 2025 року ухвалою Ужгородського районного суду у справі № 308/18516/24 було скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження № 76462071 та постанову про арешт коштів боржника від 05.11.2024 року, що прямо свідчить про відсутність законних підстав для подальших дій виконавця щодо стягнення коштів із заявника.

Заявник зазначає, що 16 квітня 2025 року державним виконавцем Андрієм Волянським було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Звертає увагу суду, що у всіх виконавчих документах зазначена інша адреса, яка не є місцем проживання та реєстрації заявника, та що ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , у той час як у документах вказано буд. 10. Через це він не отримував жодної кореспонденції, що є прямим порушенням його права на інформацію про виконавче провадження та можливість захисту своїх прав. Крім того, виконавчий лист у справі № 308/9366/24 від 27 червня 2024 року передбачає стягнення з заявника 605,60 грн. судового збору на користь держави, а не ТзОВ «Львівенергозбут». У виконавчому листі також зазначено, що строк пред`явлення його до виконання становить три місяці, які давно минули на момент відкриття провадження.

При цьому у скарзі вказано на те, що водночас з нього було фактично стягнуто 1050,36 грн., що на 73,5% більше ніж сума, визначена судом. Згідно із Законом України «Про виконавче провадження», розмір виконавчого збору становить 10% від суми стягнення, а не 73,5%, як це сталося у моєму випадку. Це свідчить про грубе порушення вимог закону під час проведення виконавчих дій.

Про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та арешту коштів Бориславському відділу державної виконавчої служби було відомо, оскільки, окрім офіційного направлення відповідних документів судом, ОСОБА_1 , особисто звертався із заявами про виконання ухвали та надсилав копії судової постанови на офіційні електронні адреси Бориславського ВДВС та Львівського обласного управління ДВС 26 та 28 березня 2025 року підписані за допомогою ЕЦП. За потреби можу надати суду копії заголовків електронних листів як підтвердження факту направлення вищевказаних повідомлень.

Заявник зазначає, що з дня коли він дізнався про примусове стягнення минуло 6 днів проте якщо суд прийде до висновку що термін пропущено прошу поновити строк у зв`язку із тим що зараз в Україні військовий стан, також тому що ОСОБА_1 жодні офіційні повідомлення чи листи від ДВС на його адресу не надходили та мйого не було повідомлено.

Заявник просить справу розглядати без його участі, повністю довіряючи суду об`єктивний та неупереджений розгляд.

З огляду на вищевикладене ОСОБА_1 , вважає дії державного виконавця незаконними, такими, що порушують його права, суперечать ухвалі суду про скасування виконавчого провадження, та є підставою для повернення неправомірно стягнутих коштів, та просить суд: стягнути з БОРИСЛАВСЬКИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У ДРОГОБИЦЬКОМУ РАЙОНІ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЗАХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ ЄДРПОУ 34857012 кошти в сумі 1050,36грн. на користь ОСОБА_1 ІПН3034505652.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, дослідивши наявні матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1ст. 447 ЦПК Українисудовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Частиною 1ст. 447-1 ЦПК Українипередбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права.

Скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч.1 ст.488 ЦПК України).

Тобто, зазначеними положеннямиЦПК Українипередбачена можливість оскарження дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у цивільній справі.

Відповідно до ч. 1ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження»рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

У свою чергу, відповідно до ч. 2ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження»рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідноп. 1 ч. 1ст. 19 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч.1ст. 4 КАС України).

Відповідно до ч. 1ст. 287 КАС Україниучасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

Зі змісту скарги вбачається, що ОСОБА_1 просить суд: стягнути з БОРИСЛАВСЬКИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У ДРОГОБИЦЬКОМУ РАЙОНІ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЗАХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ ЄДРПОУ 34857012 кошти в сумі 1050,36 грн. на користь ОСОБА_1 НОМЕР_1 . Вказану вимогу він обґрунтовує тим, що з нього було фактично стягнуто 1050,36 грн, що на 73,5% більше ніж сума, визначена судом. Згідно із Законом України «Про виконавче провадження», розмір виконавчого збору становить 10% від суми стягнення, а не 73,5%, як це сталося у його випадку. Вказане на його думку, свідчить про грубе порушення вимог закону під час проведення виконавчих дій. Також вказує на помилковість у документах щодо його точної адреси проживання.

При цьому, зі змісту поданої скарги та долучених до такої документів вбачається, що виконавче провадження відкрито на виконання постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, від 27 червня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Згідно з ч.2 ст.74 вказаного Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої службищодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Тобто, вбачається, що юрисдикція спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби залежить від типу виконавчого документа, на підставі якого було відкрите виконавче провадження, а також суб`єктів їх видання.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинених під час виконання судового рішення, ухваленого у цивільній справі, визначений у розділі VII ЦПК України (статті 447-453).

Отже, оскільки ОСОБА_1 оскаржує дії державного виконавця у зв`язку з примусовим виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, а не за наслідками розгляду цивільної справи, то суд приходить до висновку про неможливість розгляду цієї скарги Ужгородським міськрайонним судом.

У той же час, особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України, норми цієї статті є спеціальними при розгляді справ щодо оскарження рішень державного виконавця в адміністративних справах.

Отже, рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішення іншого органу (посадової особи) можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Подібні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 14 березня 2018 року в справі № 213/2012/16, від 06 лютого 2019 року в справі № 678/1/16-ц, від 02 жовтня 2019 року в справі № 346/79/17.

З наведеного вбачається, що розгляд справи Ужгородським міськрайонний судом Закарпатської області, як судом загальної юрисдикції, з порушенням правил предметної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (ч. 1 ст. 6 Конвенції) та безумовною підставою для скасування ухваленого у справі рішення.

Крім цього, вимога ОСОБА_1 про стягнення з Бориславського відділу Державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції коштів в сумі 1050,36 грн. не підлягає розгляду в порядку ст. 447 ЦПК України в межах розгляд скарги на дії державного виконавця.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі), визначає Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженийнаказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787(далі по тексту - Порядок № 787).

Пунктом 3 р.І Порядку № 787, визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Казначейства з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Згідно з пунктом 5 р.І Порядку № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно здодатком 1до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.

Тож, з наведеного слідує, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів здійснюється за поданням (висновком,повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, яке платником подається до органу Казначейства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Тому у відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Бориславського відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, слід відмовити та роз`яснити, що скаржник може звернутись до відповідного адміністративного суду за правилами адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19, п. 1 ч. 1 ст. 186, ст.ст. 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

У відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 надії державноговиконавця Бориславськоговідділу державноївиконавчої службиу Дрогобицькомурайоні Львівськоїобласті Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїпро стягненнякоштів - відмовити.

Матеріали заяви з додатками до неї повернути ОСОБА_1 .

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В.Фазикош