Рішення № 127251725, 12.05.2025, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/284/25

Провадження № 2-а/302/4/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.05.2025 року с-ще Міжгір`я

Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В,, розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Головного управлінняНаціональної поліціїв Закарпатськійобласті (ЄДРПОУ 40108913, адреса місцезнаходження: м.Ужгород, вул. Ференца Ракоці, буд.13 Закарпатської області), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В :

25.02.2025 року позивач ОСОБА_1 звернувсядо Міжгірського районного суду Закарпатської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та у пред`явленому позові ОСОБА_1 просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 04108477 від 19.02.2025 року, винесену поліцейським ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу та просить закрити провадження у справі, а також стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у виді судового збору у розмірі 605,60 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначає, що 19.02.2025 року поліцейським СРПП ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області відносно нього була винесена постанова серії ЕНА № 04108477 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на нього було накладено адміністративне стягнення за ч.5 ст.121 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 510 грн. Та вказує, що дану постанову йому вручено на місці не було.

Позивач зазначає, що 19.02.2025 року близько о 16 годині він їхав по вул.Коцюбинського в с-щі Міжгір`я на своєму транспортному засобі Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_2 , після чого на перехресті його було зупинено поліцейськими ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області. Після маневру поліцейського про вимогу зупинитися, він проїхав перехрестя та зупинився на вул.Шевченка. Причина зупинки йому не була зрозуміла та коли підійшли поліцейські, то сказали, що він нібито не був пристебнутий ременем безпеки. Та позивач вказує, що під час руху транспортного засобу він був пристебнутий, але після зупинки відстібнув пасок безпеки, щоб зручніше було дістати телефон та показати документи за допомогою додатку «Дія», дістати інші необхідні документи.

Поліцейськими не було пред`явлено документів, які б посвідчували їхню особу, також вони не представилися. Коли хотів ознайомитися з відеофіксацією та іншими доказами, йому було відмовлено, оскільки за словами поліцейських вони поспішають на виклик. І після чого сказали, навіть якщо він і був пристебнутий, все одно він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності, оскільки на його транспортному засобі на лобове скло нанесена чорна плівка, яка не відповідає вимогам ДСТУ. Після чого він попросив технічний прилад, щоб дослідити чи відповідає це дійсності, так як на його лобовому склі взагалі немає плівки, однак поліцейські сказали, що не мають спеціального технічного засобу, щоб зробити виміри. Після цього відносно нього було винесено постанову серія ЕНА 04108477 від 19.02.2025 року за статтею 121-5 КУпАП, ознайомитися з якою він міг лише в Дії, на наступний день, оскільки поліцейські не захотіли йому видати документ після винесення на місці, за допомогою спеціального технічного засобу.

Свою вину у вчиненні інкримінованого правопорушення ОСОБА_1 не визнає і вважає вказану постанову про накладення на нього адміністративного стягнення протиправною та такою, що підлягає скасуванню, при цьому наголошує, що 19.02.2025 року о близько 16:30 год він був пристебнутий ременем безпеки. Доказів його правопорушення за ч.5 ст.121 КУпАП у поліцейських не має і не може бути, оскільки він не порушував ПДР у цій частині.

Позивач вважає, що поліцейський розглянув справу і притягнув його до адміністративної відповідальності безпідставно, не врахувавши його заперечення, не роз`яснивши його права та до постанови не було додано жодних доказів винуватості.

Позивач ОСОБА_1 вважає, що в його діях відсутні подія та склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП. На його думку, оскаржувана постанова складена інспектором ВП №2 Хустьського РУП безпідставно, та вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим він змушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 04108477 від 19.02.2025 року, винесену поліцейським ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, а також стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у виді судового збору у розмірі 605,60 грн

Ухвалоюсудувід26.02.2025року відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику (повідомлення) сторін.Витребувано від відповідача матеріали справи про адміністративне правопорушення за оскаржуваною постановою серії ЕНА № 04108477 від 19.02.2025 року відносно ОСОБА_1 (а.с.20-21).

03.03.2025 року через систему «Електронний суд» відповідачем ГУНП у Закарпатській області в особі представника Чубелка О.Ю. подано відзив на позовну заяву, та в якому відповідач зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 відповідач не визнає у повному обсязі, вказуючи на те, що постановою серії ЕНА №4108477 від 19.02.2025 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень. Вказують, що після зупинки транспортного засобу поліцейським було виявлено, що позивач не був пристебнутий паском безпеки. Також позивач не пред`явив сертифікат відповідності нормам тонування, який визначає ступінь світлового пропускання згідно ГОСТУ 5727-88.

Долучений до відзиву відеозапис фіксує вчинення позивачем правопорушення, а зміст вказаних файлів не викликає сумнівів у тому, що саме останніми зафіксовані події, які мали місце 19 лютого 2025 року за участі сторін в справі.

Відповідач зазначає, що формальна відсутність у змісті складеної постанови застереження про технічний засіб, яким здійснено відеозапис, не може слугувати за встановлених в цій справі обставин достатньою підставою для неврахування цього доказу, при тому, що фіксація правопорушення не здійснювалася в автоматичному режимі.

Отже, інспектором ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області лейтенантом поліції Марюнич В.В. було виявлено правопорушення, вчинене позивачем, внаслідок чого складено постанову серії ЕНА № 4108477 від 19.02.2025 року та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП.

Також звертають увагу, що оскаржувана постанова складена відповідачем відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, посилання позивача на порушення ГУНП в Закарпатській області законодавства в даному випадку є безпідставними, необґрунтованими, а позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають. Та у відзиві відповідач просить відмовити у повному обсязі в задоволенні позову ОСОБА_1 (а.с.24-30).

04.03.2025 року через систему «Електронний суд» позивачем ОСОБА_1 подано відповідь на відзив та в якій позивач вказує, що в оскаржуваній постанові не зазначено технічний засіб, яким здійснено відеозапис подій, в порушення вимог ст.283 КУпАП. Крім того, з наданого відповідачем відеозапису не видно, що він не був пристебнутий ременем безпеки під час руху автомобіля. Стосовно тонування лобового скла позивач зазначає, що на місці зупинки автомобіля поліцейськими не було застосовано відповідного пристрою вимірювання світлопропускаємості, не було складено відповідного акту. Проте, на відеозапису видно, що лобове скло не має тонування. Та позивач просить не приймати заперечення відповідача, викладені у відзиві, оскільки не підтверджені належними доказами, а його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (а.с.36-41).

07.03.2025 року ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області на виконання ухвали суду від 26.02.2025 року направлено завірену копію оскаржуваної постанови серії ЕНА № 4108477 від 19.02.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу (а.с.42-43).

Повно та всебічно вивчивши матеріали адміністративної справи № 302/284/25, доводи позивача, якими обґрунтовує заявлені позовні вимоги, а також докази, надані відповідачем в обґрунтування заперечень проти позову та доводи і обґрунтування, наведені відповідачем у відзиві, та враховуючи всі обставини по даній справі, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами цієї справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з наступним підстав.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Зі змісту оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4108477, складеної поліцейським ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Марюнич В.В. вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.02.2025 року о 16-17 годині, рухаючись по вул.Шевченка в с-щі Міжгір`я, керував транспортним засобом Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_2 , з обладнаним засобами пасивної безпеки, був не пристебнутий ременем безпеки, а також було нанесена плівка чорного кольору на лобове скло, що не відповідає вимогам ДСТУ, чим порушив п.2.3.в. ПДР порушення правил користування ременями безпеки, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 121 КУпАП (а.с.43).

Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510,00 грн., копія цієї оскаржуваної постанови є в матеріалах справи (а.с.43).

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлений Правилами дорожнього руху.

Згідно п.1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно п.2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Одночасно з цим, пунктом 2 ч.1 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав). Інших підстав для перевірки документів на право керування транспортним засобом, у посадової особи відповідача, в спірних правовідносинах не було.

Відповідно до вимог п.2.3 в) ПДР України (зі змінами від 11.11.2020 року) передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними та не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Згідно ч.5 ст.121 КУпАП, порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Статтею 40 Закону «Про Національну поліцію» предбачено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:

1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;

2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;

3) безпілотні літальні апарати та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;

4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння;

5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, визначені п.п.1,2 цієї частини. Зокрема, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

В п.1 ч.1 ст.35 Закону України «Про поліцію» визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху. В ч.2 зазначеної статті наголошується, що поліцейський зобов`язаний проінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

В ході судового розгляду цієї справи судом відтворено долучені до відзиву відповідачем відеозаписи в форматі mp4, та з яких вбачається, що працівник поліції стоїть біля припаркованого на узбіччі автомобіля марки «Volkswagen Golf» темного кольору, д.н.з НОМЕР_2 , в салоні якого знаходиться водій ОСОБА_1 . На прохання працівника поліції водій пред`являє посвідчення водія у додатку «Дія» та в подальшому поліцейський просить водія надати сертифікат про дозвіл на тонування лобового скла у відповідності до норм Держстандарту, на що водій ОСОБА_1 вказує, що такого сертифікату немає, оскільки на лобовому склі його автомобіля тонування відсутнє та просить поліцейського за допомогою приладу провірити світлопропускання скла автомобіля, на що працівник поліції повідомив, що такого приладу для заміру у них немає, однак він самостійно визначив, що тонування не відповідає нормі. Також на пропозицію водія надати відеодокази на підтвердження керування ним автомобілем з не пристебнутим пастком безпеки, поліцейський пояснив, що відеозапис з нагрудної камери ведеться безперервно, а тому наразі надати такий доказ він не взмозі. В подальшому працівником поліції відносно водія ОСОБА_1 виноситься постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП, та від отримання її копії водій відмовляється, вказуючи, що має намір оскаржити цю постанову в судовому порядку.

Разом з тим, доданий до відзиву відеозапис подій за участю водія ОСОБА_1 не містить інформації, що позивач, керуючи о 16-17 год. 19.02.2025 року по вул..Шевченка в с-щі Міжгір`я транспортним засобом марки Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_2 , під час руху автомобіля не був пристебнутий ременем безпеки.

За таких обставин, вказаний диск із відеозаписом не може розцінюватися як доказ вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, оскільки не містить обставин, що мають значення для вирішення справи.

Крім того,в оскаржуванійпостанові поліцейськимчітко незазначено пунктиПравил дорожньогоруху,які,на йогодумку,були порушеніводієм ОСОБА_1 під часкерування транспортнимзасобом маркиVolkswagenGolfд.н.з. НОМЕР_2 о 16-17год.19.02.2025року,оскільки воскаржувані постановіінспектор поліціїінкримінує БонкалоВ.Я.порушення вимогп.2.3в)ПДР України(порушенняправил користування засобами пасивної безпеки (ременем безпеки)), проте у цій же постанові йдеться і про інше порушення, зокрема: нанесення плівки чорного кольору на лобове скло, що не відповідає вимогам ДСТУ та щодо якого постанова не містить відповідних посилань на чіткі норми ДСТУ та пункти ПДР.

Згідно вимогп.31.1 Правил дорожнього рухуУкраїни технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

У відповідності доп.31.3 «а» ПДРУкраїни забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.

Згідно зіст.23 Закону України від 05.06.2014 року № 1315-VII "Про стандартизацію"національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах (ч.1 ст.23). Національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов`язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами (ч. 2 ст.23).

Згідно вимог ДСТУ 3649:2010, Національний стандарт України, колісні транспортні засоби, вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» поширюються на колісні транспортні засоби категорій M, MG, N, NG, O, призначені для перевезення вантажів та (або) пасажирів, а також на КТЗ, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для виконання спеціальних робочих функцій, або призначені для перевезення пасажирів чи вантажів певних категорій, на дорогах загального користування.

Пунктом 1 розділу «Вимоги до інших елементів конструкції» визначено, що на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.

Однак, необхідно зауважити, що зазначений стандарт застосовують виключно при технічному огляді колісного транспортного засобу для здійснення контролю технічного стану КТЗ на відповідність вимогам ДСТУ 3649 під час проведення державного технічного огляду колісного транспортного засобу.

Нормамист.35 Закону України «Про дорожній рух»передбачено проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Обов`язковий технічний контроль транспортних засобів здійснюють суб`єкти проведення обов`язкового технічного контролю, які мають на правах власності або користування обладнання, що дає змогу перевіряти технічний стан транспортних засобів на відповідність вимогам безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища.

Відповідно до положень цієї статті обов`язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

Перелік технічних несправностей, при яких забороняється експлуатація транспортного засобу наведений у розділі 31Правил дорожнього рухуУкраїни, а саме «Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання».

Таким чином, належних та допустимих доказів вчинення позивачем вказаного у постанові правопорушення (нь), матеріали справи не містять.

Суд наголошує, що сама по собі постанова, яка є предметом спору між сторонами, не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові. Зазначені правові позиції викладені у постановах № 524/5536/17 від 15.11.2018, №338/855/17 від 26.04.2018, № 338/1/17 від 26.04.2018 Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Таким чином, оскільки відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факту порушення позивачем ПДР України, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП.

Суд враховує, що згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В той же час, вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

За таких обставин, суд вважає, що суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління Національної поліції в Закарпатської області діяв не в межах повноважень та у спосіб, визначений законами та Конституцією України.

Сама ж по собі наявність постанови про адміністративне правопорушення не підтверджує факт вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Відсутність в матеріалах справи доказу, який би підтвердив факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірність прийнятої ним постанови (постанова Верховного Суду України від 23.10.2019 року у справі №357/10134/17).

Будь-які належні та допустимі докази, які б спростовували вищенаведені висновки суду, відповідачем суду не надано та не зазначено джерел їх здобуття.

Тобто, відповідач не надав суду будь-яких належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження обставин, викладених у постанові, зокрема, щодо порушення ОСОБА_1 вимог п.2.3 «в» ПДР (керування автомобілем з непристебнутим пастком безпеки) та відповідно не доведено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП. (

Суд також зазначає те, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (тяготіє до кримінального), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Згідно з статтею 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з положеннями ст.70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до приписів ч.1 ст.72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1,4 статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Разом з цим, відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України", суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте, таке доведення може випливати зі співіснувавання достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі "Алене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11 жовтня 2016 по справі №2816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.

Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року по справі «Руїз Торіха проти Іспанії», згідно з установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до вимог ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано вимог щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статті 268 КУпАП, та є підставою скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №4108477.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Проаналізувавши всі наявні у справі докази, суд, враховуючи положення статті 286 КАС України, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №4108477 від 19.02.2025 року та закриття провадження по справі слід задовольнити, оскільки вказану постанову не можна визнати обґрунтованою та такою, що прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч.7 ст.139КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, при подачі позову до суду, ОСОБА_1 сплачено судовий збір в сумі 605,60 грн., що підтверджується квитанцією про сплату №6МRA-3ТS2-59FЕ від 24.02.2025 року, яка є в матеріалах справи (а.с.1). Отже, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст.2,5,9,77,139,241-246,286 КАС України, ст.ст.9, 121, 245, 251, 252, 255, 256, 280, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4108477 від 19.02.2025 року, винесену поліцейським ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Марюнич В.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 гривень, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області за рахунок бюджетних асигнувань відділення поліції № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області (ЄДРПОУ - 40108913, юридична адреса: м.Ужгород, вул.Ференца Ракоці,13) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ,зареєстроване місцепроживання: АДРЕСА_1 ) - судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Міжгірський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справ апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 12 травня 2025 року.

Суддя

Міжгірського районного суду Ю.В. СИДОРЕНКО

Закарпатської області