Рішення № 127248704, 01.05.2025, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/289/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника керівника Херсонської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 04851120, 73025, м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33) в інтересах держави в особі

позивача-1: Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (код ЄДРПОУ 43672853, 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 35)

позивача-2: Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація) (код ЄДРПОУ 00022645, 73000, м. Херсон, Площа Свободи, 1)

до відповідача-1: Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 69)

відповідача-2: Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області (код ЄДРПОУ 44705262, 74351, Херсонська обл., Бериславський р-н, с. Милове, вул. Бериславська, 36)

відповідача-3: Милівської сільської ради (код ЄДРПОУ 04401291, 74351, Херсонська обл., Бериславський р-н, с. Милове, вул. Бериславська, 36)

про скасування наказу, рішення державного реєстратора, державної реєстрації та припинення прав на майно

за участю представників учасників справи:

прокурор: Андрій Кобзар

від позивача-1: не з`явився

від позивача-2: Фелікс Шмиголь

від відповідача-1: Микола Новіков

від відповідача-2: не з`явився

від відповідача-3: не з`явився

Заступник керівника Херсонської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах держави в особі позивача-1 Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, позивача-2 Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація) до відповідача-1 Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, відповідача-2 Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області, відповідача-3 Милівської сільської ради про скасування наказу, рішення державного реєстратора, державної реєстрації та припинення прав на майно.

Ухвалою суду від 03.02.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено прокурору строк на усунення недоліків.

У встановлений господарським судом строк прокурором усунуто недоліки позовної заяви, про що подано відповідні докази.

Ухвалою суду від 14.02.2025 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 12.03.2025.

18.02.2025 відповідачем-1 Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області подано відзив на позовну заяву.

18.02.2025 від позивача-1 Херсонської обласної державної адміністрації надійшли пояснення по суті спору.

26.02.2025 на електронну пошту суду від позивача-1 Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України надійшли пояснення, які ухвалою суду від 27.02.2025 повернуто заявнику.

28.02.2025 до суду від Херсонської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 12.03.2025 закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні 02.04.2025.

25.03.2025 прокурором подано додаткові пояснення щодо розподілу судових витрат у справі.

В судовому засіданні 02.04.2025 оголошено перерву до 23.04.2025.

В судовому засіданні 23.04.2025 оголошено перерву до 01.05.2025.

У судове засідання 01.05.2025 з`явилися прокурор, представники позивача-2 та відповідача-1.

Позивач-1, відповідач-2 та відповідач-3 явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Прокурор підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Представник позивача-2 вимоги прокурора вважає обґрунтованими, підтримує їх та просить задовольнити.

Представник відповідача-1 проти задоволення позову заперечив, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Від Милівської сільської військової адміністрації та Милівської сільської ради Бериславського району відзиви на позовну заяву не надходили.

Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч.2 ст.178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 01.05.2025, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши прокурора та представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, серед іншого, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99, прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови, саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і чи заява є підставою для порушення справи в господарському суді.

Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Як слідує з матеріалів справи, Херсонською обласною прокуратурою за результатами опрацювання стану використання земель природно-заповідного та лісового фонду на території Бериславського району Херсонської області встановлено порушення вимог законодавства, допущені Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області при розпорядженні земельними ділянками державної власності, внаслідок чого з державного природно-заповідного та лісового фонду вибула земельна ділянка для цілей, не пов`язаних із даними видами використання.

Прокурор зауважує, що звернення до суду із даним позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно- значимого питання при розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду та повернення її у розпорядження уповноваженого органу - Херсонської обласної державної адміністрації.

В свою чергу, незаконне вилучення земель державної власності природно- заповідного фонду та земель лісогосподарського призначення, їх можливе подальше надання у користування для ведення сільськогосподарського виробництва суб`єкту господарювання не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні.

Таким чином, правовідносини із використання земель становлять суспільний інтерес, а використання земельних ділянок з порушенням закону такому суспільному інтересу не відповідає.

Вказане, за твердженням прокурора, є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову. Отже, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Частиною першою статті 11 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" визначено, що уповноваженими органами державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Згідно із пунктом 1 Положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2020 № 614, Міндовкілля України є центральним органом виконавчої влади та головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, біологічної і генетичної безпеки.

Основними завданнями Міндовкілля є, зокрема, забезпечення формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, біологічної і генетичної безпеки; реалізація державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, біологічної і генетичної безпеки (п. 3 Положення).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації на території України введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, термін якого продовжено указами Президента України.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Повноваження військових адміністрацій визначені ст. 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Зокрема, згідно ч. ч. 1, 3 вказаної статті, військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України "Про оборону України", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Районні, обласні військові адміністрації здійснюють на відповідній території, поряд із повноваженнями місцевих державних адміністрацій, повноваження із запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 серед інших утворено Херсонську обласну військову адміністрацію та визначено, що у зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

Відповідно до ст. ст. 319, 386 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Враховуючи викладене, Херсонська обласна державна адміністрація має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель природно-заповідного та державного лісового фонду, однак заходів до усунення порушень законодавства дотепер не вжито.

Зокрема, прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" до Херсонської облдержадміністрації скеровано лист, де вказано про конкретні порушення законодавства під час передачі в комунальну власність Милівській сільській раді земельної ділянки та звернуто увагу на необхідність вжиття обласною державною адміністрацією, як розпорядником земель цієї категорії, заходів щодо повернення земельної ділянки.

Водночас, Херсонською обласною військовою адміністрацією повідомлено прокуратуру, що Департамент захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації не погоджував зміну меж, категорії та скасування статусу території НПП "Кам`янська Січ", у тому числі для їх формування як земель сільськогосподарського призначення.

Повідомлення про віднесення ділянок НПП "Кам`янська Січ" до земель сільськогосподарського призначення або про передачу їх у комунальну власність від Держекоінспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) та спеціальної адміністрації Парку до Херсонської обласної державної адміністрації не надходили.

Проте, зі змісту листа обласної військової адміністрації взагалі не вбачається про наміри або вжиття заходів щодо повернення у державну власність земельної ділянки.

Тобто, незважаючи на очевидність порушення інтересів держави, Херсонською обласною військовою адміністрацією (Херсонською обласною державною адміністрацією) будь-яких заходів, у тому числі щодо звернення до суду у розумний строк, вжито не було, що свідчить про нездійснення захисту інтересів держави.

Крім того, Міндовкілля листом від 09.12.2024 №11/11-03/4527-24 поінформувало про те, що Міністерство не погоджувало зміну меж, категорії та скасування статусу, а також не видавало експертні висновки щодо зміни меж, категорії та скасування статусу території НПП "Кам`янська Січ". Проєкти рішень та матеріали щодо вилучення вищевказаної земельної ділянки, передачу її у комунальну власність та віднесення її до земель сільськогосподарського призначення до Міндовкілля не надходили.

Також, враховуючи, що Міндовкілля України є уповноваженим центральним органом виконавчої влади у даних правовідносинах, до нього Херсонською обласною прокуратурою скеровано запит з метою встановлення вжитих заходів задля повернення в державну власність оспорюваної земельної ділянки.

Разом з тим, з відповіді Міндовкілля слідує, що ним не вживалися заходи щодо повернення у державну власність земельної ділянки, оскільки про обставини реєстрації права комунальної власності стало відомо з листа Херсонської обласної прокуратури від 14.11.2024 за № 12-6883 вих-24. При цьому Міндовкілля повідомило обласну прокуратуру про те, що у разі відкриття провадження у відповідній судовій справі, Міндовкілля буде надано обґрунтовану позицію відповідно до норм процесуального законодавства.

Прокурор зауважує, що враховуючи бездіяльність Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонської обласної військової адміністрації), Міндовкілля України щодо повернення земель природно-заповідного фонду, земель лісогосподарського призначення до земель державної власності у прокурора, відповідно до вимог ст. 131- 1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявні підстави для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі зазначених органів державної влади.

У постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, відповідно до якого сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади, та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

На виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Херсонська обласна прокуратура повідомила Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України і Херсонську обласну військову адміністрацію (Херсонську облдержадміністрацію) щодо звернення до Господарського суду Одеської області в їх інтересах із цим позовом.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Отже, оскільки Херсонською обласною державною адміністрацією та Міністерством захисту довкілля та природних ресірсів України, як уповноваженими органами у спірних правовідносинах, протягом розумного строку не вжито ефективних заходів щодо повернення земель природно-заповідного та лісового фонду до земель державної власності, то суд констатує, що у даному випадку прокурор правомірно звернувся з позовом на захист прав та інтересів держави.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, згідно інформації з Державного земельного кадастру, 11.12.2019 державним кадастровим реєстратором внесено відомості до ДЗК про формування та реєстрацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 215,053 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0362.

Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, 23.12.2020 зареєстровано право власності Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області на земельну ділянку площею 215,053 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0362.

Так, державним реєстратором Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Розковерком О.С. 29.12.2020 прийнято рішення номер 55982799 про державну реєстрацію права комунальної власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 215,053 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0362, власник Милівська сільська рада Бериславського району Херсонської області та 23.12.2020 проведено державну реєстрацію права комунальної власності на цю ділянку.

Підстава для реєстрації права власності - наказ ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 30.11.2020 № 19 та акт-приймання передачі від 01.12.2020.

В свою чергу, наказом від 30.11.2020 №19 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" Милівській сільській раді Милівської територіальної громади Бериславського району Херсонської області у комунальну власність передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3943,5241 га згідно із переліком, у якому зазначені кадастрові номери ділянок, місце їх розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельні ділянки, обмеження у їх використанні.

До цього переліку увійшла і ділянка площею 215,053 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0362 (пункт 1).

Акт приймання-передачі земельних ділянок на підставі наказу від 30.11.2020 №19 складено 01.12.2020.

Прокурором встановлено, що з метою збереження генетичного, видового, ландшафтного та екосистемного різноманіття степів прибережжя Дніпра, інших природних комплексів і об`єктів, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення, Указом Президента України від 11.04.2019 №140/2019 "Про створення Національного природного парку "Кам`янська Січ" створено на території Бериславського району Херсонської області Національний природний парк "Кам`янська Січ". До території Національного природного парку "Кам`янська Січ" (далі - Парк) погоджено в установленому порядку включення 12261,14 га земель державної власності, а саме: 6013,241 га земель державної власності, що надаються національному природному парку в постійне користування, у тому числі з вилученням у землекористувачів, згідно з додатком 1, та 6247,899 га земель державної власності, що включаються до його території без вилучення у землекористувачів, згідно з додатком 2.

Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (далі - Міндовкілля України) від 28.08.2020 №70 затверджено Положення про НПП "Кам`янська Січ".

Відповідно до п.п. 1.2, 1.6, 1.7, 1.8, 1.9 розділу 1 Положення, Парк є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково- дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.

Загальна площа Парку становить 12261,14 га земель державної власності, а саме: 6013,241 га земель державної власності, що надаються Парку в постійне користування, у тому числі з вилученням у землекористувачів, та 6247,899 га земель державної власності, що включаються до його території без вилучення у землекористувачів.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються Парку у порядку, встановленому законодавством.

Право Парку на постійне користування земельними ділянками оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Межі земельних ділянок, що перебувають у користуванні Парку, встановлюються в натурі (на місцевості) та закріплюються межовими знаками в порядку, визначеному законодавством. Відомості про межі, цільове призначення, оцінку, угіддя земельних ділянок, що перебувають у користуванні Парку, та про обмеження в їх використанні вносяться до Державного земельного кадастру у встановленому законодавством порядку та обов`язково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій.

До встановлення меж Парку в натурі його межі визначаються відповідно до проєкту створення Парку.

Основними завданнями Парку є: забезпечення охорони його території з усіма об`єктами; збереження цінних природних комплексів та історико-культурних об`єктів, що знаходяться на його території, зокрема, видів тваринного і рослинного світу та природних оселищ, занесених до Червоної книги України та міжнародних Червоних списків; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об`єктів; організація та здійснення науково-дослідних робіт, у тому числі з вивчення природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розроблення та впровадження наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища, відтворення окремих видів флори та фауни, відновлення порушених екосистем, управління та раціонального використання природних ресурсів, організація та проведення моніторингу ландшафтного та біологічного різноманіття.

На території Парку відповідно до природоохоронного законодавства виділяються такі зони (пункт 4.3 Положення): заповідна зона; зона регульованої рекреації; зона стаціонарної рекреації; господарська зона.

Для кожної зони з урахуванням її природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання.

Поряд із цим, ГУ Держгеокадастру у Херсонській області 30.11.2020 на підставі наказу №19 передано Милівській сільській раді Милівської територіальної громади Бериславського району (раніше Бериславського, Нововоронцовського та Великоолександрівського районів) Херсонської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3943,5241 га згідно з переліком, у якому зазначені кадастрові номери земельних ділянок, їх місце розташування, площа, цільове призначення, що додається.

Прокурор зауважує, що зібраними доказами встановлено, що земельна ділянка площею 215,053 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0362 відноситься до земель природно-заповідного фонду.

Так, на запит Херсонської обласної прокуратури адміністрація НПП "Кам`янська Січ" листом від 29.11.2024 №01-51/14 повідомила про те, що ділянка з кадастровим номером 6520684200:04:001:0362 відповідно до матеріалів проєкту створення Парку частково входить в орієнтовні межі НПП "Кам`янська Січ" та відноситься до земель державної власності, наданих (у тому числі з вилученням у землекористувачів) у постійне користування Парку.

Відповідно до попереднього функціонального зонування Парку, земельна ділянка має перекриття з наступними функціональними зонами Парку: зона стаціонарної рекреації, зона регульованої рекреації, господарська зона, заповідна. До керівництва Парку ніхто не звертався за погодженням на вилучення ділянки і відповідно ніяких погоджень не надавалося.

На запит Херсонської обласної прокуратури Херсонська обласна військова адміністрація листом від 05.12.2024 №01-01-66-13062/0/24/23 повідомила про те, що Департамент захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації не погоджував зміну меж, категорії та скасування статусу території НПП "Кам`янська Січ", у тому числі для їх формування як земель сільськогосподарського призначення.

Повідомлення про віднесення ділянок НПП до земель сільськогосподарського призначення або про передачу їх у комунальну власність від Держекоінспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) та спеціальної адміністрації Парку до Херсонської обласної державної адміністрації не надходили.

На запит Херсонської обласної прокуратури Міндовкілля України листом від 09.12.2024 № 11/11-03/4527-24 поінформувало про те, що Міністерство не погоджувало зміну меж, категорії та скасування статусу, а також не видавало експертні висновки щодо зміни меж, категорії та скасування статусу території НПП "Кам`янська Січ". Проєкти рішень та матеріали щодо вилучення вищевказаної земельної ділянки, передачу її у комунальну власність та віднесення її до земель сільськогосподарського призначення до Міндовкілля не надходили.

Як стверджує прокурор, вивченням матеріалів Проєкту створення НПП "Кам`янська Січ" встановлено, що Державним агентством лісових ресурсів України (лист від 10.05.2018 №0227/5983-18), Херсонським обласним управлінням лісового та мисливського господарства (лист від 18.05.2018 №01-02/51), Державним підприємством "Великоолександрівське лісомисливське господарство" (лист від 16.05.2018 №66) погоджено створення НПП "Кам`янська Січ" в межах земель лісогосподарського призначення загальною орієнтовною площею 1853,7 га, які відповідно до Проєкту організації і розвитку лісового господарства ДП Мисливське господарство "Гаврилівське" (в подальшому змінено назву на ДП "Великоолександрівське лісомисливське господарство") обліковуються в Качкарівському лісництві (квартали 1-37).

Ділянки запроєктовано до включення в склад НПП з вилученням у землекористувачів зі зміною цільового призначення для забезпечення функціонування НПП.

Обласною прокуратурою з метою здійснення конституційних функцій представництва інтересів держави в суді отримано авторизований доступ до баз даних Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України.

Опрацюванням відомостей зазначеної системи встановлено, що ділянка площею 215,053 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0362 частково входить до складу кварталів 10, 11 Качкарівського лісництва ДП "Великоолександрівське лісомисливське господарство".

Отже, за твердженням прокурора, ділянка законодавчо увійшла до складу земель, запроєктованих для створення НПП "Кам`янська Січ", та мала бути передана у постійне користування НПП із вилученням у землекористувача - ДП "Великоолександрівське лісомисливське господарство", зі зміною цільового призначення.

Перебування ділянки в межах НПП "Кам`янська Січ" також підтверджується співставленням та порівнянням даних Національної кадастрової системи (інформаційно-аналітичний шар "Природно-заповідний фонд"), розміщеними на офіційному вебсайті НПП "Кам`янська Січ" картографічними матеріалами до Проєкту створення Національного природного парку "Кам`янська Січ", а також даними Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України.

За інформацією ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція", наданою на запит обласної прокуратури, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2015 року межі земельної ділянки з кадастровим номером 6520684200:04:001:0362 мають частковий перетин з кварталами 9-11, 35 Качкарівського лісництва ДП "Великоолександрівське лісове господарство", площа перетину меж ділянки з кадастровим номером 6520684200:04:001:0362 з межами земель лісового фонду квартал 9-11, 35 Качкарівського лісництва ДП "Великоолександрівське лісове господарство" становить 107,6174 га із загальної площі ділянки 215,053 га.

Прокурор наполягає, що ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, як територіальний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, не мало повноважень щодо передачі земельної ділянки природно-заповідного фонду державної форми власності (на якій розташований НПП "Кам`янська Січ") у комунальну власність Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, оскільки даний орган на час формування, реєстрації та передачі спірної ділянки в комунальну власність у 2020 році був розпорядником виключно земель сільськогосподарського призначення.

З огляду на викладене, наказ ГУ Держгеокадастру у Херсонській області №19 від 30.11.2020 в частині передачі у комунальну власність спірної земельної ділянки природно-заповідного фонду, прийнятий поза межами повноважень та всупереч Земельного кодексу України та Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Приписами ст. 54 ЗУ "Про природно-заповідний фонд України" визначено, що зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.

Однак, відповідно до листа Міндовкілля, останнє не погоджувало передачу ділянки, не погоджувало зміну її меж, категорії та скасування статусу, а також не видавало експертні висновки щодо зміни меж, категорій та скасування статусу територій вказаного об`єкту природно-заповідного фонду.

На переконання прокурора, доказами, доданими до позовної заяви, повністю підтверджується факт незаконної передачі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області наказом від 30.11.2020 № 19 земельної ділянки площею, сформованої за рахунок земель НПП "Кам`янська Січ".

Наведене, на думку прокурора, порушує інтереси держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (в порядку ст. 122 ЗК), як розпорядника земель державної власності природно-заповідного фонду, позбавляє її можливості розпоряджатися оспорюваною земельною ділянкою, може призвести до знищення біорізноманіття, яке знаходиться на території НПП "Кам`янська Січ", та потребує невідкладного реагування, шляхом подання позову до суду.

Беручи до уваги вищенаведене, з метою відновлення порушеного права держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації, шляхом усунення обставин, які перешкоджають реалізації прав власника на вільне володіння, користування та розпорядження землями природно-заповідного фонду, необхідно відновити становище, яке існувало до вчинення дій з формування спірної земельної ділянки.

У зв`язку з викладеним прокурор просить визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 30.11.2020 №19 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі земельної ділянки площею 215,053 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0362; скасувати рішення державного реєстратора Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Розковерко О.С., індексний номер рішення 55982799 від 29.12.2020, та проведену на його підставі 23.12.2020 державну реєстрацію права комунальної власності Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області (код ЄДРПОУ 04401291) на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 215,053 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0362, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2261597265206; усунути перешкоди у здійсненні Херсонською обласною державною адміністрацією права власності на земельну ділянку шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 215,053 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0362.

Позивач Херсонська обласна державна (військова) адміністрація у поясненнях по суті спору зазначив, що повноваження Херсонської обласної державної адміністрації щодо розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення визначенні Земельним кодексом України та Лісовим кодексом України.

Так, відповідно до статті 122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Згідно з пунктом 4 статті 31 Лісового кодексу України, обласні державні адміністрації передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

В свою чергу, питання вилучення земельних ділянок з територій Національного природнього парку "Кам`янська Січ", в тому числі для їх формування як земель сільськогосподарського призначння, Департаментом захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації не погоджувалося, за результатами розгляду наданого викопіювання з Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України вказана земельна ділянка належить до складу території Парку, за картографічним матеріалом орієнтовних меж та попереднього функціонального зонування Парку земельна ділянка розташована в заповідній та господарській його зонах, а також у зоні регульованої рекреації Парку.

Рішення про вилучення або припинення права постійного користування у державного підприємства "Великоолександрівське лісомисливське господарство" земельної ділянки на території Качкарівського лісництва (квартали 10,11), а також щодо зміни її цільового призначення обласною державною адміністрацією не приймалося.

Відповідно до листа Міндовкілля України від 09.12.2024 №11/11-03/4527-24, що міститься в додатках до позовної заяви, Міністерство не погоджувало зміну меж, категорії та скасування статусу, а також не видавало експертні висновки щодо зміни меж, категорії та скасування статусу території НПП "Кам`янська Січ". Проєкти рішень та матеріали щодо вилучення вищевказаної земельної ділянки, передачу її у комунальну власність та віднесення її до земель сільськогосподарського призначення до Міндовкілля не надходили.

Таким чином, на переконання позивача, наказом від 30.11.2020 №19 Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області розпорядилося земельною ділянкою лісогосподарського призначення державної власності під виглядом земель сільськогосподарського призначення поза компетенцією, оскільки розпорядження нею мала здійснювати Херсонська обласна державна адміністрація. Отже, Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області при винесенні наказу від 30.11.2020 № 19 порушено вимоги статей 20, 122, 149 Земельного кодексу України.

За наведеного, Херсонська обласна державна (військова) адміністрація підтримує позовні вимоги Херсонської обласної прокуратури та просить задовольнити позов у повному обсязі.

Заперечуючи проти позову відповідач-1 зауважує, що в даному випадку позов подано прокурором в інтересах держави в особі двох позивачів Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонської обласної військової адміністрації).

Водночас, у позовній заяві прокурором не зазначено в чому полягає порушення інтересів держави у спірних правовідносинах, в особі цих державних органів.

Відповідач-1 зазначає, що при відсутності спору, розгляд справи в Господарському суді ініційовано виключно Херсонською обласною прокуратурою на підставі інформації, отриманої позивачем з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, листування з Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України, Херсонською обласною державною адміністрацією (Херсонською обласною військовою адміністрацією), Національним природним парком "Кам`янська Січ" та відомостей з сайту - https://kadastr.live. Також, Національний природний парк "Кам`янська Січ" у листі від 29.11.2024 № 0151/14 не зазначав про порушення його прав чи створення будь-яких перешкод у користуванні землями природно-заповідного фонду при реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 215,053 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0362.

Наголошує, що позовна вимога про скасування в частині наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області не є ефективним способом захисту права чи інтересу позивача, оскільки вимога про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, який вже був реалізований і вичерпав свою дію фактом його виконання, не призведе до поновлення прав позивача.

Щодо позовних вимог про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації та скасування рішення державного реестратора в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності, то останні, на переконання відповідача-1, не відповідають належному способу захисту.

Також відповідач зауважив, що прокурором не надано жодних доказів на підтвердження знаходження спірної земельної ділянки в межах НПП "Кам`янська Січ".

За наведених обставин, Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області позов прокурора вважає необґрунтованим, а тому просить відмовити в його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Як встановлено судом, наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 30.11.2020 №19 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" Милівській сільській раді Милівської територіальної громади Бериславського району Херсонської області у комунальну власність передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3943,5241 га згідно із переліком, у якому зазначені кадастрові номери ділянок, місце їх розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельні ділянки, обмеження у їх використанні.

До цього переліку увійшла і ділянка площею 215,053 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0362 (пункт 1).

Акт приймання-передачі земельних ділянок на підставі наказу від 30.11.2020 № 19 складено 01.12.2020.

В подальшому, державним реєстратором Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Розковерком О.С. 29.12.2020 прийнято рішення номер 55982799 про державну реєстрацію права комунальної власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 215,053 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0362, власник Милівська сільська рада Бериславського району Херсонської області та 23.12.2020 проведено державну реєстрацію права комунальної власності на цю ділянку.

При цьому, Указом Президента України від 11.04.2019 №140/2019 "Про створення Національного природного парку "Кам`янська Січ", з метою збереження генетичного, видового, ландшафтного та екосистемного різноманіття степів прибережжя Дніпра, інших природних комплексів і об`єктів, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення, створено на території Бериславського району Херсонської області Національний природний парк "Кам`янська Січ". До території Національного природного парку "Кам`янська Січ" погоджено в установленому порядку включення 12261,14 га земель державної власності, а саме: 6013,241 га земель державної власності, що надаються національному природному парку в постійне користування, у тому числі з вилученням у землекористувачів, згідно з додатком 1, та 6247,899 га земель державної власності, що включаються до його території без вилучення у землекористувачів, згідно з додатком 2.

Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 28.08.2020 № 70 затверджено Положення про НПП "Кам`янська Січ".

Відповідно до Положення, загальна площа Парку становить 12261,14 га земель державної власності, а саме: 6013,241 га земель державної власності, що надаються Парку в постійне користування, у тому числі з вилученням у землекористувачів, та 6247,899 га земель державної власності, що включаються до його території без вилучення у землекористувачів.

Разом з цим, як слідує з листа НПП "Кам`янська Січ" від 29.11.2024 № 01-51/14, ділянка з кадастровим номером 6520684200:04:001:0362, відповідно до матеріалів проєкту створення Парку, частково входить в орієнтовні межі НПП "Кам`янська Січ" та відноситься до земель державної власності, наданих (у тому числі з вилученням у землекористувачів) у постійне користування Парку.

Таким чином, земельна ділянка площею 215,053 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0362 відноситься до земель природно-заповідного фонду.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (далі - Закон), завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі.

Приписами ст. 7 Закону та ст. 43 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Землі природно-заповідного фонду набувають такого статусу внаслідок прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про оголошення створення території об`єкта природно-заповідного фонду.

Відповідно до ст. 44 ЗК України, до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення набувають такого статусу при створенні (оголошенні) природних заповідників, національних природних парків, біосферних заповідників, регіональних ландшафтних парків, заказників, пам`яток природи, заповідних урочища, а також ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва.

Отже, початок існування категорії земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення законодавчо визначено та пов`язується саме із створенням у встановленому законом порядку територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Законодавством не передбачено перебування в межах земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення земель з категорією "землі сільськогосподарського призначення".

Навіть за умови проведення інвентаризації земель державної власності сільськогосподарського призначення у межах територій природно-заповідного фонду землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення не можуть втрачати такого статусу.

Згідно із ст. ст. 20-21 Закону, національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України. До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

Зменшення заповідної зони не допускається, на межах заповідної зони встановлюються спеціальні знаки, а дороги, що ведуть у заповідну зону, перекриваються шлагбаумами.

Згідно із ст.9 Закону, території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Приписами ст. 54 ЗУ "Про природно-заповідний фонд України" визначено, що зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.

При цьому, як слідує з листа Херсонської обласної військової адміністрації від 05.12.2024 №01-01-66-13062/0/24/23, Департамент захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації не погоджував зміну меж, категорії та скасування статусу території НПП "Кам`янська Січ", у тому числі для їх формування як земель сільськогосподарського призначення. Повідомлення про віднесення ділянок НПП до земель сільськогосподарського призначення або про передачу їх у комунальну власність від Держекоінспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) та спеціальної адміністрації Парку до Херсонської обласної державної адміністрації не надходили.

Відповідно до листа Міндовкілля України від 09.12.2024 №11/11-03/4527-24, Міністерство не погоджувало зміну меж, категорії та скасування статусу, а також не видавало експертні висновки щодо зміни меж, категорії та скасування статусу території НПП "Кам`янська Січ". Проєкти рішень та матеріали щодо вилучення вищевказаної земельної ділянки, передачу її у комунальну власність та віднесення її до земель сільськогосподарського призначення до Міндовкілля не надходили.

Крім того, відповідно до статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

Згідно зі статтею 55 Земельного кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст.57 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України, право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (ч. 5 ст. 122 ЗК України).

Частиною 2 ст.1 Лісового кодексу України вказано, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 5 Лісового кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Статтею 7 Лісового кодексу України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до ст. 8 Лісового кодексу України, у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Згідно з п. 4 ст. 31 ЛК України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

У відповідності з п. 5 Розділу VІІІ "Прикінцеві положення" ЛК України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, що до набрання чинності цим Кодексом передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

За ст. 45 ЛК України, лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

У відповідності зі ст. 48 ЛК України, у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проєкту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проєкт організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проєкті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 13.06.2018 у справі № 278/1735/15-ц.

Як слідує з листа ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" від 11.12.2024 №824, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2015 року межі земельної ділянки з кадастровим номером 6520684200:04:001:0362 мають частковий перетин з кварталами 9-11, 35 Качкарівського лісництва ДП "Великоолександрівське лісове господарство", площа перетину меж ділянки з кадастровим номером 6520684200:04:001:0362 з межами земель лісового фонду квартал 9-11, 35 Качкарівського лісництва ДП "Великоолександрівське лісове господарство" становить 107,6174 га із загальної площі ділянки 215,053 га.

Відповідно до листа Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 22.01.2025 №01-11/93, опрацюванням ресурсу "Геоінформаційна система управління лісовими ресурсами України" встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6520684200:04:001:0362, розташована на території Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, має частковий перетин з кварталами 9, 10, 11, 35 Качкарівського лісництва ДП "Великоолександрівське лісомисливське господарство".

Також з означеного листа слідує, що землі лісового фонду Качкарівського лісництва до реорганізації входили до складу державного підприємства "Великоолександрівське лісомисливське господарство" Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства. Згідно з наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 19.05.2021 №320, ДП "Великоолександрівське ЛМГ" було реорганізовано шляхом приєднання до ДП "Великокопанівське ЛМГ"

Отже, згідно матеріалів лісовпорядкування Качкарівського лісництва ДП "Великоолександрівське лісове господарство" 2015 року та п.5 Прикінцевих положень ЛК України, означена земельна ділянка відноситься до земель державного лісового фонду.

При цьому, згода на вилучення спірної земельної ділянки із земель лісового фонду та переведення (віднесення) її до земель сільськогосподарського призначення не надавалась, протилежного суд не доведено.

Згідно статті 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (частина 4).

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами 3, 4 і 8 цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (частина 5).

Порядок вилучення земельних ділянок передбачено статтею 149 ЗК України, частиною 1 якої (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (частина 2).

Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами 5, 9 цієї статті (частина 6).

Відповідно до частини 9 цієї статті, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб.

Пунктом 5 статті 25 ЛК України передбачено, що Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності.

Пунктом 4 статті 31 ЛК України встановлено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Таким чином, вилучена ГУ Держгеокадастру у Херсонській області спірна земельна ділянка у накладеній частині належить до земель державної власності лісогосподарського призначення, перебуває у постійному користуванні ДП "Великокопанівське ЛМГ" та належить до земель державного лісового фонду, розпорядником яких на час виникнення спірних правовідносин була Херсонська обласна державна адміністрація.

В свою чергу, Херсонською обласною державною адміністрацією як розпорядником земель лісового фонду не приймались будь-які рішення щодо відчуження спірної земельної ділянки.

Отже, суд констатує, що ГУ Держгеокадастру у Херсонській області незаконно, поза межами своїх повноважень та за відсутності волі власника розпорядилося частиною спірної земельної ділянки, що належить до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП "Великокопанівське ЛМГ".

Відповідно до статті 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Частиною 2 статті 20 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України (частина 7 статі 20 ЗК України).

Згідно з частиною 1 статті 57 ЛК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.

Отже, ГУ Держгеокадастру у Херсонській області у порушення встановленого законом порядку неправомірно змінено цільове призначення спірної земельної ділянки, оскільки наказом ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 30.11.2020 № 19 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності включено спірну земельну ділянку, частина якої відноситься до земель лісогосподарського призначення державної власності.

Способи захисту порушених прав встановлені статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 ЦК України, до яких відноситься, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно зі статтею 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Відповідно до частин другої, третьої цієї ж статті, землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 393 цього Кодексу, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Аналіз наведених правових норм підтверджує, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою цивільного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/14-ц).

В свою чергу, вимога про визнання недійсним вищеозначеного наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області за встановлених обставин цієї справи відповідає критерію правомірності та ефективності вибраного прокурором способу захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки та особи її власника.

Подібні за змістом висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21.

За наведеного, з огляду на особливості правового регулювання статусу земельних ділянок лісогосподарського призначення, враховуючи, що спірна земельна ділянка була включена ГУ Держгеокадастру у Херсонській області до земельних ділянок сільськогосподарського призначення, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 30.11.2020 №19 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі земельної ділянки площею 215,053 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0362.

Крім того, як слідує з матеріалів справи, державним реєстратором Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Розковерком О.С., на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 30.11.2020 №19 та акту-приймання передачі від 01.12.2020, 29.12.2020 прийнято рішення номер 55982799 про державну реєстрацію права комунальної власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 215,053 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0362, власник Милівська сільська рада Бериславського району Херсонської області та 23.12.2020 проведено державну реєстрацію права комунальної власності на цю ділянку.

Статтею 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон) передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Частиною 1 ст. 26 вищевказаного Закону передбачено, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

Отже, з огляду на те, що право комунальної власності на спірну земельну ділянку було зареєстроване на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 30.11.2020 №19 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", який в частині спірної земельної ділянки визнано недійсним та скасовано, суд вважає вимоги прокурора про скасування рішення державного реєстратора Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Розковерка О.С., індексний номер рішення 55982799 від 29.12.2020, та проведеної на його підставі 23.12.2020 державної реєстрації права комунальної власності Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області (код ЄДРПОУ 04401291) на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 215,053 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0362, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2261597265206, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги прокурора про усунення перешкод у здійсненні Херсонською обласною державною адміністрацією права власності на земельну ділянку шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 215,053 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0362, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Таким чином, єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації.

З огляду на задоволення в межах даної справи вимог прокурора про скасування державної реєстрації речового права Милівської сільської ради на спірну земельну ділянку, що має наслідком припинення відповідного речового права на цю земельну ділянку, одночасне скасування і державної реєстрації спірної земельної ділянки поновить права законного розпорядника спірної землі.

Подібний за змістом висновок наведений у постанові Верховного Суду від 20.12.2023 у справі №916/1517/22.

За наведеного, суд задовольняє вказану вимогу та ухвалює про скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 215,053 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0362 в Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").

За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

При цьому суд зазначає, що згідно ч.9 ст.129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що даний спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача-1 Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, суд покладає на нього судові витрати у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 69) від 30.11.2020 №19 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі земельної ділянки площею 215,053 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0362.

3. Скасувати рішення державного реєстратора Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Розковерка О.С., індексний номер рішення 55982799 від 29.12.2020, та проведену на його підставі 23.12.2020 державну реєстрацію права комунальної власності Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області (код ЄДРПОУ 04401291) на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 215,053 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0362, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2261597265206.

4. Усунути перешкоди у здійсненні Херсонською обласною державною адміністрацією (Херсонська обласна військова адміністрація) (код ЄДРПОУ 00022645, 73000, м. Херсон, Площа Свободи, 1) права власності на земельну ділянку шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 215,053 га з кадастровим номером 6520684200:04:001:0362.

5. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 69) на користь Херсонської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 04851120, 73025, м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33) - 7267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) грн. 20 коп. судового збору.

6. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч.ч.1, 2ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України

Повне рішення складено і підписано 12 травня 2025 р.