Рішення № 127238825, 16.04.2025, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/1328/24

Провадження №2/472/169/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2025 року селище Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді - Орленко Л.О.,

з участю секретаря

судового засідання - Чорної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 у селищі Веселинове Миколаївської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК КЕШ ТУ ГОУ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2024 року до суду надійшла цивільна справа за позовом позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК КЕШ ТУ ГОУ" (далі - ТОВ "ФК КЕШ ТУ ГОУ", позивач) до відповідача ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

В позовній заяві позивач зазначив, що 15 травня 2021 року між ТОВ "ФКАВІРА ГРУП" та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 32411 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти в сумі 2 000 гривень, які він зобов`язався повернути Кредитодавцю протягом 10 днів та сплатити відсотки за користування ними (далі - Договір) в розмірі 2,5 % в день. Кредитодавець на виконання умов Договору позики надав ОСОБА_1 грошові кошти. Проте позичальник своїх зобов`язань за Договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 22.07.2024 року становить 11 500 гривень та складається із: заборгованості за основним боргом - 2 000 гривень; заборгованості за процентами - 9 500 гривень.

17 лютого 2022 року між ТОВ "ФКАВІРА ГРУП" та ТОВ "ФККЕШ ТУГОУ" укладено договір факторингу № 02-17/02/2022, за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до відповідача за зобов`язаннями, що виникли з договору про надання фінансового кредиту № 32411 від 15 травня 2021 року.

За наведеного, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь загальну заборгованість за наданими кредитами в розмірі 11 500 гривень, судовий збір в розмірі 2 422,40 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 10 500 гривень.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В позовній заяві просив здійснювати розгляд справи у відсутність представника позивача та надав згоду на заочний розгляд справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання: 27.02.2025 року та 16.04.2025 року не з`явився, про день, час та місце розгляду справи на 27.02.2025 року був повідомлений належним чином 09.01.2025 року, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки в електронному вигляді на електронну пошту; а також викликався за зареєстрованим місцем проживання, але до суду повернувся конверт з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Про день, час та місце розгляду справи на 16.04.2025 року був повідомлений належним чином 28.02.2025 року, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки в електронному вигляді на електронну пошту та у вигляді смс-повідомлення; а також викликався за зареєстрованим місцем проживання, але до суду повернувся конверт з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Будь-яких заяв чи клопотань до суду не подав, про причини неявки не повідомив суд, відзиву на позовну заяву чи заперечення щодо позову до суду не подав.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд можеухвалити заочнерішення напідставі наявниху справідоказів заодночасного існуваннятаких умов: відповідачналежним чиномповідомлений продату,час імісце судовогозасідання; відповідачне з`явивсяв судовезасідання безповажних причинабо безповідомлення причин; відповідач неподав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини неявки в судові засідання, відзиву на позовну заяву не подав, та те, що представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, то суд вважає за необхідне розглядати справу в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 15 травня 2021 року між ТОВ "ФКАВІРА ГРУП" та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 32411, що підтверджується копією зазначеного договору (а.с. 21-24).

Договір позики підписано одноразовим електронним ідентифікатором як аналог власноручного підпису позичальника.

Згідно з договором позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту, основними умовам кредиту передбачено всі істотні умови договору, а саме: розмір кредиту, строки користування кредитом, строк дії договору, відсоткові ставки за користування кредитом, загальна вартість кредиту та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього договору. За умовами договору відповідачу надано кредитні кошти в сумі 2 000 гривень, які він зобов`язався повернути Кредитодавцю протягом 10 днів та сплатити відсотки за користування ними. Відповідач зобов`язався вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 2,5% на добу.

17 лютого 2022 року між ТОВ "ФКАВІРА ГРУП" та ТОВ "ФККЕШ ТУГОУ" укладено договір факторингу № 02-17/02/2022, за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до відповідача за зобов`язаннями, що виникли з договору про надання фінансового кредиту № 32411 від 15 травня 2021 року, що підтверджується копією договору факторингу, витягом з реєстру боржників (а.с. 15, 26-33).

На думку позивача відповідач свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 22.07.2024 року становить 11 500 гривень та складається із: заборгованості за основним боргом - 2 000 гривень; заборгованості за процентами - 9 500 гривень.

Також судом встановлено, що зазначений вище кредитний договір не оскаржений і є чинним.

За змістом ст.207ЦКУкраїни правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст.526ЦКУкраїни зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст.626ЦКУкраїни договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст.627ЦКУкраїни відповідно до статті 6цьогоКодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст.628ЦКУкраїни зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч.ч. 1, 2 ст. 631 ЦК України).

Згідно зі ст.1054ЦКУкраїни за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Первісний кредитор ТОВ "ФКАВІРА ГРУП" обов`язки за умовами договору виконало, надавши кредитні кошти відповідачеві.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ст.1046ЦКУкраїни за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно з ч. 1 ст.1048ЦКУкраїни позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зіст. 1049 ЦКпозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису було підписано договір про надання фінансового кредиту № 32411 від 15 травня 2021 року та таблицю обчислення загальної вартості кредиту.

Таким чином, з відповідачем було погоджено умови кредитування.

Згідно з витягом з Реєстру боржників до договору факторингу № № 02-17/02/2022 від 17.02.2022 року (а.с. 15), розрахунків заборгованості та випискою з особового рахунку сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 32411 від 15 травня 2021 року станом на 22.07.2024 року становить 11 500 гривень та складається із: заборгованості за основним боргом - 2 000 гривень; заборгованості за процентами - 9 500 гривень.

Факт отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів 15.05.2021 року в сумі 2 000 гривень підтверджується відповіддю ТОВ "Платежі Онлайн" від 22.10.2024 року № 1058/10 (а.с. 42).

Вказані докази не спростовані відповідачем і на думку суду є достатніми на підтвердження розміру боргу відповідача за кредитним договором.

При цьому, судом встановлено, що за договором про надання фінансового кредиту № 32411 від 15 травня 2021 року відповідачу було нараховано проценти в межах строку кредитування та поза межами строку кредитування.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другоїстатті 1054 ЦК Українита до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другоїстатті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другоїстатті 625 ЦК Україниборжник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Припис абзацу другого частини першоїстатті 1048 ЦК Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другоюстатті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Згідно висновків Великої Палати, викладених у пунктах 113-115 постанови Великої Палати від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 «у статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставістатті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови)».

Аналіз умов Договору (пункти 1.2, 1.3, 2.3) дає підстави для висновку, що його сторони погодили як нарахування процентів за користування кредитом, так і процентів на підставістатті 625 ЦК України,як міри відповідальності за неналежне виконання умов Договору щодо повернення кредиту.

Таким чином, виходячи із розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку відповідача, розмір заборгованості за процентами становить 9 500 гривень, з яких: 500 гривень - це проценти за користування кредитними коштами (2000 гривень х 2,5%) х 10 днів), та 9000 гривень - це проценти, нараховані на підставіч. 2 ст.625ЦКУкраїни (2000 гривень х 2,5%) х 180 днів).

Відповідач розмір заборгованості за кредитним договором не спростовував. Підстав для зменшення суми нарахованих за правиламистатті 625 ЦК Українипроцентів суд не вбачає.

Отже, внаслідок невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору утворилася загальна заборгованість позичальника перед позивачем як правонаступником первісного кредитора, яка становить 11 500 гривень, з яких: 2 000 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 500 гривень - сума заборгованості за процентами за користування кредитом, 9 000 гривень - сума заборгованості за процентами, нарахованими як відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з вимог цієї статті, та з врахуванням того, що позивач просив в позовній заяві стягнути з відповідача на свою користь судовий збір, враховуючи, що позов задоволено повністю, то суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 2 422,40 гривень судового збору.

Крім того, представник позивача просив стягнути на користь позивача з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 10 500 гривень.

Статтею 137 ЦПК Українивизначено поняття витрат на правничу допомогу та порядок їх відшкодування, у відповідності до якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір витрат на правничу допомогу підтверджується договором про надання правової допомоги від 29.12.2024 року, актом про надання правової допомоги від 24.02.2025 року, платіжною інструкцією № 3 5466 від 24.02.2025 року (а.с. 17-20, 81-82).

Відповідно до акту про надання правової допомоги від 24.02.2025 року допомоги адвокат Пархомчук С.В. надав позивачу такі послуги з юридичної допомоги: 1) зустріч та надання консультацій - 2000 гривень; 2) складання позовної заяви, аналіз судово практики - 5000 гривень; 3) інші клопотання, заяви до суду - 3000 гривень; 4) канцелярські витрати - 500 гривень.

При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часткового задоволення позову, враховуючи, що адвокатом фактично було складено лише позовну заяву; часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); ціни позову, яка задоволена судом на суму 11 500 гривень (спір є малозначним), суд вважає, що розмір гонорару в 10 500 гривень (майже повна сума позову) є необґрунтованим та явно завищеним, при тому, що адвокатом було підготовлено лише позовну заяву, на що витрачено порівняно невеликий проміжок часу.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення суми витрат позивача на правничу допомогу до 5000 гривень, що буде об`єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставівикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 223, 259, 263-265, 280, 282, 284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

ПозовТовариства з обмеженою відповідальністю "ФК КЕШ ТУ ГОУ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства зобмеженою відповідальністю"ФККЕШ ТУГОУ" (місцезнаходження юридичної особи: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, код ЄДРПОУ: 42228158) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 32411 від 15.05.2021 року станом на 22.07.2024 року в загальному розмірі 11 500 (одинадцять тисяч п`ятсот) гривень, з яких: 2 000 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 500 гривень - прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом, 9 000 гривень - сума заборгованості за процентами, нарахованими як відповідальність за порушення грошового зобов`язання; та стягнути судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок, та стягнути судові витрати на правничу (правову) допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення (або з дати складення повного тексту заочного рішення суду).

Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення (або в день складення повного заочного рішення суду), має право на поновлення пропущеного строку, на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення, а в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення - після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області Л.О. Орленко