Рішення № 127238799, 08.05.2025, Березанський районний суд Миколаївської області

08.05.2025 Справа № 469/6/25

2/469/320/25 З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2025 року с-ще Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі :

головуючого судді - Гапоненко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання - Якубець С.В.,

учасники справи:

представник позивача Ушакевич М.П. - не з`явилась,

відповідач ОСОБА_1 - не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю 1 Безпечне агентство необхідних кредитів до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Позивач 03 січня 2025 року звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у сумі 16220,75 грн., посилаючись на те, що 24 липня 2024 року між ТОВ 1 Безпечне агентство необхідних кредитів та відповідачем укладено договір позики №79168428, відповідно до умов якого відповідачу на умовах строковості, поворотності та оплатності був наданий кредит в сумі 5000,00 грн. строком на 30 днів зі сплатою відповідної фіксованої процентної ставки у розмірі 0,75% в день, процентна ставка за понадстрокове користування позикою за день становить 2,70% в день. Зазначений договір відповідач підписав електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора. Позивач на виконання умов договору надав відповідачу грошові кошти у сумі 5000,00 грн. строком на 30 днів шляхом перерахування на картковий рахунок № НОМЕР_1 , наданий відповідачем, який міститься в реквізитах договору позики.

У подальшому 25 липня 2024 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 79168428 до договору позики, за умовами якої, на підставі звернення відповідача, здійсненого за допомогою засобів інформаційно-комунікаційної системи, позивачем збільшено суму наданої відповідачу позики в сумі 5000,00 грн. на 4500,00 грн., у зв`язку із чим орієнтовна реальна річна процентна ставка змінена до розмірі 1192,84%, орієнтовна вартість позики становить 11603,75 грн.. Таким чином загальний розмір позики становить 9500,00 грн., строк договору 30 днів, дата повернення позики (останній день) 22 серпня 2024 року; базова процентна ставка у день 0,75%, процентна ставка на прострочену позику у день 2,70%, розмір процентів на позику річний 1192,84%, орієнтована загальна вартість позики 11603,75 грн.. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами. Позивач зі своєї сторони виконав свої зобов`язання за договором, надав відповідачу кредит в сумі 9500,00 грн. шляхом його перерахування за реквізитами банківської картки, які надав відповідач, а відповідач в свою чергу зобов`язався повернути кредит та сплатити нараховані проценти в обумовлений договором строк. Проте відповідач не виконав умови договору, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 16220,75 грн., з яких: 9500,00 грн. - заборгованість за основним боргом; 2103,75 грн. заборгованість за нарахованими та несплаченими базовими процентами, 4617,00 грн. заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами на прострочену позику. Просив також стягнути з відповідача судовий збір та судові витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 13 січня 2025 року відкрито провадження у вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явилась, надала клопотання про розгляд справи за її відсутності та підтримання позовних вимог, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки не повідомила, відзив на позовну заяву суду не надала.

Зі згоди представника позивача суд постановив ухвалити рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 липня 2024року міжТОВ 1Безпечне агентствонеобхідних кредитівта відповідачемукладено договірпозики №79168428, відповідно до якого Товариство надає клієнту кредит в розмірі 5000,00 грн. строком на 30 днів зі сплатою фіксованої процентної ставки, яка діє протягом строку договору, у розмірі 0,75%/день, процентна ставка за понадстрокове користування позикою становить 2,70%/день, орієнтовна реальна річна процентна ставка визначена у розмірі 1186,17%, орієнтована загальна вартість позики становить 6125,00 грн. (а.с.6-8).

Зазначений договір підписано у порядку електронним підписом відповідача з використанням одноразового ідентифікатора 27860.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі ст.3 якого, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень ч.ч.3, 4, 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Згідно із ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, укладений ТОВ 1Безпечне агентствонеобхідних кредитівта відповідачемкредитний договірпідписаний відповідачемз використаннямелектронного підписувідповідно дозаконодавства.

25 липня 2024 року між ТОВ 1 Безпечне агентство необхідних кредитів та відповідачем укладено додаткову угоду № 79168428 до договору позики № 79168428 від 24 липня 2024 року, відповідно до умов якої на підставі звернення відповідача, здійсненого за допомогою засобів інформаційно-комунікаційної системи, позивачем збільшено суму наданої відповідачу позики в сумі 5000,00 грн. на 4500,00 грн., у зв`язку із чим орієнтовна реальна річна процентна ставка змінена до розмірі 1192,84%, орієнтовна вартість позики становить 11603,75 грн..

Таким чином, загальний розмір позики становить 9500,00 грн., строк договору 30 днів, дата повернення позики (останній день) 22 серпня 2024 року; базова процентна ставка у день 0,75%, процентна ставка на прострочену позику у день 2,70%, розмір процентів на позику річний 1192,84%, орієнтована загальна вартість позики 11603,75 грн. (а.с.12-13). Додаткова угода підписана електронним підписом відповідачки з використанням одноразового ідентифікатора 73646.

З довідки про укладення договору від 24 липня 2024 року вбачається, що відповідач була ідентифікована в інофрмаційно-телекомунікаційній системі ТОВ 1 Безпечне агентство необхідних кредитів відповідно до вимог ч.1 ст.12 Закону України Про електронну комерцію та відповідачу направлено одноразовий ідентифікатор 27860 на зазначений у заяви на кредит номер телефона (а.с.24).

ТОВ 1 Безпечне агентство необхідних кредитів виконало взяті на себе зобов`язання, перерахувавши на картку відповідача кошти у загальній сумі 9500,00 грн., що підтверджено довідками ТОВ ФК Фінекспрес (а.с.25, 27).

Станом на 04 листопада 2024 року відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості розмір заборгованості відповідача за договором позики №79168428 від 27 липня 2024 року становить 16220,75 грн., з яких: 9500,00 грн. - заборгованість за основним боргом; 2103,75 грн. заборгованість за нарахованими та несплаченими базовими процентами, 4617,00 грн. заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами на прострочену позику (а.с.31-35).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

На підставі ч.2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статей 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Отже, з наданих позивачем доказів вбачається, що між позивачем та відповідачем були укладені в електронній формі договір позики №79168428 від 27 липня 2024 року та додаткова угода № 79168428 від 24 липня 2024 року до договору позики, які відповідач підписала, будь-яких застережень чи зауважень не заявляла; умови договору позики та додаткової угоди позикодавцем були виконані, але відповідач у передбачений договорами строк заборгованість не повернула; заперечень проти позовних вимог та наданого позивачем розрахунку відповідач не надала та, відповідно, встанолені судом обставини не спростувала, тому суд вважає вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за основним боргом обґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку дії договору.

Згідно із ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов`язання. У частині 2 цієї статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду вже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч.1 ст.1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою ст.1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч.2 ст.625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч.1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч.2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч.1 ст.1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ст.625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, право позикодавця нараховувати передбачені договором відсотки припиняється після спливу визначеного договором строку дії договору чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до умов договору позики № 79168428 від 24 липня 2024 року, позика надавалась строком на 30 днів, дата повернення позики (останній день) 22 серпня 2024 року, відсотки за договором позики нараховані по вказану дату, залишок несплачених відсотків становить 21-3,75 грн. (а.с.35), з 23 серпня 2024 по 09 вересня 2025 року позивачем нараховувались проценти за понадстрокове користування позикою відповідно до п.2.3 Договору на загальну суму 4617 грн.

Тому вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за відсотками є обґрунтованими.

Частиною 1 ст.133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 3 ст.141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За змістом ч.ч.1, 2, 3 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.ч.4-5 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 року по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року у справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені. Позаяк склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Тому суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано: договір про надання правничої допомоги № 03-08/2023 від 03 серпня 2023 року; додаткову угоду №2 від 31 жовтня 2024 року до договору про надання правничої допомоги; акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 25 листопада 2024 року, відповідно до якого сторонами узгоджено, що позивач сплачує 7100,00 грн. за перелік наданих послуг, у тому числі за підготовку та направлення/подачу однієї позовної заяви та представництво в суді першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, а також складність справи, ціну позову, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, розгляд якої було проведено у заочному порядку, за відсутності сторін, тому, з урахуванням вимог ч.3 ст. 141 ЦПК України, суд вважає, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, слід зменшити до 4000,00 грн..

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 206, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд-

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю 1 Безпечне агентство необхідних кредитів до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю 1 Безпечне агентство необхідних кредитів, код ЄДРПОУ 39861924, місцезнаходження юридичної особи: 01010, м. Київ, площа Арсенальна, 1-Б, заборгованість за кредитним договором № 79168428 від 24 липня 2024 року у розмірі 16220,75 грн. а також судовий збір в сумі 3028,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн., всього стягнути 23248 (двадцять три тисячі двісті сорок вісім тисяч) гривень 75 копійок.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення у загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: