Рішення № 127238636, 29.04.2025, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/2106/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2025 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,

за участю секретаря Кочмар Н.-Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" про захист прав споживачів та визнання недійсними окремих частин кредитного договору,

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся в суд та просить стягнути з відповідача 98989,60грн. заборгованості за кредитним договором, 3028,00грн. сплаченого судового збору та 17000,00грн. витрат на правову допомогу.

Свої вимоги мотивує наступним.

19.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі - ТОВ «Укр Кредит Фінанс») та ОСОБА_1 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1027-5430 який підписано цифровим підписом позичальника в електронній формі та відповідно до якого останній отримав кредит для задоволення особистих потреб в розмірі 18000,00грн. строком 300 календарних днів процентна ставка 3%.

Підписанням цього договору позики відповідач підтверджує, що він ознайомився на сайті з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, а також погодився, що до моменту підписання договору позики вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту.

28.10.2021 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №02/10/2021 відповідно до умов якого первісним кредитором відступлено права вимоги за кредитиними договорами до позичальників, в тому числі і за договором №1027-5430 від 19.01.2021р.

Згідно наданого суду розрахунку заборгованість відповідача перед фінансовою установою складає 98989,60грн., яка складається з 17680,00грн. прострочена заборгованість за кредитом; 40200,00грн. прострочена заборгованість за процентами на дату відступлення; 41109,60грн. - прострочена заборгованість за процентами (з моменту відступлення по дату виготовлення розрахунку).

Посилаючись на те, що відповідач не виконав свого обов`язку за договорами позики, після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості, ні на рахунки ТОВ «Факторинг Партнерс» ні на рахунки попереднього кредитора, тому позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості в судовому порядку а також понесені ним судові витрати.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 20.06.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

28.08.2024 року ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву про захист прав споживачів та просив визнати недійсними окремі частин кредитного договору №1027-5430 від 19.01.2022 (зокрема п.2.6 «нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно починаючи з першого дня видачі кредиту та до дати фактичного повернення всієї суми кредиту в наступних розмірах: - Стандартна процентна ставка 3% за кожен день користування кредитом (застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою або пільговою ставкою), - Знижена процентна ставка 2% (право користування кредитом за вказаною процентною ставкою згідно умов визначених у п.3.4-п.3.9 цього Договору), - Пільгова процентна ставка 0,01% (право користування кредитом за вказаною процентною ставкою згідно умов визначених у п.3.4-п.3.6 цього Договору). Окрім цього просив відмовити у первісному позову та здійснити розподіл судових витрат пропорційно до задоволених вимог.

В своє обгрунтування зазначає, що 19.01.2022 року уклав із ТОВ «Укр Кредит Фінанс» Договір про відкриття кредитної лінії №1027-5430 згідно умов якого знижена процентна ставка 2% діє 21 день з дати видачі кредиту а вразі не використання права на користування за пільговою ставкою користування кредитними коштами здійснюється за кредитною ставкою визначеною 2 абзацом п.3.6. з дати видачі кредиту. Враховуючи зазначене сума до сплати процентів в останній день пільгового строку становить 7560,00грн. а у разі користування за стандартною ставною сума процентів за 21 день складає 11340,00грн.

Оскільки зі змісту кредитного Договору реальна процентна ставка складає 572645,00грн, що є несправедливим та суперечить принципу добросовісності і є дисбалансом договірних прав, є нечесною підприємницькою діяльністю, що є підставою для відмови у позові. Більше того, до змісту позовної заяви первісним позивачем не долучено доказів існування такого кредитного договору. Посилаючись на Фінансовий калькулятор при введені аналогічних параметрів кредитування допустиме значення відсоткової ставки становить 100%, тому посилаючись на судову практику та норми чинного законодавства просить суд визнати окремі частини договору недійсними.

Ухвалою суду від 30.09.2024р. здійснено перехід з розгляду даної справи від спрощеного до загального позовного провадження, прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом, визначено строк на вчинення процесуальних дій.

У відзиві на зустрічний позов представник ТОВ «Факторинг Партнерс» зазначає, що застосування ЗУ «Про захист прав споживачів» можливе лише до позову основою якого є порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, процентів, пільгових ставок., тощо. Звертаючись до суду із даним позовом представником було долучено паспорт позики у якому зазначено відомості щодо умов кредитування, реальної річної ставки, який підписаний ОСОБА_1 , тому його доводи є безпідставними. Більше того, відповідач при укладені кредитного договору діяв за власним бажанням, без будь-якого примусу та не заперечував проти умов договору, тому знав про реальну відсоткову ставку за користування коштами та прийняв її, підписавши такий Договір. Таким чином, Договір про відкриття кредитної лінії №1027-5430 відповідає вимогам чинного законодавства та волевиявленням сторін, в тому числі щодо сплати процентів та комісій, тому просить суд відмовити у зустрічному позові повністю.

В судове засідання представник ТОВ «Факторинг Партнерс» не прибув, попередньо клопотав про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку, однак через технічну неможливість провести таку суд приймає до уваги позицію викладену у первісному позові та у відзиві на зустрічний позов.

В судове засідання ОСОБА_1 не прибув, на адресу суду надійшло клопотання у якому просить суд проводити розгляд справи у його відсутності, підтримує вимоги за зустрічним позовом.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 19.01.2022 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1027-5430, який підписано цифровим підписом позичальника в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатору (пароль А916).

Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредит у сумі 18000 грн, шляхом переказу на картковий рахунок із врахуванням процентів в розмірі 7560,00грн., а разом до сплати - 25560,00грн.

Згідно п.2.8 та п. 2.9., 2.10 вказаного Договору строк кредитування становить 300 календарних днів (до 15.11.2022р.). строк договору є рівним строку кредитування та діє до повного та належного виконання сторонами своїх обов`язків. Реальна річна процентна ставка на дату укладення договору становить 572465,00%. Орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 180000,00грн. та включає в себе суму кредиту та проценти за користування кредитом 162000,00грн. що підтверджується копією вказаного договору, паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту, платіжним підтвердженням та довідкою про переказ коштів, довідкою про укладений договір.

28.10.2021 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №02/10/2021 відповідно до умов якого останній набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників в межах суми заборгованості за кредитними договорами.

Відповідно до Реєстру боржників ТОВ «Факторинг Партнерс» первісним кредитором відступлено права вимоги за кредитиним договорам в тому числі і за договором №1027-5430 від 19.01.2021р. укладеного із ОСОБА_1 , що підтверджується копією договору, реєстром боржників, актом зарахування вимог.

За правилами статей 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 1047 ЦК України, Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч.ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», а також Закону України "Про електронні довірчі послуги", передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно допп.12п.1ч.1 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Як вбачається з матеріалів справи, договори про надання фінансового кредиту підписано шляхом накладення електронних підписів з використанням одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам закону.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомлені визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права нового кредитора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти його вимог.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 та постанові Верховного Суду від 18.06.2020 року у справі № 681/44/15-ц.

Крім того, суд враховує, що за положеннями статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин першої, другої ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини 1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Частинами 1 і 2 ст.634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються фінансовою компанією, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим фінансова компанія має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідач своїм підписом у договорі погодився, що договір разом із Правилами розміщених на сайті https://creditkassa.com.ua від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» забезпечує вірне розуміння позичальником по суті фінансової послуги без її нав`язування, тобто складають між ним та фінансовою компанією договір про надання кредитних послуг.

В даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача https://creditkassa.com.ua неодноразово змінювалися самим ТОВ «Укр Кредит Фінанс», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Оскільки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконало свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

В свою чергу, позивач стверджує, що відповідачем не належним чином виконано свої обов`язки перед ТОВ «Факторинг Партнерс» внаслідок чого виникла вищезазначена заборгованість.

Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

За таких підстав, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Разом з тим, позивач, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив стягнути заборгованість, яка складається з тіла кредиту та відсотками: 17680,00грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 40200,00грн. прострочена заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги; 41109,60грн. - прострочена заборгованість за процентами (з моменту відступлення по дату виготовлення розрахунку).

У постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Як вже зазначалось, обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, позивач посилався на Правила отримання кредитів та інших послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

Разом з цим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Договір про відкриття кредитної лінії та інших послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс» а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Тобто, надані позивачем Правила отримання кредитів та інших послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку Договорі про відкриття кредитної лінії позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Більше того, з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17 зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Враховуючи наведене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем, позивач дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» в частині повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погодилась із тим, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Частиною четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного Банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Відповідно до частин першої та другої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У частині четвертій указаної статті передбачено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Частиною шостою цієї статті передбачено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

У разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

У відповідності до правової позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року № 6-57ц12 боржник вважається належним чином повідомлений про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.

Саме такі правові позиції висловлені в постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі за № 6-1374цс17 та в постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі за № 61-1415св18, від 14 березня 2018 року у справі за № 61-6187св18, від 04 квітня 2018 року у справі за № 61-2067св18.

Як зазначено у довідці про укладення договору розмір процентів за користування кредитом у заявлений строк становить 2% в день (знижена) та 3% день стандартна, розмір процентів за користування кредитом до закінчення строку кредитування становить 2% за 104 дні та 3% стандартна 17 днів. У договорі про відкриття кредитної лінії зазначена фіксована процентна ставка за користування кредитом.

Підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту не свідчить, що відповідачем погоджено та встановлено Банком відсотки саме у такому розмірі, який позивач просить стягнути як заборгованість за відсотками. Таким чином, ураховуючи, що паспорт споживчого кредиту є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою) та має інформативний характер для споживача, суд критично оцінює можливість доведення факту належного повідомлення відповідача про зміну умов кредитування, у тому числі щодо сплати процентів, збільшення процентної ставки шляхом підписання паспорта споживчого кредиту.

Отже дії договору ТОВ «Укр Кредит Фінанс» змінював відсоткову ставку за кредитом, що відображено у довідці про укладення договору, що дає підстави вважати, що фактично нарахування відсотків на всю суму заборгованості проводилося банком не у відповідності з умовами договору та зазначених в розрахунку банку підвищених процентних ставок. Таким чином, банком неправильно, в рахунок збільшення, розраховано суму відсотків за користування кредитом, належним чином банк не проінформував про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Отже, доводи відповідача за первісним позовом про відсутність належним чином обґрунтованої підстави для стягнення заборгованості за простроченими відсотками заслуговують на увагу.

Звертаючись до суду ТОВ «Факторинг Партнерс» просив стягнути з відповідача заборгованість яка складає 98989,60грн., та складається з 17680,00грн. прострочена заборгованість за кредитом; 40200,00грн. прострочена заборгованість за процентами на дату відступлення; 41109,60грн. - прострочена заборгованість за процентами (з моменту відступлення по дату виготовлення розрахунку).

У Постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Доказів на підтвердження узгодження між позивачем і відповідачем умови щодо нарахування процентів за прострочену заборгованість з моменту відступлення по дату виготовлення розрахунку суду не надано.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення позики, просив, у тому числі, крім тіла кредиту 17680,00грн. стягнути заборгованість за відсотками в розмірі 81309,60грн.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Частиною четвертої статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

За умовами кредитного договору №1027-5430 від 19.01.2022р. сторони погодили строк кредитування 300 днів (до 15.11.2022р.)

Отже, виходячи з того, що строк кредитування за вказаним кредитним договором закінчився 15.11.2022р., тому з цього часу кредитор не мав підстав здійснювати нарахування відсотків, передбачених умовами договору, тому вимоги позивача про стягнення таких відсотків, нарахованих після 15.11.2022р, є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню. Після цих дат права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Щодо зустрічного позову в частині визнання недійсними окремих частин кредитного договору матеріали справи та встановлені судом обставини не дають підстав вважати, що дії відповідача при укладенні спірного кредитного договору суперечили волевиявленню позивача, а також про наявність у таких діях умислу, який був спрямований на введення споживача в оману. Виходячи з оплатного характеру кредитного договору, відсутні підстави вважати, що умови договору про сплату відсотків за користування кредитом, є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договору, оскільки вказаний розмір відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін.

У матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості ОСОБА_1 по спірному кредитному договору, за яким підлягає сплаті розмір відсотків, що перевищує 50 % суми кредиту, що згідно із статтею 18 Закону України "Про захист прав споживачів" може бути визнано несправедливою умовою договору. Слід також зазначити, що після спливу визначеного договором строку кредитування, право кредитодавця нараховувати передбачені цим договором відсотки припиняється, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (касаційне провадження № 14-10цс18).

Відповідно до статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві, а у випадку визнання окремого положення договору несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Подібні правові висновки щодо застосування вищезазначених норм ЦК України та Закону України "Про захист прав споживачів" у спірних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду: від 06 грудня 2019 року в справі № 664/1261/16-ц (касаційне провадження № 61-25248св18), від 27 січня 2020 року в справі № 754/6091/18 (касаційне провадження № 61-11473св19).

Відповідно до вимог ч. 3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких підстав, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за фактично отриману суму кредитних коштів, яка відповідає заборгованості за тілом кредиту.

Решта первісних позовних вимог не знайшли свого підтвердження та задоволенню не підлягають як і не підлягає до задоволення зустрічний позов.

Крім того відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Та згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову на відповідача.

В судовому засіданні досліджено платіжну інструкцію за сплату судового збору №422780399 від 24.05.2024р. в розмірі 3028,00грн, що є судовими витратами. Однак беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог приходжу до висновку про часткове стягнення судового розміру в користь позивача у процентному співвідношенні сумі задоволених вимог.

Крім цього, згідно статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у постанові від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19 роз`яснив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

З урахуванням викладеного вище, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином, відповідно до ст. 137 ЦПК України, із врахуванням обсягу виконаних адвокатом робіт, часу їх виконання, складності справи, співмірності часу розгляду справи та участі адвоката у її розгляді, зокрема наявності поданих клопотань та відзиву на зустрічну позовну заяву, суд приходить до висновку про доцільність стягнення з первісного відповідача на користь первісного позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000грн.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1027-5430 від 19.01.2022р. в розмірі 17680 (сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят)грн. 00коп. яка складається із простроченої заборгованості за тілом кредиту.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" про захист прав споживачів та визнання недійсними окремих частин кредитного договору залишити без задоволення.

Стягнути з з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" 540 (п`ятсот сорок)грн. 81коп. сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" 3000 (три тисячі)грн. 00коп. витрат на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Текст рішення виготовлено 06.05.2025 року.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом): Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" місце знаходження: м.Київ, вул.Є.Ґедройця, 6/521 ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: Л. Ю. Фарина