Рішення № 127237421, 09.05.2025, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/13512/24

Провадження № 2/727/424/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2025 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Літвінової О.Г.

при секретарі Лещинській А.М.

розглянувши в судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шеремет Марії Олегівни до Акціонерного товариства «ОщадБанк» про стягнення безпідставно списаних коштів та захист прав споживачів, -

за участю сторін:

представника позивача Шеремет М.О.

представника відповідача Вовчук М.В.

ВСТАНОВИВ:

1 грудня 2024 року на адресу Шевченківського районного суду м.Чернівці надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ощадбанк» про захист прав споживача та стягнення безпідставно списаних грошових коштів в розмірі 68680,59 грн.

Позивач посилається на те, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ «Ощадбанк України» . У позивача відкритий рахунок із споживчого кредиту з кредитним лімітом 878000 грн.

Станом на 28.10.2024 року Позивач у сласних потребах використав 18415,71 грн.

28.10.2024 року о 17-34 годині у вайбер з номера НОМЕР_1 на мобільний телефон вайбера НОМЕР_2 , який належить Позивачу, зателефонувала особа, яка представилась співробітником «Ощадбанку» та повідомила про те, що на данй час надійшла інформація про спробу списання грошових коштів з картки Прзивача та спитала чи все гаразд. Позивач повідомив вказану вище особу, що про будь-яке списання йому нічого не відомо. Дана особа повідомила, щоб Позивач на лінії, а вона все перевірить. Поки Позивач чекав на лінії, він не бачив, як шахраї під`єднались до його телефону та списали з кредитної картки № НОМЕР_3 у три транзакції грошові кошти в сумі 29000 грн. ( о 17-35), 29000 грн. ( о 17-36), 6000 грн. ( о 17-36).

Після чого особа повідомила, що все гаразд, що банк блокував вказані операції. На цьому розмову було завершено.

28.10.2024 року о 17-38 на телефон Позивача надійшло повідомлення з «Ощадбанку», в якому зазначалось, що « ми помітили незначну активність за вашою карткою і щоб убезпечити вас обмежили онлайн-платежі».

Протягом декілька днів Позивач не міг зайти в за стосунок «Ощадбанку» і 31.10.2024 року, коли вже зміг підключитись побачив, що кошти зникли а рахунок заблокований.

В зв`язку з чим, звернувся до відділення Відповідача, де йому надали виписку та повідомили, що списання відбулось через мобільний банкінг під час розмови. Позивач наполягав, що ніяких власних даних не розголошував.

Позивач звернувся до кіберполіції, ГУНП України в м.Києві, Київської міської прокуратури.

07.11.2024 року відомості про правопорушення були внесені до ЄРДР. На даний час досудове розслідування триває.

Вважає, що АТ «Ощадбанк» не провів належну ідентифікацію клієнта та захист його рахунку, внаслідок якого з рахунку позивача було неправомірно знято кошти.

Враховуючи ту обставину, що відповідач відмовився в добровільному порядку повернути грошові кошти, він вимушений звернутись до суду із даним позовом.

Позивач також повідомляє в позовній заяві, що ним не розголошувалася третім особам інформація про номери карткових рахунків, пін-коди та інша конфіденційна інформація. Картки не губилися, доступу до них треті особи не мали.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 06 грудня 2024 року відкритто провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Від відповідача АТ «Ощадбанк» надійшло клопотання про продовження строку для подачі відзиву, однак 25.03.2025 року ухвалою суду було відмовлено в задоволенні даного клопотання. В подальшому представником «Ощадбанк» в засіданні було заявлено клопотання про врахування направленого поштою відзиву, як письмові пояснення по справі.

Відповідач в своїх поясненняї в судовому засіданні зазначає, що Клієнт несе повну відповідальність за усі операції, які здійснюються за допомогою Карток, які є Електронним платіжним засобом, емітованим для обслуговування його рахунку. Клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до втрати Картки, розголошенню ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію.

Банк не несе відповідальність за збереження коштів Клієнта у разі розголошення Клієнтом відомостей про логін та пароль третім особам.

Клієнт зобов`язаний не розголошувати відомості про логін та пароль третім особам.

Відповідач стверджує, що чинним законодавством не надано повноважень Банку здійснювати повернення проведеного переказу позивачем, здійсненого з належною авторизацією.

Також, банком позивачу роз`яснено, що у випадку впевненості в наявності шахрайських дій щодо списання грошових коштів, рекомендовано звернутись до правоохоронних органів та банк буде намагатись максимально ефективно співпрацювати з правоохоронними органами та сприяти щонайскорішому розгляду даної справи.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, відповідач вважає, що вина АТ «Ощадбанк» у здійсненні транзакцій по рахункам позивача відсутня, і відповідно відсутні підстави у позивача у стягнені коштів з АТ «Ощадбанк».

Крім того, додатково банк зазначає, що якщо зазначені операції за твердженням позивача він не здійснював, то дані операції стали можливими в результаті розголошення Позивачем конфіденційної інформації по карткам та інформації з мобільного телефону, предачі даних та паролей третім особам та є намаганнями перекласти на банк свої обов`язки та відповідальність з приводу коректно здійснених транзакцій самим Позивачем . Докази того, що ці транзакції були здійснені з вини Банку, на думку відповідача, позивачем не надані.

Таким чином, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

В судовому засіданні в режимі відео конференції представник позивача адвокат Шеремет М.О. позовні вимоги підтримали в повному обсязі, позиваючись на позовну заяву, докази, які були подані до неї та просили позов задовольнити.

Представник відповідача - Вовчук М.В. в судовому засіданні в режимі відео конференції позовні вимоги не визнав, посилаючи пояснення, які були ним дані в судовому засіданні, докази, досліджені в судовому засіданні та просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши письмові докази по справі встановив наступне.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, та підтверджено матеріалами справи, а сторонами не заперечується той факт, що Позивач є клієнтом АТ «Ощадбанк». Відповідно до Висновку-авторішення про погодження надання кредиту ОТ «Ощадбанк» № 3424501204/120324 від 22.01.2024 року ОСОБА_1 надано кредит в сумі 56700 грн. із сплатою 46,800% річних на 60 місяців. В подальшому на підставі висновку авто рішення щодо погодження надання кредиту від 15.10.2024 року №3538828226/201224 Позивачу надано 87800 грн. та кредит розстрочка в розмірі 4000 грн. із про центовою ставкою 48,800% строком на 60 місяців.

Станом на 28.10.2024 року Позивач у сласних потребах використав 18415,71 грн.

28.10.2024 року о 17-34 годині у вайбер з номера НОМЕР_1 на мобільний телефон вайбера НОМЕР_2 , який належить Позивачу, зателефонувала особа, яка представилась співробітником «Ощадбанку» та повідомила про те, що на данй час надійшла інформація про спробу списання грошових коштів з картки Прзивача та спитала чи все гаразд. Позивач повідомив вказану вище особу, що про будь-яке списання йому нічого не відомо. Дана особа повідомила, щоб Позивач на лінії, а вона все перевірить. Поки Позивач чекав на лінії, він не бачив, як шахраї під`єднались до його телефону та списали з кредитної картки № НОМЕР_3 у три транзакції грошові кошти в сумі 29000 грн. ( о 17-35), 29000 грн. ( о 17-36), 6000 грн. ( о 17-36).

Після чого особа повідомила, що все гаразд, що банк блокував вказані операції. На цьому розмову було завершено.

28.10.2024 року о 17-38 на телефон Позивача надійшло повідомлення з «Ощадбанку», в якому зазначалось, що « ми помітили незначну активність за вашою карткою і щоб убезпечити вас обмежили онлайн-платежі».

Протягом декілька днів Позивач не міг зайти в за стосунок «Ощадбанку» і 31.10.2024 року, коли вже зміг підключитись побачив, що кошти зникли а рахунок заблокований.

Як вбачається з виписки по карті, кошті з карткового рахунку були перераховані на картки іншого банку трьома платежами.

Як вбачається з додатків, які були надані відповідачем до письмових пояснень, 28.10.2024 року несанкціоновані Позивачем перекази проводились 28.10.2024 року о 17:35:57, 17:36:24, 17:36:53.

Як вбачається з документів, доданих до позовної заяви дзвінок на мобільний номер Позивача був здійснений з номеру НОМЕР_4 та в подальшому повідомлення приходили з АТ «Ощадбанк». Крім цього, згідно роздруківки вбачається, що 28.10.2024 року о 17-24 здійснено вхід через новий мобільний додаток FLUMO і пристрій був не Позивача - SM-A805N, DEVICE_ID:e37bf1dc4bf7ffdd, тобто нетиповий для клієнта.

Позивач не отримував жодних дзвінків з банку на погодження вказаних платежів.

Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що позивач ОСОБА_2 є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.

Відповідно до вимог ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Приписами ч. 1 ст. 1071 ЦК України встановлено, що банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1071 ЦК України, грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження лише на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Згідно зі ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Приписами ч. 3 ст. 1092 ЦК України передбачено, що якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

Нормами п.1ч.5ст.55Закону України«Про платіжніпослуги» визначено,що надавачплатіжних послугз обслуговуваннярахунку зобов`язаний забезпечувати захист інформації під час обміну з надавачем послуг з надання відомостей з рахунків відповідно до вимог, встановлених цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до вимог ст. 67 Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг зобов`язані запровадити систему захисту інформації, що має забезпечувати безперервний захист інформації про виконання платіжних операцій та індивідуальної облікової інформації на всіх етапах її формування, обробки, передавання та зберігання.

Система захисту інформації має забезпечувати цілісність, конфіденційність, доступність та простежуваність інформації, що формується, обробляється, передається та зберігається під час виконання платіжних операцій, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України. Надавачі платіжних послуг зобов`язані виконувати встановлені законодавством вимоги щодо захисту інформації.

У разі виявлення порушень законодавства щодо захисту інформації, що містять ознаки вчинення злочину, надавачі платіжних послуг зобов`язані повідомити про це відповідні правоохоронні органи.

Працівники надавачів платіжних послуг зобов`язані виконувати вимоги законодавства щодо захисту інформації під час виконання платіжних операцій, зберігати таємницю надавача платіжних послуг (або іншу інформацію з обмеженим доступом) та підтримувати конфіденційність інформації, що використовується в системі захисту такої інформації.

Працівники надавачів платіжних послуг несуть відповідальність за неналежне використання та зберігання засобів захисту інформації, що використовуються під час виконання платіжних операцій, а також за розголошення персональних даних користувачів та інформації, що може бути віднесена до банківської таємниці чи таємниці надавача платіжних послуг, відповідно до законодавства.

Крім того, приписами ч. 1 ст. 51 Закону України «Про платіжні послуги» визначено, що надавачі платіжних послуг зобов`язані здійснювати моніторинг платіжних операцій користувачів відповідно до внутрішнього порядку управління операційними ризиками та ризиками інформаційної безпеки з метою ідентифікації неакцептованих, помилкових та неналежних платіжних операцій, суб`єктів таких операцій та забезпечувати вжиття заходів для запобігання або припинення таких операцій.

Приписами ст. 1 Закону України Закону України «Про платіжні послуги», з-поміж іншого визначено, що неналежний отримувач - особа, на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції в готівковій формі.

Також визначено, що неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі.

Крім того, визначено, що неналежний платник - особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно), а неналежний стягувач - особа, яка не має визначених законом підстав на ініціювання платіжної операції з рахунку платника;

Разом з цим, визначено, що неакцептована платіжна операція - платіжна операція, виконана надавачем платіжних послуг платника на підставі наданої ініціатором платіжної інструкції без отримання згоди платника (крім примусового списання (стягнення) або після відкликання такої згоди.

Відповідно до вимог ч. ч. 10-12 ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги» у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника надавач платіжних послуг зобов`язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення неналежного платника (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника та сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку коштів за помилковою платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок неналежного платника. Надавач платіжних послуг зобов`язаний також відшкодувати неналежному платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану помилкову платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди).

Платник, з рахунку якого внаслідок помилки неналежного стягувача без законних підстав списано кошти, має право на стягнення суми такої платіжної операції з неналежного стягувача у судовому порядку.

Надавачі платіжних послуг, що обслуговують платників, несуть перед ними відповідальність за неакцептованими платіжними операціями. У разі виконання неакцептованої платіжної операції надавач платіжних послуг зобов`язаний негайно після виявлення факту виконання неакцептованої платіжної операції або після отримання повідомлення платника (залежно від того, що відбувалося раніше) повернути за рахунок власних коштів суму неакцептованої платіжної операції на рахунок платника, а також сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку платника коштів за неакцептованою платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок платника. Надавач платіжних послуг зобов`язаний також відшкодувати платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану неакцептовану платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди).

Разом з цим, пунктами 146, 147 Положенням «Про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів»,затвердженого постановоюПравління Національногобанку України № 164 від 29 липня 2022 року визначено, що власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків.

Таким чином, обов`язок з доказування та доведення, що саме дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції - покладено саме на банківську установу.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України саме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг, що відповідає й вимогам Цивільно-процесуального кодексу України, які викладені вище.

Таким чином, провівши аналіз норм матеріального права в системному зв`язку із встановленими по справі фактичними обставинами, суд дійшов висновку, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно положень ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року № 6-71цс15 зазначено, що відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року №223, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Верховний Суд у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61 -3239св 18), від 20 червня 2018 року у справі №691/699/16-ц, (касаційне провадження №61 -16504св 18) вказану правову позицію підтримав.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що:

«сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Зазначені обставини узгоджуються також із постановою Верховного суду в у справі 126/1445/22 від 16.08.2023 року.

В судовому засіданні не доведено, що позивач вчиняв розрядження щодо списання/перерахунку коштів, та вчиняв будь-які інші дії, що могли б призвести до списання грошових коштів з його рахунку.

Дані обставини, відповідачем жодним чином не спростовані, а доказів на підтвердження того, що банком проведено розслідування, в ході якого встановлено, що операція, заявлена клієнтом як спірна, виконана згідно із усіма вимогами платіжної системи, суду не надано.

Натомість, жодних даних/доказів того, що банком вживалися заходи щодо автентифікації з підтвердження особи користувача платіжних послуг та/або належність цьому користувачу платіжних послуг певного платіжного інструменту, наявність у нього підстав для використання конкретного платіжного інструменту, у тому числі шляхом перевірки індивідуальної облікової інформації користувача платіжних послуг, тим більше за умови нетипового входу в акаунти позивача, з іншого пристрою за короткий інтервал часу, при цьому, з списання задвоєних платежів на значні суми, відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що спірні платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, а отже, спірні платіжні операції здійснено банком з порушенням вимог Закону України «Про платіжні послуги» та Положення «Про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів».

Приписами ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін, згідно з якими сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Європейський суд у своєму рішенні у справі «Лазаренко та інші проти України» (№70329/12, п. 37) вказує на те, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.

Нормами ст. 1213 ЦК України визначено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

З огляду на викладене, враховуючи те, що жодних належних, достатніх та допустимих доказів, які б безспірно доводили, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанні ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не надано, банком встановлено нетиповий для позивача вхід в його акаунт, з іншого пристрою та списання задвоєних платежів на значні суми, що не є характерними для позивача, при цьому, відповідачем жодних заходів щодо автентифікації з підтвердження особи користувача платіжних послуг та/або належність цьому користувачу платіжних послуг певного платіжного інструменту,наявність у нього підстав для використання конкретного платіжного інструменту, за вказаних умов здійснено не було, суд доходить переконливого висновку про те, що відповідачем з рахунку позивача незаконно було списано грошові кошти у сумі 64000 гривень 00 копійок, та 4680,59 грн. відсотків за користування кредитним коштамиа отже, позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягаю задоволенню в повному обсязі, через що з відповідача на користь позивача слід стягнути грошові кошти в загальній сумі 68680 гривень 59 копійок.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних с у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ч. 1 ст.76ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з вимогами ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Приписами ч. 1 ст.81ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормами ст.89ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи у сукупності усі інші доводи сторін, наведені ними в обґрунтування своїх вимог або заперечень, суд до уваги їх не бере, оскільки вони не відносяться до предмета спору та є явно необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст.141ЦПК України судовий збір, у разі задоволення позову, покладається на відповідача.

З урахуванням того, що позивач при подачі позову був звільнений від сплати судового збору, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід Держави судовий збір у розмірі 1211,20 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шеремет Марії Олегівни до Акціонерного товариства «ОщадБанк» про стягнення безпідставно списаних коштів та захист прав споживачів - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «ОщадБанк» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г, код ЄДРПОУ 0032129) на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 безпідставно вписані кошти в сумі 64000 ( шістдесят чотири тисячі) гривень та списані відсотки в сумі 4680 ( чотири тисячі шістсот вісімдесят) гривень 59 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «ОщадБанк» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г, код ЄДРПОУ 0032129) на користь держави судові витрати в сумі 1211,20 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці. В разів складення вступної та резолютивної частини, протягом 30 днів з дня виготовлення рішення в повному обсязі.

З повним текстом рішення суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 09.05.2025 року.

СУДДЯ : О.Г.Літвінова