Рішення № 12723409, 03.12.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.12.2010 Справа № 3/98-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Шевченко М. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонавтотранс", м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іксора", м. Херсон

про стягнення 2218479 грн. 02 коп.

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Іксора", м. Херсон

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонавтотранс", м. Донецьк

про витребування 278606 грн. 17 коп.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним: Сапіга В.В. представник дов. б/н від 25.01.2010 р.;

від відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним: Осіпов О.С. юрисконсульт дов. б/н від 01.06.2010 р.; Литвиненко О.В. юрисконсульт дов. б/н від 30.11.2010 р.

11 травня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонавтотранс" (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іксора" (відповідач) заборгованості за договорами № 119-1 від 14.04.2005р., № 119 від 13.01.20004р. "Про організацію перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом через автостанційну мережу Херсонської області" в сумі 2218479 грн. 02 коп.

27 травня 2010 року від ТОВ «Херсонавтотранс»надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

3 червня 2010 року ТОВ «Іксора»було надано відзив на позовну заяву ТОВ «Херсонавтотранс», в якому ТОВ «Іксора»не визнає позовні вимоги, посилаючись на умови Додаткової угоди до договору №119-1 від 14.04.2005 р., просить відмовити ТОВ «Херсонавтотранс»в задоволенні позовних вимог.

8 червня 2010 року ТОВ "Іксора" було подано до суду зустрічну позовну заяву до ТОВ "Херсонавтотранс" про витребування грошових коштів у розмірі 278606 грн. 17 коп.

Зустрічну позовну заяву було прийнято судом до розгляду сумісно з первісним позовом.

8 червня 2010 року від ТОВ «Херсонавтотранс»надійшло клопотання про призначення судової експертизи, 15 червня 2010 року надійшло доповнення до клопотання про призначення судової експертизи - почеркознавчої та технічної.

Ухвалами від 15.06.2010р. провадження у справі зупинено у зв'язку з призначенням по справі судових експертиз: судово-почеркознавчої, судово-технічної та бухгалтерської експертизи.

29 вересня 2010 року провадження по справі було поновлено для з»ясування причин ненадання судовим експертам відповідних документів.

12 жовтня 2010 року в судовому засіданні оголошувалась перерва до 21 жовтня 2010 року до 11-30, після чого розгляд справи було продовжено. В судовому засіданні 21 жовтня 2010 року представником ТОВ «Херсонавтотранс»було подано клопотання про продовження строку розгляду справи.

21 жовтня 2010 року провадження по справі було зупинено, матеріали справи направлено для завершення бухгалтерської експертизи. Після судового засідання 21.10.2010 р. ТОВ «Іксора»було подано заяву про відвід судді Людоговської В.В.

26 листопада 2010 року провадження по справі було поновлено та призначено на 3 грудня 2010 року. Ухвалою від 3 грудня 2010 року було відхилено заяву про відвід судді Людоговської В.В.

2 грудня 2010 року ТОВ «Іксора»у відповідності до ст..22 ГПК України було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач за зустрічним позовом просить збільшити розмір позовних вимог за зустрічним позовом на суму 428096,04 грн. Заяву про збільшення позовних вимог за зустрічним позовом долучено до матеріалів справи. Суд розглядає справу з урахуванням заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Іксора" про збільшення позовних вимог за зустрічним позовом.

          Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

          Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні проти позову ТОВ «Херсонавтотранс» заперечує, просить відмовити в його задоволенні.

          Позивач за зустрічним позовом підтримав свої вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та просить зустрічний позов задовольнити.

          Відповідач за зустрічним позовом проти заявлених вимог заперечує, просить відмовити в їх задоволенні.

          Суд з власної ініціативи всі судові засідання проводив із застосуванням технічного запису розгляду судової справи за допомогою програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

в с т а н о в и в:

          13 січня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством «Херсонавтотранс», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонавтотранс», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іксора»було укладено Договір №119 про організацію перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом через автостанційну мережу Херсонської області (далі –Договір №119).

          14 квітня 2005 року між Відкритим акціонерним товариством «Херсонавтотранс», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонавтотранс», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іксора»було укладено Договір №119-1 про організацію перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом через автостанційну мережу Херсонської області (далі –Договір №119-1).

          Судом встановлено, що відповідно до п.1.1. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонавтотранс»- ТОВ «Херсонавтотранс»є правонаступником ВАТ «Херсонавтотранс».

          Відповідно до ст.36 Закону України «Про автомобільний транспорт»автостанції надають пасажирам послуги, пов»язані з їх проїздом автобусними маршрутами загального користування, а автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, - послуги, пов'язані з відправленням та прибуттям автобусів згідно з розкладом руху.

          Згідно положень ст.32 Закону України «Про автомобільний транспорт»відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із власниками автостанцій визначаються договором. Предметом договору автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, з власниками автостанцій є надання послуг та виконання робіт, пов'язаних з відправленням і прибуттям пасажирів.

          Судом встановлено, що Договір №119 та Договір №119-1 підписані сторонами без будь-яких зауважень. Вищевказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов»язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

          Договір №119 та Договір №119-1 за своєю правовою природою є договорами про надання послуг.

Відповідно до норм ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов»язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов»язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з приписами ст.903 ЦК України, - якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов»язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

          Відповідно до п.4.1. Договору №119 та Договору №119-1 отримана в результаті виконання цих договорів виручка від реалізації квитків на проїзд пасажирів та перевезення багажу в автобусах надходить на розрахунковий рахунок «Херсонавтотранс», з якого утримується належна сума страхових та автостанційних зборів, решта виручки розподіляється наступним чином: «Херсонавтотранс»- 15%, ТОВ «Іксора»- 85%.

Позивач стверджує, що за період з 1 квітня 2007 року по 1 вересня 2009 року через автостанційну мережу ТОВ «Херсонавтотранс»здійснено продаж квитків з визначенням перевізника ТОВ «Іксора»на загальну суму 14789860,18 грн. На підтвердження вищевказаного ТОВ «Херсонавтотранс» були надані до матеріалів справи картки рахунку.

          27 травня 2010 року ТОВ «Херсонавтотранс»було заявлено клопотання про призначення судово-економічної експертизи (т.2, а.с.87).

З метою об»єктивного встановлення фактів, які мають значення для розгляду справи, враховуючи, що дослідження бухгалтерських документів потребує спеціальних знань, - суд ухвалою від 15.06.2010 року зупинив провадження та призначив судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручив судовому експерту Амеліній Олені Юріївні. Перед експертом були поставлені наступні питання:

          1.чи підтверджується документально виплата грошових коштів за реалізовані квитки ТОВ "Херсонавтотранс" до ТОВ "Іксора" за період з 2007р. по вересень 2009р?.

          2.на яку загальну суму ТОВ "Херсонавтотранс" здійснило продаж квитків з визначенням перевізника ТОВ "Іксора" в період з квітня 2007р. по вересень 2009р.?

          3.в якому розмірі ТОВ "Іксора" оплачено послуги ТОВ "Херсонавтотранс" згідно умов договорів № 119 від 13.01.2004р., № 119-1 від 14.04.2005р. в період з квітня 2007р. по вересень 2009р. ?

23.11.2010 року судовий експерт Амеліна О.Ю. звернулась до суду з листом (т.4, а.с.92-96), в якому зазначено, що до 29 жовтня 2010 року від ТОВ «Іксора»документи не надавалися. До 23.11.2010 року первинні документи та регістри бухгалтерського обліку ТОВ «Іксора»судовому експерту надані не були, у зв»язку з чим судовим експертом виконана судова економічна експертиза №20 від 23.11.2010 р. по документам ТОВ «Херсонавтотранс»за період дослідження з 01.04.2007 р. по 31.08.2009 р.

26 листопада 2010 року ухвалою суду провадження по справі було поновлено.

Згідно висновку судово-економічної експертизи №20 від 23.11.2010 року (т.4, а.с.51-86), проведеної судовим експертом Анеліною О.Ю., по першому питанню: виплата грошових коштів за реалізовані квитки ТОВ «Херсонавтотранс»до ТОВ «Іксора»за період з 01.04. 2007 року по 31.08. 2009 року документально підтверджується в сумі 15312877,23 грн.; по другому питанню: ТОВ «Херсонавтотранс»здійснило продаж квитків з визначенням перевізника ТОВ «Іксора»в період з квітня 2007 року по вересень 2009 року на суму 15405181,24 грн.; по третьому питанню: ТОВ «Іксора»оплачено послуги ТОВ «Херсонавтотранс»згідно умов договорів №119 від 13.01.2004 р., №119-1 від 14.04.2005 р., починаючи з серпня 2009 року в сумі 92304,01 грн.                               Представник відповідача проти висновків судового експерта Амеліної О.Ю. заперечує, просить суд відхилити висновок судового експерта, в судовому засіданні наполягав на проведенні повторної експертизи.                               Відповідно до статті 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов»язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 ГПК України, згідно яких господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.                     Таким чином, з огляду на викладені вимоги матеріального та процесуального законодавства, наявні в матеріалах справи докази, експертний висновок судового експерта Амеліної О.Ю., суд зазначає, що висновок судової експертизи є повним та обґрунтованим, не викликає сумнівів у правильності, - підстави відхилення господарським судом висновків судової експертизи відсутні.                     Оскільки відповідно до висновку судового експерта Амеліної О.Ю. виплата грошових коштів за реалізовані квитки ТОВ «Херсонавтотранс»до ТОВ «Іксора»за період з 01.04. 2007 року по 31.08. 2009 року документально підтверджується в сумі 15312877,23 грн., - 15 % з цієї суми дорівнює 2296931,58 грн. Відповідно до ч.2 ст.83 ГПК України суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Від ТОВ «Херсонавтотранс»станом на день розгляду справи відповідного клопотання не надходило.                               Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача за первісним позовом про стягнення заборгованості в сумі 2218479,02 грн. є обґрунтованими та документально доведеними.                     Суд відхиляє клопотання ТОВ «Іксора» про надання висновку судового експерта від 02.12.2010 року, оскільки суд в ухвалі про поновлення провадження по справі від 26.11.2010 року зобов'язував відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним направити представників для ознайомлення з висновком експерта та надати суду письмові пояснення у справі з урахуванням експертного висновку. 30 листопада 2010 року повноважний представник ТОВ «Іксора»знайомився з матеріалами справи, але вимоги ухвали суду щодо надання письмових пояснень з урахуванням експертного висновку виконані не були.

          Заперечуючи проти задоволення первісного позову, ТОВ «Іксора»стверджує, що 15 квітня 2005 року між сторонами було укладено Додаток №1 до договору №119-1 від 14.04.2005 року (далі –Додаток №1) про організацію перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом через автостанційну мережу Херсонської області, відповідно до якого виручка розподіляється наступним чином: «Херсонавтотранс»- 0%, ТОВ «Іксора»- 100%.

          Посилання ТОВ «Іксора»на те, що 15 квітня 2005 року між сторонами було укладено Додаток №1 до договору №119-1 від 14.04.2005 року (далі –Додаток №1) про організацію перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом через автостанційну мережу Херсонської області, не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

          8 червня 2010 року представником ТОВ «Херсонавтотранс»було заявлено, що Додаток № 1 ВАТ «Херсонавтотранс»ніколи не укладав, і взагалі він відсутній у позивача за первісним позовом. З приводу чого ТОВ «Херсонавтотранс»було заявлено клопотання про призначення експертизи; 15 червня 2010 року надійшло доповнення до клопотання про призначення судової експертизи - почеркознавчої та технічної.

Ухвалою від 15.06.2010р. провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням по справі комплексної судової експертизи у складі судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз. Перед експертом суд вирішив поставити наступні питання:

1.          Чи виконано підпис на додатку №1 від 15.04.2005 р. до договору № 119-1 від 14.04.2005 р. від імені голови правління ВАТ "Херсонавтотранс" Горб О.О. цією особою або іншою?

2.          Чи виготовлено додаток №1 від 15.04.2005 р. до договору № 119-1 від 14.04.2005 р. шляхом монтажу за допомогою комп'ютерної або копіювально-розмножувальної техніки?

3.          Яка дата виготовлення додатку №1 від 15.04.2005 р. до договору № 119-1 від 14.04.2005 р.?

4.          Що раніше було нанесено на папір: текст додатку №1 від 15.04.2005 р. до договору № 119-1 від 14.04.2005 р. або печатка ВАТ "Херсонавтотранс"?

5.          Чи відповідає відбиток печатки, проставлений на додатку №1 від 15.04.2005 р. до договору № 119-1 від 14.04.2005 р., відбитку печатки ВАТ "Херсонавтотранс", який проставлявся на інших документах товариства на той момент?

          6 липня 2010 року від Донецького науково-дослідного інституту надійшли клопотання №3291/02 (т.3, а.с.67) експерта Бочарової Н.Г. та клопотання експерта Хахіної І.Г. (т.3, а.с.69) про надання додаткових матеріалів, необхідних для надання висновку, а саме: оригінал додатку №1 від 15.04.2005 р. до договору №119-1 від 14.04.2005р., вільні та експериментальні зразки почерку Горб О.О., вільні зразки відтисків печатки ВАТ «Херсонавтотранс»за 2005 рік.

19 липня 2010 року суд ухвалою зобов»язав сторони надати вищевказані докази експертній установі.

Матеріалами справи підтверджується, що сторони не виконали вимоги ухвали суду щодо надання відповідних доказів на дослідження судовим експертам.

8 вересня 2010 року до суду від Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення про неможливість надання висновку щодо судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи (т.3, а.с.78,79).

Невиконання вимог ухвали суду від 19.07.2010 року ТОВ «Іксора»пояснює тим, що підприємство її не отримувало (т.3, а.с.104). Матеріалами справи спростовується твердження ТОВ «Іксора», оскільки в т.3 на сторінці 75 є відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника ухвали суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

          Як зазначив Вищий господарський суд України у п.19 Інформаційного листа від 13.08.08р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України", "… дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом ВГСУ від 10.12.02р. № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

          Станом на день розгляду справи Додаток №1 ні суду, ні судовим експертам ТОВ «Іксора»не було надано. Свої дії ТОВ «Іксора»пояснює тим, що 13 серпня 2010 року відбулася незаконна виїмка з банківського сейфу документів підприємства. Суд звертає увагу на той факт, що на підтвердження вищевказаного ТОВ «Іксора»не надало суду ні протоколу виїмки, ні будь-яких інших доказів.

          Судом не приймається до уваги нотаріальна копія Додатку №1, оскільки суду не надано доказів, що копію зроблено саме з оригіналу документу. Також суд не приймає до уваги наданий до матеріалів справи висновок спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 30.08.2010 року №392-К (т.4, а.с.24-32), оскільки проведене майором міліції Гребенюком Сергієм Миколайовичем комплексне технічне та почеркознавче дослідження Додатку №1 не вважається судовою експертизою, тому що проведене не за ухвалою господарського суду.

Щодо позовної вимоги ТОВ «Херсонавтотранс»про застосування заходів до забезпечення позову (т.1, а.с.5), суд залишає її без задоволення, врахувавши наступне.

Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Як зазначалося в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. №02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

В заяві про забезпечення позову слід зазначити: обґрунтування необхідності забезпечення позову, який саме вид забезпечення належить застосувати, чому саме цей вид належить застосувати.

Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Застосування заходів забезпечення позову, які не пов'язані із заявленими вимогами, не допускається.

Вимога ТОВ «Херсонавтотранс» про забезпечення позову не містить обґрунтувань та підстав необхідності забезпечення позову; чому саме цей вид належить застосувати; відомостей як про наявність грошових коштів на рахунках боржника, так і ймовірність їх зникнення.

Отже, ТОВ «Херсонавтотранс» у встановлений законом спосіб не довело необхідність застосування заходів забезпечення позову, те, що їх невжиття може ускладнити чи унеможливити виконання рішення, тому суд не має правових підстав для вжиття цих заходів.

25 листопада 2010 року до суду надійшла заява від ТОВ «Херсонавтотранс»про відмову від позову (т.4, а.с.88). Вищевказану заяву підписано Генеральним директором Москвичовим А.Ф. Також 25 листопада 2010 року до матеріалів справи залучено лист Генерального директора Москвичова А.Ф. про відкликання з 24.11.2010 р. всіх довіреностей, виданих на представництво підприємства ТОВ «Херсонавтотранс»(т.4, а.с.90). Суд залишає поза увагою вищевказані звернення Генерального директора Москвичова А.Ф., оскільки відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 30.11.2010 року керівником ТОВ «Херсонавтотранс»є Крамаренко Віталій Вікторович.

Суд відхиляє клопотання ТОВ «Іксора»про зупинення провадження у справі від 02.12.2010 року (т.4, а.с.112), оскільки воно є необґрунтованими та не підтверджено відповідними доказами.

29 листопада 2010 року судовим експертом Амеліною О.Ю. надано до матеріалів справи докази оплати ТОВ «Херсонавтотранс»судової експертизи 28.07.2010 р. в сумі 19638,40 грн. (т.4, а.с.94).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Додаток № 1 від 15.04.2005 р. до договору №119-1 від 14.04.2005р. між сторонами не укладався; вимоги позивача за первісним позовом про стягнення заборгованості в сумі 2218479,02 грн. є обґрунтованими, документально доведеними, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

З відповідача за первісним позовом, в порядку статті 49 ГПК України, на користь позивача за первісним позовом, підлягають стягненню 19638,40 грн. в рахунок відшкодування витрат на проведення експертизи, 22184,79 грн. витрат на оплату державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

8 червня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Іксора»подало зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонавтотранс»про витребування грошових коштів (з урахуванням заяви від 02.12.2010 р. про збільшення позовних вимог) у розмірі 706702,21 грн. за період з серпня 2009 року по жовтень 2010 року включно.

Підставою зустрічних позовних вимог ТОВ «Іксора»зазначило Додаток №1 до Договору №119-1.

З огляду на викладені вимоги цивільного законодавства, умови договорів №119, 119-1 та Додатку №1, наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку відмовити ТОВ «Іксора»в задоволенні зустрічного позову з огляду на наступне.

По-перше, при розгляді первісного позову судом досліджувалось питання щодо укладення сторонами Додатку №1 та встановлено, що Додаток № 1 від 15.04.2005 р. до договору №119-1 від 14.04.2005р. між сторонами не укладався. Таким чином, у суду відсутні підстави вважати Додаток №1 належним доказом за зустрічним позовом, а ТОВ «Іксора»не може посилатися на нього як на підставу своїх позовних вимог за зустрічним позовом.

По-друе, суд також звертає увагу позивача за зустрічним позовом, що в заяві про збільшення позовних вимог (т.4, а.с.98) в додатку зазначено: обґрунтування позовних вимог. Суду не зрозуміло, чому в обґрунтування заяви про збільшення позовних вимог ТОВ «Іксора»надано тільки акти звірки. Жодних доказів в розумінні ст.32, 34 ГПК України позивачем за зустрічним позовом суду не надано.

Суд вважає за доцільне, проаналізувавши обраний ТОВ «Іксора»спосіб захисту порушеного права, зазначити наступне.

          Предмет позову –це певна матеріально - правова вимога позивача до

відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені у статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.

Під способами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з

метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

          Підстава позову –це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

          Отже, особа має захищати своє право у спосіб, встановлений законом, а у

відповідних випадках –і договором.

          Способи захисту цивільних прав у багатьох випадках передбачені правовими

нормами, які регулюють конкретні правовідносини.

          Норма ст. 387 ЦК України встановлює право власника на віндикацію, тобто,

витребування свого майна з чужого незаконного володіння. Цей спосіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, яка незаконно вилучена (вибула) з його володіння.

          Стаття 16 ЦК України п.5 ч.2 передбачає одним із способів захисту цивільних прав –примусове виконання обов'язку в натурі, стягнення заборгованості за договором відповідає вказаному способу захисту порушеного права.

Одночасно суд наголошує, що, звертаючись до суду з позовом, позивач

самостійно обирає спосіб захисту свого права, шляхом звернення до суду у резолютивній частині позову з проханням про застосування такого способу. Між тим, невірне обрання способу захисту порушеного права не є підставою для відмови у позові за умови обґрунтованості вимог та встановлення факту порушення відповідного права.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.          Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

          В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст..43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об»активному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі наведених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.          Первісний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іксора»(73008, м.Херсон, вул.Бериславське шосе, 11, р/р невідомий, код ЄДРПОУ 31848398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонавтотранс»(83096, м.Донецьк, вул..Куйбишева, 107, р/р невідомий, код ЄДРПОУ 03119055) заборгованість в сумі 2218479,02 грн., в рахунок відшкодування витрат на проведення експертизи 19638,40 грн., в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 22184,79 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

          3. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

          4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Повний текст рішення господарського суду буде складено в п»ятиденний строк з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається на рішення суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Суддя В.В.Людоговська

Повне рішення складено 07.12.2010 р.