Рішення № 12723265, 23.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2010 р. Справа № 37/214-10

вх. № 8561/5-37

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Юрко О.Г. за довіреністю № б/н від 07.10.2010 р.

відповідача - Кобеляцький М.М. за довіреністю № 52-юр від 05.11.2010 р.

розглянувши справу за позовом ТОВ "АНТАРЕС-УКРАЇНА-2006", с. Боброва

до ПП "АКВАМАРИН", м. Харків

про стягнення 83955,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АНТАРЕС-УКРАЇНА-2006" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "АКВАМАРИН" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сплаті товару за договором поставки № 113 від 17.07.2009 р. в розмірі 69241,80 грн., пені в розмірі 9672,81 грн., 3% річних в розмірі 1652,81 грн. та індексу інфляції у розмірі 3388,33 грн., а всього 83955,75 грн.

Сторони до початку судового засідання призначеного на 18.11.2010 р., через канцелярію господарського суду 18.11.2010 р. за вх. № Д1445, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 18.11.2010 р. за вх. № 24805, надав клопотання про залучення до матеріалів справи документів вказаних у клопотанні, яке господарським судом було задоволено та надані документи судом були залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні призначеному на 18.11.2010 року була оголошена перерва до 23.11.2010 року о 15:20.

Сторони до початку судового засідання призначеного на 23.11.2010 р., через канцелярію господарського суду 23.11.2010 р. за вх. № Д1484, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 23.11.2010 р. за вх. № 25315, надав клопотання про залучення до матеріалів справи документів вказаних у клопотанні, яке господарським судом було задоволено та надані документи залучені до матеріалів справи. Крім того, у наданому клопотанні відповідач просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення з нього суми заборгованості у розмірі 69241,80 грн. у зв'язку з її сплатою. Також, у наданому клопотанні відповідач пояснював, що в платіжних дорученнях № 1108026 від 08.11.2010 р., № 21 від 17.11.2010 р., та № 1122009 від 22.11.2010 р. помилково було вказано призначення платежу "плата за пиво згідно угоди б\н від 01.07.09" замість "сплата товару згідно договору поставки № 113 від 17.07.2009 р.".

Господарський судом було розглянуто заяву позивача про забезпечення позову в задоволенні якої господарський суд вважав за необхідне відмовити, оскільки позивачем в її обґрунтування не було надано до суду доказів вчинення відповідачем дій направлених на відчуження грошових коштів на своїх розрахункових рахунках та свого майна, які би свідчили про те, що не вжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити не можливим виконання рішення господарського суду по даній справі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд припинити провадження в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості у розмірі 69241,80 грн.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

17 липня 2009 р. між сторонами було укладено договір поставки № 113 (надалі - договір), предметом якого є поставка товару - пивної продукції. Договір було укладено безстроково.

Згідно п.2.1.1. даного договору постачальник (позивач) зобов'язувався поставляти покупцю (відповідачу) товар, визначений в замовленні в узгодженій кількості та асортименті.

Пунктом 2.2.1. договору було передбачено, що покупець зобов'язується оплачувати поставлений товар в порядку, визначеному даним договором.

Згідно п.п.7.1, 7.3 договору оплата товару здійснюється в готівковій або безготівковій формі на підставі виставленого рахунка - фактури або накладної протягом 30-ти календарних днів після отримання товару.

Пунктом 7.6. договору було передбачено, що сторони щомісячно підписують акти звірки розрахунків по проведеним поставкам товару.

Згідно п.8.2. договору за прострочку оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діє на момент невиконання зобов'язання по оплаті, від вартості несплаченої суми за кожен день прострочки.

Судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 415775,49 грн., що підтверджується відповідними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому позивачем у позові вказувалося про те, що даний товар відповідачем було оплачено частково в розмірі 346533,69 грн., в підтвердження чого позивачем були надані до суду відповідні банківські виписки. Також, позивач вказував, що оскільки відповідач сплачував за партії товару частково без зазначення реквізитів накладних, кожен черговий платіж йшов на погашення раніше поставленого товару, таким чином, станом на 27.09.2010 року не оплачено товар на суму 69241,80 грн.

Станом на 01.08.2010 року за відповідачем утворилася заборгованість за поставлений товар в розмірі 69241,80 грн., розмір якої підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за липень 2010 р., який був підписаний обома сторонами по даному договору.

Судом встановлено, що після подання позивачем відповідного позову до суду, відповідачем була погашена заборгованість по сплаті товару за договором поставки № 113 від 17.07.2009 р. в розмірі 69241,80 грн. про що свідчать платіжні доручення № 1108026 від 08.11.2010 р., № 21 від 17.11.2010 р. та № 1122009 від 22.11.2010 р. При цьому представник відповідача надав до суду пояснення в яких вказував про те, що в платіжних дорученнях № 1108026 від 08.11.2010 р., № 21 від 17.11.2010 р. та № 1122009 від 22.11.2010 р. помилково було вказано призначення платежу "плата за пиво згідно угоди б\н від 01.07.09" замість "сплата товару згідно договору поставки № 113 від 17.07.2009 р.". За таких обставин суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сплаті товару за договором поставки № 113 від 17.07.2009 р. в розмірі 69241,80 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1. ч.1. ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору, а клопотання відповідача про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сплаті товару за договором поставки № 113 від 17.07.2009 р. в розмірі 69241,80 грн. підлягає задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку позивачем вірно було здійснено розрахунок індексу інфляції у розмірі 3388,33 грн. у зв'язку з чим ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних господарський суд зазначає, що позивачем у розрахунку 3% річних за період з 10.08.2010 р. по 15.08.2010 р. було невірно визначено кількість днів простроченого платежу - 7, замість 6, у зв'язку з чим перерахована судом сума 3% річних за цей період складає 15,98 грн. За таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягає загальна сума 3% річних у розмірі 1650,15 грн.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Перевіркою розрахунку пені позивача господарським судом було встановлено, що позивачем у розрахунку пені за період з 10.08.2010 р. по 15.08.2010 р. було невірно визначено кількість днів простроченого платежу - 7, замість 6, у зв'язку з чим перерахована судом сума пені за цей період складає 82,56 грн. За таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягає загальна сума пені у розмірі 9659,05 грн.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 9659,05 грн., 3% річних в розмірі 1650,15 грн. та індексу інфляції у розмірі 3388,33 грн., а всього 14697,53 грн.

Враховуючи те, що з вини відповідача спір було доведено до суду, та те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 839,33 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 235,76 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 628, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, п.1-1 ч.1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.

Задовольнити клопотання відповідача про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сплаті товару за договором поставки № 113 від 17.07.2009 р. в розмірі 69241,80 грн.

Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сплаті товару за договором поставки № 113 від 17.07.2009 р. в розмірі 69241,80 грн.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "АКВАМАРИН" (юридична адреса: 61036, м. Харків, вул. Дизельна, 3/5; фактична адреса: 61144, м. Харків, вул. Героїв Праці, 15; код ЄДРПОУ 31634863, п/р 26001805822891 в ХОФ АКБ «УкрСоцБанк» м. Харків, МФО 351016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТАРЕС-УКРАЇНА-2006" (юридична адреса: 63410, Харківська область, Зміївський район, с.Борова, вул. Леніна, буд. 135; адреса для кореспонденції: 61172, м. Харків, Кільцевий проїзд, 1, код ЄДРПОУ 33872438, п/р 26008036174600 в ХФ ФКИБ «УкрСиббанк», МФО 351005) пеню в розмірі 9659,05 грн., 3% річних в розмірі 1650,15 грн., індекс інфляції у розмірі 3388,33 грн., 839,33 грн. державного мита та витрати по сплаті за інформаційне - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235,76 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя

Рішення підписано 26.11.2010 р.