Рішення № 127232265, 09.05.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 травня 2025 року справа № 520/5966/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Державного реєстратора Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області ОСОБА_1 до Державного підприємства "Національні інформаційні системи", Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

Державний реєстратор Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області Жбадинський Олег Михайлович (вул. Ювілейна, буд.5,с-ще Мала Данилівка, Харківський р-н, Харківська обл.,62431, код НОМЕР_1 ) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державне підприємство "Національні інформаційні системи" (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 4,м. Київ 53,04053, код ЄДРПОУ 39787008), Міністерство юстиції України (вул. Городецького архітектора, буд. 13, м. Київ, 01001, ЄДРПОУ 00015622), в якому просять суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №659/5 від 07.03.2025 "Про результат камеральної перевірки державного реєстратора Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області ОСОБА_1 " за яким анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Жбадинського Олега Михайловича;

- відновити становище, яке існувало до видання наказу Міністерства юстиції України №659/5 від 07.03.2025 "Про результат камеральної перевірки державного реєстратора Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області ОСОБА_1 " шляхом покладання на Державне Підприємство "НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ" обов`язку негайного поновлення державному реєстратору Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області ОСОБА_1 доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

В обґрунтування позову зазначено, що наказ Міністерства юстиції України №659/5 від 07.03.2025 "Про результат камеральної перевірки державного реєстратора Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області ОСОБА_1 " є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачам надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачам, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідачів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про проведену камеральну перевірку його як державного реєстратора Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області за наказом Міністерства юстиції України №266/7 від 17.02.2025 відповідно до статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", підпункту 6 пункту 6 Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб-підприємців та відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №990. За наслідками проведеної перевірки складено акт від 07.03.2025 № 904/19.1.4/25 та на підставі зафіксованих в ньому висновків, відповідачем видано наказ №659/5 від 07.03.2025, яким анульовано доступ до Державного реєстру речових прав та нерухоме майно.

Позивач вважає дії відповідача по прийняттю спірного наказу протиправними, вчинені з порушенням норм діючого законодавства, порушують права державного реєстратора. В обґрунтування вказаного позову позивач зазначив про те, що оскаржуваний наказ прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, позивач зауважив, що камеральна перевірка проведена упереджено, без врахування пояснень державного реєстратора, без дослідження в повному обсязі всіх документів, на підставі яких прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Також, позивач вказав на те, що в оскаржуваному наказі не наведено фактів вчинення позивачем неодноразових порушень у сфері державної реєстрації прав та не надано доказів, що такі факти досліджувались при прийнятті оскаржуваного рішення про анулювання доступу до Державного реєстру, а тому застосоване відповідачем до позивача стягнення не відповідає принципу обґрунтованості та пропорційності. На думку позивача, за вказаних обставин спірний наказ від 07.03.2025 № 659/5, є протиправним та підлягає скасуванню, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Складаючи акт камеральної перевірки, який має відповідати положенням п. 13, п. 14 Порядку №990, має, відповідно, містити опис порушення, пропозиції стосовно змісту рішення за результатами перевірки, враховуючи також положення Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" реалізація відповідачем своїх дискреційних повноважень кореспондується із обов`язком приймати вмотивовані рішення, в тому числі і про анулювання доступу до Державного реєстру прав та спірний наказ від 07.03.2025 №659/5 не містить будь яких мотивів чи обґрунтувань приймання саме рішення про анулювання доступу до реєстру, містяться лише посилання на акт перевірки, та останній окрім пропозиції про анулювання доступу до Державного реєстру прав не містить належного обґрунтування чому саме анулювання має бути застосовано. Такі дії призвели до того, що державний реєстратор не має змоги належним чином здійснювати свої повноваження. Визначаючи спірний вид стягнення, відповідач мав врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням такого у оскаржуваному наказі. Державний реєстратор Жбадинський О.М. також вказав, що раніше він не притягувався до відповідальності за діяльність у сфері реєстрації, проте комісія вважала за доцільне пропонувати відповідачу анулювати доступ, що не свідчить про обґрунтованість дій відповідача.

Державний реєстратор Жбадинський О.М. просить суд позов задовольнити в повному обсязі, враховуючи похідну від заявленої вимоги про зобов`язання відповідача відновити доступ до Державного реєстру прав, вказує на норми діючого законодавства, Статут Державного комерційного підприємства "Національні інформаційні системи", та зазначає, що ДП "НАІС" має повноваження на відновлення доступу до Державного реєстру позивачу.

28.03.2025 року через систему "Електронний суд" ЄСІТС до суду надійшов відзив від відповідача ДП "НАІС", в якому представник відповідача стверджує про те, що ДП "НАІС" не здійснює владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, та законодавчо не уповноважено владно керувати поведінкою, в тому числі, Позивача. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання адміністрування Державних та Єдиних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України" від 14.07.1999 №1272, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2015 №424, та наказу Міністерства юстиції України "Деякі питання щодо визначення адміністратора Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України" від 25.06.2015 № 1059/5, ДП "НАІС" визначено адміністратором Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України. Також, згідно п. 2.3.1. статуту предметом діяльності ДП "НАІС" є технічне та технологічне забезпечення створення, впровадження, супроводження та модернізація програмного забезпечення Єдиних та Державних реєстрів, автоматизованих систем, баз даних та інших інформаційних систем, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України або інших органів державної влади згідно із законодавством. Представник наголошує також на тому, що між позивачем та ДП "НАІС" відсутній публічно-правовий спір, відповідач жодним чином не порушував прав та законних інтересів позивача, жодних неврегульованих питань щодо наслідків та підстав виконання Наказу між Позивачем та ДП "НАІС" немає, а відтак, і спору про право. Просить відмовити у задоволення позову в частині вимог до ДП "НАІС".

08.04.2025 року через систему "Електронний суд" ЄСІТС до суду надійшов відзив від відповідача Міністерства юстиції України, в якому зазначено про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, наказ №659/5 прийнятий на підставі та у спосіб, що передбачений чинним законодавством, з відповідним дотриманням ст. 19 Конституції України, пунктів 1, 2, 10 Положення про Міністерство юстиції України від 02.07.2014 №228 та у відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 3, 4, 6, 9, 10, 11 Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №990. Відповідач зазначив, що за результатами проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав щодо державного реєстратора ОСОБА_1 були виявлені порушення порядку державної реєстрації прав та на підставі наказу Міністерства юстиції України від 17.02.2025 №266/7 "Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області Жбадинського Олега Михайловича" (далі Наказ № 266/7), проведено камеральну перевірку. За результатами проведеної камеральної перевірки у Державному реєстрі прав державного реєстратора ОСОБА_1 , Комісією виявлено порушення порядку державної реєстрації та складено відповідний акт від 07.03.2025 №904/19.1.4/25, в якому відображено виявлені факти грубих неодноразових порушень у роботі державного реєстратора Жбадинського О.М. під час розгляду заяв про вчинення реєстраційних дій №64479432 від 11.12.2024 та №64479539 від 11.12.2024. На підставі встановлених порушень Міністерством юстиції України прийнято рішення про анулювання доступу Позивачу до Державного реєстру прав. Зважаючи на встановлені факти грубих неодноразових порушень у сфері державної реєстрації прав з порушенням законодавства, керуючись принципами законності, обґрунтованості, рівності, розумності та пропорційності, Комісія вважала, що застосування до державного реєстратора ОСОБА_1 заходу відповідальності у вигляді анулювання доступу до Державного реєстру прав є виправданим та співмірним ступеню вчинених порушень, а також необхідним та єдиним можливим заходом впливу для запобігання зловживань у сфері державної реєстрації прав. Право вибору стягнення за порушення порядку державної реєстрації належить органу контролю Мін`юст, якому надано повноваження самостійно визначати вид санкції при прийняти рішення, враховуючи допущені порушення законодавства. Відповідач просить в задоволенні позову повністю відмовити.

Відповіді на відзив, доповнень від сторін та додаткових доказів по справі до суду не надійшло.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, з`ясувавши позиції сторін, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

Наказом Міністерства юстиції України №266/7 від 17.02.2025, відповідно до статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", підпункту 6 пункту 6 Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб-підприємців та відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №990, Прийнято рішення про проведення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно камеральної перевірки державного реєстратора Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області ОСОБА_1 щодо реєстраційних дій за заявами, зареєстрованими в базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №№64479432, 64479539, для чого було утворено відповідну комісію у визначеному складі.

За результатами проведеної камеральної перевірки Комісією було складено Акт №904/19.1.4/25 від 07.03.2025 в якому зафіксовано перевірку вчинення державним реєстратором ОСОБА_1 реєстраційних дій за заявами від 11.12.2024 №64479432 та від 11.12.2024 №64479539, та документами поданими ОСОБА_2 . З акту вбачається, що перевірялись відомості Державного реєстру прав, додані до заяви документи, а саме:

Щодо результатів розгляду заяви про державну реєстрацію прав від 11.12.2024 №64479432, поданої ОСОБА_2 , державним реєстратором Жбадинським О.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.12.2024 №76646012, на підставі якого відкрито розділ №3064146663220 на земельну ділянку з кадастровим номером 6322055900:00:003:0794 та зареєстровано право власності ОСОБА_3 на частини земельної ділянки (номер запису 58033944) та право власності ОСОБА_4 (податковий номер НОМЕР_2 ) на земельної ділянки (номер запису 58034037). Відповідно до відомостей Державного реєстру прав до Заяви №64479432 додано рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 19.04.2024 у справі №619/1313/24 провадження №2/619/615/24, яким, зокрема, визнано право власності на частини земельної ділянки за ОСОБА_5 . Відповідно було встановлено, що державним реєстратором Жбадинським О.М. порушено вимоги статей 3, 10, 18, 24 Закону, пунктів 12 Порядку №1127, оскільки проведено державну реєстрацію припинення прав власності на майно особи, до якої застосовано вид обмежувального заходу відповідно до Закону України "Про санкції". Щодо результатів розгляду заяви про державну реєстрацію прав від 11.12.2024 №64479539, поданої ОСОБА_6 , державним реєстратором Жбадинським О.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.12.2024 №76646533, на підставі якого відкрито розділ №3064164863120 на закінчений будівництвом об`єкт житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстровано право власності ОСОБА_3 на частини земельної ділянки (номер запису 58033944) та право власності ОСОБА_4 (податковий номер НОМЕР_2 ) на земельної ділянки (номер запису 58034037). Відповідно до відомостей Державного реєстру прав до Заяви №64479539 додано рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 19.04.2024 у справі №619/1313/24 провадження №2/619/615/24, яким, зокрема, визнано право власності на частини житлового будинку за ОСОБА_5 . Відповідно було встановлено, що державним реєстратором Жбадинським О.М. порушено вимоги статей 3, 10, 18, 24 Закону, пунктів 12 Порядку №1127, оскільки проведено державну реєстрацію припинення прав власності на майно особи, до якої застосовано вид обмежувального заходу відповідно до Закону України "Про санкції". Також, у даному акті перевірки вказано про отримані пояснення від державного реєстратора ОСОБА_1 від 20.02.2025 (вх. №29500-33-25 від 20.02.2025), в яких останній визнає порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав. Комісія також констатувала в акті перевірки, що після отримання наказу державним реєстратором ЖБАДИНСЬКИМ О.М. за заявою №64479432 відмінено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.12.2024 №76646012 як помилкове, прийнято рішення від 19.02.2025 №77338652 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, видалено записи про право власності №№58033944, 58034037 та розділ №3064146663220. Також державним реєстратором Жбадинським О.М. за заявою №64479539 відмінено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.12.2024 №76646533 як помилкове, прийнято рішення від 19.02.2025 №77338830 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, видалено записи про право власності №58034409 та розділ №3064164863120.

При визначенні заходу відповідальності за встановлені порушення у сфері державної реєстрації Комісія, яка проводила перевірку виходить із того, що основними засадами державної реєстрації прав є гарантування державною об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених Законом. Зважаючи на встановлені факти грубих неодноразових порушень порядку державної реєстрації, у тому числі імперативні заборони, встановлені Законом України "Про санкції", з метою забезпечення захисту національних інтересів, з урахуванням їх характеру, що полягають у недотриманні положень, які покликані встановити правовий бар`єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним принципам, на яких тримається публічний порядок, та можливих наслідків для національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави, для захисту яких застосовуються спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), керуючись принципами законності, обґрунтованості, рівності, розумності та пропорційності, Комісія виходила із того, що застосування до державного реєстратора ОСОБА_1 заходів відповідальності у вигляді анулювання доступу до Державного реєстру прав, передбаченого абзацом першим пункту 16 Порядку №990, є виправданим та співмірним вчинених порушень, а також необхідним та єдиним можливим заходом впливу для запобігання зловживань у сфері державної реєстрації.

Як наслідок, наказом Міністерства юстиції України №659/5 від 07.03.2025 Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області ОСОБА_1 анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та виконання цього наказу покладено на державне підприємство "Національні інформаційні системи". Суд зазначає, що вказані вище матеріали камеральної перевірки та пояснення ОСОБА_1 долучені відповідачем до матеріалів справи. Позивач, не погоджуючись із вказаними спірним наказом № 659/5 від 07.03.2025 про анулювання доступу до Державного реєстру прав на нерухоме майно звернувся до суду за захистом порушених прав на здійснення діяльності у сфері Державно реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно.

Позивач вважає, що перевірка була проведена упереджено, без врахування пояснень державного реєстратора. Позивач наполягає, що акт перевірки має містити опис порушення, пропозиції стосовно змісту рішення за результатами перевірки, відповідач має приймати вмотивовані рішення, зокрема, таке як про анулювання доступу до Державного реєстру прав та спірний наказ від 07.03.2025 №659/5 не містить будь яких мотивів чи обґрунтувань приймання саме рішення про анулювання доступу до реєстру, містяться лише посилання на акт перевірки, який містить пропозицію такого анулювання доступу до Державного реєстру прав. Також позивач звертає увагу суду на відсутність у відповідача правових підстав до застосування до державного реєстратора найсуворішої міри відповідальності у вигляді анулювання доступу до державного реєстру прав.

Відповідач в свою чергу вважає, що спірний наказ прийняті у відповідності до положень чинного законодавства, акт перевірки містить в собі обставини встановленого порушення Комісією, з урахуванням пояснень позивача, викладено обґрунтовану пропозицію щодо застосування заходів відповідальності та наказ від 07.03.2025 №659/5 правомірно, у відповідності до вимог чинного законодавства, обґрунтовано, розсудливо та пропорційно, з урахуванням встановлених неодноразових грубих порушень законів під час проведення реєстраційних дій позивачем у сфері державної реєстрації. Таким чином, предметом спору у даній справі є наказ Міністерства юстиції України №659/5 від 07.03.2025, що підлягає перевірці судом на відповідність положенням ч. 2 ст. 2 КАС України з дотриманням судом принципів адміністративного судочинства визначених частиною третьою вказаної статті.

Суд зазначає, що згідно п. 2 та п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень та зобов`язання вчинити певні дії.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України). Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України). Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

За ч. 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України).

Порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 1, ч. 3 ст. 3 КАС України). Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з наступного. Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав (ст. 1 Закону № 1952-IV). Згідно зі ст. 6 Закону № 1952-IV передбачено, що організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Статтею 7 Закону №1952-IV передбачено повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації прав, до яких також належить, серед визначеного, забезпечення створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем; організація роботи, пов`язаної із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав; здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; забезпечення доступу до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб`єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом; розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 37-1 Закону № 1952-IV контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав. За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав. У разі якщо в результаті проведеної перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав виявлено прийняття такими державними реєстраторами чи суб`єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законів, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України вживає заходів до негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів, а також заінтересованих осіб.

Частиною 2 статті 37-1 Закону № 1952-IV визначено, що за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про: 1) тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав; 2) анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав; 3) притягнення до адміністративної відповідальності державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав; 4) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; 5) направлення на обов`язкове підвищення кваліфікації державного реєстратора, крім нотаріусів, які здійснюють державну реєстрацію прав відповідно до покладених на них законом обов`язків.

За ч. 3 статті 37-1 Закону № 1952-IV технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених пунктами 1 і 2 частини другої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання. У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб`єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора. У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав щодо нотаріуса йому забезпечується доступ до Державного реєстру прав у режимі отримання інформації для здійснення нотаріальної діяльності відповідно до закону.

Порядок здійснення контролю, проведення камеральних перевірок, під час здійснення контролю та проведення перевірок, критерії, за якими здійснюється моніторинг, критерії, за якими визначається ступінь відповідальності за відповідні порушення, допущені в сфері державної реєстрації, визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 37-1 Закону № 1952-IV). Абз. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1952-IV визначено, що рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України або до суду. Відповідно до Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, зареєстрованого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 990 (далі Порядок №990), останній визначає процедуру здійснення Мін`юстом контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - сфера державної реєстрації), критерії, за якими здійснюється моніторинг реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та визначається ступінь відповідальності за порушення у сфері державної реєстрації.

Дія цього Порядку не поширюється на розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, що здійснюється відповідно до статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". Відповідно до п. 3 Порядку №990 основними завданнями контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації є: перевірка стану дотримання визначених законами порядків державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації під час здійснення ними повноважень;

запобігання, виявлення та вжиття заходів до усунення виявлених порушень вимог законів; визначення професійної компетентності осіб, які мають намір виконувати функції державного реєстратора; аналіз практики застосування законодавства у сфері державної реєстрації, надання відповідних узагальнених роз`яснень. Пунктом 4 Порядку №990 визначено, що контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом: 1) розгляду звернень відповідно до Закону України "Про звернення громадян"; 2) розгляду депутатських запитів, звернень відповідно до Закону України "Про статус народного депутата України"; 4) перевірки відомостей, отриманих Мін`юстом під час реалізації повноважень у сфері державної реєстрації; 5) моніторингу реєстраційних дій в реєстрах; 7) проведення тестування на знання законодавства у сфері державної реєстрації осіб, які мають намір виконувати функції державного реєстратора та претендують на посаду державного реєстратора або на іншу посаду, що передбачає виконання функцій державного реєстратора (далі - посада державного реєстратора) у суб`єкта державної реєстрації, крім Мін`юсту чи його територіального органу. Тестування на знання законодавства у сфері державної реєстрації не проводиться щодо осіб, які раніше виконували функції державного реєстратора, перебуваючи у трудових відносинах із суб`єктом державної реєстрації, крім Мін`юсту чи його територіального органу. Тестування на знання законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, не проводиться щодо осіб, які виконували функції державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, перебуваючи у трудових відносинах із Мін`юстом чи його територіальним органом у період після 1 травня 2016 р. не менше ніж три місяці.

Під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації відповідні посадові особи Мін`юсту мають право доступу до реєстрів, зокрема до реєстраційних справ в електронній формі (п. 5 Порядку №990). Відповідно до п. 9 Порядку №990 Камеральна перевірка під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації проводиться на підставі рішення Мін`юсту в разі виявлення порушень, визначених законами, порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. За п. 10 Порядку №990 у рішенні Мін`юсту про проведення камеральної перевірки зазначаються прізвище, ім`я, по батькові державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації, стосовно яких прийнято рішення про проведення камеральної перевірки, та підстава проведення камеральної перевірки. Відповідним рішенням утворюється комісія з проведення камеральної перевірки у складі не менше як трьох посадових осіб Мін`юсту (далі - комісія).

Строк проведення камеральної перевірки становить не більш як п`ятнадцять робочих днів з дня прийняття Мін`юстом рішення про проведення такої перевірки (п. 11 Порядку №990). Мін`юст не пізніше ніж через два робочих дні з дня прийняття ним рішення про проведення камеральної перевірки надсилає суб`єкту державної реєстрації, у трудових відносинах з яким перебуває державний реєстратор, уповноважена особа, чи нотаріусу примірник відповідного рішення Мін`юсту в електронній формі з використанням системи електронного документообігу чи у разі відсутності такої системи - на електронну адресу, розміщену на офіційному веб-сайті суб`єкта державної реєстрації, до якого в разі потреби додається запит про надання копій документів та іншої інформації, що стосується предмета перевірки. У разі відсутності на його офіційному веб-сайті інформації про електронну адресу суб`єкта державної реєстрації чи у разі прийняття рішення про проведення камеральної перевірки щодо нотаріуса засвідчена відповідно до законодавства копія відповідного рішення Мін`юсту, запит про надання копій документів та іншої інформації, що стосується предмета перевірки, в паперовій формі надсилаються на поштову адресу відповідного суб`єкта, нотаріуса. Відомості про проведення камеральної перевірки не пізніше двох робочих днів з дня прийняття Мін`юстом рішення про її проведення також розміщуються на офіційному веб-сайті Мін`юсту (п. 12 Порядку №990).

Під час проведення камеральної перевірки державний реєстратор, уповноважена особа суб`єкта державної реєстрації мають право подавати Мін`юсту свої пояснення та додаткову інформацію, що стосується предмета перевірки, які додаються до матеріалів перевірки (п. 13 Порядку №990). Пунктом 13-1 Порядку №990 визначено, що результати камеральної перевірки викладаються у формі акта або довідки, які підписується усіма членами комісії. У разі наявності порушень установленого законом порядку державної реєстрації складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. В акті/довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються: дата проведення камеральної перевірки; прізвище, ім`я та по батькові посадових осіб Мін`юсту, що проводили камеральну перевірку; підстава проведення камеральної перевірки; опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні норми законів) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів (у разі складення акта); пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки (у разі складення акта). В акті про проведення камеральної перевірки зазначаються встановлені у діях державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації одноразове грубе чи неодноразові істотні порушення законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах.

За результатами проведення камеральної перевірки у разі наявності порушень встановленого законом порядку державної реєстрації на підставі акта комісії про проведення камеральної перевірки Мін`юстом приймається вмотивоване рішення про результати проведення камеральної перевірки та притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації до передбаченої законом відповідальності з урахуванням вчинених одноразового грубого чи неодноразових істотних порушень законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, а також з урахуванням наявних у Мін`юсті відомостей щодо неодноразового застосування до відповідного державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців заходів, пов`язаних з тимчасовим блокуванням чи анулюванням доступу до реєстрів (п. 14 Порядку №990). Абзацом першим пункту 16 Порядку №990 визначено, що у разі виявлення у діях державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації одноразового грубого чи неодноразових істотних порушень законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, а також у разі, коли у Мін`юсту наявні відомості щодо неодноразового застосування до такого державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців заходів, пов`язаних з тимчасовим блокуванням чи анулюванням доступу до реєстрів, застосовується пункт 2 частини другої статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та/або пункт 2 частини другої статті 34-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Згідно п. 20 Порядку №990 результати проведення камеральної перевірки (акти/довідки про проведення камеральної перевірки, рішення Мін`юсту про результати проведення камеральної перевірки та притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації, нотаріуса до передбаченої законом відповідальності) зберігаються в Мін`юсті разом з іншими матеріалами такої перевірки. Рішення Мін`юсту про результати проведення камеральної перевірки та притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації, нотаріуса до передбаченої законом відповідальності та акт про проведення камеральної перевірки, на підставі якого Мін`юстом прийнято відповідне рішення, або довідка про проведення камеральної перевірки розміщуються на офіційному веб-сайті Мін`юсту протягом двох робочих днів з дня підписання рішення або довідки. Мін`юст не пізніше ніж через два робочих дні з дня прийняття ним рішення про результати проведення камеральної перевірки та притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації до передбаченої законом відповідальності надсилає суб`єкту державної реєстрації, у трудових відносинах з яким перебуває державний реєстратор, уповноважена особа, чи нотаріусу примірник відповідного рішення Мін`юсту та акт про проведення камеральної перевірки в електронній формі з використанням системи електронного документообігу чи у разі відсутності такої системи - на електронну адресу, розміщену на офіційному веб-сайті суб`єкта державної реєстрації. У разі відсутності на офіційному веб-сайті суб`єкта державної реєстрації інформації про електронну адресу чи у разі прийняття рішення про проведення камеральної перевірки щодо нотаріуса засвідчена відповідно до законодавства копія відповідного рішення Мін`юсту та акт про проведення камеральної перевірки в паперовій формі надсилаються на поштову адресу відповідного суб`єкта, нотаріуса.

У разі прийняття Мін`юстом рішення, передбаченого пунктами 1 і 2 частини другої статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та/або пунктами 1 і 2 частини другої статті 34-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", один примірник відповідного рішення Мін`юсту в електронній формі з використанням системи електронного документообігу не пізніше двох робочих днів з дня його прийняття надсилається технічному адміністратору реєстрів. Рішення, дії або бездіяльність Мін`юсту під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації можуть бути оскаржені до суду (п. 34 Порядку №990).

Судом встановлено, що камеральна перевірка проводилась на підставі попередньо проведеного Мін?юстом моніторингу реєстраційних дій державного реєстратора Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області Жбадинського О.М. щодо вчинених реєстраційних дій по державній реєстрації прав та їх обтяжень за заявою, поданою ОСОБА_2 від 11.12.2024 №?64479432 та заявою від 11.12.2024 №64479539 (пп. 6 п. 6 Порядку №990) та відповідно до ст. 37-1 Закону №1952-IV прийнято наказ про проведення камеральної перевірки. В ході камеральної перевірки відповідним складом Комісії перевірялись відомості з Державного реєстру прав за поданою ОСОБА_2 заявою від 11.12.2021 №64479539 та документами.

Позивачем було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.12.2024 №76646012 на підставі якого відкрито розділ №3064146663220 на земельну ділянку з кадастровим номером 6322055900:00:003:0794 та зареєстровано право власності ОСОБА_3 на частини земельної ділянки (номер запису 58033944) та право власності ОСОБА_4 (податковий номер НОМЕР_2 ) на земельної ділянки (номер запису 58034037). Відповідачем в акті камеральної перевірки зроблено висновки, що державним реєстратором порушено вимоги 3, 10, 18, 24 Закону, пунктів 12 Порядку №1127, оскільки проведено державну реєстрацію припинення прав власності на майно особи, до якої застосовано вид обмежувального заходу відповідно до Закону України "Про санкції".

За заявою про державну реєстрацію прав від 11.12.2024 №64479539, поданою ОСОБА_2 , державним реєстратором Жбадинським О.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.12.2024 №76646533, на підставі якого відкрито розділ №3064164863120 на закінчений будівництвом об`єкт житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстровано право власності ОСОБА_3 на частини земельної ділянки (номер запису 58033944) та право власності ОСОБА_7 (податковий номер НОМЕР_2 ) на земельної ділянки (номер запису 58034037). Відповідачем в акті камеральної перевірки зроблено висновки, що державним реєстратором порушено вимоги статей 3, 10, 18, 24 Закону, пунктів 12 Порядку №1127, оскільки проведено державну реєстрацію припинення прав власності на майно особи, до якої застосовано вид обмежувального заходу відповідно до Закону України "Про санкції". Як наслідок, спірним наказом від 07.03.2025 № 659/5 анульовано позивачу доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідач вважає, що позивач мав належним чином перевірити документи та відмовити в реєстрації чи зупинити таку реєстрацію.

Суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що між сторонами відсутній спір щодо фактичних обставин справи, а причиною виникнення спору є різне тлумачення сторонами положень чинного законодавства, в частині можливості обрання до позивача заходів дисциплінарного впливу. відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV однією із засад державної реєстрації є внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом. У розумінні п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону №1952-IV реєстраційна справа - сукупність документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документів, сформованих у процесі проведення таких реєстраційних дій, що зберігаються у паперовій та електронній формі. За ч. 1 ст. 5 Закону №1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Відповідно до ст. 18 Закону №1952-IV (у відповідній редакції) визначено порядок проведення Державної реєстрації прав, а саме: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для залишення заяви без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для залишення заяви без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Частиною 2 статті 18 Закону №1952-IV передбачено, що Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав. Згідно Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі Порядок №1127, у відповідній редакції) визначено умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до п. 40 Порядку №1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком.

Пунктом 10 Порядку №1127 передбачено, що під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор виготовляє електронні копії оригіналів документів чи відповідно оформлених копій документів у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 7 цього Порядку, поданих заявником для державної реєстрації прав, шляхом їх сканування та долучає до відповідної заяви.

Пунктами 1 та 2 частини 3 статті 10 Закону №1952-IV визначено, що державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: наявність факту застосування санкцій відповідно до Закону України "Про санкції", які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення, що кореспондується із п. 12 Порядку №1127. Пунктом 6-1 ч. 1 ст. 24 Закону №1952-IV визначено, що підставою для відмови у державній реєстрації прав є встановлення факту застосування санкцій відповідно до Закону України "Про санкції", які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав. Судом встановлено, що відповідно до позиції 122 додатку №1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02.09.2024 "Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеного в дію Указом Президента України від 02.09.2024 №601/2024, до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано вид обмежувального заходу: блокування активів тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така фізична особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними строком на десять років.

Суд зазначає, що в поданих до відповідача поясненнях державний реєстратор Жбадинський О.М. зазначив, що після отримання наказу №266/7 від 17.02.2025, яким було призначено проведення камеральної перевірки за заявами №64479432, 64479539, ним були перевірені документи, сформовані в процесі проведення реєстраційних дій по вказаним заявам та виявлено помилку не встановлено факту застосування санкцій відповідно до Закону України "Про санкції", які унеможливлювали проведення реєстраційних дій та просив врахувати, що особа, відомості про яку містилися у Державному реєстрі санкцій була відмінною від особи заявника. Після виявлення помилки її оперативно було виправлено та прийняті рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій №77338652, 77338830. Також, у своїх поясненнях державний реєстратор зазначає, що в минулому та на час складання пояснень Міністерством юстиції України не приймалось рішення щодо визнання дій у сфері державної реєстрації такими, що суперечать законодавству України.

Таким чином суд констатує, що вчинені державним реєстратором дії у сфері державної реєстрації за результатами розгляду заяв, поданих 11.12.2024 ОСОБА_2 за №64479432 та №64479539 хоч і мали своїм фактом порушення вимог Закону №1952-IV та Порядку №1127, але не призвели до настання будь-яких негативних наслідків. Доказів зворотного суду надано не було.

Надаючи оцінку діям відповідача по прийняттю оскаржуваного наказу №659/5 від 07.03.2025 в частині прийняття рішення про анулювання державному реєстратору доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як вже зазначалося судом, у відповідності до пунктів 14, 16 Порядку №990 за результатами проведення камеральної перевірки у разі наявності порушень встановленого законом порядку державної реєстрації на підставі акта комісії про проведення камеральної перевірки Мін`юстом приймається вмотивоване рішення про результати проведення камеральної перевірки та притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації до передбаченої законом відповідальності з урахуванням вчинених одноразового грубого чи неодноразових істотних порушень законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, а також з урахуванням наявних у Мін`юсті відомостей щодо неодноразового застосування до відповідного державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців заходів, пов`язаних з тимчасовим блокуванням чи анулюванням доступу до реєстрів.

У разі виявлення у діях державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації одноразового грубого чи неодноразових істотних порушень законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, а також у разі, коли у Мін`юсту наявні відомості щодо неодноразового застосування до такого державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців заходів, пов`язаних з тимчасовим блокуванням чи анулюванням доступу до реєстрів, застосовується пункт 2 частини другої статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та/або пункт 2 частини другої статті 34-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про відсутність підстав притягнення державного реєстратора до передбаченої законом відповідальності у вигляді анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки до таких висновків відповідач дійшов у зв`язку з невірним тлумаченням імперативних норм пункту 16 Порядку №990, допускаючи при цьому підміну понять "неодноразових грубих порушень" з "неодноразовим застосуванням до такого державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців заходів, пов`язаних з тимчасовим блокуванням чи анулюванням доступу до реєстрів", які відмінним як за своєю правовою природою, так і за наслідками, що ними породжуються.

За вказаною справою суд враховує, що в акті камеральної перевірки Комісія викладає лише пропозиції стосовно змісту рішення за результатами такої перевірки, що визначено п. 13-1 Порядку №990 та за п. 14 вказаного Порядку №990 Міністерство юстиції України приймає власне відповідне рішення та таке має бути вмотивоване, з урахуванням усіх обставин, які мають вплинути на прийняте рішення. З дослідженого судом спірного наказу від 07.03.2025 №659/5 суд робить висновок, що такий не містить в собі мотивів та обґрунтувань щодо прийнятого рішення про анулювання позивачу доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, містить лише посилання на акт перевірки. Суд зауважує, що анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав є одним з видів найсуровіших санкцій за порушення вимог законодавства України в сфері державної реєстрації, а тому такі рішення мають прийматися з урахуванням принципу пропорційності, який має на меті досягнення балансу між публічними інтересами та індивідуальними інтересами особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Звертаючись до вказаної вище судом ч. 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У постанові від 15.12.2021 у справі №1840/2970/18 Верховний Суд зазначає, що одним із критеріїв оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень є прийняття ними рішень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо.

Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. При цьому, суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Вказана позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2020 у справі №599/1422/16-а.

Верховний Суд зазначає, що дискреція це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.

Дискреція є необхідною та безальтернативною для управлінської діяльності адміністративного органу юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби приватної особи правозастосовної та правотворчої діяльності названих суб`єктів.

Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Зв`язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами - державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У постанові від 08.07.2021 у справі №640/25601/19 Верховний Суд дійшов висновку, що законодавець, наділяючи Міністерство юстиції України функціями контролю у сфері державної реєстрації прав та визначаючи порядок застосування ним видів заходів впливу до державних реєстраторів, як контролюючий орган також зобов`язав його мотивувати таке рішення.

Тобто, Міністерство юстиції України зобов`язане навести підстави прийняття такого рішення, зазначити належні і достатні мотиви, за яких застосовано саме такий захід впливу, та обґрунтувати строки його застосування.

Стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами ЄСПЛ виробив позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди мають проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питання правового спору (рішення у справі "Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки" (Druzstevni Zalozna Pria and others v. the Czech Republic № 72034/01); рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04).

Таким чином, суб`єкт владних повноважень повинен мотивувати своє рішення (висновок) і суд має право контролювати обґрунтованість такого рішення. Отже, для прийняття рішення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", підставою для якого є наявність у діях державного реєстратора порушення порядку державної реєстрації прав, Міністерство юстиції України має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення державним реєстратором законодавства у сфері державної реєстрації прав, що в свою чергу і є мотивом для прийняття рішення, зокрема щодо анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав. Визначаючи вид стягнення, відповідач повинен був врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірному наказі про застосування заходу стягнення.

Суд зауважує, що законодавством України не встановлено вичерпного переліку підстав, за яких Міністерство юстиції України може дійти висновку про необхідність анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, разом з тим, на переконання суду, відповідачем не доведено наявності достатніх правових підстав для застосування такого суворого виду санкції оскаржуваним наказом, не обґрунтовано його доцільності та пропорційності встановленому порушенню. Із змісту оскаржуваного наказу встановлено відсутність у ньому інформації про те, що відповідач здійснив належне дослідження та перевірку фактів, допущення позивачем неодноразових порушень у сфері державної реєстрації прав за які позивача притягували до відповідальності та не надано доказів, що такі факти досліджувались при прийнятті оскаржуваного рішення про анулювання доступу до Державного реєстру. Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не здійснено жодного дослідження неодноразових порушень позивачем у сфері державної реєстрації прав, що мало б наслідком неодноразове застосування до такого державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців заходів, пов`язаних з тимчасовим блокуванням чи анулюванням доступу до реєстрів, що стало однією з підстав для прийняття невмотивованого рішення в частинні анулювання доступу до Державного реєстру.

Суд зазначає, що принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що: здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти; якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані необхідністю досягнення більш важливих цілей; несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб`єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії; для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш шкідливі засоби. Принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення. Таким чином, оскаржуваний наказ, в частині анулювання доступу до Державного реєстру не є співрозмірним тим порушенням, які вчинив позивач, з тими санкціями, які до нього застосовані, негативні наслідки не доведені, такі не наступили, доказів тому, що спірні об`єкти вибули із власності ОСОБА_7 до матеріалів справи додано не було.

Не врахування відповідачем зазначеного під час прийняття спірного наказу №659/5 від 07.03.2025 свідчить про порушення останнім критеріїв, визначених ч.2 ст. 2 КАС України, тобто наказ прийнято не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, непропорційно, тобто без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 12.12.2019 №440/1246/19, від 20.02.2020 у справі №826/13793/17, від 18.03.2010 у справі №804/4518/17.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що позивачем доведено протиправність спірних наказів, відповідач в свою чергу довів законність та правомірність прийняття останніх, відповідність своїх дій та рішень положенням ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Водночас суд зауважує, що винесений відповідачем спірний наказ від 07.03.2025 №659/5 про анулювання державному реєстратору Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області ЖБАДИНСЬКОМУ О.М. доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у даній справі прийнято з порушенням положень чинного законодавства. При цьому, суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

З огляду на викладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах та системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 07.03.2025 №659/5 про результати камеральної перевірки яким анульовано державному реєстратору Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відтак в даній частині позовних вимог позов підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Міністерства юстиції України поновити державному реєстратору Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області Жбадинському О.М. доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно суд зазначає слідуюче.

Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акту суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 (далі - Положення № 228), Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців.

Пунктом 10 Положення № 228 визначено, що Мін`юст у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідаю до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням. Відповідно до ст. 7 Закону №1952 до повноважень Міністерства юстиції визначено забезпечення створення та функціонування Державного реєстру прав його держателем.

Пунктом 83-19 Положення №228 Міністерство юстиції забезпечує створення, ведення та функціонування Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 2 Закону №1952 технічний адміністратор Державного реєстру прав (далі - технічний адміністратор) - державне унітарне підприємство, визначене Міністерством юстиції України та віднесене до сфери його управління, що здійснює заходи із створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав, відповідає за його технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних цього реєстру, здійснює технічні та технологічні заходи з надання, блокування та анулювання доступу до Державного реєстру прав, організовує та проводить навчання для роботи з цим реєстром.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.1999 №1272 "Деякі питання адміністрування Державних та Єдиних, реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції», розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.06.2015 № 628-р "Деякі питання удосконалення системи ідентифікації особи і функціонування державних та єдиних реєстрів" та пункту 4 Положення № 228, з метою оптимізації забезпечення функціонування Єдиних та Державних реєстрів, Міністерством юстиції України прийнято наказ від 25.06.2015 № 1059/5 "Деякі питання щодо визначення адміністратора Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України" (далі - Наказ № 1059/5 ).

Згідно наказу № 1059/5 державне підприємство "Національні інформаційні системи" (далі - ДП "НАІС") визначено адміністратором Єдиних та Державних реєстрів.

Адміністратор Єдиних та Державних реєстрів здійснює заходи зі створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення реєстрів, відповідає за їх технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, здійснює технічні та технологічні заходи з надання, блокування та анулювання доступу до них реєстрів, а також інші заходи (дії), передбачені законодавством.

У межах адміністрування Єдиних та Державних реєстрів адміністратор здійснює створення, впровадження та супроводження, інформаційного та технічного обслуговування, модернізації веб-ресурсів та веб-сервісів Міністерства юстиції України, надає у випадках, визначених законодавством, послуги у сфері функціонування Єдиних та Державних реєстрів, здійснює технічне та технологічне супроводження інформаційної взаємодії Міністерства юстиції України та адміністратора Єдиних та Державних реєстрів з метою оперативного вирішення питань, що стосуються функціонування реєстрів.

Таким чином, ДП "НАІС", як адміністратор Єдиного державного реєстру самостійно визначає способи захисту даних реєстру в рамках Законів України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах", "Про захист персональних даних", "Про інформацію". Умови, підстави та процедуру надання ідентифікаторів доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України (далі - реєстри), уповноваженим особам суб`єктів державної реєстрації, центрів надання адміністративних послуг, утворених відповідно до Закону України "Про адміністративні послуги" (далі - центри надання адміністративних послуг), нотаріусам, їх помічникам, посадовим особам Міністерства юстиції України, його територіальних органів, державним та приватним виконавцям та іншим особам, уповноваженим відповідно до законодавства на здійснення реєстраційних дій у реєстрах (далі - користувачі) визначає Порядок надання ідентифікаторів доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 15.12.2015 № 2586/5 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 грудня 2015 р. за № 1568/28013.

Згідно п. 9 Порядку №2586/5 тимчасове блокування чи анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань здійснюється адміністратором реєстрів шляхом припинення доступу до вказаних реєстрів користувача у день надходження відповідного рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу з використанням системи електронного документообігу або у паперовій формі незалежно від зміни відомостей про користувача, зазначених у абзаці третьому пункту 4 цього Порядку.

Після спливу строку тимчасового блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань доступ до реєстрів надається за відповідним повідомленням суб`єкта, визначеного у пункті 2 цього Порядку, не пізніше наступного робочого дня з дати його отримання, але не раніше спливу строку такого блокування.

У разі скасування судом рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу про тимчасове блокування чи анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань доступ до реєстрів надається не пізніше наступного робочого дня після отримання адміністратором реєстрів відповідного судового рішення, що набрало законної сили. Надання доступу державним реєстраторам до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у строки, визначені абзацами другим та третім цього пункту, здійснюється за умови підключення їх до засобу додаткової ідентифікації з використанням одноразового пароля.

У разі тимчасового блокування або анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нотаріусу, йому може бути надано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з метою отримання інформації з цього реєстру у порядку, передбаченому законом.

Рішення про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, а також блокування доступу до Державного реєстру прав приймається у відповідності до вимог статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Пунктом 8 статті 37 вказаного Закону №1952 передбачено, що технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених пунктом 4 частини сьомої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання.

Порядок тимчасового блокування та анулювання доступу до Державного реєстру прав визначається Міністерством юстиції України.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що ДП "Національні інформаційні системи" є технічним адміністратором та реалізує приписи наказів Міністерства юстиції України у будь-якому випадку, оскільки відповідне зобов`язання для нього встановлено законодавчо.

Аналіз наведених норм в контексті спірних правовідносин дає змогу дійти висновку про те, що оскільки анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав є наслідком прийняття Міністерством юстиції України відповідного наказу, який визнаний судом протиправним, суд вважає необґрунтованою вимогу щодо зобов`язання відповідача відновити доступ до реєстру та вважає, що належним захистом встановленого судом порушених прав та інтересів позивача є зобов`язання технічного адміністратора Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - Державне підприємство "Національні інформаційні системи" відновити доступ державному реєстратору Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Державного реєстратора Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області ОСОБА_1 до Державного підприємства "Національні інформаційні системи" та Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №659/5 від 07.03.2025 "Про результат камеральної перевірки державного реєстратора Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області ОСОБА_1 " за яким анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору ОСОБА_1 .

Відновити становище, яке існувало до видання наказу Міністерства юстиції України №659/5 від 07.03.2025 "Про результат камеральної перевірки державного реєстратора Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області ОСОБА_1 " шляхом покладання на ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ" обов`язку негайного поновлення державному реєстратору Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області ОСОБА_1 доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО.М. Тітов