Рішення № 12723193, 06.12.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.12.10           Справа № 15/155-10. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагросервіс», м. Київ

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Мрія», с. Жовтневе, Конотопський район, Сумська область

про стягнення 25 925 грн. 96 коп.

          СУДДЯ                     Резніченко О.Ю.

За участю представників сторін:

від позивача: Хомук С.М., довіреність №0208/01 від 08.02.2010р.

від відповідача: Шинкаренко Н.Я., довіреність б/н від 03.11.2010р.

          В судовому засіданні 25.11.2010р. оголошувалась перерва до 06.12.2010р. о 11 год. 30 хв.

Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 25 925 грн. 96 коп. заборгованості по договору поставки №ХАС/44/05/2010/К від 12.05.2010р., а саме: 18 106 грн. 12 коп. основного боргу, 4 164 грн. 40 коп. штрафу, 3621 грн. 22 коп. неустойки та 34 грн. 22 коп. – 3% річних.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що проти позовних вимог заперечує, оскільки поставка згідно видаткової накладної №3970 від 02.06.2010р. на суму 18106 грн. 12 коп. виявилася неефективною, дія препаратів не відбулася, тому вказана сума не була сплачена відповідачем позивачу.

В судове засідання 25.11.2010р. представником відповідача було подане клопотання про витребування у позивача сертифікатів якості на засоби захисту рослин: Рамзес, Альфа-Дикамба, Альфа-Нано-Гро та Альфалип, які були поставлені відповідачу відповідно до видаткової накладної №3970 від 02.06.2010р.

В дане судове засідання позивач подав заяву про долучення до матеріалів справи копій сертифікатів якості на препарати.

Відповідачем додано до матеріалів справи копію програми виробництва кормових культур відповідача в 2010 році, а також копію підсумків збору урожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 01.12.2010р.

Таким чином, оскільки сторонам було надано можливість обґрунтувати свою позицію по справі, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:

12.05.2010р. між ТОВ «Хімагросервіс» та ЗАТ «Агрофірма «Мрія» (правонаступником якого є ПАТ «Агрофірма «Мрія») був укладений договір поставки №ХАС/44/05/2010/К, за умовами п. 1.1. якого позивач (постачальник) зобов‘язується постачати товар (засоби захисту рослин, насіння та інші товари, конкретні види (асортимент), кількість та ціна яких у кожній партії визначається в товаросупроводжувальних документах або в додатках) покупцю, а відповідач (покупець) зобов‘язується приймати цей товар та здійснювати його оплату, на умовах і в порядку, викладених в цьому договорі.

Відповідно до п. 4.1 договору ціна товару передбачається в додатках або накладних.

Згідно п. 6.2 договору покупець зобов‘язаний оплатити вартість товару згідно додатку, який є невід‘ємною частиною цього договору. Якщо у додатку строки оплати не вказані – то вартість товару підлягає оплаті протягом трьох банківських днів від дати поставки згідно накладної.

Строк дії договору №ХАС/44/05/2010/К від 12.05.2010р., визначений у п. 9.1 договору поставки, в якому зазначено, що договір діє з моменту підписання його обома сторонами до 31.12.2010 року.

Згідно додатків №1, 2, 3 до договору поставки №ХАС/44/05/2010/К від 12.05.2010р. позивач поставив відповідачу товар на умовах часткової відстрочки платежу, а саме 25% вартості замовленого товару відповідач зобов‘язаний був оплатити до визначеного ним терміну, а інші 75% платежу відповідач зобов‘язаний був здійснити згідно графіку, але не пізніше 01.10.2010р.

Тому, позивач поставив відповідачу продукцію по видатковим накладним №2530 від 17.05.2010р. на суму 1760 грн. 46 коп., №2529 від 17.05.2010р. на суму 63469 грн. 33 коп., №2668 від 19.05.2010р. на суму 557 грн. 20 коп., №3970 від 02.06.2010р. на суму 18106 грн. 12 коп., тобто на загальну суму 83893 грн. 11 коп., за яку відповідач розрахувався частково в розмірі 65 786 грн. 99 коп. і борг відповідача перед позивачем, на день звернення позивача з позовною заявою до суду, склав 18 106 грн. 12 коп.

При цьому, у вищевказаних накладних зазначено, що поставка товару здійснювалася на підставі та відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки №ХАС/44/05/2010/К від 12.05.2010р.

Факт отримання відповідачем продукції за договором підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними, на яких міститься підпис відповідача. Копії вказаних накладних долучені до матеріалів справи (а.с. 16-17).

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Але, як пояснив представник позивача, відповідач розрахунки з позивачем повністю не провів, тому позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Таким чином, на день розгляду справи в суді, заборгованість відповідача перед позивачем по основному боргу складає 18 106 грн. 12 коп., яка підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання).

Частина 2 статті 612 Цивільного кодексу України встановлює норми, згідно яких боржник вважається таким, що прострочив своє зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його в строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, зазначає, що поставка згідно видаткової накладної №3970 від 02.06.2010р. на суму 18106 грн. 12 коп. виявилася неефективною, дія препаратів не відбулася, тому вказана сума не була сплачена відповідачем позивачу.

Стаття 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки ним не подано доказів в обґрунтування його позиції по справі та не доведено, що позивачем була поставлена неякісна партія товару, а позивачем подані сертифікати якості на засоби захисту рослин, які поставлялися по накладній №3970 від 02.06.2010р.

Також позивачем до матеріалів справи прикладено акт Державної інспекції захисту рослин Сумської області від 20.07.2010р., яким комісія зафіксувала, що при контрольній обробці посівів кукурудзи засобами захисту рослин «Альфа-Дикамба» та «Рамзес» відбулося відповідне пригнічення і затримка в рості бур‘янів, їх часткова загибель, найкраща дія препаратів була зафіксована в крайовій смузі, де було відмічена повна загибель мишію. Крім цього, комісією було вирішено направити препарати до контрольно-токсикологічної лабораторії для проведення аналізу на відповідність препарату сертифікату якості.

06.09.2010р. Полтавською міжобласною виробничою контрольно-токсикологічною лабораторією було складено результат дослідження №80, яким було встановлено, що вміст діючої речовини римсульфурон у препараті «Рамзес» повністю відповідає даним згідно з сертифікатом якості, ТУ, ДСТУ та складає 250 г/кг. Вміст діючої речовини Дикамба в препараті «Альфа-Дикамба» складає 478 г/л при нормі 480 г/л, що також відповідає якості згідно з сертифікатом якості, ТУ, ДСТУ, оскільки відхилення складає менше 1%.

Тому позовні вимоги щодо стягнення 18 106 грн. 12 коп. основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України.

Також, позивачем заявлені вимоги по стягненню 4 164 грн. 40 коп. штрафу за період - 23 дні.

Відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов‘язання у вигляді стягнення штрафу передбачена п. 7.3 договору поставки №№ХАС/44/05/2010/К від 12.05.2010р. (у випадку затримки оплати за товар згідно п. 4.3, 6.2 договору, покупець зобов‘язаний виплатити постачальнику штраф в розмірі 1% від неоплаченої суми за кожний день прострочки платежу, починаючи з дати, коли покупець був зобов‘язаний оплатити партію товару).

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов‘язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов‘язання.

Штрафними санкціями ст. 230 Господарського кодексу України визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплати у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Тобто, за своєю правовою суттю вимога позивача про стягнення 4 164 грн. 40 коп. штрафу є вимогою про стягнення пені, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 2921-ІІІ від 10.01.2002р. розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, пеня повинна бути нарахована з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, а саме за період з 02.10.2010р. по 24.10.2010р. у сумі 176 грн. 84 коп. Період розрахунку визначений позивачем – 23 дні, тобто початок виникнення грошового зобов‘язання з 02.10.2010р., оскільки згідно додатками №1, 2, 3 до договору поставки позивач поставляв відповідачу товар на умовах часткової відстрочки платежу, а саме 25% вартості замовленого товару відповідач зобов‘язаний був оплатити до визначеного ним терміну, а інші 75% платежу відповідач зобов‘язаний був здійснити згідно графіку, але не пізніше 01.10.2010р.

Тому, вказана вимога про стягнення 4 164 грн. 40 коп. пені підлягає задоволенню частково, а саме: сума пені, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, відповідно до ст. ст. 549-552 ЦК України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, становить 176 грн. 84 коп. В стягненні 3987 грн. 56 коп. пені відмовляється як в сумі пені нарахованої надмірно.

Крім цього, позивачем заявлена вимога по стягненню з відповідача 3621 грн. 22 коп. неустойки по договору поставки №ХАС/44/05/2010/К від 12.05.2010р.

Пункт 7.4 договору визначив, що у випадку неоплати товару до кінцевої дати платежу згідно п. 6.2 цього договору, покупець, крім штрафу, зобов‘язаний ще виплатити постачальнику неустойку в розмір 20% від загальної ціни неоплаченого товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Тобто, вимога позивача по стягненню 3621 грн. 22 коп. неустойки, фактично є вимогою про стягнення 3621 грн. 22 коп. штрафу у розумінні ч. 2 ст. 549 ЦК України.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 3621 грн. 22 коп. передбачені умовами договору, тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України.

Посилання відповідача на те, що стягнення з нього штрафу та неустойки за порушення зобов’язань за договором суперечить ст. 61 Конституції України не береться судом на уваги з наступних підстав:

В силу ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Стаття 61 міститься у розділі "Права, свободи та обов’язки людини і громадянина", тому положення ч. 1 ст. 61 стосуються лише фізичних осіб.

Крім того, відповідачем необґрунтовано ототожнюються поняття "притягнення до юридичної відповідальності" та "юридична відповідальність".

Так, "притягнення до юридичної відповідальності" не ідентичне поняттю "юридична відповідальність", що визначено у п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27.10.1999р. у справі №1-15/99. При цьому, у контексті змісту положень норм Конституції України, у т.ч. ст. 61, терміни "притягнення до юридичної відповідальності" та "юридична відповідальність" розмежовуються.

Крім того, умови договору передбачають цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки та штрафу, хоча фактично позивачем заявлені вимоги по стягненню пені та штрафу.

Також, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по договору поставки №ХАС/44/05/2010/К від 12.05.2010р. позивач просить стягнути з відповідача 34 грн. 22 коп. – 3% річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Частина 4 ст. 232 Господарського кодексу України встановлює, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору.

Враховуючи викладене, позовні вимоги стосовно стягнення 34 грн. 22 коп. – 3% річних за порушення терміну виконання грошових зобов‘язань є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1.           Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Мрія» (41671, Сумська область, Конотопський район, с. Жовтневе, вул. Центральна, буд. 1, код 04528034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагросервіс» (03150, м. Київ, вул. Горького, 97, код 33295318) 18 106 грн. 12 коп. основного боргу, 176 грн. 84 коп. пені, 3621 грн. 22 коп. штрафу, 34 грн. 22 коп. – 3% річних, 219 грн. 04 коп. витрат по держмиту, 199 грн. 39 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В інший частині позову - відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                             О.Ю.Резніченко

Повне рішення cкладено 07.12.2010р.

Суддя