Рішення № 12723160, 02.12.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.12.10 Справа № 2/40-09нр. За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-фільм», м.Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кролевець

про стягнення 275000,00 грн.

СУДДЯ МОЇСЕЄНКО В.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 07.10.2010р.

За участю секретаря судового засідання Данілової Т.А.

Суть спору: позивач, відповідно до позовної заяви, просить суд стягнути з відповідача 275 000 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав та накласти на нього штраф в розмірі 10 % суми, присудженої судом на користь позивача.; витребувати з Кролевецького районного суду Сумської області матеріали кримінальної справи № 1-71/09 від 28 липня 2009р. про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.203 1 КК України.

Рішенням господарського суду Сумської області від 18.02.2010 р. в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2010р. зазначене рішення господарського суду Сумської області скасовано та позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.08.2010р. касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, рішення господарського суду Сумської області від 18.02.2009р. та Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2010р. у справі № 2/40-09 скасовано, а зазначену справу передано на новий розгляд до господарського суду Сумської області .

Ухвалою господарського суду Сумської області від 21.09.2010р. розгляд даної справи призначено в судовому засіданні на 11.10.2010р. об 12 год.00 хв. та зобовязано сторін подати пояснення з врахуванням Постанови Вищого господарського суду України від 31.08.2010р.

Відповідач , на виконання вимог ухвали суду від 21.09.2010р., подав письмові пояснення від 11.10.2010р. , в яких зазначає, що позивачем не надано доказів того, що він являється субєктом авторського права , оскільки в договорі № DVD-001-2008-IF від 20.12.2007р. відсутнє жодне посилання на відчужування майнових прав, як і відсутні ознаки авторського договору , оскільки даний договір не зареєстрований у відповідності до вимог чинного законодавства. Отже, позивач не являється субєктом авторського права, а тому не має жодних підстав для нарахування та виплати йому компенсації.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до вироку Кролевецького районного суду Сумської області від 28.07.2009р. він визнаний винним за ознаками ч.1 ст. 203-1 КК України ( незаконне збереження та переміщення 197 дисків для лазерних систем зчитування), тобто факт не розповсюдження дисків встановлений вироком суду по кримінальній справі , а тому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 12 год.00 хв. 11.10.2010р. до 12 год.00 хв. 04.11.2010р.

Представник позивача заявив клопотання про виклик до суду для дачі пояснень працівників УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області Бакро Р.А. та Кошлякова М.Ю., які проводили оперативні дії з виявлення та документування злочину, що був вчинений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

В судове засідання 04.11.2010р. разом з представником позивача прибув працівник УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області Кошляков М.Ю., який надав згоду на дачу письмових пояснень стосовно того, чи проводилась розповсюдження фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 дисків для лазерних систем зчитування з розміщеними на них товарами.

Представник позивача також заявив клопотання про витребування з Кролевецького районного суду Сумської області матеріалів кримінальної справи № 1-71/09 щодо притягнення ОСОБА_1.( відповідача по даній справі) до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 203-1 КК України та дослідити в судовому засіданні докази, які містять в зазначеній кримінальній справі.

Зазначене клопотання представника позивача суд задовільнив , оскільки в Постанові Вищого господарського суду України від 31.08.2010р. по справі № 2/40-09 вказано на необхідність дослідження доказів, в тому числі і витребування судом матеріалів кримінальної справи.

Згідно вимог ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться в постанові касаційної інстанції є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, тому суд ухвалою від 04.11.2010р. витребував з Кролевецького районного суду Сумської області кримінальну справу № 1-71/09, яка вступила в законну силу.

По клопотанню представника позивача від 17.11.2010р., в звязку з неможливістю його прибути в судове засідання, розгляд справи був відкладений з 18.11.2010р. до 11 год.20 хв. 02.12.2010р., однак представник позивача в судове засідання повторно не зявився , про причини незявлення суд не повідомив, будь-яких письмових доказів в обґрунтування своєї позиції по справі не подав, вимоги суду, викладені в ухвалі про відкладення розгляду справи від 18.11.2010р. не виконав..

В судовому засіданні досліджені матеріали, що знаходяться в кримінальній справі № 1-71/09 , яка була витребувана по клопотанню представника позивача з Кролевецького районного суду.

22.11.2010р. до господарського суду Сумської області надійшли письмові пояснення працівника УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області Кошлякова М.Ю. , які оглянуті в судовому засіданні та долучені до матеріалів справи.

Позовні вимоги мотивовано неправомірністю розповсюдження відповідачем 44 аудіовізуальних творів, майнові авторські права на які належать позивачеві на підставі договору від 20.12.2007 № DVD-001-2008-IF, укладеного ним з компанією CP MEDIA LIMITED (далі - Договір).

У наданих суду поясненнях від 11.10.2010р. відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає доводи позивача, викладені в позовній заяві безпідставними , а тому просить суд відмовити в їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача , суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог з огляду на наступне.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності з боку відповідача порушення майнових авторських прав позивача.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України, статей 7, 15, 31-33 Закону України від23.12.1993 № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" (далі Закон № 3792): право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 31 Закону № 3792 майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Використання твору без дозволу суб'єкта авторського права є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону № 3792, за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Водночас згідно з статтею 1 Закону № 3792 контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми це примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.

Відповідно до частини сьомої статті 15 Закону № 3792 якщо примірники правомірно опублікованого твору законним чином введені у цивільний обіг шляхом їх першого продажу в Україні, то допускається їх повторне введення в обіг шляхом продажу, дарування тощо без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право) і без виплати авторської винагороди, а щодо творів образотворчого мистецтва з урахуванням положень статті 27 цього Закону. Проте у цьому випадку право здавання у майновий найм чи комерційний прокат залишається виключно за особою, яка має авторське право.

Разом з тим статтею 3 Закону України від 23.03.2000 № 1587-III "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, компютерних програм, баз даних" (який визначає правові основи розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних і спрямований на захист інтересів суб'єктів авторського права і суміжних прав та захист прав споживачів; далі Закон № 1587) встановлено, що розповсюдження на території України примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм та баз даних, а також їх прокат дозволяються лише за умови їх маркування контрольними марками.

Згідно з статтею 2 Закону № 1587 у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: контрольна марка це спеціальний знак, що засвідчує дотримання авторських і (або) суміжних прав і надає право на розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних; контрольна марка є самоклейним знаком одноразового використання, зовнішній бік якого має спеціальний голографічний захист.

Таким чином, відсутність контрольної марки є однією з ознак можливого порушення відповідного авторського (суміжного) права, але ні норми Законів № 1587 та № 3792, ані норми інших законодавчих актів не ототожнюють відсутність контрольної марки з фактом порушення майнових авторських (суміжних) прав.

Зокрема, й пункт 19 Правил роздрібної торгівлі, прокату примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1997 № 1209, визначає як самостійні порушення - торгівлю контрафактними примірниками і торгівлю примірниками, на які не наклеєні контрольні марки.

Дослідивши договір № DVD-001-2008-ІF від 20.12.2007р, на який посилається позивач у позовній заяві , судом встановлено, що зазначений договір не є авторським договором, як зазначає у позовній заяві позивач, оскільки предметом даного договору є передача майнових прав на використання фільмів на умовах, вказаних в п.2.5. договору. Договір не містить ознак приналежності позивачу майнових авторських права на кожен із зазначених ним у позовній заяві аудіовізуальних творів, оскільки позивачем не подано доказів державної реєстрації авторського права в України, як то передбачено Законом України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993р. № 3792 .

Відповідно до частини третьої статті 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Згідно з вироком Кролевецького районного суду Сумської області від 28.07.2009р. Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (відповідача по даній справі) визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 2031 Кримінального кодексу України (далі КК України), а саме ОСОБА_1 визнаний винним в тому , що 12-13.05.2009р. зберігав та переміщав 197 дисків для лазерних систем зчитування, немаркованих контрольними марками. При цьому зазначений вирок взагалі не містить переліку виявлених у відповідача творів та не наводить ознак їх контрафактності в розумінні статті 1 Закону № 3792. Тобто, з зазначеного вироку Кролевецього районного суду вбачається , що розповсюдження відповідачем дисків не відбувалося.

Згідно з статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В Постанові Вищого господарського суду України від 31.08.2010р. зазначено, що суд першої інстанції, рішення якого від 18.02.2010р. скасовано, та суд апеляційної інстанції, Постанову якого від 12.05.2010р. скасовано, не дослідили умов договору від 20.12.2007р. ( з урахуванням наявних додатків), не встановили, чи належать позивачу згідно з умовами договору майнові авторські права на кожен із зазначених ним у позовній заяві аудіовізуальних творів; чи мало місце з боку відповідача розповсюдження ( у розумінні статті 1 Закону № 3792 « Про авторське право і суміжні права» творів, майнові авторські права на які на той момент належали позивачеві.

Згідно вимог ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться в постанові касаційної інстанції є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, тому господарський суд Сумської області під час нового розгляду справи зобовязав позивача подати письмові пояснення з обґрунтуванням своєї позиції по справі з урахуванням вимог, викладених в Постанові Вищого господарського суду України від 31.08.2010р. по даній справі, подати докази, які б підтверджували належність позивачу згідно з умовами Договору від 20.12.2007р.майнових авторських прав на кожен із зазначених ним у позовній заяві аудіовізуальних творів, докази, які б підтверджували розповсюдження відповідачем контрафактних ( у розмінні ст.1 Закону України № 3792 « Про авторське право і суміжні права» ) творів, майнові авторські права на які на той момент належали позивачеві, докази , які б підтверджували строки передачі прав на кожен з творів, обсяг переданих прав ( як щодо способу використання, так і стосовно наявних обмежень, докази наявності його майнових авторських прав на аудіовізуальний твір « Застава Жилина».

Однак позивач ,під час нового розгляду справи , не виконав вимоги суду, викладені в ухвалах від 21.09.2010р., від 18.11.2010р., будь-яких письмових пояснень обґрунтувань своєї позиції по справі не подав, як не подав і доказів, необхідність подання яких і необхідність дослідження яких мається у вказівках, викладених в Постанові Вищого господарського суду України від 31.08.2010р. по даній справі.

Таким чином позивач не подав доказів, які б підтверджували правомірність його позовних вимог і у суду відсутні підстави для задоволення позову.

При таких обставинах суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, тому повністю відмовляє в їх задоволенні.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Виходячи з викладеного , керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського кодексу України , суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-фільм» ( 03049, м.Київ, вул. Тополева,4, код 31039902) - відмовити.

СУДДЯВ.М.МОЇСЕЄНКО

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення. Повний текст рішення віддрукований та підписаний 07.12.2010р.

Суддя