Рішення № 12723129, 29.11.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

29 листопада 2010 року справа № 5020-12/162-7/088 За позовом Прокурора Нахімовського району міста Севастополя

(вул. Робоча, 18, м. Севастополь, 99001)

в інтересах держави в особі

Комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради

(вул. Л. Павліченко, 2, м. Севастополь, 99011)

до відповідача –Державного комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 10»Севастопольської міської Ради

(вул. Робоча, 4, м. Севастополь, 99001)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Севастопольської міської Ради

(вул. Леніна, 3, м. Севастополь, 99011)

про стягнення 3696,97 грн.,

Суддя С. М. Альошина

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Іванов П.П. –юрисконсульт договірно-претензійного відділу, довіреність № 5127 від 14.12.2009 (к/копія довіреності у справі),

Від відповідача –Михайлова Н.В. –представник по довіреності № 119 від 09.03.2010 (к/копія довіреності у справі),

Від третьої особи –не викликався,

Від прокурора –Ковалевич О.М. –прокурор відділу прокуратури міста Севастополя, посвідчення № 631 від 01.02.2010.

Сутьспору:

Прокурор Нахімовського району міста Севастополя, м. Севастополь, звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради із позовом до Державного комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 10»Севастопольської міської Ради, м. Севастополь, про стягнення 6582,27 грн., у тому числі 6087,70 грн. заборгованості, 298,49 грн. пені, 156,25 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 39,83 грн.

26.08.2010 представником позивача було надано суду заяву від 26.08.2010 про зміну позовних вимог, в якій вказано на те, що Комунальним підприємством «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради було помилково зараховано суму у розмірі 114,70 грн., у зв’язку з чим уточнив позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідача 6696,97 грн., у тому числі 6202,40 грн. основного боргу, 298,49 грн. пені, 156,25 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 39,83 грн.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду заяву від 29.11.2010, в якій вказав на те, що сторонами було проведено звірку розрахунків та позивачем було зараховано суму у розмірі 3000,00 грн. у рахунок погашення основного боргу, у зв’язку з чим позивач просив провадження у справі в частині стягнення 3000,00 грн. основного боргу припинити на підставі п. 1-1 частини першої ст. 80 ГПК України.

У цій же заяві позивач просив стягнути з відповідача 3202,40 грн. основного боргу, 298,49 грн. пені, 156,25 грн. індексу інфляції та 3 % річних у розмірі 39,83 грн.

Представник прокурора проти задоволення судом вказаної заяви не заперечував, про що письмово зазначив на цій заяві.

Судом встановлено, що позивачем були зараховані грошові кошти внаслідок подачі відповідачем заяви про зміну призначення платежу № 742 від 11.11.2010.

З урахуванням викладеного, судом було винесено ухвалу від 29.11.2010 про припинення провадження у справі в частині стягнення 3000,00 грн. основного боргу на підставі п. 1-1 частини першої ст. 80 ГПК України.

Представники позивача та прокурора у цьому ж судовому засіданні решту позовних вимог, з урахуванням вищевказаної заяви представника позивача від 29.11.2010, підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у засіданні суду з позовними вимогами не погодився.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд

В С Т А Н О В И В :

11.07.2006 між сторонами був укладений договір № 216 купівлі-продажу теплової енергії.

Відповідно до п. 1.1. цього договору у порядку та на умовах, визначених у даному договорі, продавець (позивач) зобов’язувався передати покупцю (відповідачу) теплову енергію до межі балансової та експлуатаційної відповідальності своєчасно і належної якості, а покупець –прийняти та оплатити одержану теплову енергію за встановленими тарифами.

Згідно з п. 2.2. договору тарифи на теплову енергію затверджуються органами місцевого самоврядування та можуть бути змінені протягом строку дії договору, про що продавець має попередити покупця через засоби масової інформації.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Покупець щомісячно до 15 числа розрахункового місяця може здійснювати авансові платежі по усіх видах теплопостачання, передбачених даним договором, згідно виставленого продавцем рахунку у сумі не меншій від 50% від суми нарахування за спожиту теплову енергію у попередньому розрахунковому періоді, з наступним перерозрахунком за фактично відпущену теплову енергію (п. 4.6. договору).

Остаточний розрахунок за теплову енергію здійснюється у строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно тарифів, які діють на день одержання теплової енергії. Рахунок вважається одержаним покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не заявить про неодержання рахунку за розрахунковий місяць (п. 4.7. договору).

На виконання умов вказаного договору, позивач свої зобов’язання виконав у повному обсязі, у зв’язку з чим відповідачу були виставлені відповідні рахунки-фактури, належно завірені копії яких додані позивачем до матеріалів справи.

Проте, відповідач, у порушення умов договору, свої зобов’язання перед позивачем виконував несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість перед позивачем за період з листопада 2009 року по червень 2010 року у сумі 6087,70 грн.

Вищевикладене свідчить про наявність зобов’язання у відповідача перед позивачем.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Згідно з п.п. 2 п. 6.1. вищезазначеного договору покупець несе відповідальність у відповідності з чинним законодавством та даним договором за несвоєчасне внесення платежів за теплову енергію - шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми платежу.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, згідно розрахунку позивача, відповідачу нараховано 298,49 грн. пені, яка і підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином відповідачу, згідно розрахунку позивача, нараховано 156,25 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 39,83 грн., які також підлягають стягненню з відповідача.

Контррозрахунків на розрахунки сум основного боргу, пені, 3% річних та індексу інфляції, здійснених позивачем, відповідачем суду не надано.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 3696,97 грн., у тому числі 3202,40 грн. основного боргу, 298,49 грн. пені, 156,25 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 39,83 грн., документально встановлений та підтверджений матеріалами справи.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Вищевказаною ухвалою суду від 29.11.2010 питання розподілу судових витрат не вирішувалось. Проте, оскільки спір між сторонами в частині стягнення 3000,00 грн. основного боргу врегульований після звернення прокурора Нахімовського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради до суду та порушення провадження у справі, судові витрати у вказаній частині також підлягають покладенню на відповідача.

Згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення, з повідомленням представників сторін та прокурора про складення повного рішення 06.12.2010.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1). Позов задовольнити повністю.

2). Стягнути з Державного комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 10»Севастопольської міської Ради (вул. Робоча, б. 4, м. Севастополь, 99001, ідентифікаційний код 03360495, р/р 260043011022 в УСБ у м. Севастополі, МФО 324195, або з інших рахунків) на користь Комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2, ідентифікаційний код 03358357, р/р 26007945206831 у СФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324195, або на інші рахунки) 3696,97 грн., у тому числі 3202,40 грн. основного боргу, 298,49 грн. пені, 156,25 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 39,83 грн.

3). Стягнути з Державного комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 10»Севастопольської міської Ради (вул. Робоча, 4, м. Севастополь, 99001, ідентифікаційний код 03360495, р/р 260043011022 в УСБ у м. Севастополі, МФО 324195, або з інших рахунків) у доход Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя (р/р 31113095700007 у банку одержувача - Головному Управлінні Державного казначейства України у місті Севастополі, МФО 824509, код платежу 22090200, код ЄДРПОУ 24035598) державне мито у розмірі 102,00 грн.

4). Стягнути з Державного комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 10»Севастопольської міської Ради (вул. Робоча, 4, м. Севастополь, 99001, ідентифікаційний код 03360495, р/р 260043011022 в УСБ у м. Севастополі, МФО 324195, або з інших рахунків) у доход Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя (р/р 31212264700007 у банку одержувача - Головному Управлінні Державного казначейства України у місті Севастополі, МФО 824509, код бюджетної класифікації 22050003, код ЄДРПОУ 24035598) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням господарського суду міста Севастополя законної сили.

Суддя С. М. Альошина

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 06.12.2010.