Рішення № 12723091, 14.10.2010, Господарський суд Полтавської області

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

14.10.2010р.                                                                                          Справа №14/161

          за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юртрансервіс", вул. І. Приходько, 58-а, м. Кременчук, Полтавська область, 39621

до Відкритого акціонерного товариства "Комсомольське автотранспортне підприємство 15347", вул. Портова, 11, м. Комсомольськ, Полтавська область, 39800

про стягнення 6104,54 гривень          

Суддя Іваницький О.Т.

          Представники:

          від позивача: Безус М.В., дов. № 1 від 02.09.2010 р.

          від відповідача: Чопенко В.П., дов. б/н від 05.05.2010 р.

          СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення суми боргу, пені, збитків від інфляції та 3% річних на загальну суму 6104,54 гривень, з яких сума основного боргу, що виникла внаслідок неналежного виконання умов договору б/н від 06.02.2009 р., 4800,00 гривень, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором 819,02 гривень, збитки від інфляції 364,80 гривень та 3% річних 120,72 гривень.

          В судовому засіданні 14.10.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до положень ч. 1 - ч. 4 ст. 85 ГПК України. Повне рішення складене згідно із вимогами ч. 1 - ч. 2, ч. 6 ст. 84 ГПК України 19.10.2010 р.

          Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримує, вважає їх підтвердженими належними по справі доказами та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач позовних вимог не визнає та просить залишити позовну заяву без задоволення, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву вих.№ 161 від 06.10.2010 року) вхідний № 11866д канцелярії суду (див.а.с.117- 121).

          Представниками позивача в судовому засіданні 09.09.2010 р., на підставі ст. 22 та ч. 3 ст. 69 ГПК України було подано клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів для надання можливості подати додаткові матеріали та докази по суті предмету спору, а також для надання можливості самостійно врегулювати предмет спору. Суд вказане клопотання прийняв, розглянув по суті та задовольнив, ухвалою від 09.09.2010 р., розгляд справи було продовжено на 15 днів у відповідності до ч.3 ст. 69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представників сторін, суд встановив, що 06.02.2009 року між Товариства з обмеженою відповідальністю "Юртрансервіс", м. Кременчук ( надалі - Позивач) та Відкритого акціонерного товариства "Комсомольське автотранспортне підприємство 15347", м. Комсомольськ ( надалі - Відповідач) було укладено договір про надання послуг ( надалі - Договір)(див.а.с.9-10). 05.10.2009 року було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про продовження строку дії договору до 31.12.2009 року( надалі - Додаткова угода) ( див.а.с. 11).

Згідно з умовами п.1.1. Договору Позивач прийняв на себе зобов'язання виконати роботу, пов'язану з юридичним обслуговуванням господарської діяльності Відповідача, а Відповідач брав на себе зобов'язання оплатити вказапі послуги.

У відповідності до п.3.4,п.5.3. Договору щомісяця Позивач надавав Відповідачеві Акти прийома- передачі виконаних робіт, які підписувалися обома сторонами( див.а.с. 15-17).

Вартість робіт, які виконувалися в інтересах Відповідача на протязі місяця у відповідності до п.5.1. Договору складала 2400,00 грн., з ПДВ 20%. Так, Відповідачеві були виставлені рахунки:

- № 122 від 01.10.2009 року на суму 2400,00 грн з ПДВ 20% ( див.а.с.12)

- № 139 від 04.10.2009 року на суму 2400,00 грн з ПДВ 20% ( див.а.с.13)

- № 151 від 04.11.2009 року на суму 2400,00 грн з ПДВ 20% ( див.а.с.14)

Взяті на себе зобов'язання Позивач виконав в повному обсязі у відповідності з умовами Договору, про що, свідчать підписані обома сторонами акти прийома-передачі виконаних робіт:

- № 9 від 31.10.2009 року (див.а.с.15)

- № 10 від 30.11.2009 року(див.а.с.16)

- № 11 від 31.12.2009 року (див.а.с.17)

В свою чергу Відповідач у відповідності до п. 4.2, п. 5.1. Договору брав на себе зобов'язання здійснювати оплату виконаних робіт не пізніше 15 числа кожного місяця, а в разі прострочки платежу- відшкодовувати Позивачу понесені збитки( п.6.1. Договору)

По закінченню строку оплати виставлених рахунків , а саме: 15.10.2009 р., 15.11.2009 р., та 15.12.2009 року(див.а.с.8) Відповідач, в порушення умов Договору своє грошове зобов'язання не виконав.

На адресу Відповідача Позивачем була направлена претензія № 1 від 17.05.2010 року (див.а.с. 18), на яку Позивач отримав відповідь від Відповідача № 158 від 08.06.2010р. (див.а.с.22). Відповідач в своїй відповіді відмовив Позивачеві в задоволенні претензії, аргументуючи, тим що в період з листопада- грудня 2009 року Позивач ніяких послуг Відповідачеві не надавав і робіт не виконував.

          Згідно із ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Згідно із статтями 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

          Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Згідно із ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

          Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

          Відповідно до ст. 173 надалі ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Згідно із статтями 526 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

          Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

          Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова ВСУ від 16.05.2006 у справі № 10/557-26/155).

          У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, Позивач має право на збереження реальної величини не сплачених грошей.

          Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

          Крім того, як роз'яснив Вищий господарський суд України у п. 2 Інформаційного листа від 20 листопада 2008 року № 01-8/685 "Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства", приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008 року № 1/384-07).

          Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Згідно зі статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

          Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

          У нарадчій кімнаті суд приходить до висновку, що Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити частково - відмовити в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 4800,00 гривень, пені в сумі 819,02 гривень, збитків від інфляції 201,60 гривень та 3% річних 86,40 гривень. Стягнути з Відповідача на користь Позивача збитки від інфляції в сумі 162,20 гривень, 3% річних 34,32 гривень.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 5 цієї ж статті визначено, що при частковому задоволені позову суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 3,28 гривень та 7,58 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про судове рішення" від 10.12.1996 р. № 02-5/422 (із змінами і доповненнями), у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

          Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

          1.Позов задовольнити частково.

          2. Відмовити в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 4800,00 гривень, пені в сумі 819,02 гривень, збитків від інфляції 201,60 гривень та 3% річних 86,40 гривень.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Комсомольське автотранспортне підприємство 15347", вул. Портова,11, м.Комсомольськ, Полтавська область,39800 (р/р 26007301550055 в Комсомольскому відділенні АКБ "ПІБ", МФО 331133, код ЄДРПОУ 03399439) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юртрансервіс", вул. І. Приходько, 58-а, м. Кременчук, Полтавська область, 39621 (р/р 2600793488 в ПОД "Райфайзен Банк Аваль", м. Кременчук, МФО 331605, код 34958149) збитки від інфляції в сумі 162,20 гривень, 3% річних 34,32 гривень, державне мито 3,28 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі7,58 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Суддя                                                                       Іваницький О.Т.

          Повне рішення складено 19.10.2010 р.

          Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.