Рішення № 12722985, 07.10.2010, Господарський суд Полтавської області

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

07.10.2010р.Справа № 14/172

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, вул.АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Качанове-Агро", с. Качанове, Гадяцький район, Полтавська область, 37300

про стягнення 18238,66 гривень

Суддя Іваницький О.Т.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, підприємець

від відповідача: представник не з'явився (повідомлений належним чином)

СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення боргу в сумі 17905,64 гривень, 243,52 гривень процентів та 89,50 гривень 3% річних, що загалом становить 18238,66 гривень.

В судовому засіданні 07.10.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до положень ч. 1 - ч. 4 ст. 85 ГПК України. Повне рішення складене відповідно до вимог ч. 1 - ч. 2, ч. 6 ст. 84 ГПК України 12.10.2010 р.

Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримує, вважає їх підтвердженими належними по справі доказами та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач наданими йому правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, свого представника в судове засідання не направив, хоча і був повідомлений про час та місце проведення судового засідання належним чином (копія поштового повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи), вимог п. 4 ухвали суду від 26.08.2010 року про порушення провадження у справі не виконав, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши позивача, суд встановив, що 1 червня 2009 року між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1, м. Ромни (надалі Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Качанове-Агро", с. Качаново (надалі Відповідач) було укладено договір купівлі-продажу № 8 (надалі Договір) (а. с. 5 - 6).

Згідно п. 1.1. Договору, Продавець (Позивач у справі) зобов'язується передати у власність Товар Покупцю (Відповідач у справі), найменування, асортимент, кількість і ціна за одиницю переданого Товару вказується в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язаний прийняти Товар та оплатити його в строк, вказаний в Договорі. Для здійснення закупівлі Товару (окремих партій Товару) Покупець повинен попередньо оформити заявку на Товар, який він бажає придбати. Товар може передаватися Покупцю окремими партіями.

Відповідно до п. 2.1. Договору, загальна сума Договору складає 150000,00 гривень.

Пунктом 2.3. Договору визначено, що оплата Товару здійснюється на умовах відстрочки платежу. Покупець (Відповідач у справі) зобов'язується оплатити 100% вартості Товару, вказаного в рахунку, до кінця поточного місяця, в якому отримано Товар.

Згідно із п. 2.3. Договору, факт і дата передачі Товару фіксується в видаткових накладних, що підтверджують передачу Товару і є невід'ємною частиною Договору.

На виконання умов договору Позивач поставив Відповідачу товар:

- 12.06.2009 р., накладна № 122 на суму 15210,00 гривень (а. с. 11);

- 15.06.2009 р., накладна № 135 на суму 11760,00 гривень (а. с. 8);

- 05.07.2009 р., накладна № 140 на суму 14245,00 гривень (а. с. 10);

- 10.07.2009 р., накладна № 169 на суму 11000,00 гривень (а. с. 14);

- 20.07.2009 р., накладна № 170 на суму 5000,00 гривень (а. с. 15);

- 30.07.2009 р., накладна № 171 на суму 13000,00 гривень (а. с. 12);

- 03.08.2009 р., накладна № 185 на суму 34095,00 гривень (а. с. 9);

- 10.08.2009 р., накладна № 191 на суму 5000,00 гривень (а. с. 13);

- 03.11.2009 р., накладна № 182 на суму 18500,00 гривень (а. с. 16).

Позивач взяті на себе за Договором зобов'язання виконав в повному обсязі та належним чином.

Відповідач взятих на себе за Договором зобов'язань в частині оплати за отриманий Товар належним чином не здійснив, оплативши поставлений товар частково, внаслідок чого у нього перед Позивачем утворилась заборгованість в сумі 17905,64 гривень.

02.08.2010 р. Позивачем на адресу Відповідача було направлено Претензію-вимогу про сплату заборгованості в сумі 17905,64 гривень. Вказана претензія була залишена Відповідачем без відповіді.

Таким чином, на момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення сума основного боргу Відповідача перед Позивачем становить 17905,64 гривень.

Суд вважає вимоги Позивача в цій частині обґрунтованими, доведеними наданими по справі матеріалами та доказами і такими, що підлягають повному задоволенню.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 656 ЦК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно із ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 689 ЦК України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із статтями 526 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 3 ст. 692 ЦК України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно із ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В Договорі між сторонами не визначено розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами, як і не визначено цей розмір чинним Цивільним кодексом та іншими актами цивільного законодавства.

В той же час, частиною 1 ст. 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Враховуючи викладена, до визначення розміру процентів за користування чужими грошовими коштами необхідно виходити з подібних за змістом цивільних відносин - проценти за договором позики (ст. 1048 ЦК України).

Згідно із частиною 1 вказаної вище статті, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Позивачем Відповідачу нараховані проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 243,52 гривень (розрахунок в матеріалах справи, а. с. 3). Вказані вимоги підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми.

Позивачем Відповідачу на підставі вказаних вище положень ЦК України нараховані 3% річних в сумі 89,50 гривень (розрахунок в матеріалах справи, а. с. 3). Вказані вимоги підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

28.07.2010 р. між Позивачем та адвокатом ОСОБА_2, м. Ромни було укладено угоду про надання правової допомоги (а. с. 61).

ОСОБА_2. є адвокатом, в підтвердження чого надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 86, виданого 22.09.2003 р.

Позивачем адвокату на підставі вказаної Угоди та Акту № 1 здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) від 17.08.2010 р. (а. с. 60) сплачено 800,00 гривень.

В контексті статті 44 ГПК України, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до статті 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Згідно із частиною 3 статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам - фізичним чи юридичним особам.

Вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача суми витрат на послуги адвоката в сумі 800 гривень обґрунтовані, підтверджені наданими доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

У нарадчій кімнаті суд приходить до висновку, що Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Відповідача на його користь суму основного боргу в розмірі 17905,64 гривень, проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 243,52 гривень та 3% річних в сумі 89,50 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 182,38 гривень.

Частиною 5 ст. 49 ГПК України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані із розглядом справи, покладаються, зокрема, при задоволені позову - на відповідача. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сума витрат на послуги адвоката в розмірі 800,00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 гривень.

Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. (із змінами і доповненнями) "Про судове рішення" у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Качанове-Агро", с. Качаново, Гадяцький район, Полтавська область, 37331 (р/р 26000054501033 в ПГРУ КБ "Приватбанк", МФО 331401, код ЄДРПОУ 32387266) на користь Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, вул. АДРЕСА_1 (р/р НОМЕР_1 у філії ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Ромни, МФО 380805, ідентифікаційний код НОМЕР_2) суму основного боргу в розмірі 17905,64 гривень, проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 243,52 гривень, 3% річних в сумі 89,50 гривень, державне мито в розмірі 182,38 гривень, витрати на послуги адвоката в розмірі 800,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯІваницький О.Т.

Повне рішення складено 12.10.2010 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.