Рішення № 127229328, 09.05.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2025 рокуСправа №160/7527/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить:

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 11.02.2025 року № 056950001126 щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дати звернення, тобто з 04.02.2025 р., попередньо зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи з 15.12.1982 по 30.07.1988, з 10.01.1990 по 01.11.1990, з 03.02.1991 по 13.07.1992 та з 25.04.1994 по 12.01.1996.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона 04 лютого 2025 звернулася до Жовтоводського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з приводу призначення пенсії за віком. Рішенням про відмову в призначенні пенсії за віком від 11.02.2025 року № 056950001126 позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за відсутності необхідного страхового стажу. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

28.03.2025р. представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що 04.02.2025 ОСОБА_1 звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №056950001126 від 11.02.2025 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком. За результатами розгляду документів доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи: - з 15.12.1982 по 30.07.1988, оскільки між датою звільнення та датою наказу про звільнення більше місяця (наказ від 09.02.1989); - з 10.01.1990 по 01.11.1990, оскільки між датою звільнення та датою наказу про звільнення більше місяця (наказ 18.03.1992) - - з 03.02.1991 по 13.07.1992, оскільки відсутній наказ про звільнення - роботи з 25.04.1994 по 12.01.1996, оскільки між датою про прийняття на роботу та датою наказу про прийняття більше місяця (наказ 25.04.1995). Для зарахування вищезазначених періодів роботи необхідно надати уточнюючі довідки з посиланням на первинні документи, передбаченими Порядком № 637 .

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до наступного висновку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 04.02.2025р. звернулася до Жовтоводського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 11.02.2025 року № 056950001126 відмовлено заявниці у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутностю необхідного страхового стажу. Додатково вказано, що до страхового стажу не були враховані періоди роботи: з 15.12.1982 по 30.07.1988 (оскільки між датою звільнення та датою наказу про звільнення більше місяця, дата наказу про звільнення вказана як 09.02.1989 р.); з 10.01.1990 по 01.11.1990 (оскільки між датою звільнення та датою наказу про звільнення більше місяця, дата наказу про звільнення вказана як 18.03.1992 р.); з 03.02.1991 по 13.07.1992 (оскільки в трудовій книжці не зазначено наказу про звільнення взагалі); з 25.04.1994 по 12.01.1996 (оскільки між датою звільнення та датою наказу про звільнення більше місяця, дата наказу про звільнення вказана як 25.04.1995 р.)

Позивач з таким рішення не погоджується, вважає його необґрунтованим, що стало підставою для звернення до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно достатті 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченийЗаконом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV(далі по текстуЗакон № 1058-IV).

Частиною 1ст. 26 Закону № 1058-IVпередбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема,з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Статтею 1 Закону № 1058-IV, визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 45 Закону № 1058-IVпенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як підтверджено матеріалами справи, пенсійним органом не були враховані періоди роботи: з 15.12.1982 по 30.07.1988 (оскільки між датою звільнення та датою наказу про звільнення більше місяця, дата наказу про звільнення вказана як 09.02.1989 р.); з 10.01.1990 по 01.11.1990 (оскільки між датою звільнення та датою наказу про звільнення більше місяця, дата наказу про звільнення вказана як 18.03.1992 р.); з 03.02.1991 по 13.07.1992 (оскільки в трудовій книжці не зазначено наказу про звільнення взагалі); з 25.04.1994 по 12.01.1996 (оскільки між датою звільнення та датою наказу про звільнення більше місяця, дата наказу про звільнення вказана як 25.04.1995 р.)

Суд зазначає, що відповідно дост. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII(далі по текстуЗакон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок № 637).

Згідно п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів уній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм дає суду підстави зробити висновок, що надання особою до пенсійного органу документів та уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній.

Суд зауважує, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 містить всі необхідні записи, що підтверджують факт роботи позивачки у період з 15.12.1982 по 30.07.1988, з 10.01.1990 по 01.11.1990, з 03.02.1991 по 13.07.1992 та з 25.04.1994 по 12.01.1996р.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача з приводу того, що в трудовій книжці позивача є в наявності певні недоліки в оформлені трудової книжки, оскільки наявність таких недоліків щодо заповнення трудової книжки не є підставою вважати, що вказані спірні періоди роботи не підтверджують факту перебування особи на відповідній посаді, до того ж, обов`язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, а не на працівника.

Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи зараховувати період роботи позивача з 15.12.1982 по 30.07.1988, з 10.01.1990 по 01.11.1990, з 03.02.1991 по 13.07.1992 та з 25.04.1994 по 12.01.1996р. до загального стажу, діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, рішення від 11.02.2025 року № 056950001126 слід визнати протиправним та скасувати його.

Частиною першоюстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другоїстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відтак рішення від 11.02.2025 року № 056950001126 слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 суд зазначає, що відповідач, виконуючи зазначене рішення суду, повинен буде спочатку здійснити зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи та прийняти рішення про призначення пенсії позивачу.

Суд звертає увагу, що у рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, суди не наділені повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даної позовної вимоги.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 9 КАС України суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 15.12.1982 по 30.07.1988, з 10.01.1990 по 01.11.1990, з 03.02.1991 по 13.07.1992 та з 25.04.1994 по 12.01.1996р. та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, подану 04.02.2025р., оскільки це є необхідним для повного захисту прав та законних інтересів позивача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковомузадоволенню.

На підставі ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати в розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст. 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 11.02.2025 року № 056950001126 щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 15.12.1982 по 30.07.1988, з 10.01.1990 по 01.11.1990, з 03.02.1991 по 13.07.1992 та з 25.04.1994 по 12.01.1996р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, подану 04.02.2025р.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати з оплати судового збору у розмірі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Златін