Рішення № 127229290, 09.05.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/1536/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, скасування картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача, адвокат Вічинюк Максим Анатолійович в інтересах Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Волинської митниці (далі митний орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Волинської митниці про коригування митної вартості № UA205140/2024/000439/2 від 31.12.2024; визнання протиправним та скасування картки відмови Волинської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Товарів № UA205140/2024/003590 від 31.12.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.12.2024 ТОВ «ЛАКІ-БРОК», з метою здійснення митного оформлення імпортованого ФОП ОСОБА_1 , була подана електронна митна декларація разом із підтверджуючими документами до Волинської митниці.

Товар, що ввозився на територію України: Сідельний тягач: марка- DAF; модель- XF 480 1 шт, бувший у використанні, календарний рік виготовлення 2019, тип двигуна дизельний, модельний рік виготовлення 2019, об`єм двигуна 12 902 см3, потужність 355kw, номер шасі НОМЕР_1 , призначений для перевезення. Вартість товару 13 726,21 EUR.

Після подання електронної митної декларації, ТОВ «ЛАКІ-БРОК» 30.12.2024 надійшло електронне повідомлення від Волинської митниці про необхідність надання документів, що підтверджують митну вартість товарів.

ТОВ «ЛАКІ-БРОК» на адресу відповідача додатково подано повідомлення та відповідні підтверджуючі документи, однак 31.12.2024 Волинською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості № UA205140/2024/000439/2.

Зазначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митних декларацій, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованими та мотивованими. Уважає, що відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

В той же час, вважає, що підстав для витребування у ФОП ОСОБА_1 додаткових документів на підтвердження митної вартості у митного органу не було. До того ж, відповідачем у рішенні не було обґрунтовано та зазначено в чому саме полягали об`єктивні сумніви чи неточності у заявленій позивачем митній вартості товару.

З приводу посилання Волинської митниці на те, що: «в наданому банківському документі від 13.12.2024 №P881-988C-TC87-38KT оплата здійснена на розрахунковий рахунок код країни якого є Україна, що суперечить банківським платіжним реквізитам, вказаним в зовнішньоекономічному договорі (контракті) від 05.12.2024 №Б/Н. Дану оплату ідентифікувати до даної поставки товару неможливо». Дані обставини повністю спростовуються - квитанцією АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № Р881- 988С-ТС87-38КТ від 13.12.2024, випискою від 30.12.2024 за операцією від 13.12.2024, повідомленням про відправлення оригіналу в мережу SWIFT АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», згідно яких фізична особа - підприємець ОСОБА_1 здійснив оплату польській компанії AUTO-TIR SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA за імпортований транспортний засіб у розмірі 13 726,21 EUR.

З приводу посилання Волинської митниці на те, що: «відповідно гр. 2 ЕМД відправником товару є AUTO-TIR SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA., що суперечить відправнику, вказаному в копії митної декларації країни відправлення від 23.12.2024 №24GBE72R5807DQCAA8 TRUCK AND PARTS STAFFS LTD», вказані документи не містять розбіжностей, оскільки: згідно декларації MRN 24GB000060ZFBNR8KO від 01.01.2025, польська компанія AUTO-TIR SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA, перед тим, як продати товар позивачу, придбала його у компанії з Великобританії TRUCK AND PARTS STAF SUNNY HILLS ROAD BAMFIELDS; згідно експортної декларації MRN 24GBE72R5807DQCAA8 від 23.12.2024, перед тим, як продати товар позивачу, придбала його у компанії з Великобританії TRUCK AND PARTS STAF SUNNY HILLS ROAD BAMFIELDS.

Враховуючи викладене вище, декларантом до митного оформлення було надано вичерпний перелік документів, передбачених статтею 53 Митного кодексу України (далі МК України) на підтвердження митної вартості ввезеного на митну територію товару, а аналіз наданих ФОП ОСОБА_1 первинних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження митної вартості товарів. А відтак, підстав для коригування митної вартості такого товару за допомогою другорядного методу, у митного органу не було, тому представник позивача просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-9).

У відзиві на позовну заяву від 07.03.2025 представник відповідача заперечує проти позовних вимог, в обґрунтування своєї позиції вказує, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товарів які ввозяться по митним деклараціям на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:

- відповідно графі 2 ЕМД відправником товару є AUTO-TIR SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA., що суперечить відправнику, вказаному в копії митної декларації країни відправлення від 23.12.2024 №24GBE72R5807DQCAA8 TRUCK AND PARTS STAFFS LTD;

- в наданому банківському документі від 13.12.2024 №P881-988C-TC87-38KT оплата здійснена на розрахунковий рахунок код країни якого є Україна, що суперечить банківських платіжним реквізитам, вказаним в зовнішньоекономічному договорі (контракті) від 05.12.2024 №Б/Н. Дану оплату ідентифікувати до даної поставки товару неможливо;

- надані джерела в кількості 2 (дві) шт. під кодом документа «3022» autoline.ua не містять посилань, що унеможливлює перевірку зазначеної інформації. Також зазначаємо, що в джерелі 1 зазначений VIN код суперечить він коду, вказаному в 31 графі ЕМД, а в іншому джерелі стан товару вказаний: з дефектом. Враховуючи вищезазначене надана цінова інформація не стосуються оцінюваного товару;

- у висновку про вартісні характеристики товару від 30.12.2024 №253 в таблиці №2 наявні джерела інформації, однак посилання для перевірки зазначеної інформації не подано до митного оформлення. Надані скрін-шоти з мережі Інтернет (додаток 1) не містять чіткої якості а також, років виготовлення оцінюваних товарів.

Вказане призвело до обґрунтованих сумнівів митниці в частині підтвердження складових митної вартості товару. Адже у відповідності до пункту 5 статті 54 МК України митні органи з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів мають право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа та розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

На вимогу митниці декларантом надано: копію митної декларації країни відправлення від 23.12.2024 №24GBE72R5807DQCAA8; витяги про оплату від 30.12.2024 №б/н; звіт про оцінку майна в кількості 2 (дві) штуки продубльовано; платіжний документ від 13.12.2024 №9290802; витяг autoline.ua; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 30.12.2024 №1.

Зазначає, що поставка товару здійснюється на підставі договору купівлі-продажу б/н від 05.12.2024, укладеного між AUTO-TIR SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA Польща та ФОП ОСОБА_2 Україна, згідно з яким:

- відповідно пункту 1.3 предмет договору: вантажний автомобіль DAF та напівпричіп Schmitcz cargobull;

- згідно пункту 3 загальна сума договору складає 14000,00 Євро, тоді як до митного оформлення заявлена вартість сідельного тягача 13726,21 Євро, а за іншою митною декларацією (24UA205140081854U3) вартість напівпричіпа становить 9500 Євро. Передбачені умови оплати 100% передоплата на суму 14000,00 Євро. Банківських платіжних документів по контракту від 05.12.2024 № Б/Н на суму 14000,00 Євро не надано. Доповнення до контракту датується 30.12.2024, що на момент здійснення купівлі-продажу сідельного тягача та напівпричепа та оплати за дані товари не є актуальним. Витяг autoline.ua містить посилання, однак під час перевірки даного посилання вказаний номер шасі відмінний від номеру оцінюваного товару, що не відносить дане оголошення до товару, поданого до митного оформлення.

Переліку запитуваних митницею документів не надано, листом від 31.12.2024 повідомлено про відсутність інших додаткових документів. Отже, декларантом не забезпечено надання відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 МК України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Зауважує, що метод 2а та 2б не міг бути застосований з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, метод 2в та 2г з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.

З урахуванням наведеного уважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є такими, що відповідає вимогам митного законодавства, а тому є законними та обґрунтованими (арк. спр. 75-84, 141-149).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 72).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень за участі представника відповідача (арк. спр. 187).

Інших заяв по суті справи, передбачених КАС України до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та «AUTO-TIR SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA» (Продавець) було укладено контракт №б/н від 05.12.2024, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві товар, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний Товар та оплатити його вартість у порядку і за умовами, передбаченими цим Договором.

Мета контракту: купівля/продаж товару: вантажний автомобіль виробництва 1) DAF Trucks (Нідерланди); 2) Напівпричіп Schmitcz cargobull (Німечинна) (пункт 1.3. Контракту).

Ціни є договірними та визначаються виключно з конкретної ситуації на транспортному ринку. Загальна сума контракту складає 14000,00 EUR (пункт 3 Контракту).

Платежі за товар здійснюються в Євро 100% передплата на підставі інвойсу (пункт 4.1. Контракту) (зворот арк. спр. 23-24).

Між сторонами 30.12.2024 укладено Доповнення №1 до Договору від 05.12.2024, пунктом 3 якого визначено, що ціни є договірними та визначаються виключно з конкретної ситуації на транспортному ринку. Загальна сума Договору ж сумою всіх рахунків-фактур, які є невід`ємною частиною даного договору (арк. спр. 52).

З метою здійснення митного оформлення імпортованого 30.12.2024 була подана електронна митна декларація №24UA205140081853U4 на товар: «Сідельний тягач: марка- DAF; модель- XF 480 - 1шт,бувший у використанні, календарний рік виготовлення 2019,модельний рік виготовлення 2019,тип двигуна дизельний об`єм двигуна 12902см3, потужність 355kw,номер шасі XLRTGH4300G272160 призначений для перевезення напівпричіпів дорогами загального користування, маса в разі повного навантаження 23900 кг, вантажопідйомність 15325кг, колір - БІЛИЙ, кіл-ть місць, включаючи водія-2,тип кузова-вантажний, сідельний тягач колісна формула 6х2, Виробник "DAF", NL Торговельна марка: "DAF"» (арк. спр. 87).

Митну вартість вказаного товару визначено за основним методом за ціною договору (контракту) у розмірі 13 726,21 Євро.

Для підтвердження заявленої митної вартості разом з вказаною митною декларацією було подано: декларація митної вартості від 30.12.2024; рахунок-фактура/інвойс № 6/12/2024 від 05.12.2024 (арк. спр. 13, 27); декларація MRN 24GB000060ZFBNR8KO від 01.01.2025 (арк. спр. 29-31); експертна довідка №9575/24 від 26.12.2024 (зворот арк. спр. 17-18); свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 1/19 (арк. спр. 32-34); квитанція АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № Р881-988С-ТС87-38КТ від 13.12.2024 (арк. спр. 17); звіт про оцінку майна №253 від 30.12.2024 (зворот арк. спр. 18-23); інформація із сайту autoline.ua (зворот арк. спр. 103-104); контракт від 05.12.2024 (зворот арк. спр. 23-25); договір доручення № 45-2160 від 26.12.2024 (зворот арк. спр. 24-25).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності:

- відповідно графи 2 ЕМД відправником товару є AUTO-TIR SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA., що суперечить відправнику, вказаному в копії митної декларації країни відправлення від 23.12.2024 №24GBE72R5807DQCAA8 TRUCK AND PARTS STAFFS LTD;

- в наданому банківському документі від 13.12.2024 №P881-988C-TC87-38KT оплата здійснена на розрахунковий рахунок код країни якого є Україна, що суперечить банківських платіжним реквізитам, вказаним в зовнішньоекономічному договорі (контракті) від 05.12.2024 №Б/Н. Дану оплату ідентифікувати до даної поставки товару неможливо;

- надані джерела в кількості 2 (дві) шт. під кодом документа «3022» autoline.ua не містять посилань, що унеможливлює перевірку зазначеної інформації. Також зазначаємо, що в джерелі 1 зазначений VIN код суперечить він коду, вказаному в 31 графі ЕМД, а в іншому джерелі стан товару вказаний: з дефектом. Враховуючи вищезазначене надана цінова інформація не стосуються оцінюваного товару;

- у Висновку про вартісні характеристики товару від 30.12.2024 №253 в таблиці №2 наявні джерела інформації, однак посилання для перевірки зазначеної інформації не подано до митного оформлення. Надані скрін-шоти з мережі Інтернет (додаток 1) не містять чіткої якості а також, років виготовлення оцінюваних товарів.

Згідно статті 53 та статті 54 МК України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) автотранспортну накладну; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) транспортні (перевізні) документи (за наявності); 8) банківські платіжні документи, що стосуються товару; 9) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларантом на вимогу митниці листом від 30.12.2024 (зворот арк. спр 102) надано: довіреність копія митної декларації країни відправлення від 23.12.2024 №24GBE72R5807DQCAA8 (арк. спр. 40-41); 2) витяги про оплату від 30.12.2024 №б/н (арк. спр. 38-39); 3) Звіт про оцінку майна в кількості 2 (дві) штуки продубльовано; 4) Платіжний документ від 13.12.2024 №9290802 (арк. спр. 44); 5) Витяг autoline.ua (арк. спр. 51); 6) Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 30.12.2024 (арк. спр. 52).

Після надання додаткових документів Волинською митницею зазначено, що: поставка товару здійснюється на підставі договору купівлі-продажу б/н від 05.12.2024, укладеного між AUTO-TIR SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA Польща та ФОП ОСОБА_2 Україна, згідно з яким: - відповідно пункт 1.3 предмет договору : вантажний автомобіль DAF та напівпричіп Schmitcz cargobull. - згідно пункт 3 загальна сума договору складає 14000Євро, тоді як до митного оформлення заявлена вартість сідельного тягача 13726,21 євро, а за іншою митною декларацією (24UA205140081854U3) вартість напівпричіпа становить 9500 євро. Передбачені умови оплати 100% передоплата на суму 14000 євро. Банківських платіжних документів по контракту від 05.12.2024 № Б/Н на суму 14000 євро не надано. Доповнення до контракту датується 30.12.2024, що на момент здійснення купівлі-продажу сідельного тягача та напівпричепа та оплати за дані товари не є актуальним. Витяг autoline.ua містить посилання, однак під час перевірки даного посилання вказаний номер шасі відмінний від номеру оцінюваного товару, що не відносить дане оголошення до товару, поданого до митного оформлення.

Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, тому відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/003590 (арк. спр. 55) та рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2024/000439/2 (арк. спр. 53), в якому митну товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, згідно раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а саме: товар 1 на рівні 30200 євро/од за МД № UA209180/2024/058646 від 07.10.2024, за МД №UA209180/2024/060107 від 14.10.2024. Для коригування митної вартості митним органом взято за основу товар: «Сідельний тягач марки DAF, модель XF 480 FT, календарний рік виготовлення 2019… об`єм двигуна 12902см3» (арк. спр. 114).

В подальшому, товар було випущено у вільний обіг за МД типу ІМ40ДЕ №25UA205140000011U3 від 02.01.2025 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України (арк. спр. 56).

Уважаючи таке рішення відповідача разом із карткою відмови протиправними, позивач звернувся з позовом до суду про їх оскарження.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту) та щодо суми транспортних витрат.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно із переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав до митного органу разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: декларацію митної вартості від 30.12.2024; рахунок-фактура/інвойс № 6/12/2024 від 05.12.2024; декларація MRN 24GB000060ZFBNR8KO від 01.01.2025; експертна довідка №9575/24 від 26.12.2024; свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 1/19; квитанція АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № НОМЕР_3 від 13.12.2024; звіт про оцінку майна №253 від 30.12.2024; інформація із сайту autoline.ua; контракт від 05.12.2024; договір доручення № 45-2160 від 26.12.2024.

Також додатково подані на вимогу митного органу: довіреність копія митної декларації країни відправлення від 23.12.2024 №24GBE72R5807DQCAA8; витяги про оплату від 30.12.2024 №б/н; платіжний документ від 13.12.2024 №9290802; витяг autoline.ua; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 30.12.2024.

На думку суду, подані декларантом документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

При цьому, суд уважає безпідставними твердження відповідача в оскаржуваному рішенні №UA205140/2024/000439/2 про те, що відповідно графи 2 ЕМД відправником товару є AUTO-TIR SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA., що суперечить відправнику, вказаному в копії митної декларації країни відправлення від 23.12.2024 №24GBE72R5807DQCAA8 TRUCK AND PARTS STAFFS LTD.

Як убачається із експортної декларації від 23.12.2024 №24GBE72R5807DQCAA8, експортером транспортного засобу виступає TRUCK AND PARTS STAFFS LTD, однак одержувачем є компанія AUTO-TIRSP ZOO ZLOTA (AUTO-TIR SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA) (арк. спр. 40-41).

Отож, суд звертає увагу, що фактично зазначена експортна декларація є внутрішньою декларацією між TRUCK AND PARTS STAFFS LTD та AUTO-TIR SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA, щодо купівлі сідельного тягача марки DAF, яка є підтвердженням його походження у контрагента ФОП ОСОБА_1 , в якого цей транспортний засіб його імпортовано.

Наведене також було викладено у листі позивача від 30.12.2024, яким направлялись додаткові документи (арк. спр. 37).

Також митним органом висловлено, що в наданому банківському документі від 13.12.2024 №P881-988C-TC87-38KT оплата здійснена на розрахунковий рахунок код країни якого є Україна, що суперечить банківських платіжним реквізитам, вказаним в зовнішньоекономічному договорі (контракті) від 05.12.2024 №Б/Н. Дану оплату ідентифікувати до даної поставки товару неможливо.

Судом встановлено, що в дійсності, в квитанції від 13.12.2024 №P881-988C-TC87-38KT одержувачем зазначений Raiffeisen Bank international AG із ідентифікаційним кодом юридичної особи «00000000» та розрахунковим рахунком «UA133220010000015009092373978» (арк. спр. 17), тоді як в рахунку фактурі №6/12/2024 від 05.12.2024 зазначається банк Revolut Bank UAB, номер рахунку « НОМЕР_4 » та SWIFT «CHASDEFX» (арк. спр. 27-28).

Так, позивач у своїй заяві від 30.12.2024 зазначив, що Raiffeisen Bank international AG виступає банком-посередником, який забезпечує зв`язок між українським банком Універсал Банк (Монобанк) та європейською фінансовою установою Revolut Bank UAB, який є фінтех-компанією і не має традиційної інфраструктури, а тому використовує партнерські банки для SWIFT-платежів.

ФОП ОСОБА_1 , для підтвердження своїх тверджень, було подано також і Swift-переказ, який підтверджує посередницькі функції Raiffeisen Bank international AG та вказує щодо кінцевого бенефіціара, а саме AUTO-TIR SPOLKA Z OGRANICZONA ODP із номером рахунку «LT093250005700658867» (арк. спр. 44-45).

До того ж позивачем надано і виписку за операцією, надану Revolut Business, яка підтверджує отримання AUTO-TIR SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA коштів від ФОП ОСОБА_3 у розмірі 13726,21 Євро за вжитий автомобіль згідно з контрактом б/н від 12.05.2024 та рахунком-фактурою №6/12/2024 від 05.12.2024 (арк. спр. 42-43).

Враховуючи наведене у суду відсутність підстави уважати про відсутність оплати за імпортований товар на суму 13726,21 Євро, а тому зазначена розбіжність позивачем була спростована.

Стосовно твердження відповідача про відсутність посилань у наданих джерелах під кодом документа «3022» autoline.ua та суперечності VIN-коду, суд зазначає наступне.

Декларантом позивача на підтвердження митної вартості товару були надані витяги із сайту autoline.ua щодо тягача DAF XF 480 вартістю 10500,00 Євро та DAF XF106480 PX LFS вартість 13180,00 Євро (зворот арк. спр. 103-104).

Суд зазначає, що вказані витяги подані щодо аналогічного товару, для підтвердження правильності визначення ціни товару, а тому VIN-код імпортованого транспортного засобу ( НОМЕР_1 ) не може співпадати із VIN-кодом тягача, зазначеного на вказаному веб-сайті (ХLRTGH4300G278290).

Щодо посилання таке було надано декларантом ФОП ОСОБА_1 у додаткових документах, однак відповідачем зазначено, що під час його перевірки встановлено, що номер шасі відмінний від номеру оцінюваного товару.

Стосовно наведеного, судом вже надано оцінку, а тому вказана розбіжність є безпідставною та такою, що не впливає на митну вартість товару.

Також Волинською митницею вказано, що у висновку про вартісні характеристики товару від 30.12.2024 №253 в таблиці №2 наявні джерела інформації, однак посилання для перевірки зазначеної інформації не подано до митного оформлення. Надані скрін-шоти з мережі Інтернет (додаток 1) не містять чіткої якості а також, років виготовлення оцінюваних товарів.

Оцінивши зазначене посилання митного органу, суд зауважує, що звіт про оцінку майна від 30.12.2024 №253 виготовив ФОП ОСОБА_4 , який здійснює свою експертну діяльність на підставі свідоцтва №21-21/П від 11.05.2021, видане на підставі рішення Центральної кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, на замовлення позивача.

Отож, в ФОП ОСОБА_1 не здійснював підготовку звіту про оцінку майна, а тому у нього відсутня будь-яка можливість щодо отримання посилань та скрін-шотів будь-якої іншої якості, ніж наявні у такому звіті.

До того ж на сторінці 4 звіту про оцінку майна від 30.12.2024 №253 зазначені всі джерела інформації, технічні характеристики та інша інформація, яка викладена у таблиці №2, що свідчить про поверхневість підходу посадових осіб Волинської митниці щодо дослідження наданих декларантом доказів для підтвердження митної вартості товарів.

Недоведеним суд уважає і твердження відповідача щодо наявності іншої митної декларації (24UA205140081854U3), де вартість напівпричіпа становить 9500 Євро та відсутністю банківських платіжних документів по контракту від 05.12.2024 № б/н на суму 14000 Євро.

Як встановлено судом вище, пунктом 1.3. Контракту №б/н від 05.12.2024 перебачено, що мета контракту: вантажний автомобіль DAF та напівпричіп Schmitcz cargobull.

Відповідно до пункту 3 Контракту, ціни є договірними та визначаються виключно з конкретної ситуації на транспортному ринку. Загальна сума контракту складає 14000,00 EUR.

В подальшому, 30.12.2024, між сторонами укладено Доповнення №1 до Договору від 05.12.2024, пунктом 3 якого визначено, що ціни є договірними та визначаються виключно з конкретної ситуації на транспортному ринку. Загальна сума Договору ж сумою всіх рахунків-фактур, які є невід`ємною частиною даного договору (арк. спр. 52).

Відповідно до пункту 7 Контракту, він діє до 31.12.2025, а тому до його закінчення сторони вправі укладати будь-які доповнення.

Як встановлено частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

А тому, суд уважає будь-які посилання відповідача, щодо неактуальності доповнень до Контракту, які датуються 30.12.2024, безпідставними.

Також варто уваги, що оплата за сідельний тягач у розмірі 13726,21 Євро здійснювалась позивачем на підставі рахунка-фактури №6/12/2024 від 05.12.2024, а тому у відповідача відсутні підстави, для твердження щодо ненадання банківських платіжних документів по контракту від 05.12.2024 №б/н на суму 14000 Євро.

Щодо митної вартості напівпричіпа, який, за твердженням Волинської митниці, становить 9500,00 Євро, суд зазначає, що такий напівпричіп не є предметом розгляду даної справи, оскільки він не був заявлений до митного оформлення на підставі митної декларації 24UA205140081853U4 від 30.12.2024. До того ж, у матеріалах справи відсутня митна декларація №24UA205140081854U3, що унеможливлює підтвердити наведене твердження відповідача.

Суд нагадує, що частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справ.

У свою чергу, суд не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Зокрема, відповідач зазначив про необхідність подання висновків про якісні та вартісні характеристики товарі, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та / або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; виписки з бухгалтерської документації; договору (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

При цьому вимога митного органу надати договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, може мати місце тоді, якщо позивач вступав у договірні відносини із третіми особами, проте жодні докази у справі не вказують на такі обставини.

Крім того, ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.

Ненадання додаткових документів (прайс-листів, каталогів, специфікацій виробника товару) також не свідчить про недобросовісність позивача та не може позбавляти його можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару.

З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначених у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

За таких обставин, відповідач не довів необхідність витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості за обраним декларантом методом її визначення. Крім того, ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтвердженні документально.

Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.0.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно із якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а спирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митого оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митною органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 809/1469/16.

Таким чином, з огляду на зазначене, суд констатує, що прийняте Волинською митницею рішення про коригування митної вартості товару №UA205140/2024/000439/2 від 31.12.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.

Як було зазначено вище, за митною декларацією №24UA205140081853U4 від 30.12.2024 позивачу було відмовлено у митному оформленні товару шляхом винесення картки відмови №UA205140/2024/003590 з підстав неподання декларантом додаткових документів на вимогу митного органу.

Відповідно до статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом, рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Пунктами 7.1., 7.2. «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 631 передбачено, що у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку. У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Враховуючи, що спірна Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є похідною від оспорюваного рішення про коригування митної вартості товару, яке підлягає скасуванню, то її також слід визнати протиправною та скасувати.

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 4261,36 грн (чотири тисячі двісті шістдесят одна гривня 36 копійок), який сплачений згідно із платіжною інструкцією від 13.02.2025 №1278 (арк. спр. 10).

Щодо відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 21 500,00 грн (двадцять одна тисяча п`ятсот гривень) суд зазначає наступне.

Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: Договір №08/01/2025-2 від 08.01.2025 про надання правничої допомоги; рахунок №1-1 від 08.01.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №736; ордер про надання правничої допомоги серії АС №1128136 та платіжна інструкція №1217 від 08.01.2025 (арк. спр. 57-60, 66).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву та у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги зазначив, що заявлена сума на правничу допомогу є завищеною та необґрунтованою. Також посилається на те, що представником позивача не надано детального опису робіт (наданих послуг), що унеможливлює співставлення заявленого розміру із складністю справи, складністю виконаних робіт, об`єму наданих послуг та складності справи.

За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев`ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.

Згідно зі статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

При дослідженні наданих представником позивачем документів, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, судом встановлено, що пунктом 1 Договору про надання правничої допомоги №08/01/2025-2 від 08.01.2025 визначено, що виконавець зобов`язується надавати клієнту, у відповідності до вимог чинного законодавства України, в тому числі, але не тільки Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», наступні юридичні послуги: підготовка адміністративного позову до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості №UA205140/2024/000438/2 від 31.12.2024, катки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Товарів та представництво клієнта в суді першої інстанції по даній справі.

Отож, суд зазначає, що вказаний договір не відноситься до предмету даного позову, а саме щодо скасування рішення про коригування митної вартості №UA205140/2024/000439/2 від 31.12.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації.

В підтвердження неналежності вказаного договору до даної справи наявний також рахунок №1-1 від 08.01.2025, який складений на підставі Договору №08/01/2021-1 від 08.01.2025, який відноситься саме до вказаної справи, щодо скасування рішення про коригування митної вартості №UA205140/2024/000439/2 від 31.12.2024. До того ж такий розрахунок містить загальний опис щодо підготовки адміністративного позову, без деталізації наданих робіт та без обґрунтування ціни.

Суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16.

Відтак, з огляду на вказані обставини, суд дійшов висновку, що понесення позивачем витрат на правничу допомогу в межах даної справи у загальному розмірі 21 500,00 грн, в даному випадку, не підтверджено належними та допустимими доказами, а тому не підлягають стягненню.

Щодо відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат по здійсненню перекладу в розмірі 5 700,00 грн (п`ять тисячі сімсот гривень) суд зазначає наступне.

За приписами частин п`ятої восьмої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі №160/7049/19, які полягають у такому.

Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, представник позивача на понесення витрат на послуги з перекладу надав: Договір №31/01 від 31.01.2025 укладений між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_5 ; акт надання послуг №58728 від 31.01.2025; рахунок-фактура №58728 від 31.01.2025 та платіжна інструкція №1248 від 31.01.2025 на суму 5700,00 грн (арк. спр. 61-65).

Позивачем до позовної заяви додано переклад із нотаріально засвідченим підписом перекладача Войтенко Ірини Григорівни документів, які досліджувались судом при ухваленні рішення по справі у кількості шість штук.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей щодо здійснення перекладу Овод В, В., із якою був укладений договір, а інформація щодо наявності у ФОП ОСОБА_5 найманих працівників в особі ОСОБА_6 , яка безпосередньо здійснювала такий переклад відсутня.

Враховуючи наведене, на переконання суду, представником позивача не доведено понесення витрат на щодо здійснення перекладу англійської мови на українську ФОП ОСОБА_5 , у зв`язку із чим стягнення витрат, пов`язаних із залученням перекладача, з бюджетних асигнувань відповідача задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000439/2 від 31 грудня 2024 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/003590 від 31 грудня 2024 року.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судовий збір у розмірі 4261,36 грн (чотири тисячі двісті шістдесят одна гривня 36 копійок).

У задоволенні клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу та витрат по здійсненню перекладу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович