Рішення № 127226949, 08.05.2025, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/847/24

Провадження № 2/486/202/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,

при секретарі Маляновій А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Південноукраїнська державна нотаріальна контора Миколаївської області, про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності на квартиру та визнання права власності на 1/4 частку квартири в порядку спадкування за законом,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 , представник позивача Єрмоленко А.В., відповідач ОСОБА_2 , представник відповідача ОСОБА_3 , третя особа Південноукраїнська державна нотаріальна контора,

В С Т А Н О В И В:

10 травня 2024 року засобами поштового зв`язку на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка діє через представника - адвоката Єрмоленко А.В., до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Южноукраїнська державна нотаріальна контора (назву змінено на Південноукраїнську державну нотаріальну контору Миколаївської області), в якій просила визначити, що частка ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності подружжя на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , становить 1/2 частину та визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом право власності на 1/4 частку зазначеної квартири. Також просила с тягнути з відповідача судові витрати.

Свою позицію представник позивача обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_4 . За життя, 30 липня 1982 року мати позивача перебувала у шлюбі з відповідачем. В період шлюбу ними було придбано квартиру АДРЕСА_2 , право власності на яку було оформлено за відповідачем. Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, яке складається з 1/2 частки зазначеної трикімнатної квартири.

Позивач, згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України, прийняла спадщину у строки, визначені ч. 1 ст. 1270 ЦК України. Як спадкоємець першої черги за законом, звернулася до Южноукраїнської державної нотаріально контори Миколаївської області з заявою про видачу на її ім`я свідоцтва про право на спадщину, яка складається з 1/4 частки зазначеної квартири. Однак, 07 березня 2024 року отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки на даний час неможливо встановити склад спадкового майна, оскільки спадкоємцем не були надані документи (відсутні) на спадкове майно.

Виходячи з вищезазначеної відмови, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки за життя спадкодавця ОСОБА_4 , між подружжям не було укладено договір про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таким чином, вищезазначене, унеможливлює в подальшому завершити процедуру успадкування позивачем спадщини.

Посилаючись на вимоги ст. 60 СК України, зазначила, що спірна квартира була придбана відповідачем під час перебування у шлюбі з ОСОБА_4 , тобто є спільною сумісною власністю подружжя. ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 належала 1/2 частка спірної квартири на праві спільної сумісної власності.

Вважає, що до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 входить 1/2 частка спірної квартири та спадкоємцями є сторони по справі в рівних частках. Тобто частка позивача у спадковому майні, що складається зі спірної квартири становить 1/4 частину.

В позасудовому порядку позивач позбавлена можливості вирішити питання оформлення спадщини у вигляді 1/4 частини квартири.

Ухвалою суду від 20 травня 2024 року позовну заяву було залишено без руху. 03 червня 2024 року недоліки представником позивача усунуто.

Ухвалою суду від 10 травня 2024 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у даній цивільній справі. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1705271048108, яка належить ОСОБА_2 . Заборонено будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо даної квартири. Зустрічне забезпечення не застосовано.

Ухвалою суду від 24 грудня 2024 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_5 про витребування доказів.

Ухвалою суду від 23 січня 2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились. Представник позивача надала суду заяву, в якій просила здійснювати розгляд справи без її участі та без участі позивача, позові вимоги підтримала.

Відповідач та його представник в судове засідання також не з`явились. Представник відповідача надала суду заяву з проханням розглянути справу без її участі та без участі відповідача.

Третя особа надала суду заяву з проханням здійснювати розгляд справи без участі представника державної нотаріальної контори на підставі наявних матеріалів і прийняти рішення на розсуд суду.

Суд вважає можливим на підставі ст. 223 ЦПК України розглянути справу за відсутності учасників справи, оскільки в ній достатньо доказів для ухвалення рішення.

Дослідивши докази в сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 30 липня 1982 року у відділі РАЦС м. Рівне зареєстрували шлюб. Після державної реєстрації шлюбу прізвища чоловіка та дружини « ОСОБА_7 » та « ОСОБА_7 » відповідно /а.с. 5/.

Відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є батьками позивача ОСОБА_8 , прізвище якої в зв`язку з укладенням шлюбу було змінено на « ОСОБА_9 » /а.с. 5, 6/.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 376552071 від 30 квітня 2024 року за відповідачем на підставі Договору купівлі-продажу № 7898, посвідченого в.о. державного нотаріуса Южноукраїнської державної нотаріальної контори Миколаївської області 02 вересня 1995 року, зареєстровано право власності на трикімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 16/.

Право власності на квартиру підтверджується Договором купівлі-продажу від 02 вересня 1995 року /а.с. 153/.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Южноукраїнським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Южноукраїнськ, Вознесенського району, Миколаївської області /а.с. 7/.

08 вересня 2023 року Южноукраїнською державною нотаріальною конторою Миколаївської області була заведена спадкова справа № 123/2023 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Як вбачається з матеріалів спадкової справи з заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2 /а.с. 137-155/.

07 березня 2024 року постановою № 125/02-31 в.о. завідувача Южноукраїнської державної нотаріальної контори Миколаївської області /а.с. 8/ ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом (на 1/2 частку спадкового майна з урахуванням іншого спадкоємця) на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім іншого, в даній постанові зазначено, що на даний час неможливо встановити склад спадкового майна, оскільки спадкоємцем не були надані документи (відсутні) на спадкове майно.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади з 10 жовтня 2001 року по 29 серпня 2023 року ОСОБА_1 була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2 /а.с. 4 зв./.

Постановою Верховної Ради України №4007-ІХ від 09 жовтня 2024 року перейменовано місто Южноукраїнськ Вознесенського району Миколаївської області на місто Південноукраїнськ.

Частиною першою статті 15ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Як обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що за життя спадкодавця ОСОБА_4 , між подружжям ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не було укладено договір про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, тобто не було визначено часток спадкодавця у праві спільної власності на квартиру, що на теперішній час позбавляє позивача можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом у позасудовому порядку, що підтверджується відповідною відмовою у вчиненні нотаріальних дій. Таким чином, позивач звернулася до суду із метою захисту свого спадкового права.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Відповідно до статті 1217ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1226ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Суд звертає увагу на те, що для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Відповідно до частини першої статті 25ЦК Україниздатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України).

З урахуванням зазначеного, визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.

Аналогічний правовий висновок неодноразово було викладено Верховним Судом у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18, від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц, від 22 квітня 2020 року, у справі № 601/2592/18, від 22 квітня 2020 року у справі № 127/23809/18, від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18, від 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19.

Як було встановлено в судовому засіданні на момент ухвалення даного рішення ОСОБА_4 вже померла, тому відповідно до частини четвертої статті 25ЦК України її цивільна правоздатність припинилася, що свідчить про неможливість визначення права власності на 1/2 частку спірної квартири за померлою особою. Крім того, вказаний спосіб захисту не є ефективним у розумінні положень статті 16ЦК України та не призведе до відновлення порушених прав позивача, за захистом якого вона звернулася до суду, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Разом з тим, відповідно до статті 60СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав із поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Вказана норма кореспондується зі статтею 368 ЦК України, відповідно до положень якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю.

Пункт 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» передбачає що частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Також, відповідно до положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі смерті співвласника частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 , була придбана відповідачем у 1995 році та належить йому на праві власності. На той час відповідач ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , а тому спірна квартира є їхньою спільною сумісною власністю.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Спадкоємцями першої черги за законом після її смерті є її чоловік відповідач ОСОБА_2 та дочка позивач ОСОБА_1 , частки яких у спадковому майні відповідно до вищенаведених положень рівні.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо визнання за нею права власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_2 , правомірні та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України суд роз`яснює, що заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 141 ЦПК України, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню 1255,39 грн судового збору, що складає 50 %.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 265, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити частково позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Південноукраїнська державна нотаріальна контора Миколаївської області, про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності на квартиру та визнання права власності на 1/4 частку квартири в порядку спадкування за законом.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_2 .

Відмовити у задоволенні позовної вимоги в частині визначення, що частка ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності подружжя на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , становить 1/2 частин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повне ім`я позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Повне ім`я відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Повне найменування третьої особи: Південноукраїнська державна нотаріальна контора Миколаївської області, код ЄДРПОУ 24059908, місцезнаходження: б-р Квітковий, 9, м. Південноукраїнськ, Вознесенського району, Миколаївської області, 55002.

Суддя Південноукраїнського

міського суду Г.А. Далматова