Вирок № 127226080, 06.05.2025, Погребищенський районний суд Вінницької області

№ 143/333/25

ВИРОК

Іменем України

06.05.2025р. м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області, в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження № 12025025060000043, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.04.2025, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ліщинці Погребищенського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, непрацюючого, раніше судимого: вироком Вінницького апеляційного суду від 06.03.2025 за ч.1 ст.125, ч.1 ст.129 КК України до 1 року пробаційного нагляду з покладенням обов`язків передбачених п. 1, 2, 3 ч.2 ст.59-1 КК України,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,-

Встановив:

Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 18.10.2023 у справі №143/613/23, яке набрало законної сили 20.11.2023, ОСОБА_3 зобов`язано сплачувати на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03.07.2023 і до їх повнолітня.

24.11.2023 виконавчий лист було подано до Погребищенського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та на його підставі було відкрито виконавче провадження №73441370.

Однак ОСОБА_3 , достовірно знаючи про наявність вказаного рішення суду, будучи ознайомленим із його змістом, розуміючи про необхідність сплатити аліментів на утримання дітей, всупереч вимогам ст. ст. 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, ст.51 Конституції України, ст.180 Сімейного кодексу України та ст. ст. 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства», маючи умисел на злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання малолітніх дітей, будучи фізично здоровою та працездатною особою, належних та необхідних дій, спрямованих на виконання рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 18.10.2023 не вжив.

При цьому ОСОБА_3 офіційно на роботу не працевлаштувався, на обліку в Погребищенському відділі Вінницької філії Вінницького обласного центру зайнятості не перебував та не перебуває. Маючи доходи від тимчасових заробітків їх не декларував та не декларує, про суми заробітку та джерела доходів державного виконавця не повідомляв, аліменти на утримання дітей не сплачував, тобто добровільно рішення суду не виконував та не виконує, що в свою чергу, поряд із іншими обставинами, встановленими в ході досудового розслідування, свідчать про злісність його дій, спрямованих на ухилення від сплати аліментів.

Таким чином, ОСОБА_3 умисно, злісно ухилився від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання його дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в сумі 49445 грн. 55 коп. станом на 31.03.2025, та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в сумі 49445 грн. 55 коп. станом на 31.03.2025, що сукупно складає суму виплат більше ніж за три місяці відповідних платежів.

Прокурор звернуласяся до суду з клопотанням про розгляд кримінального проступку у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні, що викладено в обвинувальному акті.

В заяві від 16.04.2025 щодо визнання винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, складеній в присутності захисника адвоката ОСОБА_7 , ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та погодився із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, викладеними в обвинувальному акті. Згідно з даною заявою ОСОБА_3 ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку, а також погодився на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Законний представник малолітніх потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ОСОБА_4 також подала заяву, в якій зазначила, що не заперечує проти розгляду обвинувального акту відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 164 КК України, у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Згідно з ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані: 1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 2) письмова заява потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

На підставі ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Під час досудового розслідування ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорював встановлені досудовим розслідуванням обставини і погоджується з розглядом обвинувального акта за його відсутності, на підставі чого прокурор звернулася до суду з обвинувальним актом, в якому зазначила клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт слід розглянути в порядку, визначеному ч. 2 ст. 381 КПК України.

При цьому, у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Судом встановлено, що на досудовому слідстві дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 164 КК України злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує, що він за місцем проживання характеризується задовільно (а. с. 55), на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває (а. с. 57), раніше судимий: вироком Вінницького апеляційного суду від 06.03.2025 за ч. 1 ст. 125, ч.1 ст.129 КК України до 1 року пробаційного нагляду з покладенням обов`язків передбачених п. 1, 2, 3 ч.2 ст.59-1 КК України (а. с. 41).

Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому є активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжували б покарання обвинуваченому немає.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на відомості, що характеризують особу обвинуваченого, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, суд вважає достатнім для виправлення та перевиховання ОСОБА_3 обрати йому міру покарання в межах санкції ч.1 ст.164 КК України у виді обмеження волі.

Суд вважає, що саме таке покарання обвинуваченому ОСОБА_3 буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Обмежень до застосування такого виду покарання, згідно з ч. 3 ст. 61 КК України, не встановлено.

Відповідно до частини 1 статті 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

З диспозиції статті 164 КК України вбачається, що це кримінальне правопорушення має матеріальний склад і є закінченим з моменту настання наслідків: виникнення заборгованості із сплати коштів у розмірі, що сукупно складає суму виплат за три місяці відповідних платежів.

Таким чином, вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення вважається закінченим 31.03.2025, тобто після ухвалення 06.03.2025 вироку Вінницьким апеляційним судом, яким ОСОБА_3 засуджено за ч.1 ст.125, ч.1 ст.129 КК України до 1 року пробаційного нагляду з покладенням обов`язків передбачених п. 1, 2, 3 ч.2 ст.59-1 КК України, покарання за яким не відбуте.

З урахуванням наведеного, обвинуваченому необхідно призначити остаточне покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 72 КК України, шляхом часткового приєднання до покарання призначеного за цим вироком невідбуту частину покарання за вироком Вінницького апеляційного суду від 06.03.2025.

Судові витрати відсутні.

Речових доказів немає.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався.

Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ч.1 ст.164, ст.71, 72 КК України, ст. ст. 368-371, 373-374, 376, 381, 382, 394, 395 КПК України, суд, -

Ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст.71 КК України, із врахуванням положень ст.72 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Вінницького апеляційного суду від 06.03.2025, та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 2 (два) місяці.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 у виді обмеження волі обчислювати з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі за місцем відбуття покарання.

Вирок суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Погребищенський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку надіслати учасникам судового провадження.

Суддя