Рішення № 12722104, 08.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.12.10 р.                     Справа № 14/247                               

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Інгулецький гірничо-збагачувальний

комбінат”, ЄДРПОУ 00190905, м.Кривий Ріг

до відповідача 1. Відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний

комбінат „Запоріжсталь”, ЄДРПОУ 00191230, м.Запоріжжя

до відповідача 2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-фінансова

компанія „ПРОМЕТЕЙ”, ЄДРПОУ 24819472, м.Донецьк

про стягнення 67267191 грн. 01 коп.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Гашицька І.В. – по дов.

від відповідача 1: Ніколенко М.М.- юрисконсульт, Піддубний С.М.-інженер

від відповідача 2: Аксельрод М.І. - юрисконсульт

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 25.11. по 08.12.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача 1, Відкрите акціонерне товариство „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь”, м.Запоріжжя, до відповідача 2, Товариство з обмеженою відповідальністю „Промислово-фінансова компанія „ПРОМЕТЕЙ”, м.Донецьк, про стягнення:

- з відповідача 1 заборгованості в сумі 67267191,01 грн., у тому числі основний борг в сумі 63198953,61 грн., пеня в сумі 1518125,12 грн., інфляція в сумі 2232410,60 грн. та три проценти річних в сумі 297701,68 грн.;

- з відповідача 2 пені в сумі 20000,00 грн.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою від 22.11.2010р. №81/21102 збільшив предмет позову в частині стягнення з відповідача 1 пені, трьох процентів річних та інфляції, заявивши вимоги про стягнення з відповідача 1 пені в сумі 2033218,87 грн., інфляції в сумі 4105226,49 грн. та трьох процентів річних в сумі 393526,28 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №5940-59/20/2008/165 від 04.01.2008р., специфікації та додаткові угоди до договору, договір поруки №4849-81 від 08.04.2010р., залізничні квитанції про приймання вантажу, акти прийому-передачі, рахунки-коригування, вимоги №81/17212 від 04.10.2010р. та №81/17213 від 04.10.2010р., акт звірки взаємних розрахунків, розрахунок суми позову.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву №20/2064944(н.н.) від 29.10.2010р., доповненнях до відзиву повідомив суд про повне погашення суми основного боргу перед позивачем в розмірі 63198953,61 грн. Одночасно, проти решти позовних вимог про стягнення пені, інфляції та трьох процентів річних відповідач 1 заперечує, посилаючись на неправомірність їх нарахування позивачем.

Відповідач 2 надав відзив на позовну заяву від 01.11.2010р. №2747/2, в якому позовні вимоги до нього не визнав, посилаючись на рішення господарського суду Донецької області №2/176 від 18.08.2010р., згідно з яким з нього вже було стягнуто на користь позивача пеню в розмірі 20000,00 грн. на підставі договору поруки №4849-81 від 08.04.2010р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Як встановлено судом, 04.01.2008р. між позивачем та відповідачем 1 був підписаний договір поставки №5940-59/20/2008/165 (з урахуванням додаткових угод), згідно з умовами якого позивач зобов’язався передати у власність відповідача 1 залізорудний концентрат, а відповідач 1 прийняв на себе зобов’язання прийняти зазначений товар та оплатити його на умовах, передбачених договором та специфікаціями до нього.

Відповідно до п.2.1 договору детальна інформація про кількість та якість товару міститься в специфікаціях.

За змістом наданих до матеріалів справи специфікацій до договору №5940-59/20/2008/165 від 04.01.2008р. позивачем та відповідачем 1 було узгоджено найменування, кількість та загальну вартість вартість товару, що має постачатись позивачем відповідачу 1, а також визначені строки поставки товару.

Згідно п.3.2 договору №5940-59/20/2008/165 від 04.01.2008р. поставка товару здійснюється на умовах „ЕХW loaded”- зі складу виробника із завантаженням та доставкою товару до ст.Інгулець Придніпровської залізниці (ІНКОТЕРМС-2000).

Пунктом 3.4 договору передбачено, що датою поставки вважається дата акту прийому-передачі на партію товару.

30.07.2010р. між позивачем та відповідачем 1 було підписано додаткову угоду №29 до договору №5940-59/20/2008/165 від 04.01.2008р., згідно з якою сторонами обумовлено обсяг товару, що має постачатись позивачем відповідачу 1 у серпні 2010р. згідно специфікації №26 у кількості 240000 тон. з урахуванням відхилення від кількості +/-5%.

Згідно вказаної додаткової угоди протягом строку постачання з 01.08.2010р. по 31.08.2010р. базова ціна залізорудного концентрату з базовим вмістом заліза 63,7% та базовим вмістом вологи 10,5% еквівалентна 84,71 USD/т без урахування ПДВ та приплат/знижок, при цьому приплати та знижки до ціни за кожен відсоток зміни вмісту заліза еквівалентні 1,3298 USD, та за кожен відсоток збільшення (зменшення) фактичного вмісту вологи від базової – 1,5% від ціни з урахуванням приплат/знижок по залізу від ціни в доларовому еквіваленті.

Як встановлено судом, згідно з наданими до матеріалів справи залізничними квитанціями про приймання вантажу, актами прийому-передачі позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 63198953,61 грн. з урахуванням часткового погашення з боку відповідача 1.

Вказані вище акти прийому-передачі залізорудного концентрату підписані з боку відповідача 1 без будь-яких зауважень або заперечень. Тобто, відповідач 1 внаслідок підписання цих актів прийому-передачі повністю погодився з фактом та вартістю наданого позивачем товару.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписом п.5.1 договору №5940-59/20/2008/165 від 04.01.2008р. розрахунки за товар за даним договором здійснюються відповідачем 1 шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, вказаний в договорі.

Згідно п.2 додаткової угоди №29 від 30.07.2010р. оплата за кожну партію товару, який постачається за договором №5940-59/20/2008/165 від 04.01.2008р. здійснюється відповідачем 1 протягом 22 календарних днів з дати постачання. Рахунки на товар поставлений за період з 01.08.2010р. по 31.08.2010р. включно виставляються в день відвантаження товару за ціною одної метричної тони в національній валюті України – гривні, виходячи із ціни товару в доларовому еквіваленті з урахуванням приплат/знижок в доларовому еквіваленті, за офіційним курсом НБУ на дату відвантаження партії товару.

Позивачем за серпень 2010р. були виставлені відповідачу 1 рахунки №90169839 від 02.08.2010р., №90169840 від 02.08.2010р., №90169841 від 02.08.2010р., №90169842 від 03.08.2010р., №90169843 від 03.08.2010р., №90169844 від 04.08.2010р., №90169845 від 04.08.2010р., №90169846 від 05.08.2010р., №90169847 від 05.08.2010р., №90169850 від 06.08.2010р., №90169848 від 06.08.2010р., №90169849 від 06.08.2010р., №90169851 від 07.08.2010р., №90169852 від 07.08.2010р., №90169853 від 07.08.2010р., №90169854 від 08.08.2010р., №90170325 від 08.08.2010р., №90169856 від 08.08.2010р., №90169857 від 09.08.2010р., №90169858 від 09.08.2010р., №90169859 від 09.08.2010р., №90169860 від 10.08.2010р., №90169861 від 10.08.2010р., №90169862 від 12.08.2010р., №90169864 від 13.08.2010р., №90169865 від 14.08.2010р., №90169866 від 15.08.2010р., №90169867 від 15.08.2010р., №90169868 від 16.08.2010р., №90169870 від 17.08.2010р., №90169871 від 18.08.2010р., №90169872 від 18.08.2010р., №90169873 від 19.08.2010р., №90169874 від 20.08.2010р., №90169875 від 20.08.2010р., №90169876 від 22.08.2010р., №90169877 від 22.08.2010р., №90169878 від 22.08.2010р., №90169879 від 22.08.2010р., №90169880 від 23.08.2010р., №90169881 від 24.08.2010р., №90169882 від 24.08.2010р., №90169883 від 25.08.2010р., №90170617 від 26.08.2010р., №90170618 від 26.08.2010р., №90170619 від 27.08.2010р., №90170620 від 28.08.2010р., №90170621 від 28.08.2010р., №90170622 від 28.08.2010р., №90170623 від 29.08.2010р., №90170624 від 29.08.2010р., №90170625 від 29.08.2010р., №90171154 від 30.08.2010р., №90171155 від 30.08.2010р., №90171156 від 30.08.2010р., №90171571 від 31.08.2010р., №90171572 від 31.08.2010р., №90171574 від 31.08.2010р., №90171576 від 31.08.2010р.

За приписом ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Як вказувалось вище, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 1 основного боргу за поставлений товар, поставлений за період з 01.08.2010р. по 31.08.2010р. в сумі 63198953,61 грн.

За приписом ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом, згідно з наданими до матеріалів справи виписками банку про оплату рахунків, платіжними дорученнями №30613 від 07.10.2010р., №30614 від 08.10.2010р., №30616 від 11.10.2010р., №30648 від 13.10.2010р., №30667 від 15.10.2010р., №30677 від 18.10.2010р., №30671 від 19.10.2010р. та №30668 від 20.10.2010р. відповідачем 1 було сплачено позивачу основний борг за поставлений за договором №5940-59/20/2008/165 від 04.01.2008р. товар в сумі 41326727,97 грн.

Таким чином, на момент пред'явлення позивачем позову до суду (згідно зі штампом канцелярії 21.10.2010р.) зобов’язання відповідача 1 щодо сплати поставленого позивачем товару в сумі 41326727,97 грн. припинились, внаслідок чого, судом встановлено відсутність порушеного з боку відповідача 1 права позивача на звернення до господарського суду з відповідними позовними вимогами.

Враховуючи викладене, виходячи з того, що позов в частині стягнення з відповідача 1 основного боргу в сумі 41326727,97 грн. грн. є неправомірним і таким, що суперечить фактичним обставинам та матеріалам справи, вимоги про стягнення з відповідача 1 на користь позивача основного боргу в сумі 41326727,97 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Одночасно, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу основного боргу в сумі 21872225,64 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач 1 не виконав.

Відповідно до наданого відзиву від 29.10.2010р. №20/2064944(н.н.), відповідачем 1 було повідомлено суд про повне погашення ним суми основного боргу перед позивачем.

Викладене підтверджується платіжними дорученнями №30666 від 21.10.2010р., №30665 від 22.10.2010р., №30663 від 25.10.2010р. та №30664 від 26.10.2010р., копії яких надані до матеріалів справи.

За таких обставин, відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі в частині вимог про стягнення з відповідача 1 основного боргу в сумі 21872225,64 грн. підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

За приписом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред’явлено до стягнення інфляцію в сумі 4105226,49 грн. та три проценти річних в сумі 393526,28 грн.

Відповідно до п.7.4 договору №5940-59/20/2008/165 від 04.01.2008р. сторонами було узгоджено, що у випадку недотримання відповідачем 1 строків оплати, передбачених п.5.2 договору, позивач має право стягнути з відповідача 1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.

Згідно вказаного пункту договору позивачем за період з 26.08.2010р. по 29.10.2010р. також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 1 пені в сумі 2033218,87 грн.

За висновками суду, розрахунок суми інфляції, трьох процентів річних та пені є аріфметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог про стягнення пені, інфляції та трьох процентів річних заперечує, посилаючись на ті обставини, що оскільки заборгованість за поставлений у серпні 2010р. залізорудний концентрат відсутня, позивач не має правових підстав для стягнення інфляції та трьох процентів річних.

Крім цього, як вказує відповідач 1, суть оплати боргу з урахуванням індексу інфляції полягає у покритті матеріальних витрат кредитора саме від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів. Додатковими угодами до договору поставки сторони встановили базові ціни на залізорудний концентрат еквівалентні сумі в доларах США, внаслідок чого ціна товару за договором поставки встановлена в еквіваленті іноземної валюти – доларах США, що в свою чергу, за думкою відповідача 1, унеможливлює урахування розрахованого державним комітетом статистики індексу інфляції для обґрунтування позовних вимог, пов’язаних зі знеціненням боргу, визначеного в еквіваленті іноземної валюти. Відповідач 1 також зазначив, що позивачем для розрахунку інфляційних витрат використовувався офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики, який визначає рівень знецінення національної грошової одиниці, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Таким чином, оскільки сторонами у договорі грошові зобов’язання визначені в іноземній валюті – доларах США, індекс інфляції, який встановлений відносно гривні, а не іноземної валюти, у даному випадку взагалі не може бути застосований.

Відповідач 1 також посилається на ті обставини, що в договорі поставки сторонами не визначений розмір пені, не визначено також і за який конкретно період повинна братися подвійна облікова ставка НБУ: облікова ставка яка діє на момент утворення боргу, чи ставка яка діє на момент сплати боргу, чи яка діє на момент пред’явлення претензії чи звернення з позовом.

Суд вказані заперечення відповідача 1 до уваги не приймає, враховуючи наступне:

Як вказувалось вище, сторонами в договорі №5940-59/20/2008/165 від 04.01.2008р. та додаткових угодах до нього було обумовлено, що рахунки на товар, виставляються в день відвантаження товару за ціною однієї метричної тонни в національній валюті України – гривні, виходячи з ціни товару в доларовому еквіваленті з урахуванням приплат/скидок в доларовому еквіваленті, по офіційному курсу НБУ на день відвантаження партії товару. При цьому, оплата за товар, здійснюється в гривнях, виходячи з ціни товару в доларовому еквіваленті з урахуванням приплат/знижок в доларовому еквіваленті, за міжбанківським валютним курсом на момент оплати товару.

За висновками суду, зміну курсу долару США не можна ототожнювати з відповідальністю за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, чим є нарахування індексу інфляції та трьох процентів річних згідно приписів ст.625 Цивільного кодексу України. Курс іноземної валюти може як збільшуватися так і зменшуватися.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідач 1 не навів норми чинного законодавства, яка б забороняла нарахування інфляції на грошове зобов’язання, визначення ціни якого прив’язане до іноземної валюти.

Не мають правової підстави і заперечення відповідача 1 про відсутність у позивача права на стягнення інфляції та трьох процентів річних, враховуючи сплату відповідачем 1 суми основного боргу, а також про те, що інфляція, три проценти річних є складовими суми боргу.

Зі змісту положень ст.625 Цивільного кодексу України підставою для нарахування інфляції та трьох процентів річних є порушення боржником грошового зобов’язання.

Факт порушення (несвоєчасного виконання) відповідачем 1 грошового зобов’язання перед позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами про сплату основного боргу лише у жовтні 2010 р.

Отже, згідно приписів ст.625 Цивільного кодексу України відповідач 1, перераховуючи вказані в платіжних дорученнях суми, мав додатково нарахувати та сплатити три відсотки річних та інфляцію за період прострочення виконання, що здійснено не було. За таких обставин, враховуючи невиконання покупцем приписів ст.625 Цивільного кодексу України, позивач не позбавлений права вимагати стягнення сум відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у вигляді інфляції та трьох відсотків річних, окремо, по періодах прострочки. Виходячи з умов договору поставки та додаткових угод до нього, строк оплати встановлюється для кожної партії поставки окремо.

Посилання відповідача 1 на ті обставини, що розмір пені сторонами не визначено умовами договору №5940-59/20/2008/165 від 04.01.2008р. судом не приймаються, оскільки пенею, відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання та відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені, передбачений ст.1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Клопотання від 24.11.2010р. №20/2071921 (н.н.) відповідача 1 про зменшення заявленого до стягнення розміру пені судом залишено без задоволенння.

За приписом п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

В свою чергу, пеня є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов`язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов`язання (санкцією), як правового наслідку його порушення.

В даному випадку, оскільки відповідачем 1 не представлено належних доказів в обґрунтування свого клопотання, тобто не зазначено винятковості обставин, за якими суд може зменшити розмір неустойки, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача 1 про зменшення розміру пені.

З урахуванням викладеного, виходячи з того, що позов в частині вимог про стягнення пені, інфляції та трьох процентів річних доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, вимоги про стягнення з відповідача 1 на користь позивача пені в сумі 2033218,87 грн., інфляції в сумі 4105226,49 грн. та трьох процентів річних в сумі 393526,28 грн. підлягають задоволенню.

За приписом ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

08.04.2010р. між позивачем та відповідачем 2 був підписаний договір поруки №4849-81, за умовами якого відповідач 2 зобов’язується солідарно відповідати перед позивачем за своєчасне та повне виконання зобов’язань відповідача 1 за договором поставки №5940-59/20/2008/165 від 04.01.2008р., включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну оплату коштів, сплату пені, процентів та штрафів, передбачених даним договором поставки.

За приписом ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено судом, згідно п.1.3 договору поруки №4849-81 від 08.04.2010р. відповідач 2 бере на себе зобов’язання відповідати перед позивачем в тому ж обсязі на тих же умовах та в ті строки, що і відповідач 1.

Згідно п.2.1 договору поруки №4849-81 від 08.04.2010р. у разі невиконання відповідачем 1 своїх зобов’язань за договором поставки, та у випадку застосування заходів відповідальності згідно п.1.1 даного договору, відповідач 2 на підставі письмового повідомлення позивача не пізніше двох робочих днів після одержання такого письмового повідомлення погашає за рахунок власних коштів на рахунок позивача заборгованість за відповідача 2 за договором поставки.

Відповідальність відповідача 2 перед позивачем обмежується коштами у розмірі 20000,00 грн. за зобов’язаннями відповідача 2, включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну оплату коштів, сплату пені, процентів та штрафів, передбачених договором поставки, та у будь-якому випадку не може перевищувати зазначену суму.

Як встановлено судом, 04.10.2010р. позивачем на адресу відповідача 2 було направлено вимогу №81/17213, згідно з якою повідомлено про невиконання відповідачем 1 своїх зобов’язань за за договором поставки №5940-59/20/2008/165 від 04.01.2008р. з оплати поставленого у серпні 2010р. товару, пені, інфляцї та трьох процентів річних.

28.10.2010р. позивачем на адресу відповідача 2 було направлено вимоги №81/19379 та №81/19380 про сплату пені, інфляцї та трьох процентів річних за неналежне виконання відповідачем 1 своїх зобов’язань за договором поставки №5940-59/20/2008/165 від 04.01.2008р.

Направлення позивачем на адресу відповідача 2 вказаних вимог підтверджується наданими до матеріалів справи квитанціями від 28.10.2010р.

Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву від 01.11.2010р. №2747/2 позовні вимоги до нього не визнав, посилаючись на рішення господарського суду Донецької області №2/176 від 18.08.2010р., згідно з яким з нього вже було стягнуто пеню в розмірі 20000,00 грн. на підставі договору поруки №4849-81 від 08.04.2010р.

Виходячи зі змісту наданого до матеріалів справи рішення господарського суду Донецької області від 18.08.2010р. по справі №2/176, судом встановлено, що з Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-фінансова компанія „Прометей”, м.Донецьк на користь позивача стягнуто пеню в розмірі 20000,00 грн. на підставі договору поруки №4849-81 від 08.04.2010р. за невиконання відповідачем 1 умов договору поставки №5940-59/20/2008/165 від 04.01.2008р. за червень 2010р.

Проте, як було встановлено судом вище, згідно п.2.3 договору поруки №4849-81 від 08.04.2010р. відповідальність відповідача 2 перед позивачем обмежується коштами у розмірі 20000,00 грн. та у будь-якому випадку не може перевищувати зазначену суму.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2 пені в розмірі 20000,00 грн. необґрунтованими, недоведеними, безпідставними та такими, що підлягають залишенню без задоволення.

При цьому, рішення господарського суду Донецької області від 18.08.2010р. по справі №2/176 не може бути підставою для припинення провадження по цій справі в частині вимог до відповідача 2, оскільки, як зазначено вище, підставою наведеного позову є стягнення з відповідача 2 за договором поруки №4849-81 від 08.04.2010р. суми пені за невиконання відповідачем 1 умов договору поставки №5940-59/20/2008/165 від 04.01.2008р. за червень 2010р. В свою чергу, предметом розгляду справи №14/247 є заборгованість відповідача 1, яка виникла у зв’язку з невиконанням останнім умов договору поставки №5940-59/20/2008/165 від 04.01.2008р. за серпень 2010р.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем 1 пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 82-85, п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг до Відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь”, м.Запоріжжя про стягнення основного боргу в сумі 41326727 грн. 97 коп.

Припинити провадження по справі №14/247 в частині вимог Відкритого акціонерного товариства „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг до Відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь”, м.Запоріжжя про стягнення основного боргу в сумі 21872225 грн. 64 коп.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг до Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-фінансова компанія „ПРОМЕТЕЙ”, м.Донецьк про стягнення пені в сумі 20000 грн. 00 коп.

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг до Відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь”, м.Запоріжжя про стягнення пені в сумі 2033218 грн. 87 коп., інфляції в сумі 4105226 грн. 49 коп. та трьох процентів річних в сумі 393526 грн. 28 коп. задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь”, м.Запоріжжя на користь Відкритого акціонерного товариства „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг пеню в сумі 2033218 грн. 87 коп., інфляцію в сумі 4105226 грн. 49 коп. та три проценти річних в сумі 393526 грн. 28 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 10768 грн. 65 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 99 грн. 66 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 08.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 08.12.2010р.

Суддя