Рішення № 12721971, 08.12.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.12.10р.Справа № 2/264-10(9/341-09) За позовом Товариства з обмеженою вдповідальністю "Промзбут", м.Кривий Ріг

до Приватного підприємства "Сармат", смт.Широке

про про недотримання передбачених договором умов використання об"єктів авторського права та стягнення 278 292,83 грн. винагороди; 1 275,00 грн. інфляційних за період серпень-жовтень 2009 року; 1 182,13 грн. 3% річних; 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Боділовська М.М.

Представники:

Від Позивача:Горулько А.О., довіреність №02 від 28.10.2009р.

Від Відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промзбут", м.Кривий Ріг до Приватного підприємства "Сармат", смт.Широке про недотримання передбачених договором умов використання об"єктів авторського права та стягнення 278 292,83 грн. винагороди; 1275,00 грн. інфляційних за період серпень-жовтень 2009 року; 1 182,13 грн. 3% річних; 236,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України справу передано на новий розгляд.

Позивач підтримує позовні вимоги.

Відповідач 11.11.2010 року одержав ухвалу суду про призначення справи до розгляду, що підтверджується поштовим повідомленням, але ухвалу суду не виконав, представника для участі в судовому засіданні не направив.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, господарський суд-

Встановив:

Первісний позов було подано про стягнення заборгованості в сумі 280 749, 96 грн., у тому числі: 278 292, 83 грн. основного боргу; 1 275 грн. інфляційних витрат; 1 182, 13 грн. –3% річних. Позов обґрунтовано невиконанням Підприємством зобов’язань за ліцензійним договором від 15.05.2009 про сплату щомісячної винагороди за використання об’єкта промислової власності –Технічних умов “Шлаки доменні гранульовані ТУ У21.1-24601497-002:2008р.” .

Зустрічний позов подано про визнання Договору недійсним з моменту його укладення.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2010 залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.03.2010 :

у первісному позові відмовлено;

зустрічний позов задоволено; Договір визнано недійсним з моменту його укладення.

Згідно матеріалів справи, Товариство є власником Технічних умов, зареєстрованих Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики державним підприємством “Кривбасстандартметрологія” 07.03.2008 у книзі обліку за № 02568093/000648. Згідно з Договором Товариство передало, а Підприємство отримало невиключну ліцензію на використання Технічних умов до 31.12.2009 на території України.

У день підписання Договору Товариство передало Підприємству один примірник Технічних умов.

Згідно п.3.1. Договору, Товариство як ліцензіар надає Підприємству як ліцензіатові на строк дії договору і за винагороду невиключну ліцензію на використання Технічних умов при виготовленні, застосуванні, ввезенні, пропозиції до продажу, продажу та інше введення в господарський оборот продукції за ліцензією .

Згідно п.7.1 Договору, за надання прав, передбачених договором, технічну документацію та інформацію ліцензіат виплачує ліцензіарові винагороду, яка складає 75 000 грн. на місяць і виплачується “за пред’явленням рахунку в трьох примірниках протягом трьох днів з дати встановлення рахунку”.

За період з 01.06.2009 по 30.10.2009 Товариство нарахувало і пред’явило Підприємству для оплати рахунки на загальну суму 375 000 грн., станом на 30.10.2009 Підприємство за ними не розрахувалося.

05.11.2009 Товариство заявою зарахувало зустрічні однорідні вимоги за договором від 18.05.2009 № 18-05, згідно з яким Підприємство поставило Товариству шлак доменний гранульований на загальну суму 96 707, 17 грн. За розрахунками Товариства, після такого зарахування станом на 12.11.2009 Підприємство має заборгованість у сумі 278 292, 83 грн.

Технічні умови, належні Товариству, визначають вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси і не є безпосередньо продукцією або процесом у певній сфері технології, тобто не належать до об’єктів промислової власності.

Товариство є власником об’єкта, який воно визначає як технічний твір, а не об’єкт промислової власності; водночас у Договорі Товариство визначило об’єкт авторського права як об’єкт промислової власності.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За зазначеними приписами статті 203 ЦК України:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В абзаці третьому пункту 1 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними” зазначено, зокрема, що, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними.

Відповідно до частин 1 та 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства , а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними , та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 Господарського кодексу України також визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін , спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, такий договір є нікчемним (ч. 2 ст. 1107).

Відповідно до ст.1108 ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності) (частина 1); ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору (частина 2).

Відповідно до ч.З ст. 1109 ЦК України, у ліцензійному договорі визначається вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

В частині 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право та суміжні права, передбачений перелік використання товару, на яке автор чи інша особа, яка має авторське право, може надавати дозвіл на використання. Зазначений перелік не є вичерпним.

Сторони визначились із: предметом договору (розділ 1); визначенням термінів (розділ 2); об'єктом договору (розділЗ); технічною документацією (розділ 4); удосконаленнями та поліпшеннями (розділ 5); зобов'язаннями і відповідальністю (розділ 6); платежами (розділ 7); інформацією і звітністю (розділ 8); забезпеченням конфіденційності (розділ 9); захистом прав, що передаються (розділ 10); рекламою (розділ 11); відповідальністю сторін і вирішенням спорів (розділ 12); строком дії договору та іншими умовами (розділ 13); місцезнаходженням та реквізитами сторін. Договір підписаний 15.05.2009р. директором ТОВ «Промзбут»Лук'яновим Сергієм Юрійовичем і директором ПП «Сармат»Волощенко Сергієм Броніславовичем та їх підписи скріплені печатками відповідної юридичної особи.

Договір відповідає вимогам цивільного законодавства України за формою і змістом, та загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину (ст. 203 ЦК України).

Та обставина, що сторони в договорі назвали Технічні умови об'єктом промислової власності, не впливає на дійсність спірного ліцензійного договору, оскільки, в силу ч.9 ст.1109 ЦК України, словосполучення «промислова власність», яке міститься в назві договору та .пункті 1.1 договору, являються нікчемним. ПП "Сармат" використовувалося Технічні умови при виготовленні продукції та її продажу, що підтверджується накладними від 30.06.2009р. №30/06 ПЗ; від 31.07.2009р. №31/07 ПЗ; від 30.08.2009р. №30/08 ПЗ, виготовляло та продавало шлак доменний гранульований заскладований згідно ТУ У 27.1-24601497-002:2008, право на використання яких є предметом спірного ліцензійного договору.

Враховуючи вказівки, що містяться в Постанові Вищого господарського суду України, дослідивши матеріали і обставини справи, суд встановив, що вимоги Позивача по Первісному позову є правомірними і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно зустрічний позов про визнання недійсним ліцензійного Договору задоволенню не підлягає.

Судові витрати належить покласти на Приватне підприємство "Сармат" , відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись викладеним, ст.49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд-

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Сармат" (юридична адреса: 53700, Дніпропетровська область, Широківський район, смт.Широке, вул.Леніна, 114, фактична адреса: м.Кривий Ріг, вул.Бородича,19, р/р № 26003900697692 в Криворізькому відділенні № 1 ЗАТ "ПУМБ", МФО 305813, ЄДРПОУ 31037360) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промзбут" (50086, м.Кривий Ріг, вул.Телевізійна, 3, ЄДРПОУ 24601497, р/р № 26008152298001 в КФ "Приватбанк", МФО 305750) 280 985,96 грн. (двісті вісімдесят тисяч дев"ятсот вісімдесят п"ять грн. 96 коп.), з яких: 278 292,83 грн. (двісті сімдесят вісім тисяч двісті дев"яносто дві грн. 83 коп.) винагороди, 1 275,00 грн. (одна тисяча двісті сімдесят п"ять грн. 00 коп.) інфляційних за період серпень-жовтень 2009 року, 1 182,13 грн. (одна тисяча сто вісімдесят дві грн. 13 коп.) 3% річних за період з 04 серпня по 09 листопада 2009 року, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Приватного підприємства "Сармат" (юридична адреса: 53700, Дніпропетровська область, Широківський район, смт.Широке, вул.Леніна, 114, фактична адреса: м.Кривий Ріг, вул.Бородича,19, р/р № 26003900697692 в Криворізькому відділенні № 1 ЗАТ "ПУМБ", МФО 305813, ЄДРПОУ 31037360):

- в доход Державного бюджету України в особі Управління державного казначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного державного казначейства у Дніпропетровській області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7; рахунок № 31118095700005 в УДКУ в Дніпропетровській області, код ЗКПО 24246786, МФО 805012) 2 809,86 грн. (дві тисячі вісімсот дев"ять грн. 86 коп.) державного мита.

Видати накази.

У зустрічному позові Приватного підприємства "Сармат", смт.Широке до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промзбут", м.Кривий Ріг про визнання недійсним ліцензійного договору від 15.05.2009 року - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяМ.М. Боділовська Повне рішення підписане 07.12.2010 року.